Ухвала суду № 51091362, 14.09.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2015 р.Справа № 820/4441/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2015р. по справі № 820/4441/15

за позовом ОСОБА_1

до Державного реєстратора Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області Михайлової І.В. треті особи ОСОБА_3 , Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк"

про визнання дій незаконними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державного реєстратора Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Михайлової Ірини Володимирівни (далі по тексту - відповідач, державний реєстратор), треті особи: ОСОБА_3 (далі по тексту - третя особа -1, ОСОБА_3), Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (далі по тексту - третя особа -2, ПАТ "УкрСиббанк" в якому просить суд:

- визнати неправомірними дії відповідача, державного реєстратора Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Михайлової Ірини Володимирівни щодо відмови позивачу у проведені державної реєстрації права власності;

- скасувати рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Михайлової Ірини Володимирівни про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №21031889 від 29 квітня 2015 року;

- зобов'язати Реєстраційну службу Харківського міського управління юстиції Харківської області провести державну реєстрацію права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 відповідно до рішення Московського районного суду м. Харків від 10 лютого 2014 року у справі № 643/5316/13-ц 2/643/153/14 за позивачем ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2015 року по справі №820/4441/15 в задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 до Державного реєстратора реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області Михайлової Ірини Володимирівни, треті особи: ОСОБА_3, Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" про визнання дій незаконними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено в повному обсязі.

Позивач, не погодившись з вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції: скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2015 року по справі №820/4441/15 та прийнятии нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначила, що позивачу неправомірно відмовлено у державній реєстрації частини квартири. Вважає, що відчуження 1/2 частину квартири за рішенням Московського районного суду м. Харкова від 10 лютого 2014 року у справі № 643/5316/13-ц 2/643/153/14 не відбулось, а було визнано її спільну частку вартості у спільному майні подружжя. Отже, з викладених підстав, стверджує, що дії відповідача порушують право позивача на державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, а рішення суду першої інстанції вважає таким, що підлягає скасуванню.

Надіслала до суду клопотання, в якому просила перенести судове засідання.

Третя особа, також не погоджуючись з рішення суду першої інстанції, з викладених підстав, посилаючись на те, що пенсійний орган не є безпосереднім розпорядником коштів на виплати доплат дітям війни встановлених рішенням суду, просив скасувати постанову Октябрського районного суду м. Полтави від 13.07.2015 року, винести рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_4 у повному обсязі.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, враховуючи те, що позивач не надала доказів неможливості її прибуття у судове засідання або свого представника та не позбавлена можливості направити іншого представника, з огляду на відсутність перешкод для розгляду справи за наявними у ній матеріалами без надання пояснень позивачем або її представником, з метою дотримання строків розгляду адміністративної справи, вважає, що клопотання задоволенню не підлягає, а розгляд справи слід провести у відсутність позивача та її представника.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Валківським районним судом Харківської області від 06.12.2010 р. № 2-0-42 2010 р. за позовом ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, встановлено факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з квітня 2000 року по квітень 2009 року. Зазначене рішення набрало законної сили.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 10.02.2014 р. по справі 643/5316/13-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 позовну заяву було задоволено та: за ОСОБА_1 визнано право власності, зокрема, на 1/2 частину ізольованої квартири за адресою: АДРЕСА_1. Зазначене рішення набрало законної сили.

24.04.2015 ОСОБА_1 звернулася до реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 11143446.

У заяві про держану реєстрацію прав та їх обтяжень щодо права власності, заявником визначено об'єкт нерухомого майна, право власності, на який підлягає державній реєстрації - кв. АДРЕСА_1.

Згідно картки прийому заяви № 20902219 від 24.04.2015 р. позивачем в процедурі державної реєстрації прав, серед інших документів, подано рішення Московського районного суду м. Харкова від 10.02.2003 по справі №643/5316/13-ц.

За результатами розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо права власності та доданих до неї документів державним реєстратором прав на нерухоме майно реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Михайловою Іриною Володимирівною прийнято рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №21031889 від 29.04.2015 р. на підставі п. 5 ч. 1 ст. 24 Закону, згідно якої у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, державним реєстратором була встановлена наявність в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запису в актуальному стані - обтяження нерухомого майна, право власності на який заявлено до державно реєстрації:

- № 8375507 - арешт нерухомого майна, зареєстровано 16.01.2009 р., підстава обтяження: ухвала Московського районного суду м. Харкова від 18.12.2008 р.;

- № 17028707 - арешт нерухомого майна, зареєстровано 30.08.2012 р. підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборонена його відчуження, серія номер 17028707, виданий 18.01.2012, видавник: Московський ВДВС ХМУЮ;

- № 5768671 - заборона на нерухоме майно, зареєстровано 03.10.2007 р.; підстава обтяження: договір іпотеки 7054, від 03.10.2007 р., посвідчений приватним нотаріусом Руденко О.Є.

Державний реєстр іпотек містить актуальну інформацію про державну реєстрацію обтяження № 5768541 - іпотека, зареєстровано: 03.10.2007 р. на підставі договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Руденко О.Є. 03.10.2007 р. № 7054.

Не погодившись із діями відповідача, державного реєстратора РС ХМУЮ Михайлової І.В. щодо відмови позивачу у проведені державної реєстрації права власності ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом про визнання таких дій неправомірними, скасування рішення державного реєстратора про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №21031889 від 29 квітня 2015 року та зобов'язання Реєстраційну службу Харківського міського управління юстиції Харківської області провести державну реєстрацію права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 відповідно до рішення Московського районного суду м. Харків від 10.02.2014 року у справі № 643/5316/13-ц 2/643/153/14 за позивачем.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що наявність обтяження права власності, є перешкодою у проведенні реєстраційних дій щодо права власності, заявленого до державної реєстрації, а тому державним реєстратором правомірно відмовлено у державній реєстрації прав позивачу. Таким чином, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що відповідач у спірних правовідносинах діяв в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та Законами України

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Спірні правовідносини врегульовані, зокрема, нормами Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі по тексту - Закон № 1952), Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою КМ України від 17.10.2013 р. № 868 (далі по тексту - Порядок)

Преамбулою Закону 1952-IV передбачено, що цей Закон визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Зазначений Закон згідно зі статтею 1 регулює відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

У відповідності до ч. 1 ст. 3 Закону № 1952 державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 19 Закону № 1952 державна реєстрація прав проводиться, зокрема, на підставі рішень судів, що набрали законної сили.

За частиною тринадцятою статті 15 Закону № 1952-IV порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлює Кабінет Міністрів України.

Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою КМ України від 17.10.2013 р. № 868 визначає процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

Підпунктом 10 п. 37 Порядку встановлено, що документами, які підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, є рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

При цьому, згідно з п. 1 ч. 2 ст. 9 Закону, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону.

Під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, відповідно до п. 15 Порядку, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону.

Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, відповідно до ч. 4 ст. 334 Цивільного кодексу України, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону, обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме:1) право власності на нерухоме майно; 2) право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном; 3) інші речові права відповідно до закону; 4) податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

За змістом абзацу четвертого ст. 2 Закону № 1952, обтяження - заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, яка встановлена або законом, або актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або яка виникає на підставі договорів.

Права на нерухоме майно та їх обтяження, відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Враховуючи зазначені норми, колегія суддів вказує на те, що саме із моментом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (див. визначення державної реєстрації речових прав та їх обтяжень) Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" пов'язує момент виникнення, переходу, припинення речових прав на нерухоме майно або їх обтяжень.

Підстави для відмови у державній реєстрації передбачені ст. 24 Закону України № 1952, а саме, якщо: 1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) об'єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; 3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; 4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; 5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону: 5-1) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 5-2) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 5-3) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; 5-4) після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; 5-5) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 5-6) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем; 6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена (ч. 4 ст. 24 Закону № 1952).

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного розгляду, оскаржуване рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №21031889 від 29.04.2015 р. було прийнято державним реєстратором на підставі п. 5 ч. 1 ст. 24 Закону, згідно якого у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення Московського районного суду м. Харків у справі № 643/5316/13-ц 2/643/153/14, згідно якого позивач набула права власності на 1/2 частини квартири, було прийнято 10 лютого 2014 року та набрало законної сили після державної реєстрації обтяжень на квартиру АДРЕСА_1.

З огляду на вищезазначені норми та встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість посилань державного реєстратора як на підставу для відмови у державній реєстрації прав позивачу - п. 5 ч. 1 ст. 24 Закону, оскільки наявність обтяження речового права - права власності, з огляду на п. 5 ч. 1 ст. 24 Закону, а так само зміна правового режиму нерухомого майна щодо якого зареєстровано обтяження, є безумовною перешкодою у проведенні реєстраційних дій щодо права власності, заявленого до державної реєстрації.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що наявність в Єдиному реєстрі заборон запису про заборону відчуження майна є перешкодою для здійснення державним реєстратором реєстраційних дій до того часу, поки таке обтяження не буде зняте.

Вказана правова позиція узгоджується з судовою практикою Верховного Суду України у спорах цієї категорії, зокрема у постанові від 11 листопада 2014 року (справа № 21-357а14), врахування якої при відправленні правосуддя є обов`язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

Так, у відповідності до ч.1 ст.244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вказує на те, що висновок державного реєстратора про те, що подане судове рішення не підлягає державній реєстрації доки у Державному реєстрі містяться обтяження щодо нього, є вірним.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач, відмовляючи позивачу у проведені державної реєстрації права власності, діяв на підставі та не у спосіб, що передбачені нормами чинного законодавства, з дотриманням вимог ч.3 ст.2 КАС України.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2015р. по справі № 820/4441/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Жигилій С.П.Судді Дюкарєва С.В. Перцова Т.С. Повний текст ухвали виготовлений 18.09.2015 р.