Ухвала суду № 51091271, 17.09.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/2090/15

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Аракелян М. М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого -судді Романішина В.Л.,

суддів Димерлія О.О., Єщенка О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м.Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 червня 2015 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2015 року ФОП ОСОБА_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення №0027121701 від 17.12.2014р.

Позов обґрунтовувала тим, що висновок відповідача про порушення нею вимог п.185.1 ст.185, п.186.1 ст.186, ст.188, п.200.1 ст.200 ПК України є безпідставним, оскільки в підтвердження товарності господарських операцій з поставки товару від ПП «Рідний беріг» у неї є всі належним чином оформленні первинні документи. Проведена господарська операція спричинила реальну зміну майнового стану платника податків, так як придбаний у ПП «Рідний беріг» товар було в подальшому продано ПП «Таврія Плюс» за ціною, вище ціни придбання. Висновки акту перевірки здебільшого ґрунтуються на інформації, що міститься акті ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Рідний беріг», однак позивач не може нести відповідальність за порушення норм діючого законодавства його контрагентом, а будь яких порушень, що стосуються саме позивача, акт перевірки не містить

ДПІ у Київському районі м. Одеси проти позову заперечувала, зазначивши, що позивачем сформовано податковий кредит по контрагенту ПП «Рідний беріг», який не має необхідних умов для здійснення господарських операцій в задекларованих об'ємах. Позивачем до перевірки не надано документів щодо підтвердження факту придбання (специфікація, сертифікати якості на продукцію та інше), будь-яких пояснень щодо механізму придбання, транспортування, розвантаження, умов зберігання придбаних у ПП «Рідний беріг» ТМЦ. За висновками ДПІ ФОП ОСОБА_1 не доведено фактичного здійснення фінансово-господарських операцій у лютому 2014 року з ПП «Рідний беріг» та ділову мету в розумінні Податкового кодексу України. В задоволенні позову відповідач просив відмовити.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 10.06.2015р. позов ФОП ОСОБА_1 задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення №0027121701 від 17 грудня 2014 року.

Приймаючи вказане рішення суд дійшов висновку, що відповідач не довів суду законність та обґрунтованість прийнятого податкового повідомлення-рішення, тоді як позивачем надано достатні докази на підтвердження реальності господарських операцій та дійсності укладеного з контрагентом правочину.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, ДПІ у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нову постанову, якою позов ФОП ОСОБА_1 залишити без задоволення. В своїй скарзі апелянт зазначає, що при винесенні оскаржуваного судового рішення судом не надано відповідної правової оцінки доводам відповідача про неможливість встановлення зв'язку між номенклатурою придбаного товару ФОП ОСОБА_1 та заявленими видами діяльності продавця ПП «Рідний беріг». Будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції; водночас, за відсутності факту придбання/реалізації товарів (робіт, послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту для цілей оподаткування податком на додану вартість за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду апелянт в судове засідання не прибув, представник ФОП ОСОБА_1 подала клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, а тому, на підставі п.2 ч.1 ст.197 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, на підставі наказу ДПІ у Київському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області №712-п від 30.10.2014р., відповідно до п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України, у період з 14.11.2014р. по 20.11.2014р. податковим ревізором-інспектором відповідача було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань правових відносин з ПП «Рідний беріг» за період з 01.02.2014р. по 28.02.2014p., за результатами якої складено акт перевірки №4426/1701 від 26.11.2014р.

У висновках акту перевірки вказується на порушення позивачем п.185.1 ст.185, п.186.1 ст.186, ст.188, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, а саме: не підтверджено реальність здійснення ФОП ОСОБА_1 фінансово-господарських операцій з придбання товарів у ПП «Рідний беріг»; сума завищення податкового кредиту з податку на додану вартість у лютому 2014 року складає 1260 грн.

Зокрема, в акті перевірки зазначено, що у перевіряємому періоді ФОП ОСОБА_1 сформовано податковий кредит по контрагенту ПП «Рідний беріг», обсяг придбання складає 6300 грн., податок на додану вартість - 1260 грн. Згідно з детальною інформацією по вказаному постачальнику щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Міністерства доходів і зборів України в ході перевірки встановлено розбіжності податкового кредиту ФОП ОСОБА_1 з податковими зобов'язаннями ПП «Рідний беріг». Згідно акту ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївський області від 08.05.2014р. №203/14-03-22-08/38350603 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «Рідний беріг» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків контрагентами - постачальниками за період січень, грудень 2013, січень, лютий 2014 року та контрагентами - покупцями» контрагент позивача не має основних засобів (складських приміщень, автотранспорту, земельних ділянок, обладнання) для здійснення господарських операцій з купівлі-продажу будь-якого товару. У ПП «Рідний беріг» відсутня достатня кількість трудових ресурсів для здійснення робіт/послуг у задекларованих об'ємах. Проведеним аналізом Єдиного реєстру податкових накладних встановлено невідповідність у номенклатурі придбаних та реалізованих товарів ПП «Рідний беріг» у грудні 2013 року, січні, лютому 2014 року. За результатами проведеного аналізу та здійснених заходів податковий орган дійшов висновку про неможливість підтвердження факту реального здійснення господарської діяльності ПП «Рідний беріг» у вказаних періодах з підприємствами-контрагентами.

На підставі викладеного, ДПІ у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області дійшла висновку про неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських операцій ФОП ОСОБА_1 з контрагентом-постачальником ПП «Рідний беріг» за період лютий 2014 року.

17 грудня 2014 року, на підставі акту перевірки №4426/1701 від 26.11.2014р., ДПІ у Київському районі м.Одеси прийняла податкове повідомлення-рішення №0027121701, яким позивачу збільшила суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1890 грн. (в т.ч. за основним платежем - 1260 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 630 грн.).

Задовольняючи позов ФОП ОСОБА_1 про скасування вказаного податкового повідомлення-рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, не доведено наявність порушень, зафіксованих актом перевірки №4426/1701 від 26.11.2014р., у зв'язку з чим визначення позивачу на підставі такого акту до сплати грошових зобов'язань є незаконним.

Колегія суддів погоджується з таким висновком Одеського окружного адміністративного суду. При цьому, апеляційний суд виходить з наступного.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2 ст.198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Кодексу податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують та підтверджують факти здійснення господарських операцій і які повинні мати визначені цим Законом та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, обов'язкові реквізити.

З матеріалів справи вбачається, що у лютому 2014 року основним видом діяльності ФОП ОСОБА_1 було оптова торгівля іншими товарами господарського призначення.

01.02.2013р. між ПП «Рідний беріг» (Постачальник) та ФОП ОСОБА_1 (Покупець) було укладено договір на поставку продукції №10213, за умовами якого Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти і оплатити товар по договірній ціні відповідно накладних або рахунків, що є невід'ємними частинами Договору; загальна кількість, ціни та асортимент товару узгоджуються сторонами додатково та вказуються в накладній, яка є невід'ємною частиною Договору.

Вказаний договір підписано директорами підприємств, які мали повноваження на укладення угод, їх підписи завірені відповідними печатками.

На виконання умов вказаного договору у лютому 2014 року ФОП ОСОБА_1 було придбано у ПП «Рідний беріг» 6 столів для пінг-понгу на суму 7560 грн. (в т.ч. ПДВ 1260 грн.), що підтверджується податковою накладною №41 від 06.02.2014р., видатковою накладною №41 від 06.02.2014p., банківською випискою за особовим рахунком №26002138053700 від 18.09.2014р. Суми податку на додану вартість за податковою накладною, отриманою позивачем від ПП «Рідний беріг», було позивачем включено до податкового кредиту лютого 2014 року.

Перевезення товару здійснювалося транспортом ФОП ОСОБА_1 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу №ВНС 180569 та генеральна довіреність на право розпоряджатися транспортним засобом від 21.07.2012р.), що підтверджується товарно-транспортною накладною №1 від 06.02.2014р.

В апеляційній скарзі ДПІ посилається на те, що вказану товарно-транспортну накладну неналежно оформлено. Колегія суддів не бере до уваги такі доводи податкового органу, оскільки вважає, що надання товарно-транспортної накладної неоформленої належним чином, не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки відповідною транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання товару.

Придбаний позивачем товар у ПП «Рідний беріг» в подальшому був використаний у власній господарській діяльності ФОП ОСОБА_1, в межах оподатковуваних операцій, а саме: на підставі договору поставки №155 від 01.01.2013р. ФОП ОСОБА_1 продала ПП «Таврія Плюс» обладнання, а саме стіл для пінг-понгу - 6 штук, всього на суму 8679 грн.

Тобто, увесь придбаний у ПП «Рідний беріг» товар по податковій накладній №41 від 06.02.2014р. на суму 7560 грн. (в т.ч. ПДВ 1260 грн.) позивач реалізувала у лютому 2014 року на загальну суму 8679 грн. (в т.ч. ПДВ 1446,51 грн.), що спричинило зміну майнового стану позивача за результатами проведеної господарської операції.

Заперечуючи проти позову та в обґрунтування вимог апеляційної скарги ДПІ посилається на висновки акту ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївський області від 08.05.2014р. №203/14-03-22-08/38350603 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «Рідний беріг» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків контрагентами - постачальниками за період січень, грудень 2013, січень, лютий 2014 року та контрагентами - покупцями» без самостійної перевірки таких обставин та без наявності жодного документального підтвердження таких доводів.

Варто зазначити, що акт ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївський області від 08.05.2014р. №203/14-03-22-08/38350603 не може вважатись належним доказом допущення позивачем порушення, так як зазначений акт свідчить лише про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «Рідний беріг», однак вказаний акт взагалі не є перевіркою, а викладені в ньому висновки про порушення податкового чи цивільного законодавства платником податків є нічим іншим, як припущеннями податкового органу, які необґрунтовані належними доказами.

Відповідно до п.4.4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України 22 квітня 2011 року №236, у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (додаток 3).

В свою чергу, додаток 3 до вказаних Методичних рекомендацій містить зразок форми акту про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, згідно якого такий акт повинен містити тільки загальну інформацію про платника податків та фіксувати факт неможливості проведення звірки із зазначенням причин цього і не може містити висновків про порушення цим суб'єктом податкового законодавства.

Більше того, сама по собі наявність або відсутність у контрагентів окремих документів, транспортних засобів, нерухомості, земельних ділянок, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю. Укладення договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів (робіт, послуг) постачальником.

Чинним законодавством чітко не регламентована обов'язкова кількість необхідних ресурсів для здійснення тої чи іншої діяльності. В свою чергу, податковий орган не надав пояснення стосовно того, яка кількість працюючих осіб, транспортних засобів тощо достатня для такого виду діяльності, за яким було здійснено господарські операції між позивачем та його контрагентом.

Також, чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань у платника податків в залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх.

Ані актом перевірки, ані іншими матеріалами справи не встановлено жодного фактичного порушення саме позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування податкового кредиту, яке б позбавляло його права на формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ПП «Рідний беріг».

У справі, що розглядається, ДПІ у Київському районі м. Одеси, як суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, не подано доказів того, що по спірних операціях у позивача була відсутня розумна ділова мета, або того, що позивач та його контрагент діяли спільно з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Оскільки встановлено, що договір з контрагентом ПП «Рідний беріг» укладено у письмовій формі, виконання вказаного договору підтверджується первинними документами, тому суд апеляційної інстанції вважає, що сторони договору діяли виключно для досягнення економічних результатів та з метою отримання прибутків у відповідності до ст.3 ГК України. Укладений договір відповідає вимогам ст.203 ЦК України, не порушує публічний порядок, не спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, недійсність такого договору прямо законом не встановлена, а також такий договір судом недійсними не визнавався, а отже є чинним.

Враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається відповідач, вказуючи на безтоварність правочину, укладеного ФОП ОСОБА_1 з ПП «Рідний беріг», суб'єктивний та оціночний характер доводів, якими це підтверджується, наявність первинних документів та інших доказів на підтвердження реальності правочину, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про незаконність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0027121701 від 17.12.2014р.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.200 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198 ч.1 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 КАС України, суд

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 червня 2015 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Романішин В.Л.

Судді Димерлій О.О.

Єщенко О.В.