Ухвала суду № 51091237, 24.09.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/4753/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М. Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

24 вересня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Коротких А.Ю.,

суддів: Літвіної Н.М.,

Ганечко О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 серпня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Каравай Надії Володимирівни, третя особа - ОСОБА_6 про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 серпня 2015 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою позов задовольнити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані всі обставини, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання та положення ст. 197 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В процесі примусового виконання виконавчого напису № 1140, виданого 22.06.2009 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Апатенко М.А., про звернення стягнення на нерухоме майно, а саме: на квартиру АДРЕСА_1, що належала на праві приватної власності в рівних долях ОСОБА_8 та ОСОБА_9, були проведені прилюдні торги з реалізації вказаної квартири.

Переможцем торгів визнано ОСОБА_6, що підтверджується протоколом проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна № 1011128/2 від 30 вересня 2011 року (а.с. 156 Том І).

За результатами проведених прилюдних торгів, Головним державним виконавцем ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві Мироненко Н.М. видано акт державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки, який затверджено 19.10.2011 року начальником ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві.

Відповідно до свідоцтва від 22.12.2011 року (а.с. 155, том І), посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В., в рамках ст. 66 Закону України "Про виконавче провадження" та на підставі акту державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 19.10.2011 року, третя особа (ОСОБА_6.) набула право власності на спірну квартиру, яка раніше належала ОСОБА_8 та ОСОБА_9.

Реалізовуючи право власника квартири, третя особа (ОСОБА_6.) намагалась отримати доступ до квартири в позасудовому порядку, а також звернулась до КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" з відповідними заявами про проведення реєстрації права власності та отримання технічного паспорту на квартиру. Однак ОСОБА_8 та ОСОБА_9 чинили перешкоди у доступі третьої особи до квартири, у зв'язку з чим він не зміг отримати технічну документацію та зареєструвати право власності на квартиру.

У зв'язку з чиненням перешкод у здійснені права користування та розпорядження майном, третя особа (ОСОБА_6.) звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням, виселення та вселення, за результатами розгляду якого винесено рішення від 24.05.2013 року, яким позовні вимоги задоволено, виселено ОСОБА_8 та ОСОБА_9 зі спірної квартири та вселено до неї третю особу (ОСОБА_6.) (а.с. 136-139).

30 серпня 2013 третя особа (ОСОБА_6) звернулась до Реєстраційної служби ГУЮ у м. Києві з заявою про державну реєстрацію права власності на квартиру, за результатами розгляду якої отримав рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 5668687 від 07.09.2013, в якому зазначалось, що у Державному реєстрі прав містяться відомості про зареєстровані права власності від 29.10.2012 року за іншими особами на підставі договору купівлі продажу від 27.08.2012 року.

Пізніше третій особі (ОСОБА_6.) стало відомо, що згідно договору купівлі-продажу, який було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анохіною В.М. 27.08.2012 та зареєстровано в реєстрі за № 1958, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 продали квартиру ОСОБА_3 та ОСОБА_13, які отримали квартиру за вказаним договором у приватну власність в рівних частках (по 1/2 частині квартири).

ОСОБА_3 та ОСОБА_13 зареєстрували право власності на спірну квартиру 29.10.2012 року, номер запису 687. Спірній квартирі, як об'єкту нерухомого майна, було присвоєно реєстраційний номер майна 37142626.

Реалізовуючи право на захист порушених прав, третя особа (ОСОБА_6.) звернулась до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом про визнання правочину недійсним та витребування майна з незаконного володіння.

За результатами розгляду вказаної справи, Дніпровським районним судом міста Києва 20.02.2014 року винесено рішення, відповідно до якого визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 27.08.2012 року між ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_3, ОСОБА_13, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Анохіною Вікторією Михайлівною, зареєстрований в реєстрі за № 1958. Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_3, ОСОБА_13 на користь ОСОБА_6 квартиру АДРЕСА_1, житловою площею 42,20 кв.м. (а.с. 143-149).

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 18.12.2014 року у справі № 755/22447/13-ц апеляційну скаргу ОСОБА_4, який представляв інтереси ОСОБА_3, відхилено. Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 20.02.2014 залишено без змін (а.с. 152-154).

На підставі рішення суду у справі № 755/22447/13-ц, яке набрало законної сили (на момент здійснення реєстрації), третя особа звернулась до відповідача по справі з заявою про реєстрацію права власності на квартиру.

На підставі дублікату свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів № 5304 від 05.06.2013 року, виданого приватним нотаріусом КМНО Верповською О.В., та рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 10.06.2014 року у справі № 755/22447/13-ц, державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Каравай Н. В. винесено рішення № 13661915 від 10 червня 2014 року про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 (номер запису про право власності 5959547).

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням державного реєстратора, ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення № 13661915 від 10 червня 2014 року про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом та їх обтяжень, врегульовано нормами Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Реєстраційна служба проводить реєстрацію прав власності на об'єкти нерухомого майна відповідно до вказаного Закону, а також Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 № 868 (далі - Порядок № 868).

Пунктом 15 Порядку № 868 встановлено, що під час розгляду заяви про державну реєстрацію і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо: обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках); повноважень заявника; відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону; наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

З аналізу викладених норм вбачається, що державний реєстратор при проведенні державної реєстрації прав та їх обтяжень має встановити, в першу чергу, відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та його обтяженнями, зокрема відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документів.

При цьому, як вже зазначалось, законом чітко визначені конкретні підстави, за яких у державній реєстрації прав може бути відмовлено (ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень).

Порядком прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12.12.2011 року № 3502/5 передбачено процедуру прийняття і розгляду заяв щодо внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, перелік документів, необхідних для внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав, права та обов'язки суб'єктів, що є учасниками зазначеної процедури.

Згідно з п. 2.6 Порядку для внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав, заявник подає рішення суду про скасування рішення державного реєстратора, що набрало законної сили, та копії документів, визначених у пункті 2.3 цього розділу.

Пунктами 2.9-2.11 Порядку передбачено, що під час розгляду заяви та документів, що додаються до неї, державний реєстратор перевіряє наявність підстав для внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав.

За результатами розгляду заяви та документів, що додаються до неї, державний реєстратор приймає рішення щодо внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав або рішення щодо відмови у внесенні змін до записів, відмови у внесенні записів про скасування державної реєстрації прав, відмови у скасуванні записів Державного реєстру прав.

Державний реєстратор на підставі прийнятого рішення щодо внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав або скасування записів Державного реєстру прав вносить зміни до записів, вносить записи про скасування державної реєстрації прав або скасовує записи Державного реєстру прав.

З належним чином завіреної копії реєстраційної справи № 380921380000, яка наявна в матеріалах справи (а.с. 26-59), суд першої інстанції вірно встановив, що ОСОБА_6 звернувся до реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві про державну реєстрацію прав та обтяжень із заявою від 03.06.2014 року, яка була зареєстрована в базі даних заяв та запитів Державного реєстру речових прав за № 6873605 о 17:21:22.

Відповідно до картки прийому вищевказаної заяви за № 13528905, до заяви було подано: дублікат свідоцтва, серія та номер 5304 від 05.06.2013, виданий приватним нотаріусом КМНО Верповською О.В.; рішення Дніпровського районного суду від 20.02.2014 року; копія протоколу № 1011128/2 від 30.09.2011 року, видавник: "НИВА-В.Ш."; паспорт громадянина України; ухвалу Дніпровського районного суду від 31.10.2013 року у справі № 755/22447/13-ц; акт держаного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 19.10.2011 року.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що державним реєстратором Каравай Н.В. було належним чином здійснено перевірку поданих документів та правильно встановлено, що підстав для відмови у державній реєстрації заявленого права на квартиру АДРЕСА_1 немає.

Процедура внесення інформації до Реєстру прав власності на нерухоме майно була врегульована Порядком ведення Реєстру прав власності на нерухоме майно від 28.01.2003 року № 7/5, що втратив чинність 01.01.2013 року.

Згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення та спрощення процедури державної реєстрації земельних ділянок та речових прав на нерухоме майно" від 04.07.2012 року № 5037-VI, з 01.01.2013 року впроваджено новий порядок реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

З 01.01.2013 року вводиться в дію єдиний Державний реєстр речових прав на нерухоме майно. Метою створення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є збирання в єдиному реєстрі даних про власників, про права власності на нерухоме майно, земельні ділянки, про іпотеку, про податкову заставу, про накладення арешту.

В той же час, Реєстр прав власності на нерухоме майно перестав функціонувати, як вже зазначалось, з 01.01.2013 року.

Порядок ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно визначений постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 року № 1141 (далі - Порядок № 1141).

Згідно з п. 41 Порядку № 1141 державний реєстратор вносить записи до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав у разі скасування на підставі рішення суду рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

У разі скасування на підставі рішення суду державної реєстрації прав, проведеної до 1 січня 2013 року відповідно до законодавства, що діяло на момент такої реєстрації, записів про державну реєстрацію прав, що містяться в інформаційних системах, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 1 січня 2013, за відсутності державної реєстрації таких прав в Державному реєстрі прав, державний реєстратор переносить до Державного реєстру прав записи про державну реєстрацію прав, що містяться в інформаційних системах, та вносить запис про скасування державної реєстрації прав.

Доводи апелянта про те, що державний реєстратор, в порушення п. 41 Порядку № 1141 не переніс до Державного реєстру прав запис про державну реєстрацію права власності за позивачем, що міститься в інформаційних системах, колегією суддів не беруться до увагу з огляду на зазначене.

Пункт 41 Порядку № 1141 лише визначає алгоритм дій реєстратора в разі скасування державної реєстрації права власності, проведеної 01.01.2013 року, на підставі рішення суду, у разі відсутності державної реєстрації таких прав у Державному реєстрі прав на нерухоме майно.

Враховуючи те, що в інформаційні системи, що діяли до 01.01.2013 року, технічно неможливо вносити будь-які зміни, то запис про державну реєстрацію прав спочатку переноситься до Державного реєстру прав на нерухоме майно, а потім вже вноситься запис про скасування державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав на нерухоме майно.

Доводи апелянта про те, що право власності на квартиру зареєстроване за ним і є офіційно визнаним державою, оскільки такі дані містяться в Реєстрі прав на нерухоме майно (що функціонував до 01.01.2013 року), колегією суддів відхиляються, адже на час вирішення даної справи єдиною функціонуючою електронною базою, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обмеження, а також технічні дані про об'єкти нерухомого майна (технічну інвентаризацію), суб'єктів речових прав, правочини, вчинені щодо таких об'єктів нерухомого майна, є Державний реєстр прав на нерухоме майно, відомості в якому про позивача відсутні.

З огляду на викладене, підстави для задоволення позову відсутні.

Колегія суддів звертає увагу суду першої інстанції на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 КАС України клопотання осіб, які беруть участь у справі, вирішуються судом негайно після того, як буде заслухана думка інших присутніх у судовому засіданні осіб, які беруть участь у справі, про що постановляється ухвала. Ухвала суду про відмову в задоволенні клопотання не перешкоджає повторному його заявленню протягом судового розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 03 квітня 2015 року від представника третьої особи до суду першої інстанції надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, в якому останній просить залишити адміністративний позов ОСОБА_3 без розгляду у зв'язку з пропущення строку звернення до суду (а.с. 69-71).

Відповідно до п. 16 ч. 4 ст. 160 КАС України окремим документом викладаються ухвали з питань залишення позовної заяви без розгляду.

Ухвали суду, які оформлюються окремим процесуальним документом, постановляються виключно в нарадчій кімнаті за правилами, передбаченими для постанов суду.

З матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції не було розглянуто клопотання відповідача про залишення адміністративного позову без розгляду та не було постановлено відповідне рішення або про його задоволення, або про відмову в його задоволенні. Однак дане процесуальне порушення не призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 серпня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н.М.

.

Головуючий суддя Коротких А. Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.