Постанова № 51069977, 16.11.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.11.11 Справа № 5010/1558/2011-27/78

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого - суддіКордюк Г.Т.

суддів:Давид Л.Л.

ОСОБА_1

розглянувши апеляційну скаргу ТзОВ «Глобус»за № 707 від 05.10.2011 року

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 27.09.2011 року

у справі № 5010/1558/2011-27/78

за позовом: ПАТ «Запорізький абразивний комбінат», м. Запоріжжя

до відповідача: ТзОВ «Глобус», м. Івано-Франківськ

про стягнення заборгованості в сумі 116 429, 38 грн.

За участю представників сторін:

від позивача не зявився

від відповідача не зявився

Сторони у справі участь уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, про причини неявки не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення (долучені до матеріалів справи).

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 27.09.2011 року у справі № 5010/1558/2011-27/78 (суддя Михайлишин В.В.) задоволено позовні вимоги ПАТ «Запорізький абразивний комбінат»: стягнуто з ТзОВ «Глобус»на користь ПАТ «Запорізький абразивний завод»- проведеної попередньої оплати в сумі 116 429,38 грн. за договором № 119-01/07-09 купівлі-продажу від 01.07.2009 року, а також 1 164,30 грн. - сплаченого державного мита та 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Ухвалою господарського суду від 05.10.2011 року виправлено допущену в рішенні господарського суду описку, а саме замість «Публічне акціонерне товариство «Запорізький абразивний завод»вказано «Публічне акціонерне товариство «Запорізький абразивний комбінат».

При винесенні рішення, суд першої інстанції мотивував його ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 629, 655, 693 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, та прийшов до висновку, що факт порушення відповідачем договірних зобовязань підтверджується матеріалами справи, а тому позовні вимоги щодо стягнення 116 429,38 грн. основної заборгованості є обґрунтованими.

Також, рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що виконання позивачем (покупцем за договором купівлі-продажу № 119-01/07-09) своїх зобовязань по оплаті коштів в сумі 498 615,00 грн. як попередньої оплати згідно виставленого продавцем (відповідачем) рахунку, та існування за продавцем по договору заборгованості в сумі 639 071,65 грн. станом на 30.11.2010 року, яка підтверджена актом звірки розрахунків, та невиконання продавцем (відповідачем) умов договору щодо поставки нафтопродуктів на вищевказану суму, що в свою чергу дає право покупцю згідно ч. 2 ст. 693 ЦК України, вимагати передання оплаченого товару або повернення попередньої оплати.

ТзОВ «Глобус»подано апеляційну скаргу № 707 від 05.10.2011 року, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки судом першої інстанції порушено і неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права та висновки господарського суду першої інстанції не відповідають обставинам справи. Зокрема, скаржник вважає, що судом першої інстанції не взято до уваги те, що ТзОВ «Глобус»зобовязане було поставити товар нафтовий кокс КС-0 в кількості 2000 тонн на загальну суму 1 994 460,00 грн. протягом листопада грудня 2010 року. Проте, ВАТ «Запорізький абразивний комбінат»оплатило тільки 500 тонн на загальну суму 498 615,00 грн., а ТзОВ «Глобус»поставило товар за період з грудня 2010 року по лютий 2011 року на загальну суму 1 075 257,27 грн., тобто на значно більшу суму ніж було оплачено згідно додатку № 17 від 17.11.2010 року.

Також апелянт вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення мало місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, оскільки, суд першої інстанції взяв до уваги та посилався на акти звірки взаємних розрахунків між сторонами за листопада 2010 року та лютий 2011 року, однак позовна заява подана до суду у липні 2011 року, отже з моменту останньої звірки взаємних розрахунків до моменту подання позову пройшло пять місяців. Так скаржник вважає, що під час розгляду справи слід було провести нову звірку взаєморозрахунків, оскільки дані бухгалтерії відповідача не збігаються з розрахунками, зазначеними в позовній заяві та рішенні суду.

Щодо порушення норм процесуального права, скаржник зазначає, що останнім було подано клопотання (телеграму) про відкладення розгляду справи у звязку з перебуванням директора у відрядженні, однак суд першої інстанції ухвалив рішення без участі відповідача, не надавши йому можливості дати пояснення по справі та висловити свою позицію як сторони у справі.

Окрім цього, апелянт зазначає, що відповідно до позовної заяви та статуту позивача, найменуванням останнього є ПАТ «Запорізький абразивний комбінат», проте в рішенні суду зазначено іншу назву позивача ПАТ «Запорізький абразивний завод», що на думку відповідача є порушенням норм ст. 84 ГПК України.

Представник позивача в судовому засіданні 02.11.2011 року та у відзиві на апеляційну скаргу від 25.10.2011 року № 14/3440, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду першої інстанції у даній справі без змін з підстав необґрунтованості доводів апеляційної скарги. А саме, позивач зазначає, що твердження відповідача про відвантаження ним за період з грудня 2010 року по лютий 2011 року нафтового коксу КС-0 на суму значно більшу ніж оплачено згідно додатку № 17 від 17.11.2010 року, є необґрунтоване, оскільки відповідно до умов договору постачання нафтопродуктів продавцем (відповідачем) здійснюються тільки на умовах 100 відсоткової попередньої оплати, а тому станом на 30.11.2010 року за продавцем на користь покупця утворилась заборгованість в сумі 693 071,65 грн., що підтверджується двостороннім актом звірки взаєморозрахунків.

Також, позивач вважає, що твердження відповідача про те, що прийняття рішення судом першої інстанції, без проведення взаємних розрахунків між сторонами на момент розгляду справи, здійснено з порушенням, оскільки дані бухгалтерії ТзОВ «Глобус»не збігаються з розрахунками, зазначеними у позовній заяві та оскаржуваному рішенні є безпідставними і такими, що не відповідають дійсності, оскільки: заборгованість у сумі 116 429,38 грн. підтверджена продавцем (відповідачем) актом звірки взаємних розрахунків станом на лютий 2010 року; після підтвердження зазначеної заборгованості, а саме після лютого 2010 року, постачання нафтового коксу, в рахунок отриманої попередньої оплати, станом як на розгляд справи, так і на теперішній час продавцем не здійснено, ніяких документів в підтвердження зміни суми заборгованості останнім не надано; відповідач, а саме директор товариства, який був присутній у судовому засіданні 16.08.2011 року, підтвердив наявність заборгованості саме у сумі 116 429,38 грн. на час розгляду справи.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, однак 14 листопада 2011 року представником відповідача подано клопотання про відкладення розгляду справи у звязку з перебування директора товариства у відрядженні.

Судова колегія, вирішила у задоволенні даного клопотання відмовити, оскільки учасники судового процесу не позбавлені права і можливості за необхідності забезпечити участь у судовому засіданні іншого представника згідно з ч. 1-4 ст.28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і з числа осіб, не повязаних з ним трудовими відносинами. Як вбачається з долученої до клопотання довіреності від 03.10.2011 року, виданої на імя ОСОБА_2, останній довіряється представляти інтереси ТзОВ «Глобус», однак будь яких доказів неможливості забезпечення явки уповноваженого представника в судове засідання, судовій колегії не подано. Крім того, ухвалою господарського суду апеляційної інстанції від 02.11.2011 року про відкладення розгляду справи на 16.11.2011 року, суд явку сторін обовязковою не визнавав, додаткових доказів від відповідача не витребовував.

Судом апеляційної інстанції встановлено наступне:

Між ТзОВ «Глобус»(продавець) та ВАТ «Запорізький абразивний комбінат»(змінено назву відповідно до статуту на ПАТ «Запорізький абразивний комбінат») (покупець) укладено договір купівлі продажу № 119-01/07-09 від 01.07.2009 року (а.с. 9-10), відповідно до умов якого, продавець зобов'язується продати, а покупець оплатити та прийняти нафтопродукти (надалі товар), згідно з умовами даного договору. Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2009 року, а в частині розрахунків до повного їх здійснення (пункт 10.1 договору).

Додатком № 8 від 02.01.2010 року до договору № 119-01/07-09 від 01.07.2009 року сторони дійшли згоди про те, щоб внести зміни у п. 10.1. договору та викласти його у наступній редакції «Даний договір набуває сили з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2010 року, але в будь якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань».

Відповідно до п. 5.3 договору, продавець (відповідач) зобов'язаний відвантажити партію товару покупцю у строки зазначені в додатках до даного договору, які є невід'ємною частиною, але не раніше поступлення на його розрахунковий рахунок 100 (сто) відсоткової попередньої оплати за товар.

Додатком № 17 від 17.11.2010 року до договору № 119-01/07-09 від 01.07.2009 року сторони дійшли згоди про те, що продавець зобов'язується продати нафтопродукти «кокс КС 0»(ТУ У 23.2-00152230-020:2005) покупцю в кількості 2 000 тонн на загальну 1 994 460,00 гривень. Покупець здійснює 100 відсоткову попередню оплату протягом трьох днів з дати виставлення продавцем рахунку. Продавець здійснює відвантаження нафтопродуктів на протязі листопада - грудня 2010 року.

На виконання умов договору та додатку № 17 продавцем було надано для оплати рахунок № 520 від 23.11.2010 року на постачання 1 000 тонн коксу на загальну суму 997 230, 00 гривень.

Відповідачем було здійснено оплату за нафтопродукти в кількості 500 тонн на загальну суму 498 615, 00 гривень, що підтверджується платіжним дорученням № 5255 від 30.11.2010 року.

Одночасно, станом на 30.11.2010 року за продавцем існувала заборгованість перед покупцем у сумі 693 071,65 грн., що підтверджується двостороннім актом звірки взаєморозрахунків між позивачем та відповідачем (а.с. 15).

Таким чином, як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, станом на 30.11.2010 року на рахунку відповідача знаходилось 1 191 686,65 грн. коштів, отриманих від позивача в якості попередньої оплати за товар.

В рахунок отриманої вищенаведеної попередньої оплати продавець здійснив постачання нафтового коксу на адресу покупця на суму 1 075 257,27 грн., що підтверджується залізничними накладними на маршрут або групу вагонів та видатковими накладними за період з грудня місяця 2010 року по лютий місяць 2011 року (а.с. 17 - 44).

У зв'язку із чим, у відповідача (продавця) утворився борг перед позивачем (покупцем) в сумі 116 429, 38 грн. Судом першої інстанції встановлено, що наявність вказаного боргу підтверджується двостороннім актом звірки взаєморозрахунків між ТзОВ «Глобус»та ПАТ «Запорізький абразивний комбінат» складеним і підписаний сторонами станом на 28.02.2011 року та скріплений їх печатками (а.с. 16).

Позивач, у зв'язку з виниклою заборгованістю, надіслав 19.07.2011 року на адресу відповідача претензію № 7/2338 з проханням провести повернення попередньо оплачених коштів в сумі 116 429,00 грн., що підтверджується фіскальним чеком пошти № 2761 від 19.07.2011 року та списком на відправлення кореспонденції за 19.07.2011 року (а.с. 48, 49). Проте відповідач відповіді на претензію не надіслав та кошти не повернув.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, заслухавши доводи представника позивача в судовому засіданні 02.11.2011 року, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Івано-Франківської області слід залишити без змін, апеляційну скаргу ТзОВ «Глобус» без задоволення, виходячи з наступного:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобовязань, є зокрема договори та інші правочини.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Так, відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Приписами ст. 180 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Як вбачається з матеріалів справи, договір купівлі продажу № 119-01/07-09 від 01.07.2009 року та додатки № 8 від 02.01.2010 року і № 17 від 17.11.2010 року до нього, скріплені печатками та підписами уповноважених сторін, що підтверджує їх згоду на викладені в договорі та додатках до договору умови.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідач відповідно до договору купівлі продажу № 119-01/07-09 від 01.07.2009 року та додатку № 17 від 17.11.2010 року до договору зобовязаний був поставити позивачу нафтопродукти на протязі листопада грудня 2010 року. Однак, відповідач прийняті на себе зобов'язання за договором щодо продажу нафтопродуктів на суму 116 429,38 грн. не виконав, у зв'язку з чим, за ним рахується вказана заборгованість.

За правилами ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як зазначалось вище, позивач надіслав 19.07.2011 року на адресу відповідача претензію № 7/2338 з проханням провести повернення попередньо оплачених коштів в сумі 116 429,00 грн., однак відповідач відповіді на претензію не надіслав та кошти не повернув.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що факт порушення відповідачем договірних зобов'язань підтверджується матеріалами справи та останнім належними та допустимими доказами не спростовано ні в суду першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції, а тому позовні вимоги щодо стягнення 116 429, 38 грн. попередньої оплати, є обґрунтованими.

Щодо посилання скаржника на те, що останнім було подано клопотання (телеграму) про відкладення розгляду справи у звязку з перебуванням директора у відрядженні, однак суд першої інстанції ухвалив рішення без участі відповідача, не надавши йому можливості дати пояснення по справі та висловити свою позицію як сторони у справі, судова колегія зазначає наступне, що учасники судового процесу не позбавлені права і можливості за необхідності забезпечити участь у судовому засіданні іншого представника згідно з ч. 1-4 ст.28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і з числа осіб, не повязаних з ним трудовими відносинами. Крім того, ухвалою господарського суду першої інстанції від 16.08.2011 року про відкладення розгляду справи на 27.09.2011 року, суд явку сторін обовязковою не визнавав, а витребувані судом від відповідача додаткові докази, останній міг направити поштою на адресу суду. Ухвалу суду від 03.08.2011 року про призначення справи до розгляду направлена судом відповідно до вимог ст. 64 ГПК України та відповідачем отримана 09.08.2011 року, про що свідчить підпис уповноваженої особи на повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с. 2), а тому відповідно до п. 12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України», сторона вважається повідомленою належним чином про місце засідання суду, підстави для застосування п. 2 ч. 3 ст. 104 ГПК України відсутні.

Необґрунтованими та безпідставними судова колегія вважає твердження скаржника, щодо повного виконання зобовязань за договором та поставку товару позивачу протягом грудня 2010 року лютого 2011 року на загальну суму 1 075 257,27 грн., тобто значно більшу ніж було оплачено згідно додатку до договору № 17 від 17.11.2010 року, а також те, що акти звірки взаєморозрахунків за листопад 2010 року та лютий 2011 року не відповідають дійсним даним бухгалтерського обліку відповідача. Акти звірки розрахунків підписані та скріплені круглими печатками відповідача, що свідчить про визнання ним заборгованості в сумі 116 429,38 грн. станом на 28.02.2011 року.

Ухвалою суду від 05.10.2011 року виправлено допущену судом описку і вказано вірну назву позивача, що спростовує доводи апеляційної скарги щодо невірного визначення судом в рішенні позивача.

В силу статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Апелянт при наданих йому можливостях, підставності своїх вимог не довів. Висновки викладенні скаржником в апеляційній скарзі є безпідставними та спростовані вищенаведеним і матеріалами справи.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1.Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 27.09.2011 року залишити без змін, апеляційну скаргу ТзОВ «Глобус»без задоволення.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку та строки, встановлені ст.ст. 109, 110 ГПК України.

Головуючий - суддяКордюк Г.Т.

суддяДавид Л.Л.

суддяМурська Х.В.