Рішення № 51045091, 22.10.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.2012 р. Справа № 5015/3866/12

до відповідача ОСОБА_1 квартирно-експлуатаційна частина

про стягнення заборгованості

ціна позову: 2 345 134,75грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Сорочик В.Ю.

представники:

від позивача - ОСОБА_2- представник, довіреність в матеріалах справи;

від відповідача ОСОБА_3- представник, довіреність в матеріалах справи.

Суть спору:

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації Львівгаз звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до яворівської квартирно-експлуатаційної частини про стягнення заборгованості; ціна позову 2 345 134,75грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області №5015/3866/12 від 20.09.2012р. порушено провадження у справі та розгляд справи призначено в судовому засіданні на 15год. 50хв. 01.10.2012р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалі господарського суду Львівської області по даній справі від 01.10.2012р..

Представникам Позивача та Відповідача оголошено права і обовязки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані Сторонам (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень, та письмові повідомлення Сторін про відкладення розгляду справи та оголошення перерв) зазначено, що права та обовязки сторін визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надходило.

Представник Позивача в судове засідання зявився, позовні вимоги підтримав.

Протягом розгляду справи представником Позивача подано наступні документи: довіреність по справі; копію довідки з ЄДРПОУ; клопотання від 22.10.12р.; копії платіжних доручень №№715 від 19 вересня 2012р., 763 від 08 жовтня 2012р.

Представник Відповідача в судове засідання зявилась.

Протягом розгляду справи представником Відповідача подано суду наступні документи: довіреність на право здійснення представництва; довідку з Єдиного державного реєстру ОСОБА_1 КЕЧ району; акт взаєморозрахунків від 24 вересня 2012 року; заява на фінансування ОСОБА_1 КЕЧ району; заявка потреби в коштах; відзив по справі; копія гарантійного листа.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобовязувалось надати всі докази в обгрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора. Жодних клопотань про витребування доказів не заявлялося.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Щодо стягнення 2005 459,17грн. основного боргу.

Між ПАТ по газопостачанню та газифікації Львівгаз від імені якогог діє ОСОБА_1 управління по експлуатації газового господарства (далі-Позивач) і ОСОБА_1 квартирно-експлуатаційна частина ( далі-Відповідач), укладено Договір з постачання та транспортування природного газу для потреб бюджетних установ та організацій №0060 від 31.12.2010 року (надалі-Договір 1) та договір на постачання природного газу за регульованим тарифом №0060 від 22.03.2012р. (надалі-Договір 2), відповідно до умов яких, Позивач зобовязався надавати послуги з постачання та транспортування природного газу для потреб бюджетних установ та організацій (надалі- постачання газу) відповідачу, а Відповідач зобовязався здійснювати оплату за поставлений природній газ згідно умов даного Договору.

Відповідно до п.7.1 Договору 1, оплата за постачання та транспортування природного газу здійснюється Споживачем ( Відповідачем) шляхом оплати грошовими коштами на рахунок ПАТ Львівгаз в наступному порядку:

- 50% від запланованих для поставки обсягів газу у поточному звітному місяці до 10 числа місяця поставки;

-остаточний розрахунок за фактично надані послуги здійснюються до 25 числа звітного місяця.

Відповідно до абзацу 3 п.4.6. Договору 2, у випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період Споживач проводить остаточний розрахунок 5 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Внаслідок невиконання Відповідачем взятих на себе зобовязань, станом на час подання позову виник боргу у розмірі 2005459,17грн.

Проте, відповідно до доводів Сторін, клопотання Позивача про припинення провадження в частині стягнення основного боргу у звязку з повною сплатою такого, акту звірки взаємних розрахунків між Сторонами станом на 15.10.2012р., Відповідачем основний борг протягом розгляду справи погашено.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Згідно ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що станом на 15.10.2012р. Відповідачем оплачено суму основного боргу в розмірі 2005,459,17грн.суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 2005,459,17грн. боргу провадження у справі слід припинити.

Щодо стягнення 39714,71грн. 3% річних за невиконання зобовязання та 13771,76грн. інфляційних нарахувань.

В додатку до позовної заяви Позивач надав розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, проведені за період існування основного боргу, вихідними даними для яких є періоди існування боргу, суми боргу, розмір відсотків 3% річних, та індекси інфляції за відповідні періоди.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищенаведене, перевіривши правильність проведених розрахунків, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача 39714,71грн. 3% річних та 13771,76 грн. інфляційних нарахувань підлягають до задоволення.

Щодо стягнення 145806,97грн. пені та 140382,14грн. штрафу.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній просить зменшити розмір штрафних санкцій з врахуванням того, що борг виник внаслідок несвоєчасного фінансування з бюджету.

Згідно з ст.ст. 549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.230 Господарського кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши правильність та під ставність розрахунку штрафних санкцій, суд вважає, що такі нараховано підставно та розраховано вірно.

Проте, відповідно до п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ст.233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги доводи мотивувальної частини рішення щодо стягнення основного боргу, перевіривши правильність проведених розрахунків штрафу та пені, а також Відзив на позовну заяву, в якому Відповідач просить зменшити нараховану суму штрафу, мотивуючи скрутним матеріальним та фінансовим становищем; беручи до уваги те, що з врахуванням фінансування Відповідача виключно з бюджету, вжитих заходів Відповідачем до своєчасного виконання зобовязань за Договором та здійснення погашення боргу в повному обсязі на момент винесення рішення, суд приходить до висновку, що наведені обставини характеризують низький ступінь вини Відповідача. Крім того суд бере до уваги, що Відповідач є державним підприємством у структурі МОУ. А відтак, з врахуванням заявленого клопотання суд приходить до висновку про можливість зменшення розміру штрафних санкцій на 1/3 частини.

Відповідно до вимог ст.4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

22.10.2012року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 26.10.2012року.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4-5, 4-7, 33, 38, 43, 49, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 квартирно-експлуатаційної частини (81000, Львівська обл., м.Яворів, ідентифікаційний код 07930854) на користь ПАТ по газопостачанню та газифікації Львівгаз (79039, м.Львів, вул.Золота ,б.42, ідентифікаційний код 03349039) 13771,76грн. інфляційних нарахувань, 39714,71грн. 3% річних, 97204,65грн. пені, 93588,09грн. штрафу, 46902,70грн. судового збору.

3. В частині стягнення основного боргу провадження у справі припинити.

4.В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т.Б.