Рішення № 51036469, 16.09.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.09.15р. Справа № 904/6317/15За позовом Комунального підприємства "Коменергосервіс" Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості у сумі 3 898,98 грн.

Суддя Крижний О.М.

Представники:

від позивача: Гомілко А.Є., довіреність № 478 від 29.04.2015 року, представник

від відповідача: ОСОБА_3, довіреність від 01.09.2015 року, представник

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство "Коменергосервіс" Дніпропетровської міської ради звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовом, у якому просить стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на свою користь основний борг у розмірі 2 971,00 грн. та пеню у розмірі 876,92 грн. та 3% річних у розмірі 51,06 грн., загалом на суму 3 898,98 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про постачання теплової енергії в вигляді гарячої води № 433/02-11 від 01.12.2014 року щодо повної оплати поставленої позивачем теплової енергії у вигляді гарячої води, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість та відповідно нарахована пеня та 3% річних на загальну суму 3 898,98 грн.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, у якому зазначає, що на час подання позову дійсно існувала заборгованість, яка погашена під час судового розгляду. Також, відповідач надав квитанції № 0.0.415879784.1 від 29.07.2015 року на суму 1000,00 грн. та № 0.0.422994011.1 від 1.08.2015 року на суму 1971,00 грн. Оскільки заборгованість погашена до закінчення розгляду справи, відповідач просить відмовити в позові у повному обсязі.

Розгляд справи був відкладений з 05.08.2015 року на 02.09.2015 року. Ухвалою суду від 02.09.2015 року строк вирішення спору продовжено на 15 днів та відкладено розгляд справи на 16.09.2015 року.

У судовому засіданні 16.09.2015 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення..

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.12.2011 року між Комунальним підприємством "Коменергосервіс" Дніпропетровської міської ради (теплопостачальна організація) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (споживач) був укладений договір про постачання теплової енергії в вигляді гарячої води № 433/02-11 (далі - Договір), за умовами п. 1.1. якого теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання поставити споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами в строки та на умовах, передбачених цим Договором.

Згідно п. 10.1. Договору строк дії Договору з 01.12.2011 року по 01.12.2012 року. Даний Договір вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про припинення його дії.

Припинення дії даного Договору не звільняє споживача від зобов'язання розрахунків за спожиту теплову енергію (п. 10.3. Договору).

Пари виконанні умов даного Договору, ат також при вирішенні всіх питань, які не обумовлені даним Договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими органами місцевого самоврядування, Правилами користування тепловою енергією, Законом України "Про теплопостачання" ,Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок та теплових мереж, тимчасовими Правилами обліку теплової енергії (далі - Правила), Положенням про Держенергонагляд, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, діючим законодавством України (п. 2.1. Договору).

Згідно п. 5.5. Договору теплопостачальна організація та споживач щомісячно складають акти про відпуск теплової енергії по формі Додатку № 5. Дата зняття споживачем показників з приладів обліку з занесенням їх до спеціального журналу обліку споживання теплової енергії споживача - останній день розрахункового періоду (місяця). Для підписання акту про кількість відпущеної теплової енергії споживач направляє свого представника до теплопостачальної організації не пізніше 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим. При неявці представника споживача у вказані строки чи необґрунтованій відмові від підписання акту, теплопостачальна організація складає акт самостійно та один екземпляр акту в 3-денний термін направляє споживачу для відома, який є первинним документом та підтверджує передачу права власності теплової енергії споживачу.

Відповідно до п. 6.1. Договору за відпущену теплову енергію у вигляді гарячої води в межах договірної величини, вказаної в Додатку № 1 до даного Договору, споживач сплачує теплопостачальній організації згідно діючих тарифів, затвердженими органами місцевого самоврядування: за 1 Гкал теплової енергії - 354 грн. (в тому числі ПДВ). При зміні тарифів на теплову енергію органами місцевого самоврядування, сума оплати за відпущену теплову енергію перераховується з моменту введення тарифів і доводиться до споживача.

За умовами п.п. 6.2.-6.3. Договору розрахунки за відпущену теплову енергію здійснюються виключно в грошовій формі у відповідності з діючими тарифами. Можливі інші форми розрахунків, які не суперечать діючому законодавству, із обов'язковим укладенням при цьому додаткових угод. Розрахунковим періодом є календарний місяць.

Розрахунки за теплову енергію споживач здійснює з теплопостачальною організацією у наступному порядку:

- для споживачів категорії "інші споживачі" - передоплата за 5 днів до початку розрахункового місяця у розмірі 100% від суми заявленого розходу теплової енергії за розрахунковий місяць (згідно Додатку № 1);

- кінцева оплата здійснюється протягом 5-ти днів з моменту отримання рахунку.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу теплову енергію за період жовтень 2014 року - квітень 2015 року на загальну суму 3 500,03 грн.

На підтвердження наведеного факту позивач надав до суду копії Актів постачання теплової енергії згідно договору про постачання теплової енергії в вигляді гарячої води № 433/02-11 від 01.12.2014 року, а також рахунки на оплату відповідачем поставленої позивачем теплової енергії, а саме:

- акт та рахунок № ТС01837 від 31.10.2014 року на суму 262,21 грн., який відповідач отримав 12.12.2014 року, про свідчить наявний на рахунку підпис відповідача;

- акт та рахунок № ТС02461 від 28.11.2014 року на суму 758,04 грн., який відповідач отримав 10.12.2014 року, про свідчить наявний на рахунку підпис відповідача;

- акт та рахунок № ТС02795 від 31.12.2014 року на суму 1 640,02 грн., який відповідач отримав 13.01.2015 року, про свідчить наявний на рахунку підпис відповідача;

- акт та рахунок № ТС00044 від 30.01.2015 року на суму 1 620,95 грн., який відповідач отримав 09.02.2015 року, про свідчить наявний на рахунку підпис відповідача;

- акт та рахунок № ТС00672 від 27.02.2015 року на суму 1 039,31 грн., який відповідач отримав 10.03.2015 року, про свідчить наявний на рахунку підпис відповідача;

- акт та рахунок № ТС01008 від 31.03.2015 року на суму 698,00 грн., який відповідач отримав 06.04.2015 року, про свідчить наявний на рахунку підпис відповідача;

- акт та рахунок № ТС01335 від 30.04.2015 року на суму 452,50 грн., який відповідач отримав 07.05.2015 року, про свідчить наявний на рахунку підпис відповідача (а.с. 23-29).

Позивач зазначає, що відповідач лише частково оплатив поставлену позивачем теплову енергію у сумі 3 500,03 грн., відповідно неоплаченою є теплова енергія у сумі 2 971,00 грн. (6 471,03 грн. - 3 500,03 грн.).

Позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо повної оплати поставленої теплової енергії за період жовтень 2014 року - квітень 2015 року у встановлений Договором строк, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у сумі 2 971,00 грн., що і є причиною спору.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Стаття 526 Цивільного кодексу України встановлює вимогу щодо виконання зобов'язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Враховуючи умови Договору (п.п. 6.4. Договору), а також факт того, що теплова енергія поставлена за наведеними вище Актами та отримана відповідачем за наведеними вище рахунками, відповідно строк оплати поставленої теплової енергії за спірний період та у спірній сумі є таким, що настав.

Матеріалами справи підтверджується, що після порушення провадження у справі, Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 здійснено оплату за поставлений згідно договору про постачання теплової енергії в вигляді гарячої води №433/02-11 від 01.12.2011 року в повному обсязі.

Так, оплата здійснювалася відповідно до квитанцій № 0.0.415879784.1 від 29.07.2015 року на суму 1 000,00 грн. та № 0.0.422994011.1 від 1.08.2015 року на суму 1 971,00 грн., всього на суму 2 971,00 грн.

Відповідно до пункту 4.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Враховуючи, що відповідачем здійснено погашення заборгованості у повному обсязі після порушення провадження у справі, тобто між сторонами не залишилося неврегульованих питань щодо суми основного боргу, провадження у справі №904/6317/15 в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 2 971,00 грн. підлягає припиненню на підставі пункту 11 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою. Виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 ЦК України).

Пунктом 7.2.4. Договору передбачено, що несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію - пеня у розмірі 0,5% належної до оплати суми за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період за який сплачується пеня.

Позивач нарахував та заявив до стягнення пеню по кожному спірному Акту постачання теплової енергії окремо, враховуючи часткову оплату відповідача, на загальну суму 876,92 грн.

Дослідивши здійснений позивачем розрахунок пені, судом виявлені помилки у деяких розрахунках щодо зазначення початку періоду нарахуванні пені, а саме, позивачем не враховані вихідні дні, на які припадає останній день оплати за відповідним Актом, зокрема, позивачем допущені помилки у наступних розрахунках пені :

- по Акту № ТС02795 від 31.12.2014 року на суму 1 640,02 грн. за період з 19.01.2015 року по 12.06.2015 року пеня нарахована у сумі 340,50 грн., однак 18.01.2015 року це неділя, тому останній день оплати переноситься на перший робочий день - 19.01.2015 року, а першим днем прострочення оплати є 20.01.2015 року і пеня відповідно складає 339,24 грн.;

- по Акту № ТС00044 від 30.01.2015 року на суму 1 620,95 грн. за період з 15.02.2015 року по 01.03.2015 року пеня нарахована у сумі 25,98 грн., однак 14.02.2015 року це субота, тому останній день оплати переноситься на перший робочий день - 16.02.2015 року, а першим днем прострочення оплати є 17.02.2015 року і пеня відповідно складає 22,52 грн.;

- по Акту № ТС00672 від 27.02.2015 року на суму 1 039,31 грн. за період з 16.03.2015 року по 29.04.2015 року пеня нарахована у сумі 76,88 грн., однак 15.03.2015 року це неділя, тому останній день оплати переноситься на перший робочий день - 16.03.2015 року, а першим днем прострочення оплати є 17.03.2015 року і пеня відповідно складає 75,17 грн.;

- по Акту № ТС01008 від 31.03.2015 року на суму 698,00 грн. за період з 12.04.2015 року по 12.06.2015 року пеня нарахована у сумі 71.014 грн., однак 11.04.2015 року це субота, тому останній день оплати переноситься на перший робочий день - 13.04.2015 року, а першим днем прострочення оплати є 14.04.2015 року і пеня відповідно складає 68,84 грн.

У зв'язку з наведеним, вимога позивача про стягнення з відповідача пені підлягає задоволенні частково у сумі 868,19 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача на свою користь 3% річних по кожному спірному Акту постачання теплової енергії окремо, враховуючи часткову оплату відповідача, на загальну суму 51,06 грн.

Дослідивши здійснений позивачем розрахунок 3% річних, судом виявлені помилки у тих же розрахунках, що були допущені при нарахуванні пені, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних підлягає задоволенню частково у сумі 49,89 грн.

Відповідно до частини 1 статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Європейський суд з прав людини під терміном "власність" розуміє також грошові кошти, що підлягають оплаті за поставлений товар. Невиконанням обов'язку щодо оплати поставленої позивачем теплової енергії відповідач порушує права позивача, безпідставно не перераховуючи кошти (вартість товару (теплової енергії) у власність позивача.

Отже, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню частково і з відповідача підлягає стягненню 918,08 грн. (пеня у розмірі 868,19 грн., 3% річних у розмірі 49,89 грн.).

Відповідно до частини 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Відповідно до приписів пункту 4.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21 лютого 2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" частиною другою статті 49 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною. У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом. Так, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача.

Судом встановлено, що причиною виникнення спору є неправильні дії саме відповідача. Тому, з урахуванням ч.2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог з урахуванням суми, провадження по якій підлягає припиненню, у розмірі 1822,36 грн.

На підставі викладеного, керуючись частиною 1 статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтями 1, 33, 34, 49, пунктом 1-1 частини 1 статті 80, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Припинити провадження у справі в частині стягнення заборгованості у розмірі 2971,00 грн.

В іншій частині позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства "Коменергосервіс" Дніпропетровської міської ради (49081, м. Дніпропетровськ, вул. Артільна, 6Б, ідентифікаційний код36639101) пеню у розмірі 868,19 грн., 3% річних у розмірі 49,89 грн. та судовий збір у розмірі 1 822,36 грн., про що видати наказ.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено - 18.09.2015 року.

Суддя О.М. Крижний