Рішення № 51018382, 21.09.2015, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/5617/14-ц

Провадження № 22-ц/779/1779/2015

Категорія 54

Головуючий у 1 інстанції Бородовський С. О.

Суддя-доповідач Ясеновенко Л.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Ясеновенко Л.В.,

суддів: Вакарук В.М., Горейко М.Д.,

секретаря Драганчук У.М.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Мистецького об'єднання «Елегія», третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Івано-Франківська обласна рада, про скасування наказу про звільнення, нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки заробітної плати, індексацію заробітної плати та відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою Івано-Франківської обласної ради на рішення Івано-Франківського міського суду від 12 травня 2015 року, -

в с т а н о в и л а :

22.04.2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом, який обґрунтовував тим, що з січня 2002 року працював у МО «Елегія», однак наказам №7 від 04.09.2008 року його та інших працівників МО «Елегія» було звільнено на підставі п.1 ст.40 КЗпП України, у зв'язку з введенням процедури ліквідації.

Даний наказ ОСОБА_2 вважає незаконним, оскільки в порушення вимог трудового законодавства такий не був доведений до відома позивача в установлені строки. Крім того, не було вжито заходів щодо виплати вихідної допомоги та сприяння працевлаштуванню вивільнених працівників.

Також ОСОБА_2 вказав, що з 01 грудня 2006 року і по даний час з вини відповідача з ним не проведено розрахунку по заробітній платі, що є порушенням вимог ст.116 КЗпП України та є підставою для стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку (ст.117 КЗпП України), а також для проведення індексації заробітної плати в межах прожиткового мінімуму з моменту виплат і по даний час.

Посилаючись на вказані обставини, а також на положення ст. 237 КЗпП України, з урахуванням уточнених позовних вимог (а.с.84) ОСОБА_2 просив суд скасувати наказ №7 від 04.09.2008 року про звільнення працівників МО «Елегія»; зобов'язати МО «Елегія» виплатити заборгованість по заробітній платі, а саме середній заробіток за час затримання середньомісячної заробітної плати по день фактичного розрахунку (за період з 01 грудня 2006 року по даний час) у розмірі 107 184 грн.; зобов'язати МО «Елегія» провести індексацію заробітної плати у межах прожиткового мінімуму з моменту невиплат по даний час; стягнути з МО «Елегія» 30 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 12 травня 2015 року позов задоволено частково.

Постановлено зобов'язати Мистецьке об'єднання «Елегія» виплатити на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки у виплаті нарахованої та невиплаченої заробітної плати та здійснити індексацію зазначених виплат.

Стягнуто з МО «Елегія» на користь ОСОБА_2 600 грн. на відшкодування моральної шкоди та на користь держави 243,60 грн. судового збору.

У апеляційній скарзі Івано-Франківська обласна рада посилається на незаконність рішення суду. Зокрема судом не враховано того, що позивачу було відомо про звільнення з роботи ще у 2008 році, що підтверджено оглянутою судом першої інстанції цивільною справою №2-2410/08.

При цьому судом не враховано положень ст. 233 КЗпП про те, що працівник може звернутись з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Встановлені цією нормою закону строки не перериваються і не призупиняються.

Апелянт вважає, що ОСОБА_2 звернувся до суду з пропуском встановленого законом строку.

Крім того, представник третьої особи не погоджується з висновком суду про відшкодування моральної шкоди, оскільки позивачем не доведено наявності умов та підстав для відшкодування такої.

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Сторони в судове засідання не з'явились.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги з таких підстав.

Задовольняючи позов у частині вимог про зобов'язання МО «Елегія» виплатити ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати та проведення індексації зазначених виплат, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не виконано попередні рішення судів про стягнення на користь позивача нарахованої та не виплаченої зарплати, що є затримкою у виплаті зарплати, а тому відповідач не звільняється від відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП, а саме від зобов'язання виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку.

Однак, з таким висновком суду погодитись не можна.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Івано-Франківської обласної ради від 18.12.2001 року №595-24/2001 засновано мистецьке об'єднання «Елегія» (далі - МО «Елегія») та затверджено його статут як організації, що є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Івано-Франківської області і перебуває в управлінні Івано-Франківської обласної ради (а.с.19-24).

Згідно з наказом МО «Елегія» №1 від 28.12.2001 року з ОСОБА_2 укладено трудову угоду на період з 10.01.2002 року до 10.01.2007 року (а.с.10-12).

Таким чином, з ОСОБА_2 укладено строкову трудову угоду (контракт) строком на 5 років.

20.02.2007 року Івано-Франківською обласною радою прийнято рішення №236-9/2007 про ліквідацію МО «Елегія» (а.с.34).

Згідно витягу з ЄДРПОУ Мистецьке об'єднання «Елегія» з 30.03.2007 року в стані припинення за рішенням засновників (а.с.16-18).

Наказом МО «Елегія» №7 від 04.09.2008 року ОСОБА_2 (та інших працівників МО «Елегія») звільнено на підставі п.1 ст.40 КЗпП України (а.с.13-15).

Судом встановлено, що згідно довідки МО «Елегія» за період з 01.12.2006 року по 01.05.2007 року ОСОБА_2 нарахована та не виплачена заробітна плата в сумі 2292,98 грн. (а.с.9).

Разом з тим, згідно повідомлення Управління ДВС ГУ юстиції в Івано-Франківській області від 13.03.2014 року №04-06/461, 25.05.2009 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа Івано-Франківського міського суду від 04.03.2009 року №2-302 про стягнення з МО «Елегія» на користь ОСОБА_2 2292 грн. заборгованості по заробітній платі, 635,62 грн. компенсації за час затримання її виплати, а разом 2928,60 грн. (а.с.87-89).

Відповідно до ч.1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Судом встановлено, що заборгованість по заробітній платі за фактично виконану роботу стягнута з МО «Елегія» на користь ОСОБА_2 в розмірі 2292 грн., а також 635,62 грн. компенсації за час затримання її виплати на підставі виконавчого листа Івано-Франківського міського суду від 04.03.2009 року №2-302. Разом з тим, будь-яких інших даних щодо роботи позивача в МО «Елегія» з січня 2008 року та нарахування заробітної плати суду не представлено.

Також встановлено, що з часу заснування МО «Елегія» і по 2006 рік фінансова підтримка його діяльності проводилася виключно за рахунок коштів обласного бюджету, однак з 2007 року така була припинена. Оскільки самостійної діяльності колектив не проводив, фінансування з інших джерел не отримував, то вини мистецького об'єднання «Елегія» у затримці розрахунку при звільненні ОСОБА_2 не встановлено.

При таких обставинах справи колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для здійснення нарахування та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку відповідно до ст. 117 КЗпП України.

Колегія суддів приходить також до висновку про відсутність підстав для відшкодування моральної шкоди, оскільки позивач не довів, що внаслідок звільнення його з роботи, він зазнав моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, які вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Статтею 237-1 КЗпП України встановлено обов'язок власника або уповноваженого ним органу відшкодувати моральну шкоду працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

За змістом наведеної статті моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань або втрати нормальних життєвих зв'язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв'язку між попередніми умовами.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 13 Постанови від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

При таких обставинах справи рішення суду в частині задоволення позову підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.309 ЦПК України однією з підстав для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 313-316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Івано-Франківської обласної ради задовольнити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 12 травня 2015 року в частині задоволення позову ОСОБА_2 до Мистецького об'єднання «Елегія» про зобов'язання виплатити середній заробіток за час затримки у виплаті нарахованої та невиплаченої заробітної плати, проведення індексації зазначених виплат, стягнення 600 грн. на відшкодування моральної шкоди скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в позові.

Скасувати рішення суду в частині стягнення з МО «Елегія» на користь держави 243,80 грн. судового збору.

В решті рішення суду залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.

Судді: Л.В. Ясеновенко

В.М. Вакарук

М.Д. Горейко