Постанова № 51005444, 09.09.2015, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.09.2015 р. № 814/1634/15

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Лебедєвої Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Миколаєві справу за адміністративним позовом Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 15123,12 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшов адміністративний позов Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 15123,12 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що позивач не сплачує у добровільному порядку заборгованість у сумі 15123,12 грн. яка складається з адміністративно-господарських санкцій у розмірі 14640,00 грн. та пені за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 483,12 грн., а тому позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на обґрунтування зазначені в адміністративному позові.

В судовому засіданні від представника відповідача надійшли заперечення проти адміністративного позову відповідно до яких відповідач заперечував проти позову та просив суд відмовити у його задоволені.

Керуючись приписами частини 4 статті 122 та частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи та матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Згідно ч. 3 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» №875-ХІІ від 21.03.1991 року підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» №875-ХІІ від 21.03.1991 року для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року №875-XI підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року №875-XI підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць.

Відповідно до вимог ч. 9 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року №875-XI підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону України „Про зайнятість населення" роботодавці зобов'язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Формою подання зазначених адміністративних даних є форма звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затверджена Наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013р. №316. зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 17.06.2013р. за № 988/23520.

Згідно п.2.1. Порядку подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженого Наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013р. №316, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 17.06.2013р. за № 988/23520, форма звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії (й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Судом встановлено, що згідно листа від 22.04.2015 року №02/871-08 Вознесенського міськрайонного центру зайнятості фізична особа-підприємець ОСОБА_1 протягом 2014 року звіти за формою № 3-ПН із вакансіями для осіб з інвалідністю не надавав (а.с.7).

Відповідно до вимог ч. 10 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року №875-XI керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Крім того, відповідно до п. 2.3 «Порядку нарахування пені та її сплати», затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.2007 року за №223, адміністративно-господарська санкція це грошове зобов'язання, альтернативне зобов'язанню самостійно здійснити працевлаштування інвалідів відповідно до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

У зв'язку з тим, що обов'язок відповідача щодо виконання вимог ст. ст. 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» полягає не лише у створенні робочих місць для працевлаштування інвалідів, але й у поданні відповідної звітності та інформації органам державної служби зайнятості, Фонду соціального захисту інвалідів, тому не подання такої звітності/інформації унеможливлює працевлаштування інвалідів та є підставою для застосування до підприємства адміністративно-господарських санкцій.

У відповідності до п. 3.3 «Інструкції зі статистики кількості працівників», затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 року №286 середня кількість зовнішніх сумісників і працюючих за цивільно-правовими договорами за період з початку року і рік визначається шляхом підсумовування середньої кількості цих працівників за усі місяці з початку року і ділення отриманої суми на кількість місяців, тобто на 2, 3, 4, 5 ... 12.

Згідно із ч. 1 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року №875-XI для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

У справі встановлено, що в 2014 році середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу відповідача становила 15 осіб.

Норматив робочих місць для інвалідів згідно ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" становив 1 особу.

Відповідно до розрахунку адміністративного господарських санкцій, сума адміністративно-господарських санкцій, що складається з поділення фонду заробітної плати на середньооблікову чисельність штатних працівників, та помноження її на кількість нестворених робочих місць для інвалідів, сума відрахувань за 1 нестворене робоче місце для працевлаштування інвалідів у 2014 році становить 14640,00 грн. (а.с.6).

Згідно із ч. 4, 9, 10 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року №875-XI та «Порядку сплати підприємствами, установами організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, сум адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №70 від 31.01.2007 року, адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, самостійно у строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, а у разі несплати штрафних санкцій в установлений термін відділення Фонду вживають заходів щодо їх стягнення у судовому порядку.

Миколаївським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів на підставі вищевикладеного наведено розрахунок суми адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, яку відповідач повинен був самостійно сплатити до бюджету (а.с.6), проте відповідач суму адміністративно-господарських санкцій у строк до 16.04.2015 року позивачу не перерахував, у зв'язку із чим позивач просить стягнути з відповідача суму несплачених адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу 1 робочого місця для працевлаштування інвалідів у 2014 році.

Згідно із ч. 2 ст. 20 «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» № 875-ХІІ від 21.03.1991 року порушення термінів сплати адміністративно - господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня нараховується виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки НБУ, яка діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Таким чином, відповідач крім санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів повинен сплатити пеню у розмірі 483,12 грн.

Суд вважає, що позивачем доведено виникнення зобов'язання відповідача по сплаті заявлених у позові адміністративно - господарських санкцій у сумі 14640,00 грн. та пені в сумі 483,12 грн.

Частиною 1 ст. 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно із ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні

Враховуючи викладене, а також те, що відповідачем на час розгляду справи самостійно не сплачена заборгованість в сумі 15123,12 грн., суд вважає, що позовні вимоги Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів обґрунтовані, відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим підлягають задоволенню повністю.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень , звільненого від сплати судового збору відповідно до Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 року (в редакції що діяла до 01.09.2015 року), а також за відсутністю витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір), згідно ч.4 ст.94 КАС України стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 128, 158-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 15123,12 грн. - задовольнити.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів заборгованість у сумі 15123,12 грн. (п'ятнадцять тисяч сто двадцять три гривні дванадцять копійок) з яких: адміністративно-господарські санкції у розмірі 14640,00 грн. (одна тисяча чотириста шістдесят чотири гривні) та пеня за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 483,12 грн. (чотириста вісімдесят три гривні дванадцять копійок) грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст.186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя Г.В. Лебедєва