Постанова № 51001033, 26.08.2015, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

26 серпня 2015 рокум. Ужгород№ 807/780/15

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилка С.Є.

з участю секретаря судового засідання Штефанюк Н.І.

за участю сторін:

представників позивача - Рудової Юлії Вікторівни та Шерегі Віктора Миколайовича;

представника відповідача - Бондарєва Станіслава Васильовича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою Орендного підприємства Ужгородський коньячний завод до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області та Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 26 серпня 2015 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Постанову у повному обсязі було складено 01 вересня 2015 року.

До Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Закарпатській області та Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції ГУ ДФС України в Закарпатській області звернулося Орендне підприємство Ужгородський коньячний завод (далі по тексту - позивач), якою просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0001682200 від 12 грудня 2014 року, № 0001692200 від 12 грудня 2014 року та № 50/17-2 від 12 грудня 20104 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що оскаржені ним податкові повідомлення-рішення є безпідставними, необґрунтованими та прийняті контролюючим органом без належної оцінки всіх обставин справи встановлених в ході проведеної відповідачем перевірки.

Відповідачі проти позовних вимог заперечили з підстав вказаних у акті перевірки та наведених у письмових запереченнях, а також у додаткових поясненнях (Т. 1 а.с.а.с. 205-210, 229-231).

23 червня 2015 року на адресу суду надійшла заява заступника прокурора Закарпатської області І. Римарук, якою останній просив суд з метою вирішення питання щодо вступу прокуратури Закарпатської області в розгляд даної справи - надати можливість для ознайомлення з матеріалами справи (Т. 1 а.с. 222). Однак відповідний прокурор для ознайомлення із справою у приміщення Закарпатського окружного адміністративного не з'являвся. Також на адресу суду не надходила заява прокурора про вступ у дану справу за своєю ініціативою відповідно до статті 60 КАС України.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання, про необхідність задоволення позовної заяви, виходячи з наступного.

Ужгородською ОДПІ ГУ Міндоходів у Закарпатській області у період з 11 вересня 2014 року по 29 жовтня 2014 року було проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2012 року по 31 грудня 2013 року, про що було складено акт № 2859/07-14-22/00412122 від 14 листопада 2014 року (Т. 1 а.с.а.с. 95-167).

Відповідно до вказаного акту перевірки, перевіркою було встановлено наступні порушення, які з точки зору відповідача були допущені позивачем: 1. Статті 147 пункту 14.1 підпунктів 14.1.27, 14.1.36, 14.1.206, 14.1.257 14.1.267; статті 44 пунктів 44.1 та 44.3; статті 135 пункту 135.5 підпункту 135.5.54, статті 138 пункту 138.10 підпунктів 138.10.5 та 138.10.6 "г" пунктів 138.10, 138.2, 138.6 та 138.8, статті 139 пункту 139.1 підпункту 139.1.9 та статті 141 пункту 141.1 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 5108595 грн., в тому числі по періодах: за II квартал 20123 року в сумі 222652 грн.; за III квартал 2012 року в сумі 816027 грн.; за IV квартал 2012 року в сумі 650735 грн.; за 2013 рік в сумі 3419181 грн.. 2. Статті 185 пункту 185.1; статті 186 пункту 186.1; статті 198 пунктів 198.1, 198.2, та 198.6 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2063628 грн., в тому числі по періодам: за липень 2012 року в сумі 410880 грн.; за серпень 2012 року в сумі 51275 грн.; за вересень 2012 року в сумі 102228 грн.; за жовтень 2012 року в сумі 100571 грн.; за листопад 2012 року в сумі 173856 грн.; за грудень 2012 року в сумі 131185 грн.; за січень 2013 року в сумі 116273 грн.; за лютий 2013 року в сумі 104359 грн.; за березень 2013 року в сумі 55076 грн.; за квітень 2013 року в сумі 82872 грн.; за травень 2013 року в сумі 62593 грн.; за червень 2013 року в сумі 66132 грн.; за липень 2013 року в сумі 97301 грн.; за серпень 2013 року в сумі 51522 грн.; за вересень 2013 року в сумі 96977 грн.; за жовтень 2013 року в сумі 132097 грн.; за листопад 2013 року в сумі 112629 грн. за грудень 2013 року в сумі 115802 грн.. 3. Статті 176 пункту 176.2 підпункту 176.2 "а" Податкового кодексу України, в результаті чого перевіркою донараховано податку на доходи фізичних осіб в розмірі 1125 грн..

На підставі акту перевірки відповідачем 12 грудня 2014 року були прийняті податкові повідомлення рішення: № 0001682200, яким за порушення статті 147 пункту 14.1 підпунктів 14.1.27, 14.1.36, 14.1.206, 14.1.257 14.1.267; статті 44 пунктів 44.1 та 44.3; статті 135 пункту 135.5 підпункту 135.5.54, статті 138 пункту 138.10 підпунктів 138.10.5 та 138.10.6 "г" пунктів 138.10, 138.2, 138.6 та 138.8, статті 139 пункту 139.1 підпункту 139.1.9 та статті 141 пункту 141.1 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 6509409 грн., з яких 4339606 грн. за основним платежем та 2169803 за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); податкове повідомлення-рішення №0001692200, яким за порушення статті 185 пункту 185.1; статті 186 пункту 186.1; статті 198 пунктів 198.1, 198.2, та 198.6 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 3095442 грн., з яких 2063628 грн. за основним платежем та 1031814 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); податкове повідомлення-рішення №50/17-2, яким за порушення статті 176 пункту 176.2 підпункту 176.2 "а" Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб - найманих працівників на 1687,50 грн., з яких 1125 грн. за основним платежем та 562,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (Т. 1 а.с.а.с. 39-44).

Під час проведення перевірки відповідачем, зокрема, (аркуші акту 5-7) встановлено, з його точки зору, порушення позивачем статті 14 пункту 14.1 підпунктів 14.1.206, 14.1.257 та 14.1.267;,статті 135 пункту 135.1 та пункту 135.5 підпункту 135.5.5 Податкового кодексу України, а саме на кінець 2013 року залишились неповерненими позивачем грошові кошти в розмірі 4300000 грн. що були ним отримані від СТОВ "Промінь", яке є платником фіксованого сільськогосподарського податку.

Позивачем використано своє право щодо досудового порядку вирішення спору (Т. 1 а.с.а.с. 45-94, 192-204).

Питання про те, що СТОВ "Промінь" є платником фіксованого сільськогосподарського податку спірним не є та сторони таке визнають.

Відповідно до статті 135 пункту 135.1 Податкового кодексу України, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до статті 135 пункту 135.5 підпункту 135.5.5 Податкового кодексу України, суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками цього податку (в тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із цим Кодексом мають пільги з цього податку, в тому числі право застосовувати ставки податку нижчі, ніж установлені пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу.

26 квітня 2013 року між СТОВ "Промінь" та ПАТ "КомІнвестБанк" було укладено договір кредитної лінії № 02-1/3л-3, на підставі якого сільськогосподарському товариству відкрито кредитну лінію (Т. 3 а.с.а.с. 30-36).

27 квітня 2013 року між позивачем та СТОВ "Промінь" було укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги, за яким позивач отримує 8000000 грн. та зобов'язується їх повернути в строк визначений договором (Т. 3 а.с.а.с. 37, 38).

На підставі листа АТ "КомІнвестБанк" № 02-6/3-190/1 від 30 квітня 2013 року, між СТОВ "Промінь" та позивачем укладено договір про переказ боргових зобов'язань, у відповідності до якого (пункт 3) переказник (СТОВ) передає, а наступник (позивач) приймає на себе боргові зобов'язання та відсотки по них у відповідності до договору кредитної лінії № 02-1/3л-3 від 26 квітня 2013 року. За даним договором Наступник зобов'язується замість переказника, зокрема, погасити основну суму кредиту та відсотки за користування кредитом у строки вказані у Договорі кредитної лінії (Т. 2 а.с.а.с. 115, Т. 3 а.с.а.с. 39-42).

Договором про взаєморозрахунки від 29 квітня 2013 року (у редакції з врахуванням додаткової угоди № 1 від 30 квітня 2013 року), позивач проводить погашення боргових зобов'язань у розмірі 8000000 грн. та відсотків за борговими зобов'язаннями, які виникли відповідно до договору про переказ боргових зобов'язань від 30 квітня 2013 року, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок товариства (Т. 3 а.с.а.с. 40, 41).

В свою чергу СТОВ "Промінь", зобов'язується перераховувати вказані кошти на рахунок АТ "КомІнвестБанк" та надавати підприємству підтвердження такого перерахунку.

В матеріалах справи міститься додаткова угода до договору про взаєморозрахунки від 30 квітня 2013 року, якою сторони визначили, що заборгованість позивача за договором про надання фінансової допомоги від 27 квітня 2013 року становить 0,0 грн.; заборгованість сільськогосподарського товариства за договором про переказ боргових зобов'язань від 27 квітня 2013 року становить 0,0; заборгованість позивача перед АТ "КомІнвестБанк" складається з суми основного боргу та суми відсотків за користування кредитом (Т. 3 а.с. 41).

Таким чином спростовується висновок відповідача про наявність на кінець 2013 року за договором про надання фінансової допомоги від 27 квітня 2013 року заборгованості позивача перед СТОВ "Промінь".

Щодо збільшення нарахувань податковим органом податку на прибуток підприємств за наслідками укладених маркетингових договорів.

Відповідач в акті перевірки (аркуші акту перевірки 9-16) з посиланням на статтю 9 частину 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", статтю 139 пункт 1391 підпункт 139.1.9 Податкового кодексу України, вказує, що за період з 01 квітня 2012 року по 31 грудня 2013 року (період за який здійснювалась перевірка), позивачем включено до складу витрат на збут, вартість придбаних маркетингових послуг від ТОВ "Ніан", ТОВ "Луг Алкотрейд" та ТОВ "М МІК Трейдінг" без документального підтвердження та не пов'язаних з веденням господарської діяльності на загальну суму 10318138 грн.. До таких висновків відповідач дійшов на підставі того, що в актах виконаних робіт "стисло" відображено виконання предмету Договору без зазначення конкретних дій щодо його виконання, а саме обсягу замовлених маркетингових досліджень, їх форми викладення (письмові результати маркетингового дослідження), тобто ознак, які б могли свідчити про реальність здійснення таких досліджень, не конкретизовано зміст наданих послуг в натуральному та вартісному виразі, акти не містять інформації про фактично понесені виконавцем витрати на здійснення цих послуг; не надано відомостей підтвердження реально отриманих маркетингових послуг та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача.

Судом встановлено, що основними видами діяльності позивача за період, що перевірявся, є виробництво дистильованих алкогольних напоїв та оптова торгівля напоями.

Між позивачем та вказаними вище контрагентами було укладено договори про проведення маркетингових досліджень відповідно до яких, Виконавці зобов'язуються надати Замовнику (позивачеві) за плату маркетингові послуги за напрямами визначеному в договорі, а замовник зобов'язується прийняти виконану роботу та оплатити її (Т. 3 а.с.а.с. 102-104, Т. 7 а.с.а.с. 118-124, Т. 8 а.с.а.с. 133-139).

Даними договорами встановлено наступні напрямки маркетингових досліджень: визначення можливостей та перспектив ведення комерційних операцій щодо об'єкта маркетингових досліджень на території відносно якої проводиться маркетингові дослідження; вивчення та аналіз споживчого попиту на продукцію; узагальнення відомостей про потенційних споживачів; стимулювання збуту продукції; підготовка продукції до продажу, контроль за зовнішнім виглядом коньячної продукції; організація та управління руху продукції до споживача; вивчення можливостей, доцільності та ефективності проведення рекламних кампаній; організація презентацій з метою ознайомлення споживачів з новими видами продукції; інтенсивне просування продажу продукції у роздрібній торгівлі; послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію; дотримання погодженого із Замовником асортименту продукції у мережах продажу; вивчення цінової політики, попиту на бренди конкурентів, вивчення позиції продукції по відношенню до іншої аналогічної на споживчому ринку; інші умови маркетингових досліджень визначені сторонами.

Відповідно до статті 14 пункту 14.1 підпункту 14.1.27 Податкового кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно із статтею 44 пунктом 44.1 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 138 пунктом 138.2 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Статтею 139 пунктом 139.1 підпунктом 139.1.9 Податкового кодексу України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до статті 138 пункту 138.10 підпункту 138.10.3 підпункту "г" Податкового кодексу України, до складу інших витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, включаються витрати на збут, зокрема, витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів.

Відповідно до статті 14 пункту 14.1 підпункту 14.1.108 Податкового кодексу України, маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі, послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

Згідно Узагальнюючої податкової консультації щодо віднесення витрат на оплату маркетингових та рекламних послуг до складу витрат, затвердженої наказом Державної податкової служби України 15 лютого 2012 року № 123, листа Державної податкової служби України від 08 вересня 2011 року № 16504/6/15-1415 витрати на оплату маркетингових та рекламних послуг відносяться до складу витрат.

Даною узагальнюючою консультацію також встановлено, що підтвердженням фактичного отримання маркетингових послуг можуть бути, зокрема, але не виключно, такі документи: а) акт приймання-передачі послуг або інший документ, що підтверджує фактичне надання таких послуг; б) звіт про проведення маркетингових досліджень, у якому мають бути викладені результати таких досліджень і надані рекомендації замовнику.

Акт приймання-передачі послуг повинен мати всі обов'язкові реквізити первинних документів, передбачені статтею 9 частиною 2 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а саме: назву документа (форми), дату і місце складання, найменування підприємства, від імені якого складено документ, зміст і обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у господарській операції.

Судом встановлено, що в підписаних між сторонами актах здачі-приймання виконаних робіт та наданих послуг вказані наступні реквізити: назва документу; дата та місце складання; найменування сторін та прізвища, ім'я та по - батькові осіб, що підписали акт; зміст операції: послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту на коньяки України ТМ «Тиса», визначення можливостей та перспектив ведення комерційних операцій на території різних областей та збільшення закупівель продукції шляхом розширення бази клієнтів; послуги, що сприяють інтенсивному просуванню у роздрібній торгівлі (вдале розміщення товарів у торговому залі, оригінальне оформлення прилавків та вітрин; підготовка продукції до продажу (розпакування Товару, контроль за зовнішнім виглядом Товару), розширення асортименту продукції у мережах продажу; інформування покупців, які перебувають у торгівельних точках, про Товар, що випускається з використанням торгової марки «Замовника», ознайомлення споживачів з новими видами продукції, ТМ «Тиса», вивчення можливостей, доцільності та ефективності проведення рекламних акцій та презентацій; вивчення цінової політики, попиту на бренди конкурентів, визначення позиції продукту щодо аналогічних або схожих продуктів конкурентів, загальна характеристика умов роботи конкурентів; зазначення періоду та загальної вартості виконаних робіт з ПДВ. Звіти про надані підприємству маркетингові послуги містять таку інформацію: зміст досліджень споживчого попиту на коньяки ТМ "Тиса" на територіях різних областей; інформація про замовлення та реалізацію продукції ТМ "Тиса"; визначення часток продажу продукції позивача по регіонам та каналам збуту; інформація про проведені презентацій із зазначенням торгових закладів; фотоматеріали по викладенню та презентації продукції ТМ "Тиса"; звіт про видання інформаційних матеріалів (прейскурантів, каталогів, брошур, альбомів, листівок; звіт про асортиментне вивчення товарів у торгових точках з урахуванням об'ємів реалізації, тощо. (Т.3 а.с. 100-Т.13 а.с. 64).

Кожна вказана у звіті послуга має вартісний вираз яка зазначена в даному звіті.

За своїм економіко-юридичним змістом послуга являє собою діяльність, результати якої не мають матеріального виразу, а реалізуються та споживаються у процесі її здійснення. Виходячи зі специфіки послуги як предмета господарської операції, акт приймання-передачі наданих послуг з переліком фактично поставлених послуг є достатнім доказом, що підтверджує факт виконання такої господарської операції. Таким чином, спростовується висновок Відповідача про "стислий" зміст первинних документів та відсутність в них інформації необхідної для визначення реальності понесених витрат.

З матеріалів справи вбачається, що маркетингові послуги, які отримано позивачем від контрагентів, пов'язані з його господарською діяльністю та отриманням доходу, оскільки основними видами діяльності позивача є виробництво дистильованих алкогольних напоїв та оптова торгівля напоями. Окрім того, за період, який перевірявся, підприємство мало позитивне значення об'єкта оподаткування (що не ставиться під сумнів відповідачем), тобто діяльність позивача є прибутковою та має на меті отримання доходу.

При цьому, Податковий кодекс України не містить положень, що дозволяють контролюючому органу оцінювати витрати з точки зору їх доцільності, раціональності та ефективності.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що факт виконання договірних зобов'язань, підтверджується договорами, актами виконаних робіт (наданих послуг), податковими накладними, звітами та відповідними розрахунковими документами, копії яких наявні в матеріалах справи та досліджені судом (Т.3-Т.13 а.с. 64).

Заперечення позовних вимог відповідачем що стосуються взаємовідносин позивача та ТОВ "Ніан", ТОВ "Луг Алкотрейд" та ТОВ "М МІК Трейдінг" зводяться до того, що позивачем під час проведення перевірки не були надані всі первинні документи, зокрема звіти про надані маркетингові послуги, а тому при судовому розгляді в задоволенні позовних вимог в цій частині необхідно відмовити на підставі статті 44 пункту 44.6 Податкового кодексу України.

Відповідно до даної норми, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Однак, суд не може погодитись із вказаними доводами відповідача, позаяк вони суперечать положенням статей 11, 71, 86 КАС України, які зобов'язують суд вжити заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, запропонувати сторонам подати докази на підтвердження своєї правової позиції, у разі необхідності витребувати докази з власної ініціативи, всебічно, повно та об'єктивно оцінити наявні у справі докази тощо.

При цьому суд не може обмежити право платника податків довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки.

Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

При цьому, суд зауважує, що запитом № 4075/07-14-22-0-10 від 29 жовтня 2014 року відповідачем витребовувались належним чином завірені копії наступних документів: документи пов'язані зі списання безнадійної заборгованості в загальній сумі 23842832 грн.; документи пов'язані із включенням до складу витрат маркетингових досліджень отриманих від ТОВ "М МІК Трейдінг", ТОВ "Луг Алкотрейд" та ТОВ "Ніан"; документи пов'язані з включенням до складу витрат відсотків за користування коштами отриманих від ПП ЛОК "Смерічка", ТОВ ТЦ "Верховина" та СТОВ "Промінь" (Т. 1 а.с.а.с. 240-244, Т. 3 а.с.а.с. 8-12). Копії (належним чином засвідчених) документів мали бути надані особам, що проводять перевірку за місцем її проведення.

Вказаний запит відповідача було направлено на адресу позивача засобами поштового зв'язку 29 жовтня 2014 року та отримано підприємством 03 листопада 2014 року, про що свідчить довідка органу поштового зв'язку від 11 серпня 2015 року за № 07/13-0812 (Т. 3 а.с. 13), тобто вже після завершення податкової перевірки.

Тому, у суду відсутні підстави вважати, що звіти про проведені маркетингові послуги витребовувались контролюючим органом та не були надані такому саме під час проведення перевірки.

Проведеною перевіркою (аркуш акту перевірки 21-27) контролюючим органом встановлено порушення позивачем статті 14 пункту 14.1 підпунктів 14.1.36, 14.1.206, 14.1. 257, 14.1.258 та 14.1.267, статті 138 пункту 138.10 підпункту 138.10.5 та статті 141 пункту 141.1 Податкового кодексу України, а саме позивачем завищено витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування за період з 01 квітня 2012 року по 31 грудня 2013 року в сумі 7196979 грн..

Відповідно до статті 136 пункту 136.1 підпункту 136.1.20 Податкового кодексу України, до складу доходів, що не враховуються для визначення об'єкта оподаткування, відноситься основна сума отриманих кредитів, позик та інших доходів, що визначені нормами розділу III Кодексу, які не враховуються для визначення об'єкта оподаткування.

Згідно зі статтею 14 пунктом 14.1 підпунктом 14.1.267 Податкового кодексу України, позика - грошові кошти, що надаються резидентами, які є фінансовими установами, або нерезидентами, крім нерезидентів, які мають офшорний статус, позичальнику на визначений строк із зобов'язанням їх повернення та сплатою процентів за користування сумою позики.

Відповідно до статті 138 пункту 138.5 підпункту 138.10.5 Податкового кодексу України, до складу інших витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

Особливості визначення складу витрат платника податку в разі сплати процентів за борговими зобов'язаннями визначені статтею 141 пунктом 141.1 Податкового кодексу України. До складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно по положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

Відповідно до статті 138 частини 1 КАС України, предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Судом встановлено, що між ПП ЛОК "Смерічка" та позивачем укладено договір про переказ боргових зобов'язань від 15 вересня 2009 року, відповідно до якого позивач став Боржником за договором кредиту за овердрафтом № 02-1/3-о-163-09 від 31 серпня 2009 року на суму 2400000 грн., які зараховуються в рахунок отриманої від Переказника поворотної фінансової допомоги. Згоду Кредитора на переказ боргових зобов'язань отримано листом від 15 вересня 2009 року.

ТОВ "Туристичний центр "Верховина" та позивач 28 вересня 2008 року уклали договір про переказ боргових зобов'язань, відповідно до якого позивач став Боржником за договором кредиту № 02-5/11 від 22 лютого 2002 року на суму 1950000 грн., які зараховуються в рахунок отриманої від Переказника поворотної фінансової допомоги у сумі 1950000 грн.. Згоду Кредитора на переказ боргових зобов'язань отримано листом № 01-16/566 від 26 вересня 2008 року.

Між ТОВ "Туристичний центр "Верховина" та позивачем 02 жовтня 2007 року укладено договір про переказ боргових зобов'язань, відповідно до якого позивач став Боржником за договором кредиту № 02-5/11 від 22 лютого 2002 року на суму 1000000 грн., які зараховуються в рахунок отриманої від Переказника поворотної фінансової допомоги у сумі 1000000 грн.. Згоду Кредитора на переказ боргових зобов'язань отримано листом № 01-16/585 від 02 жовтня 2007 року.

19 листопада 2007 року ТОВ "Туристичний центр "Верховина" та позивач уклали договір про переказ боргових зобов'язань, відповідно до якого позивач став Боржником за договором кредиту № 02-5/11 від 22 лютого 2002 року на суму 2000000 грн., які зараховуються в рахунок отриманої від Переказника поворотної фінансової допомоги у сумі 2000000 грн.. Згоду Кредитора на переказ боргових зобов'язань отримано листом № 01-16/673 від 15 листопада 2007 року.

28 березня 2008 року ТОВ "Туристичний центр "Верховина" та позивач уклали договір про переказ боргових зобов'язань, відповідно до якого позивач став Боржником за договором кредиту № 02-5/11 від 22. Лютого 2002 року на суму 900000 грн., які зараховуються в рахунок отриманої від Переказника поворотної фінансової допомоги у сумі 900000 грн.. Згоду Кредитора на переказ боргових зобов'язань отримано листом № 01-16/132 від 26 березня 2008 року.

29 квітня 2013 року СТОВ "Промінь" та позивач уклали договір про переказ боргових зобов'язань, відповідно до якого позивач став Боржником за договором кредиту № 02-1/3л-3 від 26 квітня 2013 року на суму 8000000 грн. Згоду Кредитора на переказ боргових зобов'язань отримано листом № 02-6/3-190/1 від 30 квітня 2013 року.

Відповідно до статті 520 Цивільного кодексу України, боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Оскільки в кожному конкретному вищеописаному випадку, сторонами було узгоджено заміну Позичальника (Кредитоодержувача) із Кредитором (Банком), то відсутні підстави вважати, що позивач сплачував відсотки за користування кредитними коштами не на користь фінансової установи, а саме АТ "КомІнвестБанк".

Крім того, в матеріалах справи містяться типові договори про проведення взаєморозрахунків між Переказниками та Наступником за кредитними договорами, відповідно до умов яких позивач проводить погашення боргових зобов'язань та відсотків за борговими зобов'язаннями шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Переказників. В свою чергу Переказники, зобов'язується перераховувати вказані кошти на рахунок АТ "КомІнвестБанк" та надавати підприємству підтвердження такого перерахунку.

Також необхідно зазначити, що відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

На момент проведення перевірки, жоден із зазначених договорів не визнаний у судовому порядку недійсним, а в акті перевірки відсутні відповідні висновки, які б свідчили про невідповідність цих правочинів закону.

Дотримання вказаного способу перерахунку грошових коштів підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями та реєстрами розрахунків по боргових зобов'язанням між Переказниками та Наступником, що не спростовується Відповідачем.

Крім того, правовідносини між позивачем та ПП ЛОК "Смерічка" й ТОВ "Туристичний центр "Верховина" з приводу переказу боргових зобов'язань вже неодноразово були предметом перевірок податкових органів та судових розглядів, в ході яких не було встановлено порушень норм податкового законодавства по цим взаємовідносинам (Акт перевірки Ужгородської МДПІ № 484/22-0/00412122 від 09 липня 2012 року, Постанова Львівського апеляційного господарського суду від 04 травня 2005 року, Постанова Львівського апеляційного господарського суду від 07 червня 2005 року) (Т. 2 а.с.а.с. 250-262, Т. 13 а.с.а.с. 99-169).

Тому, суд приходить до висновку про правомірність включення позивачем до складу витрат сплачених відсотків за користування кредитними коштами на користь АТ "КомІнвестБанк" за період з 01 квітня 2012 року по 31 грудня 2013 року в сумі 7196979 грн..

Щодо включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість з вартості придбаних послуг без документального підтвердження, не пов'язаних з веденням господарської діяльності на загальну суму 2063628 грн. за наслідками взаємовідносин з ТОВ "Ніан", ТОВ "Луг Алкотрейд" та ТОВ "М МІК Трейдінг".

Відповідно до статті 139 пункту 139.1 підпункту 139.1.9 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 198 пунктом 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно зі статтею 198 пунктом 198.6 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у звязку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на формування податкового кредиту, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг), у тому числі маркетингових послуг, та наявність первинних документів, оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Як встановлено вище, факт виконання між сторонами договірних зобов'язань по наданню маркетингових послуг ТОВ "Ніан", ТОВ "Луг Алкотрейд" та ТОВ "М МІК Трейдінг", підтверджується договорами та додатками до них; платіжними дорученнями; банківськими виписками; актами приймання-передачі робіт; податковими накладними та звітами про надані послуги (Т. 2 а.с.а.с 265-476, Т. 3 а.с. 106-248, Т. 3 а.с. 100-Т.13 а.с. 64).

Отже, спростовується висновок відповідача, викладеного в акті перевірки на аркушах 39-41, про безпідставність включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за наслідками взаємовідносин з приводу виконаних маркетингових досліджень.

Щодо безпідставного віднесення позивачем до складу інших витрат Декларації з податку на прибуток підприємств за 2013 рік витрат пов'язаних з врегулюванням сумнівної (безнадійної) заборгованості в загальній сумі 178060 грн..

Під час перевірки відповідач також встановив порушення позивачем статті 14 пункту 14.1 підпункту 14.1.27 та статті 44 пунктів 44.1 44.3 Податкового кодексу України. Зокрема, відповідач, вважає, що позивачем безпідставно віднесено до складу інших витрат Декларації з податку на прибуток підприємств за 2013 рік витрати, що пов'язані з врегулюванням сумнівної (безнадійної) заборгованості в загальній сумі 178060 грн..

Дану обставину відповідач обґрунтовує тим, що на момент створення резерву сумнівної заборгованості (01 жовтня 2013 року) заборгованість Рахівської реалізаційної бази у сумі 15000 грн. та АВТФ "Промагро" у сумі 163060,49 грн. не є сумнівною, а відповідала поняттю безнадійного боргу, оскільки зазначені контрагенти ліквідовані. Тому позивачем в порушення статті 138 пункту 138.10 підпункту 138.10.6 підпункту "г" 138 Податкового кодексу України, безпідставно віднесено до складу інших витрат за 2013 рік витрати на створення резерву сумнівної заборгованості у сумі 178060,49 грн..

Однак такий висновок спростовується тим, що абзацом «г» пп. 138.10.6 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, вказано, що у складі інших витрат звичайної діяльності (крім фінансових витрат), не пов'язані безпосередньо з виробництвом та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, враховуються, зокрема, витрати на створення резерву сумнівної заборгованості, які визнаються витратами з метою оподаткування в сумі безнадійної дебіторської заборгованості з урахуванням підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Відповідно до статті 14 пункту 14.1 підпункту 14.1.11 Податкового кодексу України, безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності; б) прострочена заборгованість, що не погашена внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, спрямовані на примусове стягнення майна боржника, не призвели до повного погашення заборгованості; в) заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією; г) заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних після звернення кредитором стягнення на заставлене майно відповідно до закону та договору, за умови, що інші дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника, визначені нормативно-правовими актами, не призвели до повного покриття заборгованості;заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством; д) прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, недієздатними або оголошені померлими, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі;

Порядок розрахунку і створення резерву сумнівних боргів викладено в 8 та 9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість", затвердженого наказом Мінфіну України від 08 жовтня 1999 року.

Так, даним Положення визначено (пункти 8-11), що величина резерву сумнівних боргів визначається за одним із методів: застосування абсолютної суми сумнівної заборгованості; застосування коефіцієнта сумнівності. За методом застосування абсолютної суми сумнівної заборгованості величина резерву визначається на підставі аналізу платоспроможності окремих дебіторів. За методом застосування коефіцієнта сумнівності величина резерву розраховується множенням суми залишку дебіторської заборгованості на початок періоду на коефіцієнт сумнівності. Коефіцієнт сумнівності може розраховуватися такими способами: визначення питомої ваги безнадійних боргів у чистому доході; класифікації дебіторської заборгованості за строками непогашення; визначення середньої питомої ваги списаної протягом періоду дебіторської заборгованості у сумі дебіторської заборгованості на початок відповідного періоду за попередні 3-5 років. Визначена на основі класифікації дебіторської заборгованості величина сумнівних боргів на дату балансу становить залишок резерву сумнівних боргів на ту саму дату. Залишок резерву сумнівних боргів на дату балансу не може бути більшим, ніж сума дебіторської заборгованості на ту саму дату. Класифікація дебіторської заборгованості здійснюється групуванням дебіторської заборгованості за строками її непогашення із встановленням коефіцієнта сумнівності для кожної групи. Коефіцієнт сумнівності встановлюється підприємством, виходячи з фактичної суми безнадійної дебіторської заборгованості за попередні звітні періоди. Коефіцієнт сумнівності, як правило, зростає зі збільшенням строків непогашення дебіторської заборгованості. Величина резерву сумнівних боргів визначається як сума добутків поточної дебіторської заборгованості відповідної групи та коефіцієнта сумнівності відповідної групи (приклад визначення величини резерву сумнівних боргів наведено в додатку до цього Положення (стандарту). Нарахування суми резерву сумнівних боргів за звітний період відображається у звіті про фінансові результати у складі інших операційних витрат. Виключення безнадійної дебіторської заборгованості з активів здійснюється з одночасним зменшенням величини резерву сумнівних боргів. У разі недостатності суми нарахованого резерву сумнівних боргів безнадійна дебіторська заборгованість списується з активів на інші операційні витрати.

Між тим, у рядку 06.4.35 додатку ІВ до рядку 06.4. Податкової декларації з податку на прибуток підприємства, форма якої затверджена наказом Міністерства фінансів України №1213 від 28.09.2011 р., відображаються витрати на створення резерву сумнівної заборгованості в сумі безнадійної дебіторської заборгованості, які на підставі статті 138 пункту 138.10 підпункту 138.10.6 підпункту "г" Податкового кодексу України включаються до складу інших витрат.

Таким чином доводи відповідача про те, що позивачем безпідставно віднесено до складу інших витрат Декларації з податку на прибуток підприємств за 2013 рік витрат пов'язаних з врегулюванням сумнівної (безнадійної) заборгованості в загальній сумі 178060 грн. спростовуються вищевказаним.

Стосовно встановлення порушення позивачем статті 176 пункту Податкового кодексу України при виплаті нагороди ОСОБА_4.

Судом встановлено, що на підставі наказу позивача від 17 квітня 2013 року № 47/вк з нагоди 80-річчя від дня народження громадянина ОСОБА_4 - останнього нагороджено цінним подарунком на суму 7500 грн. (Т. 13 а.с. 74).

Згідно Наказу ДПА України від 24 грудня 2010 року № 1020 "Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку" (чинного на момент виплати винагороди), податковий розрахунок подається окремо за кожний квартал (податковий період) протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу. Окремий податковий розрахунок за календарний рік не подається.

Якщо останній день строку подання податкового розрахунку припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.

Відповідно до поданого відповідачем розрахунку форми 1-ДФ за 2 квартал 2013 року, позивачем утриманого сума податку з ОСОБА_4 (ідентифікаційний код НОМЕР_3) у розмірі 1125 грн. (Т. 13 а.с.а.с 76-79, 189-192).

На підставі видаткового касового ордеру № 137 від 18 квітня 2013 року ОСОБА_4 було видано лише 6375 грн.,тобто за виключенням суми податку, а не 7500 грн. як вказано в акті перевірки (Т. 13 а.с. 75).

Сплата податку на доходи фізичних осіб саме податковим агентом підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями за 2 квартал 2013 року (Т. 13 а.с.а.с. 172-188).

Згідно зі статтею 2 частиною 3 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Як встановлено судом під час розгляду даної справи, при прийнятті оскаржуваних рішень, вищевказаних критеріїв відповідачем дотримано не було.

Оскільки відповідно до статті 71 КАС України, відповідачем не доведено обґрунтованості висновків акта перевірки, що стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд приходить до висновку, що адміністративний позов ОП Ужгородський коньячний завод підлягає задоволенню.

На підставі наведеного та керуючись статтями 9, 11, 70, 71, 86, 94, 160-163 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву Орендного підприємства Ужгородський коньячний завод задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12 грудня 2014 року за №№ 0001682200, 0001692200 та 50/17-2.

Присудити з Державного (місцевого) бюджету України (м. Ужгорода) на користь Орендного підприємства Ужгородський коньячний завод судовий збір у розмірі 490 грн., що сплачений відповідно до квитанції № 0172910077 від 29 квітня 2015 року через АТ "КомІнвестБанк".

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається через Закарпатський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції. У випадках, встановлених статтею 167 частиною 4 цього Кодексу десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

СуддяС.Є. Гаврилко