Ухвала суду № 50992032, 24.09.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/8178/15 Справа № 201/7046/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Ходаківський М. П. Доповідач - Каратаєва Л.О.

Категорія 30

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2015 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Каратаєвої Л.О.

суддів: - Кочкової Н.О., Григорченка Е.І.

за участю секретаря - Левцунова І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державного підприємства «Науково-виробнича дослідна агрофірма Наукова» Національної академії аграрних наук України на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 липня 2015 року по справі за позовом Державного підприємства «Науково-виробнича дослідна агрофірма Наукова» Національної академії аграрних наук України до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної шкоди,-

в с т а н о в и л а:

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 липня 2015 року у задоволені позовних вимог ДП «Науково-виробнича дослідна агрофірма Наукова» Національної академії аграрних наук України до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної шкоди - відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ДП «Науково-виробнича дослідна агрофірма Наукова» Національної академії аграрних наук України подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, виходячи з наступного.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2011 у справі № Б29/59-04 ДП «НВД АФ «Наукова» Національної академії аграрних наук України» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру. До 29.08.2012 р. арбітражним керуючим було призначено Горб В.А. Цією ж постановою суду було зобов'язано керівника банкрута у 5-ти денний строк передати ліквідатору бухгалтерську та іншу документацію банкрута, печатки і штампи та інші матеріальні цінності банкрута та зобов'язано ліквідатора - Горб В.А. у строк до 29.08.2011 р. представити суду на затвердження звіт та ліквідаційний баланс у відповідності до Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (а.с. 14-16). Повноваження Горб В.А. ухвалою господарського суду Дніпропетровської області у справі № Б29/59-04 від 04.10.2012 р. було припинено та призначено ліквідатором Реву М.О., якому у 5-ти денний строк Горб В.А. повинен був передати бухгалтерську та іншу документацію банкрута, печатки, штампи, матеріальні та інші цінності банкрута (а.с.17-18). Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області у справі № Б29/59-04 від 20.01.2015 р. строк ліквідаційної процедури та повноваження Реви М.О. продовжено до 20.07.2015 р. (а.с.19).

Як вбачається з матеріалів справи, ДП НВД АФ агрофірма «Наукова» Національної академії аграрних наук України 30.04.2015 звернулось з позовом до відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення матеріальної шкоди, заподіяної підприємству внаслідок нестачі товарно-матеріальних цінностей, посилаючись на те, що відповідачі працювали на відповідальних посадах цього підприємства були матеріальновідповідальними та з їх вини сталася нестача.

ОСОБА_4 наказом № 102/1-к від 02.08.2011р. (а.с.22) був прийнятий до ДП «НВД АФ «Наукова» Національної академії аграрних наук України» на посаду керуючого СГП «Долинське», яке є структурним підрозділом ДП «НВД АФ «Наукова», де працював до моменту звільнення 05.11.2012 р. за ст. 38 КЗпП України (наказ про звільнення № 193/2-к від 05.11.2012 р.) (а.с.23).

ОСОБА_5 наказом № 125 від 10.07.2006 р. (а.с.27) була прийнята до ДП «НВД АФ «Наукова» Національної академії аграрних наук України» на посаду комірника СГП «Долинське», яке є структурним підрозділом ДП «НВД АФ «Наукова» та звільнена 14.03.2013 р. за ст. 38 КЗпП України, згідно наказу про звільнення № 39-к від 14.03.2013 р. (а.с.28).

ОСОБА_6 наказом № 30-к від 15.09.2010 р. (а.с.31) був прийнятий до ДП «НВД АФ «Наукова» Національної академії аграрних наук України» на посаду

заступника директора з економічної безпеки,

де працював до моменту звільнення 27.01.2012 р. за ст. 38 КЗпП України

(а.с.32).

ОСОБА_7 наказом № 72/1-к від 01.06.2011 (а.с.35) був прийнятий до ДП «НВД АФ «Наукова» Національної академії аграрних наук України» на посаду

заступника директора з економічної безпеки, де працював до моменту звільнення 15.11.2011 у відповідності до ст. 38 КЗпП України (а.с.36).

ОСОБА_8 наказом № 122/1-к від 30.06.2009 р. (а.с.39) був переведений до ДП «НВД АФ «Наукова» Національної академії аграрних наук України» на посаду сторожа служби охорони ДЛВЗ, де працював до моменту звільнення 31.08.2012 р. у відповідності до ст. 38 КЗпП України (а.с.40).

08.03.2012 р. з відповідачем-1 та 25.04.2012 р. з відповідачем-2 були укладені договори про їх повну матеріальну відповідальність. За наслідками переважування зернових на складі СГП «Долинське» станом на 30.09.2011 р. була виявлена недостача зерна ячменя врожаю 2011 року в кількості 9456 кг та зерновідходів ячменя в кількості 52360 кг. Згідно до звіту ТБ ««Універсал» від 27.06.2014, виготовленого на замовлення позивача, розмір збитків, спричинених позивачу від виявленої нестачі з ПДВ становить 44528,40грн., яку позивач і просив стягнути з відповідачів солідарно на свою користь.

Позивачем надано копії договорів про повну матеріальну відповідальність, які за його твердженням укладені з ОСОБА_4 08.03.2012 та з ОСОБА_5, 25.04.2012 за ввірені їм під звіт товарно-матеріальні цінності (а.с.41-42), копія посадової інструкції керуючого сільськогосподарським підприємством Код КП 1221.2 (а.с.43-46), інструкція комірника (а.с.47-48), посадова інструкція заступника директора з економічної безпеки (а.с. 49-51), акт перевантаження зернових на складі СГП «Долинське» від 30.09.2011 (а.с.52), накази про проведення службового розслідування (а.с.53-56), копії первинних документів (а.с.57-127), копії листа позивача до ТБ «Универсал» з проханням провести .оцінку вартості ячменю та копія звіту про оцінку ринкової вартості зернових культур, ^згідно до якого ринкова вартість об'єкту оцінки складає 37107 грн. без врахування ПДВ (а.с.128-130), письмові пояснення відповідача 1 та відповідача 2, адресовані позивачу (131-138), висновок за матеріалами службового розслідування позивача (а.с.139-143).

Проте, позивачем у якості доказу надано посадову інструкцію керуючого сільськогосподарським підприємством (код КП 1221.2), а не посадова інструкція керуючого дільницею (сільськогосподарською), в той час як саме на цю посаду було призначено ОСОБА_4 (а.с.43-45). Крім того, надана інструкція не затверджена, підписів ОСОБА_4 на кожній сторінці не містить, до інструкції додано лист ознайомлення з нею, що містить підпис останнього без зазначення дати ознайомлення (а.с.46). Інструкція містить протиріччя: в п.2 «Кваліфікаційні вимоги» п.п.2.1. зазначено «на посаду заступника директора по виробництву призначається особа,…», в той час як інструкція видана не для заступника, а для керівника. При цьому ОСОБА_4 заперечує проти підписання ним зазначеної інструкції, також він заперечує й проти підписання ним договору про повну матеріальну відповідальність, та ці заперечення позивачем не спростовані. Окрім цього, договір про повну матеріальну відповідальність з ОСОБА_4 датований 08.03.2012 р., в той час як відповідно до ст.73 КЗпП України цей день є святковим днем і на підприємстві позивача за наказом по підприємству - це теж святковий день, а значить і підписати цей договір він не міг ні фактично, ні практично.

Також відсутня дата ознайомлення з інструкцією комірника ОСОБА_5, а доказів ознайомлення з посадовою інструкцією заступника директора з економічної безпеки відповідачів - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 взагалі не надано, оскільки два підписи про ознайомлення з нею не розшифровані та датовані 10.01.2006 р. та 25.08.2009 р. (а.с. 49-51), тобто до прийняття цих осіб на зазначені посади.

Також як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_8, - 30.06.2009 було переведено до ДП «НВД АФ «Наукова» Національної академії аграрних наук України» на посаду сторожа служби охорони ДЛВЗ, де він працював до моменту звільнення 31.08.2012. Доказів того, що «ДЛВЗ» та СГП «Долинське» одна й та сама юридична особа позивач не надав, також не надано будь-яких доказів щодо обов'язку цієї особи по збереженню матеріальних цінностей, що є предметом спору у цій справі, а лише послався на загальні висновки про покладення на сторожа обов'язку збереження майна підприємства.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції, позивач не надав будь-яких доказів, що відповідачам взагалі передавалися матеріальні цінності, зокрема ті, щодо яких виявилася нестача. Також, в наказі №74/2 від 30.09.2011 «Про проведення службового розслідування» відсутні і прізвища відповідачів та їх підписи, що свідчить про недоведеність цього наказу до них.

До того ж на дату підписання наказів, починаючи з наказу № 67/1 від 13.12.2012 р. до наказу № 7 від 30.01.2013 р. відповідачі були звільнені без пред'явлення до них будь-яких майнових претензій.

З матеріального звіту за липень 2011 року (фуражний склад) зазначено АФ «Наукова», СГП «Долинське» вбачається, що його підписала матеріально-відповідальна особа ОСОБА_5, але з цього документу не вбачається розподіл зерновідходів ячменю окремо по АФ «Наукова» та СГП «Долинське», а також не вбачається недостачі зерновідходів.

В позові зазначено, що згідно з матеріальним звітом за липень 2011 року (період в якому відповідач-1 ще не працював у позивача і період не визначений конкретними датами, а лише зазначено за липень) на складі знаходилося на зберіганні 94996 кг зерно ячменя. А в період з 19.07.2011 р. по 31.08.2011 р. (період по 31.08.2011 р. не підтверджується жодним документом, оскільки остання накладна №22 датується 27.08.2011 р.) в айбеги було закладено 306000 кг, про що свідчать накладні № 15 та № 16 від 11.08.2011 р. та 13.08.2011р. відповідно. При цьому, позивач стверджує, що кількість ячменя в айбегах та на складі станом на 31.08.2011 р. складала 611516 кг. Але з наданих до суду документів вбачається, що станом на 27.08.2011 р., а не станом на 31.08.2011 р., виключно із наданих позивачем суду документів, і як стверджує позивач, перебувало в айбегах та на складі 611516 кг.

Як зазначив позивач, станом на 31.08.2011 (остання накладна № 55 датується 18.07.2011 р. (період коли відповідач-1 ще не працював на підприємстві) зерновідходи ячменю складали 115560 кг. В матеріалах справи відсутні будь-які документи, які свідчать про прийом відповідачами ячменю врожаю 2011 року у кількості 611516 кг, зерновідходів ячменя врожаю 2011 року у кількості 115560 кг.

Позивач обґрунтував свої позовні вимоги лише актом переваження зернових на складі СГП «Долинське», доказу створення якого або документів про філіал або інший структурний підрозділ надано не було.

Також, суд першої інстанції надав належну оцінку акту від 30.09.2011 р., та зазначив, що його не можна вважати, належним доказом в розумінні ст.ст.10, 57, 58, 59 ЦПК України, оскільки в акті зазначено, що він складений комісією у складі 3 осіб: ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 без зазначення посад цих осіб, на підставі якого нормативного або відомчого документа була утворена ця комісія, яким розпорядчим документом була призначена ця комісія саме в цьому її складі, чому не були залучені особи, відповідальні за товарно-матеріальні цінності, під час переваження, відсутні підписи осіб, відповідальних за ТМЦ, ці особи не були повідомлені ні про переваження, ні ознайомлені з зазначеним актом, на яких вагах відбувалося переваження, чи проходили ці ваги повірку на точність під час їх застосування, чому не було відібрано пояснень від винних, на думку позивача, осіб внаслідок виявлення недостачі ТМЦ після переваження і виявлення нестачі, не надано доказів вини відповідачів у виявленій недостачі ТМЦ. Вказаний висновок є обгрунтуованим.

Крім того, позивач зазначає, що з 27.12.2012 р. по 09.01.2013 р. було проведено повторне переваження зерна врожаю 2011 року, результати якого відображені в акті від 21.01.2013р. і підтвердили результати акта переваження від 30.09.2011 р. Однак, цей акт має ті ж самі недоліки що і акт від 30.09.2011 р. Крім того, як вбачається з акту від 21.01.2013 р. переваження відбувалося і з урахування насіння та фуражу врожаїв як 2011 року, так і врожаю 2012 року. В акті не зазначено, але зазначено в позові, що після переваження зернових врожаю 2011 року за актом від 30.09.2011 р. проводилася видача зерна ячменя, що підтверджується накладними від 17.01.2012 р., 23.01.2012 р., 26.03.2012 р., 04.07.2012 р., 30.04.2012 р. Ураховуючи, що врожай 2012 року ще не був зібраний, тому видача зерна ячменю за цими накладними відбувалася з зерна ячменю врожаю 2011 року, а цих обставин акт переваження від 21.01.2013 не містить.

Питання матеріальної відповідальності працівників регулюються КЗпП України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду заподіяну підприємству через порушення покладених на них трудових обов'язків.

При покладенні матеріальної відповідальності, права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 132 КЗпП України за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, крім працівників, що є посадовими особами, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.

Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві.

Згідно ч. 1 ст. 135-3 КЗпП України розмір заподіяної підприємству, установі, організації шкоди визначається за фактичними втратами, на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості (собівартості) матеріальних цінностей за вирахуванням зносу згідно з установленими нормами.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 КЗпП України суд при визначенні розміру шкоди, що підлягає покриттю, крім прямої дійсної шкоди, враховує ступінь вини працівника і ту конкретну обстановку, за якої шкоду було заподіяно. Коли шкода стала наслідком не лише винної поведінки працівника, але й відсутності умов, що забезпечують збереження матеріальних цінностей, розмір покриття повинен бути відповідно зменшений.

Відповідно до ст. 138 КЗпП України, для покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду, власник або уповноважений ним орган повинен довести наявність умов, передбачених ст.. 130 цього Кодексу.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. З Постанови № 14 від 29.12.1992 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» у відповідності зі ст. 130 КЗпП відшкодування шкоди провадиться незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності за дії (бездіяльність), якими заподіяна шкода підприємству, установі, організації.

Відповідно до вимог ст.15 ЦПК України, суд у кожному випадку зобов'язаний вживати передбачених законом заходів до всебічного, повного й об'єктивного з'ясування обставин, від яких згідно зі ст..ст. 130, 135-3, 137 КЗпП залежить вирішення питання про покладення матеріальної відповідальності та про розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню. Зокрема, з'ясовувати: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов'язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника. Якщо шкоду заподіяно кількома працівниками, в рішенні суду має бути зазначено, які конкретно порушення трудових обов'язків допустив кожен працівник, ступінь його вини та пропорційна їй частка загальної шкоди, за яку до нього може бути застосовано відповідний вид і межі матеріальної відповідальності.

Згідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що міститься у п. 4 зазначеної Постанови за правилами ст. 132 КЗпП за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, з вини яких її заподіяно, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середньомісячного заробітку, крім випадків, коли законодавством вона передбачена у більшому, ніж цей заробіток розмірі. Якщо межі матеріальної відповідальності були визначені в укладеному з працівником контракті, вона покладається на нього відповідно до умов контракту.

Під прямою дійсною шкодою, зокрема, слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов'язків, грошові виплати.

При матеріальній відповідальності в межах середнього місячного заробітку він згідно з чинним законодавством визначається, виходячи з заробітку за два останні календарні місяці роботи працівника, що передували дню виявлення шкоди, а якщо шкода виявлена після звільнення - дню звільнення. В разі, коли працівник наданому підприємстві, в установі, організації працював менше 2-х місяців, він обчислюється із заробітку за фактично відпрацьований час.

Враховуючи, що ст. 58 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а тому з урахуванням зазначених вище підстав ні посадова інструкція керівника СГП (яку відповідач-1 не обіймав), ні договір про повну матеріальну відповідальність не можна визнати належними доказами, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог щодо відповідача-1. Про те, що посадова інструкція керуючого СГП є неналежним доказом, свідчить те, що в наказі про прийняття на роботу, та в наказі про припинення трудового договору посада відповідача-1 визначена як керуючий дільницею (сільськогосподарською), а не керуючий сільськогосподарським підприємством.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що позивачем не доведено, що підприємству була завдана відповідачами шкода через порушення покладених на них трудових обов'язків, позовні вимоги ґрунтуються на неналежних доказах та відмовив у задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги полягають незгоді апелянта з оцінкою доказів та у їх переоцінки, тоді як оцінка доказів, відповідно до ст.. 212 ЦПК є виключним правом суду. Посилання апелянта на те, що судом першої інстанції не було досліджено всі докази, які позивач міг надати але не надав, не можуть бути підставою для скасування або зімни рішення суду, так як, відповідно до ч.1, 2 ст.131 ЦПК сторони зобов'язані подати свої докази до або під час попереднього судового засідання у справі, а якщо попереднє судове засідання не проводилось - до початку розгляду справи по суті. Докази подані з порушенням вимог частини першої цієї статті, не приймаються, якщо сторона не доведе, що докази подано несвоєчасно з поважних причин.

Посилання на те, що матеріали справи містять достовірні дані про нестачу зерна в сховищах, також не можуть бути прийняті до уваги та бути підставою для зміни або скасування рішення суду першої інстанції, оскільки факт нестачі не може бути підставою для стягнення з працівника вартості матеріальних цінностей поки не встановлена вина цього працівника, обсяг цієї вини та чи є цей працівник матеріальновідповідльною особою. З документів, наданих позивачем в обгрунтування своїх вимог, ці висновки зробити неможливо, про що зазначив суд першої інстанції в своєму рішенні. До правоохоронних органі позивач не звертався, особа винна в нестачі не встановлювалась.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Науково-виробнича дослідна агрофірма Наукова» Національної академії аграрних наук України відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, протягом двадцяти днів може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: