Ухвала суду № 50992026, 24.09.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/8297/15 Справа № 196/736/15 Головуючий у 1 й інстанції - Бойко Ю.О. Доповідач - Каратаєва Л.О.

Категорія 24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2015 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Каратаєвої Л.О.

суддів: - Кочкової Н.О., Григорченка Е.І.

за участю секретаря - Левцунова І.В.

розглянувши у закритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню і газифікації «Дніпропетровськгаз» на ухвалу Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 03 липня 2015 року по справі за заявою Публічного акціонерного товариства по газопостачанню і газифікації «Дніпропетровськгаз» до ОСОБА_4 про видачу судового наказу,-

в с т а н о в и л а:

Ухвалою Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 03 липня 2015 року відмовлено ПАТ по газопостачанню і газифікації «Дніпропетровськгаз» у прийнятті заяви про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_4 заборгованості за спожитий природний газ.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду, ПАТ по газопостачанню і газифікації «Дніпропетровськгаз» звернулося з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення норм процесуального права, ставить питання про її скасування та передачу справи на розгляд до суду першої інстанції.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне оскаржувану ухвалу скасувати і передати питання на розгляд до суду першої інстанції, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ПАТ по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» звернулося до суду із заявою про видачу судового наказу, за якою просили суд стягнути з ОСОБА_4 на їх користь 1288,56 грн. заборгованості за спожитий природний газ, а також 121,80 грн. судових витрат.

Відмовляючи у прийнятті заяви про видачу судового наказу, суддя районного суду виходив з того, що з документів, доданих до заяви, вбачається спір про право, що, в свою чергу, є підставою для відмови у прийнятті даної заяви.

Проте, погодитись з таким висновком суду не можна з огляду на наступне.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 96 ЦПК України судовий наказ може бути видано, у разі якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.

Відповідно до ч. 3 ст. 100 ЦПК України суддя відмовляє у прийнятті заяви про видачу судового наказу, у разі якщо: 1) заявлено вимогу, не передбачену статтею 96 цього Кодексу; 2) із заяви і поданих документів вбачається спір про право; 3) наявні обставини, зазначені у пунктах 2-5 частини другої статті 122 цього Кодексу.

Згідно роз'яснень пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, наданих у п. 9 Постанови № 14 «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» від 23 грудня 2011 року, наявність спору про право (п. 2 ч. 3 ст. 100 ЦПК), яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов'язок перед заявником (кредитором); із доданих документів вбачається пропуск позовної давності. Така вимога може бути вирішена лише у позовному провадженні (ч.3 ст.267 ЦК України). Разом із тим лише той факт, що договірні зобов'язання (наприклад, у частині оплати заборгованості телекомунікаційних послуг чи послуг телебачення і радіомовлення) не виконуються, без обґрунтування причин, не вважається наявністю спору про право.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суддею суду першої інстанції порушено вимоги чинного законодавства (ч.3ст.210 ЦПК України), оскільки в ухвалі суду відсутні обґрунтовані мотиви, з яких суд дійшов висновків про відмову у прийнятті заяви про видачу судового наказу, а саме: з яких документів, доданих до заяви, вбачається спір про право; в чому полягає наявність спору про право.

Судова колегія вважає, що ухвала суду постановлена з порушенням порядку, встановленого для його вирішення, у зв'язку з чим, ухвала судді суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття наказного провадження.

Керуючись ст.ст.304,307, п.3 ст.312, ч.1 ст.218 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню і газифікації «Дніпропетровськгаз» задовольнити частково.

Ухвалу Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 03 липня 2015 року скасувати і справу направити на новий розгляд питання відкриття наказного провадження у справі до того ж суду.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, оскільки не перешкоджає подальшому провадженню по справі.

Судді: