Рішення № 5098218, 16.03.2009, Чистяківський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Торезький міський суд Донецької області)

Справа №2-428/09

РІШЕННЯ

іменем України

16 березня 2009 року м. Торез

Торезький міський суд Донецької області у складі:

Головуючий-суддя Сенчишин Ф.М.

При секретарі Анцибор І.Ю.

За участю прокурора Полозюк І.Л.

відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом прокурора міста Тореза в інтересах держави в особі ОСОБА_2 центральної міської лікарні до ОСОБА_1 про відшкодування витрат лікувального закладу на лікування особи, яка потерпіла від злочину,

ВСТАНОВИВ:

Згідно позову, вироком Торезького міського суду Донецької області від 04.07.2008 року відповідача ОСОБА_1 засуджено до кримінального покарання за вчинення злочину, передбаченого ст. 286 ч. 1 КК України. ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що 15 жовтня 2007 року керуючи автомобілем порушив ПДР та скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_3, внаслідок чого останній були спричинені закриті оскольчаті переломи правого стегна, лівого плеча, забита рана лоба, які відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості. У зв'язку з отриманими тілесними ушкодженнями ОСОБА_3 перебувала на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні Центральної міської лікарні міста Тореза потягом 31 календарного дня. Згідно довідки-розрахунку на лікування ОСОБА_3 витрачено 1753 гривні 67 копійок.

Прокурор просить стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 ЦМЛ витрати на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_3 у розмірі 1753 гривні 67 копійок.

Прокурор Полозюк І.Л. в судовому засіданні підтримали в повному обсязі заявлені позовні вимоги та доводи позовної заяви, на яких вони ґрунтуються.

Позивач ОСОБА_2 центральна міська лікарня, належним чином та завчасно сповіщений про час та місце розгляду справи, в судове засідання представника не направив. Надав суду письмову заяву, за якою підтримав в повному обсязі заявлені прокурором позовні вимоги, просить справу розглянути без участі свого представника.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог. Заперечення мотивував тим, що усі витрати на лікування ОСОБА_3 він їй відшкодував і на його думку позивачем не обґрунтовано розмір витрат.

В судовому засіданні досліджені письмові докази:

копія вироку Торезького міського суду Донецької області від 04 липня 2008 року № 1-309/08;

копія ухвали Апеляційного суду Донецької області від 23.12.2008 року; - довідка ОСОБА_2 центральної міської лікарні щодо витрат на лікування ОСОБА_3;

копія калькуляції витрат на лікування ОСОБА_3;

копія довідки з ЄДРПОУ ОСОБА_2 ЦМЛ;

копія статуту ОСОБА_2 ЦМЛ;

копія медичної карти стаціонарного хворого;

копія витягу з історії хвороби ОСОБА_3;

На підставі досліджених доказів, судом встановлені наступні фактичні обставини:

Вироком Торезького міського суду Донецької області від 04.07.2008 року відповідача ОСОБА_1 засуджено до кримінального покарання за вчинення злочину, передбаченого ст. 286 ч. 1 КК України. ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що 15 жовтня 2007 року керуючи автомобілем порушив ПДР та скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_3, внаслідок чого останній були спричинені закриті оскольчаті переломи правого стегна, лівого плеча, забита рана лоба, які відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості. У зв'язку з отриманими тілесними ушкодженнями ОСОБА_3, які знаходяться в прямому причинному зв'язку з діями відповідача, перебувала на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні

ОСОБА_2 центральної міської лікарні у період з 16.10.2007 року по 16.11.2007 року. На лікування ОСОБА_3 ОСОБА_2 ЦМЛ витрачено 1753 гривні 67 копійок. ОСОБА_2 центральна міська лікарня, згідно статуту, є установою комунальної форми власності.

Аналізуючи правовідносини, що є предметом судового розгляду суд враховує наступне:

Згідно ч. 1 ст. 1206 ЦК України, особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Згідно ч. 3 ст. 1206 ЦК України, якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки ОСОБА_1 або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Згідно ч. 1 ст. 1180 ЦК України, шкода, завдана неповнолітньою особою після набуття нею повної цивільної дієздатності, відшкодовується цією особою самостійно на загальних підставах.

Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат" № 11 від 07.07.1995 року, судам слід мати на увазі, що питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з "Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16 липня 1993 року. Як передбачено цим Порядком, сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та щоденної вартості його лікування. Термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебував на лікуванні. До справи має бути приєднана довідка - розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного ліжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого. Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров'я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній.

Згідно абз. 2 п. 2 Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16 липня 1993 року, визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентарю та обладнання.

Вирішуючи заявлені позовні вимоги суд виходить з того, що відповідач як особа яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від цього злочину. Суд враховує, що на час вчинення злочину відповідач ОСОБА_1 був неповнолітньою особою, разом з тим, на час подання позову до суду відповідач набув повної цивільної дієздатності і несе цивільну відповідальність на загальних підставах. Також суд враховує, що відповідач не є власником джерела підвищеної небезпеки, яким було завдано шкоду, разом з тим ст. 1206 ЦК Українипокладає обов'язок по відшкодування витрат лікувального закладу на лікування особи, яка потерпіла від злочину, саме на особу, яка вчинила злочин, тому на думку суду правила ст. 1187 ЦК України щодо відшкодування шкоди власником джерела підвищеної небезпеки до спірних правовідносин застосуванню не підлягають. Суд не вбачає підстав для сумніву в обгрунтованості перебування потерпілого на стаціонарному лікуванні, в терміні лікування або в розмірі витрати на лікування. За наведених обставин заявлені прокурором позовні вимоги слід задовольнити в повному обсязі, а стягнуті з відповідача грошові кошти зарахувати до місцевого бюджету на користь лікувального закладу.

Згідно вимог ч. 3 ст. 88 ЦПК України з відповідача в дохід держави необхідно стягнути судовий збір у розмірі 51 гривня та оплату інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у сумі 30 гривень.

Керуючись ст. ст, 1180, 1206 ЦК України, п. 2 Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16 липня 1993 року та ст. ст. 10, 11, 60, 88,212 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги прокурора міста Тореза в інтересах держави в особі ОСОБА_2. центральної міської лікарні до ОСОБА_1 про відшкодування витрат лікувального закладу на лікування особи, яка потерпіла від злочину - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився та мешкає у м. Торезі Донецької області, вул. Ленінградська, б. 84, працює кочегаром ЗАТ "ТЕТЗ-Інвест", іпн НОМЕР_1, до місцевого бюджету м. Тореза Донецької області на користь ОСОБА_2 центральної міської лікарні (м. Торез Донецької області, м-н 4, код ЄДРПОУ 01991257, р/р 35414010002084 УДК м. Тореза, МФО 834016) витрати на стаціонарне лікування ОСОБА_3 у розмірі 1753 (одна тисяча сімсот п'ятдесят три) гривні 67 (шістдесят сім) копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 51 (п'ятдесят одна) гривня та оплату інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 30 (тридцять) гривень.

На рішення може бути подана заява про апеляційне оскарження у Апеляційний суд Донецької області через Торезький міський суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а апеляційна скарга може бути подана у тому ж порядку протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання такої заяви.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення надруковане в єдиному примірнику в нарадчій кімнаті суддею Сенчишиним Ф.М.