Ухвала суду № 50971825, 22.09.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/8115/15 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

22 вересня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОІЛ ТЕК СТРОЙ» до Державної податкової інспекції в Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2015 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ОІЛ ТЕК СТРОЙ», звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення № 132 від 20.04.2015 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, прийняте Державною податковою інспекцією у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 липня 2015 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення яким в задоволенні позовних вимог відмовити. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

У судове засідання не з'явилися всі особи, які беруть участь у справі, причини неявки суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 липня 2015 року - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що аналіз податкових декларацій з податку на додану вартість позивача свідчить про помилковість висновків податкового органу, що протягом періоду з березня 2014 року по лютий 2015 року показники задекларованих зобов'язань підтверджують відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту. Доказів, які б свідчили про відсутність поставок товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню податком на додану вартість суду не надано.

Таким чином, суд дійшов висновку, що рішення відповідача про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість позивача у зв'язку з порушенням ним встановленого законом порядку щодо реєстрації юридичних осіб, а саме щодо подання декларацій з податку на додану вартість, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту є необґрунтованим.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "ОІЛ ТЕК СТРОЙ" зареєстровано Святошинською районною у м. Києві державною адміністрацією, перебуває на обліку у ДПІ Святошинського району ГУ ДФС у м. Києві, зареєстроване платником податку на додану вартість з 01.10.2013.

Державною податковою інспекцією у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві прийнято рішення № 132 від 20.04.2015 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ "ОІЛ ТЕК СТРОЙ" (податковий номер 388818526575).

Підставою для прийняття вказаного рішення стало те, що платник податків подає податкові декларації з податку на додану вартість протягом періоду з березня 2014 року до лютого 2015 року з показниками, які свідчать про наявність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту, та має за останні 12 календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій 00,00 грн.

Вважаючи зазначене рішення протиправним, позивач звернувся до адміністративного суду з цим позовом.

Обговорюючи правомірність вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість (затверджено Наказом Міністерства фінансів України 14.11.2014 № 1130, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2014 за № 1456/26233) визначено порядок анулювання реєстрації платників податку на додану вартість (далі - Положення № 1130).

Відповідно до пп. 5.5 п. 5 Положення № 1130 анулювання реєстрації за ініціативою відповідного контролюючого органу може бути здійснене на підставах, визначених у підпунктах "б" - "з" пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу (підпункти "б" - "з" пункту 5.1 цього розділу).

Підпунктом "г" п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі, якщо особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає органу державної податкової служби декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

Відповідно до пп. 5.5 п. 5 Положення № 1130 контролюючі органи здійснюють постійний моніторинг платників ПДВ, включених до Реєстру, та приймають рішення про анулювання реєстрації платників ПДВ у разі існування відповідних підстав.

Рішення про анулювання реєстрації за ініціативою контролюючого органу приймаються за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей). Одним з таких документів, зокрема, є: довідка про подання/неподання платником ПДВ контролюючому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або реєстр (перелік) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту у таких деклараціях (податкових розрахунках) протягом 12 послідовних податкових місяців (підстава - підпункт "г" пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу). У реєстрі (переліку) зазначаються дані про реєстрацію особи платником ПДВ та по кожній декларації (податковому розрахунку) - податковий період, дата надходження декларації (податкового розрахунку) до контролюючого органу, загальні обсяги постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту звітного періоду, вказані у відповідних рядках та колонках податкової декларації (податкового розрахунку)/

Як вбачається з матеріалів справи, позивач декларував податкові зобов'язання відповідно до вимог чинного законодавства. Так ним декларувались податкові зобов'язання за період з березня 2014 року по лютий 2015 року, а саме:

- відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2014 року, направлення якої податковому органу підтверджується електронною квитанцією № 2, задекларовані податкові зобов'язання в сумі 283 962,00 грн. і податковий кредит у сумі 176 848,00 грн.;

- відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2014 року, направлення якої податковому органу підтверджується електронною квитанцією № 2, задекларовані податкові зобов'язання в сумі 171 093,00 грн. і податковий кредит у сумі 113 339,00 грн.;

- відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2014 року, направлення якої податковому органу підтверджується електронною квитанцією № 2, задекларовані податкові зобов'язання в сумі 43 979,00 грн. і податковий кредит у сумі 175 392,00 грн.;

- відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2014 року, направлення якої податковому органу підтверджується електронною квитанцією № 2, задекларовані податкові зобов'язання в сумі 28 585,00 грн. і податковий кредит у сумі 43 516,00 грн.;

- відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2014 року, направлення якої податковому органу підтверджується електронною квитанцією № 2, задекларовані податкові зобов'язання в сумі 28 585,00 грн. і податковий кредит у сумі 43 516,00 грн.;

- відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2014 року, направлення якої податковому органу підтверджується електронною квитанцією № 2, задекларовані податкові зобов'язання в сумі 2 998 824,00 грн. і податковий кредит у сумі 3 376 892,00 грн.;

- відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2014 року, направлення якої податковому органу підтверджується електронною квитанцією № 2, задекларовані податкові зобов'язання в сумі 71 129,00 грн. і податковий кредит у сумі 108 139,00 грн.;

- відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2014 року, направлення якої податковому органу підтверджується електронною квитанцією № 2, задекларовані податкові зобов'язання в сумі 1 203 188,00 грн. і податковий кредит у сумі 785 221,00 грн.;

- відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2014 року, направлення якої податковому органу підтверджується електронною квитанцією № 2, задекларовані податкові зобов'язання в сумі 191 001,00 грн. і податковий кредит у сумі 1 107 833,00 грн.;

- відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2014 року, задекларовані податкові зобов'язання в сумі 2 630 480,00 грн. і податковий кредит у сумі 799 393,00 грн.;

- відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2014 року, задекларовані податкові зобов'язання в сумі 3 800,00 грн. і податковий кредит у сумі 3 800,00 грн.;

Отже, аналіз вищенаведених податкових декларацій з податку на додану вартість свідчить про помилковість висновків податкового органу, що протягом періоду з березня 2014 року по лютий 2015 року показники задекларованих зобов'язань свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, податкові декларації за березень 2014 року по грудень 2014 року були прийняті відповідачем без зауважень. Натомість податкові декларації з ПДВ за січень-лютий 2015 року були подані позивачем, але не прийняті, у зв'язку із відмовою відповідача підписати «Договір про визнання електронних документів», що оскаржується позивачем у судовому порядку, докази чого наявні в матеріалах справи.

Тому, податковий кредит ТОВ "ОІЛ ТЕК СТРОЙ" був сформований на підставі операцій з придбання/постачання товарів (послуг), які дають право на формування податкового кредиту, тобто на підставі зареєстрованих та виданих, у встановленому порядку, податкових накладних. Рішення щодо невизнання зазначених податкових декларацій податковим органом не було прийнято.

Натомість висновки податкового органу про відсутність операцій з постачання товарів (придбання) товарів зроблені з огляду на той факт, що позивач подавав податкові декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців, які свідчили про відсутність постачання (придбання) товарів, здійснених з метою формування податкових зобов'язань чи податкового кредиту.

Проте, доказів, які б свідчили про відсутність поставок товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню податком на додану вартість суду не надано.

Крім того, як вірно зауважено судом першої інстанції, позивач, як юридична особа, у встановленому Законом порядку своєчасно подає до податкового органу податкову звітність та сплачує податки.

Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу, що наведені вище фактичні обставини та висновки належними доказами під час апеляційного розгляду справи податковим органом спростовані не були.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що рішення відповідача про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість позивача у зв'язку з порушенням ним встановленого законом порядку щодо реєстрації юридичних осіб, а саме щодо подання декларацій з податку на додану вартість, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту є необґрунтованим.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 липня 2015 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 липня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко

Суддя: Я.Б. Глущенко

С.Б. Шелест

.

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.