Ухвала суду № 50971530, 07.07.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 11/1141-НМ Головуючий у 1-й інстанції: Маріщенко Л.О.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

У Х В А Л А

Іменем України

"07" липня 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого суддів при секретарі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Коростишівський карєр»на постанову Господарського суду Житомирської області від 14 грудня 2010 року по справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Коростишівський карєр»до Управління Пенсійного фонду України в Коростишівському районі Житомирської області про визнання дій незаконними,-

В С Т А Н О В И Л А:

Відкрите акціонерне товариство «Коростишівський карєр»звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Коростишівському районі Житомирської області про визнання дій щодо призначення відповідачем пільгових пенсій відповідно до п. «б»ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»особам: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18

Постановою Господарського суду Житомирської області від 14 грудня 2010 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, Відкритим акціонерним товариством «Коростишівський карєр»подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити адміністративний позов.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та задоволенню не підлягає.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, яким дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ВАТ «Коростишівський кар'єр»зареєстроване Коростишівською районною державною адміністрацією Житомирської області 12.07.93 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії АОО № 585078.

Як платник страхових внесків ВАТ «Коростишівський кар'єр»зареєстроване в Управлінні Пенсійного фонду України в Коростишівському районі Житомирської області з 16.08.96 року, є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Позивач не погоджується з тим, що відповідач направляє йому «Розрахунки про фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в частині пенсій, призначених відповідно до п. «б»- «з»ст. 13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», щодо осіб, законність призначення яким пільгових пенсій відповідно до п. «б»ст. 13 цього Закону підприємством оспорюється.

Позивач посилається на те, що відповідач незаконно призначав пенсії за віком на пільгових умовах і незаконно стягував із позивача відшкодування на виплату та доставку цих пенсій.

Пунктом 6.2 «Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України»визначено, що витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій на декількох підприємствах, покриваються цими підприємствами пропорційно стажу роботи.

При цьому, стаж роботи на останньому підприємстві враховується у повному розмірі, а з попередніх місць роботи осіб він додається до стажу, необхідного для призначення пенсій на пільгових умовах.

Якщо пенсія на пільгових умовах призначена із взаємним зарахуванням періодів роботи, передбачених ст. ст. 13,14 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», які дали право на цю пільгову пенсію, то відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку цих пенсій здійснюється тими підприємствами, на яких цей стаж було вироблено у розмірах, передбачених ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Позивач посилається на те, що наведені положення Інструкції суперечать Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Так, в березні 2005 року відповідачем була проведена планова документальна перевірка з питань дотримання законодавства щодо правильності обчислення, повноти нарахування та своєчасності сплати страхових внесків, штрафних санкцій і пені за період з 01.01.04 року по 01.03.05 року.

За результатами перевірки був складений акт № 06-10/72 від 31.03.05 року та прийнято рішення № 33/00292445/783 від 08.04.05 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені на суму 15114,74 грн. в т.ч. 12357,60 грн. штраф, 2754,14 грн. пені, за несвоєчасну сплату страхових внесків.

У лютому-березні 2006 року було виявлено помилкове стягнення відповідачем з позивача відрахувань на виплату й доставку пільгових пенсій. Визнана відповідачем сума помилкового стягнення становила 66228,99 грн., в т. ч. по роках: за 2003 рік - 10024,31 грн., за 2004 рік - 23462,60 грн., за січень-лютий 2005 року - 4395,61 грн.

Згідно акту № 06-10/72 середньомісячний розмір невчасно сплачених позивачем страхових внесків у перевіряємий період становив 24348,70 грн.

Позивач вважає, що це дає йому підстави стверджувати, що нараховані й стягнуті відповідачем штрафні санкції та пеня є матеріальною шкодою, яка нанесена відповідачем позивачу.

Крім того, позивач не згодний з нарахуванням відповідачем пільгових пенсій відповідно до п. «б»ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» особам, у яких частина пільгового стажу приходиться на період по 01.01.92 року, а друга частина - після 01.01.92 року.

Враховуючи викладене, позивач просить визнати незаконним призначення відповідачем пільгових пенсій відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»наступним особам: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18

Як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснював відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій особам, які отримали у позивача пільговий стаж згідно зі Списком № 2 на підставі отриманих від територіального підрозділу відповідача розрахунків про фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до п. «б»- «з»ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Згідно з Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Кабінетом Міністрів України від 24.10.07 року № 1261, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 12 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого указом Президента України від 01.03.01р. № 121/2001 правлінню Пенсійного фонду України надані повноваження у межах своєї компетенції приймати постанови, затверджувати положення, інструкції та інші нормативно-правові акти.

На підставі п. 12 Положення та відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.03р. № 21-1 затверджена Інструкція про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16.01.04 року № 64/8663.

Пунктом 1.1 Інструкції визначено, що Інструкція розроблена відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.03 року № 1058-IV та Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»від 26.06.97 року № 400/97-ВР.

Пункт 6.2 Інструкції розроблений відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про пенсійне забезпечення»та Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»і не визначає порядок призначення пенсії за віком на пільгових умовах, як ст.ст. 13, 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а регулює виключно питання пов'язані з відшкодуванням підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Пункт 6.2 Інструкції визначає, що витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій на декількох підприємствах, покриваються цими підприємствами пропорційно стажу роботи. При цьому стаж роботи на останньому підприємстві враховується у повному розмірі, аз попередніх місць роботи він додається до стажу, необхідного для призначення пенсій на пільгових умовах.

Якщо пенсія на пільгових умовах призначена із взаємним зарахуванням періодів роботи, передбачених ст. ст. 13, 14, 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», які давали право на цю пільгову пенсію, то відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку цих пенсій здійснюється тими підприємствами, на яких цей стаж було вироблено у розмірах, передбачених ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Колегія суддів вважає погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сфери питань, що регулює п.п. 6.2 Інструкції та ст.ст. 13, 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення»розмежовані і не суперечать одна одній.

Згідно Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»відшкодуванню Пенсійному фонду України підлягають фактичні витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до підпунктів «б»- «з»ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», тоді як пенсії призначені відповідно до ст. 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення»відшкодуванню не підлягають.

Особі, яка до і після 01.01.92 року працювала на роботах, передбачених списком № 2, і на підприємстві проведена атестація робочих місць, пенсія призначається відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість адміністративного позову.

Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Коростишівський карєр»- залишити без задоволення, постанову Господарського суду Житомирської області від 14 грудня 2010 року - без змін.

Повний текст ухвали виготовлений 12 липня 2011 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяО.Г. Хрімлі

СуддіВ.В. Файдюк

ОСОБА_3