Постанова № 50969597, 21.09.2015, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2015 року Справа № 906/384/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Олексюк Г.Є. , суддя Гудак А.В.

при секретарі Максютинська Д.В

за участю представників сторін:

від позивача: Наконечна Д.О.;

від відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача Публічне акціонерне товариство "УкрСибБанк" на ухвалу господарського суду Житомирської області від 05.08.15р. у справі № 906/384/15 (суддя Тимошенко О. М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "УкрСибБанк"

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5

про примусове виселення з орендованого приміщення та зобов'язати вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 14 травня 2015 року позов Публічного акціонерного товариства «УкрСибБанк (надалі - Позивач) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (надалі - Відповідач) про примусове виселення з орендованого приміщення та зобов'язання вчинити певні дії, задоволено. Вирішено виселити Відповідача з нежитлових приміщень: 1 пл. 2,5 кв.м., 3 пл. 219,35 кв.м., 4 пл. 39,4 кв.м., 5 пл. 41,4 кв.м., 6 пл. 41,4 кв.м., 7 пл. 6,3 кв.м., 8 пл. 38,6 кв.м., 9 пл.20,4 кв.м., 10 пл. 40,6 кв.м., 11 пл. 5,2 кв.м., 12 пл. 0,7 кв.м., 13 пл. 16,9 кв.м., 14 пл. 4,6 кв.м., 15 пл. 4,9 кв.м. (загальною площею 482,25 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_2, які належать Позивачу). Крім того, даним судовим рішенням було покладено на Відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 1218 грн..

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 1 липня 2015 року, залишеною без змін рішення місцевого господарського суду, а апеляційну скаргу Відповідача без задоволення.

27 липня 2015 року Відповідач звернувся до місцевого господарського суду із заявою про відстрочку виконання рішення від 14 травня 2015 року про примусове виселення з орендованого приміщення до 31 жовтня 2015 року.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 5 серпня 2015 року в справі № 906/384/15 (а.с. 18) зазначену заяву Відповідача задоволено та вирішено відстрочити виконання рішення господарського суду Житомирської області від 14 травня 2015 року до 31 жовтня 2015 року.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Позивач звернувся з апеляційною скаргою (а.с. 25-28), у якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти нове процесуальне рішення, яким повністю відмовити у задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення у даній справі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що вказана ухвала винесена з порушенням норм процесуального права, зокрема статті 121 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, апелянт як на підставу скасування ухвали суду посилається на те, що дія договору оренди № 0105-3 від 1 травня 2014 року є припиненою з 31 грудня 2014 року, а тому будь-які дії Відповідача щодо знаходження у приміщенні (на думку апелянта) є протиправними, проведення будь-яких робіт в приміщенні Позивача є незаконним.

Ухвалою суду від 25 серпня 2015 року апеляційну скаргу Позивача було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 9 вересня 2015 року на 15 годину 10 хвилин.

Ухвалою суду від 9 вересня 2015 року, з підстав, висвітлених у даній ухвалі, розгляд справи було відкладено на 21 вересня 2015 року на 14 годину 10 хвилин.

В судовому засіданні від 21 вересня 2015 року представник Позивача підтримав доводи, висвітлені в апеляційній скарзі та надав обгрунтування своєї позиції.

В судовому засіданні від 21 вересня 2015 року представник Відповідача заперечив проти доводів Позивача, висвітлених в апеляційній скарзі та просить залишити ухвалу місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, розглянувши матеріали та обставинами справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні ухвали норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу Позивача слід задоволити, ухвалу господарського суду Житомирської області від 9 вересня 2015 року скасувати, прийняти нове рішення котрим в задоволенні заяви Відповідача щодо відстрочки виконання рішення господарського суду Житомирської області по справі від 14 травня 2015 року відмовити. При цьому колегія суду виходила з наступного.

Рівненським апеляційним господарським судом встановлено, що Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом до Відповідача про примусове виселення Відповідача з нежитлових приміщень: 1 пл. 2,5 кв.м., 3 пл. 219,35 кв.м., 4 пл. 39,4 кв.м., 5 пл. 41,4 кв.м., 6 пл. 41,4 кв.м., 7 пл. 6,3 кв.м., 8 пл. 38,6 кв.м., 9 пл.20,4 кв.м., 10 пл. 40,6 кв.м., 11 пл. 5,2 кв.м., 12 пл. 0,7 кв.м., 13 пл. 16,9 кв.м., 14 пл. 4,6 кв.м., 15 пл. 4,9 кв.м., загальною площею 482,25 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_2.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 14 травня 2015 року позов задоволено. Вирішено виселити Відповідача з вищевказаних нежитлових приміщень.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 1 липня 2015 року, залишеною без змін рішення місцевого господарського суду, а апеляційну скаргу Відповідача без задоволення.

28 травня 2015 року на виконання зазначеного рішення видано відповідні накази.

Відповідач, 27 липня 2015 року звернувся до господарського суду Житомирської області з заявою про відстрочку виконання рішення господарського суду Житомирської області від 14 травня 2015 року про примусове виселення з орендованого приміщення до 31 жовтня 2015 року, обґрунтовуючи свою заяву тим, що Відповідачем були проведені значні поліпшення орендованого майна (а саме капітальний ремонт приміщення, який включає в себе проведення капітальної системи повітрообміну, також, Відповідачем було проведено перепланування приміщення із встановленням тимчасових огороджуючи конструкцій, саме тому з метою демонтажу зазначених поліпшень та з метою виконання рішення суду для Відповідача потрібний певний проміжок часу.

Колегія суду зауважує, що відповідно до частин 1, 2 та 3 статті 121 Господарського процесуального кодексу України: при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання; про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку; в необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю.

Рівненський апеляційний господарський суд, звертає увагу на те, що відповідно до пункту 7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17 жовтня 2012 року „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", господарський суд на підставі статті 121 Господарського процесуального кодексу України має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі-рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання.

Згідно із пунктом 7.1.2 даної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України: розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі; строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом; при цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками).

Як вбачається з пункту 7.2 вищевказаної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України: підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення.

Відповідно до пункту 7.6 згаданої Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України: частина третя статті 121 Господарського процесуального кодексу України вимагає від господарського суду винесення ухвали про відстрочку або розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку його виконання. Відповідна ухвала може бути оскаржена в апеляційному та в касаційному порядку. За відсутності підстав для вчинення зазначених процесуальних дій господарський суд виносить ухвалу про відмову відповідно у відстрочці або розстрочці виконання рішення, у зміні способу і порядку його виконання.

Поряд з тим, колегія суддів констатує, що згідно з пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 26 грудня 2003 року „Про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання, суду потрібно мати на увазі, що відповідно до статті 121 Господарського процесуального кодексу України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Розглядаючи заяву боржника, суд виходить з того, що господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи утруднюють його виконання.

Водночас, суд враховує те, чи в дійсності незадоволення такої заяви призводить до утруднення виконання чи до того, що виконання стане неможливим, чи навпаки - саме утруднить його виконання (призведе до перешкоджання використання приміщень власникомнезважаючи на існування відповідного судового рішення, тощо).

В своїй заяві, Відповідач посилається на те, що на даний час Відповідачем проводяться дії спрямовані на виселення з спірного приміщення, оскільки після укладення договору оренди приміщення Відповідачем було проведено значні поліпшення орендованого майна з метою здійснення орендарем підприємницької діяльності, а саме торгівлі.

Поряд з тим, колегія суду, проаналізувавши статтю 121 Господарського процесуального кодексу України в розрізі доказів, доданих Відповідачем до матеріалів справи, звертає увагу на той факт, що Відповідачем не було подано до матеріалів справи докази на підтвердження обставин, котрі б підтверджували б ускладнення виконання рішення суду чи призведення його виконання до неможливості у разі незадоволення такої заяви (так як і не подано доказів фінансового становища заявника з огляду на його посилання).

Як вбачається з матеріалів справи, з метою демонтажу поліпшень 21 липня 2015 року Відповідачем з підрядником укладено договір підряду (а.с. 3-5).

Відповідно до умов пункту 1.1 Договору підряду, Відповідач доручає, а підрядчик зобов'язався виконати роботи по демонтажу поліпшень здійснених Відповідачем в приміщенні магазину за адресою м. Житомир, вул.. Київська, 102, в тому числі внутрішня реклама магазину і внутрішня обробка приміщення магазину, атакож скласти смету на виконання вказаної роботи.

У відповідності до статті 5 Договору підряду строки виконання робіт по демонтажу поліпшень мають бути виконані до 31 жовтня 2015 року.

Поряд з тим, колегія суду звертає увагу, що рішення суду щодо виселення Відповідача з нежитлових приміщень було прийнято - 14 травня 2015 року, а договір підряду укладений 21 липня 2015 року, тобто уже поза межами як строку дії самого Договору оренди (по 31 липня 2014 року), на підставі котрого Відповідач користувався даним приміщенням, так і поза межами будь-яких майнових прав Відповідача на дане нежитлове приміщення.

При цьому, суд констатує, що при наявності рішення про виселення, невиконуючи його Відповідач, по суті здійснює дії, законність котрих жодним чином не підтверджена (відсутнє будь-яке судове рішення щодо права Відповідача на демонтаж будь-яких поліпшень у приміщенні з котрого Відповідач не виселяється). На дану обставину та на те, що такі дії утруднюють виконання рішення по даній справі місцевий господарський суд не звернув уваги. На переконання колегії суду такими діями Відповідач по суті ухиляється від виконання судового рішення.

При цьому, суд звертає увагу на те, що під час вирішення справи щодо примусового виселення з орендованого приміщення, Відповідачем у відповідності до статті 778 Цивільного кодексу України не заявлялися будь-які претензії стосовно долі проведених ним поліпшень.

Також, з урахуванням усього вищеописаного колегія суду констатує, що в заяві відсутній основний елемент необхідний для надання відстрочки - а саме винятковість обставин.

В той же час, як вказано вище у даній постанові, Відповідач утруднює своїми діями (затягує) виконання судового рішення по даній справі без наявності законних на те підстав (відповідне рішення про право демонтажу поліпшень у спірних приміщеннях).

При цьому, суд наголошує на тому, що у рішенні Європейського суду з прав людини від 17 травня 2005 року в справі «Чижов проти України» (заява № 6962/02) зазначено, що на державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Задовольняючи таку заяву місцевий господарський суд, по суті, призвів до затримки виконання судового рішення по даній справі, не звернувши увагу на те, що в порушення змісту статті 121 Господарського процесуального кодексу України подана заява утруднює виконання рішення, що є неприпустимим.

Все вищенаведене у даній судовій постанові призводить Рівненський апеляційний господарський суд до висновку, що апеляційна скарга Позивача підлягає до задоволення.

Враховуючи усе вищевказане в даній судовій постанові Рівненський апеляційний господарський суд констатує неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, та неправильне застосування норм процесуального права. Дане, в свою чергу, в силу дії пунктів 1, 4 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування даної ухвали.

Відповідно, Рівненський апеляційний господарський суд задовольняє апеляційну скаргу Позивача, скасовує ухвалу господарського суду Житомирської області від 5 серпня 2015 року , при цьому приймає нове рішення, котрим відмовляє в задоволенні заяви Відповідача щодо відстрочки виконання рішення господарського суду Житомирської області по справі № 906/384/15 від 14 травня 2015 року до 31 жовтня 2015 року.

Судові витрати за подачу апеляційної скарги, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає на Відповідача.

Керуючись статями 99, 101, 103-105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "УкрСибБанк" - задоволити.

2. Ухвалу господарського суду Житомирської області від 05 серпня 2015 року в справі № 906/384/15 - скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким відмовити Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 в задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення господарського суду Житомирської області по справі № 906/384/15 до 31 жовтня 2015 року.

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (10009, АДРЕСА_1 ідент. номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" (61050, м.Харків, пр-т Московський,60; адреса для листування: 04070,м.Київ, вул.Андріївська,7; код ЄРПОУ 09807750) - 609 грн. 00 коп. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

5. Доручити господарському суду Житомирської області видати відповідний наказ.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

7. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

8. Матеріали оскарження ухвали у справі № 906/384/15 повернути господарському суду Житомирської області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Гудак А.В.