Постанова № 50969509, 21.09.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2015 р. Справа № 920/728/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Россолов В.В., суддя Тихий П.В.,

при секретарі Деппа-Крівіч А.О.,

за участю представників:

позивача не зявився,

відповідача не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №4264 С/1-9) на рішення господарського суду Сумської області від 09.07.2015 р. у справі № 920/728/15,

за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку Приватбанк, м. Дніпропетровськ

до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Конотоп, Сумська обл.,

про стягнення 94136,57 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Сумської області від 09.07.2015 р. (суддя Рунова В.В.) позов задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" заборгованість за договором № б/н від 06.08.2013 р. в розмірі 94136,57 грн., в тому числі: 53680,06 грн. заборгованості за кредитом, 26095,59 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 14360,92 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; а також витрати по сплаті судового збору у даній справі у сумі 1882,73 грн.

Відповідач, ФОП ОСОБА_1, з рішенням суду першої інстанції не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 09.07.2015р. та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства.

В судове засідання представник відповідача не зявився, на адресу суду з поштового відділення з відміткою "за закінченням терміну зберігання" повернувся лист з копією ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 18.08.2015р. про прийняття апеляційної скарги до провадження, яка була надіслана відповідачу у відповідності до ст. 87 ГПК України на адресу, що була вказана в апеляційній скарзі.

Відповідно до ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто, повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством звязку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Позивач, ПАТ КБ "Приватбанк", в судове засідання також не зявився, в наданому електронною поштою листі представник позивача просить суд розглядати справу без його участі у звязку з неможливістю прийняти участь у судовому засіданні через стаціонарне лікування. Вважає, що вимоги позивача повністю обґрунтовані і відповідають нормам діючого законодавства, а судом першої інстанції не порушено норми матеріального та процесуального права.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, проте сторони не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обовязковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 ГПК України) є правом, а не обовязком сторін, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі вищевказаних осіб за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 06.08.2013 р. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (відповідач), приєдналась до "Умов та правил надання банківських послуг", ОСОБА_2, що розміщені в мережі Інтернет на сайті httр://ргіvаtbank.uа., шляхом реєстрації заяви через систему інтернет-клієнт-банкінг, які разом складають договір банківського обслуговування № Б/Н від 06.08.2013 р. та взяв на себе зобов'язання виконувати умови договору.

У відповідності до ч. 2 ст. 639 Цивільного кодексу України якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалась.

Відповідно до умов договору 06.08.2013 р. відповідачу було відкрито в ПАТ КБ "Приватбанк" поточний рахунок №26007055009822.

Розділом 3.2.2 Умов та правил надання банківських послуг регламентований порядок надання кредиту за послугою Гарантований платіж.

Пункт 3.1.1.73 зазначених Умов передбачає, що послугу Гарантований платіж банк надає за господарськими договорами, що укладаються між клієнтом та його контрагентами, а також між клієнтом і ПАТ КБ Приватбанк. Послуга надається у вигляді виконання банком заявок на договірне списання коштів, згідно якої клієнт-платник доручає ПАТ КБ Приватбанк зарахувати кошти на рахунок отримувача, в сумі і в дату, зазначені при створенні заявки. Послуга надається банком як за рахунок власних коштів платника, так і за рахунок кредитних коштів. Споживачами цієї послуги є платник і одержувач платежів за господарськими договорами.

Обовязковими реквізитами заявки на договірне списання коштів є: номер і дата заявки (присвоюються автоматично), рахунок платника, рахунок одержувача, сума платежу, призначення платежу (із зазначенням відомостей по господарському договору, на виконання оплати по якому подається заявка), дата зарахування коштів одержувачу (дата виконання заявки), вказівки за рахунок яких коштів (власних коштів клієнта/кредитних/змішано) необхідно зарезервувати гроші для виконання гарантованого платежу (п. 3.1.1.74 Умов).

Відповідно до п. 1.1.1.91. та п. 3.1.1.76. даних Умов після отримання за допомогою системи дистанційного обслуговування заявки (система Іnternet Banking Приват - 24), банк розглядає її на предмет надання або відмови у наданні такої послуги, у разі відсутності у платника власних коштів та/або некредитоспроможності платника.

Згідно з п. 3.2.2.2. Умов клієнт погашає заборгованість по кредиту в розмірі, зазначеному в заявці клієнта, в строк до 30 днів з дати виконання заявки. За користування кредитом у період з дати ініціювання клієнтом заявки до дати виконання заявки клієнт сплачує винагороду за надання фінансового інструменту в розмірі 4% річних (але не менш ніж 5 гривень) від розміру кредиту, зазначеного у черговій заявці клієнта. Винагорода за надання фінансового інструменту сплачується клієнтом в дату надання в банк чергової заявки. У період з дати виконання заявки за рахунок кредитних коштів клієнт за користування кредитом сплачує ПАТ КБ Приватбанк відсотки в розмірі 28 % річних, 36 % річних від суми заборгованості. У разі не погашення заборгованості клієнтом за кредитом у строк до 30 днів включно, на 31-й день - заборгованість по кредиту стає простроченою. При цьому, за користування кредитом клієнт платить відсотки в розмірі 56 % річних від суми заборгованості.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що позивач свої зобов'язання виконав належним чином, своєчасно проводив гарантовані платежі, ініційовані клієнтом, що підтверджується розрахунком заборгованості та виписками по рахунках відповідача.

Тому, посилання відповідача в апеляційній скарзі про те, що надання йому кредиту належними доказами не підтверджується, є безпідставними та такими, що суперечать матеріалам справи.

Після укладання договору відповідач почав користуватись послугою Гарантований платіж неодноразово з наданням відповідних заявок та здійснював погашення заборгованості у відповідності до умов укладеного договору. Однак, як свідчать матеріали справи, прострочена заборгованість на рахунку відповідача з'явилася 14.03.2014 року і не була погашена в момент, коли відповідач не здійснив внесення чергового платежу на рахунок погашення заборгованості.

Згідно зі ст. ст. 525, 526, 629 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом першої інстанції зроблено правомірний висновок, що заборгованість відповідача за кредитом та відсотками станом на день розгляду справи є непогашеною.

Пунктом 3.2.2.10.1 Умов сторони передбачили нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на суму простроченого платежу за кожен випадок порушення термінів повернення кредиту, відсотків.

У відповідності до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.1 статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Таким чином, судом першої інстанції правильно враховано, що матеріалами справи підтверджується, що у звязку з порушенням відповідачем зобовязань за договором, станом на 27.03.2015 р. заборгованість відповідача перед ПАТ КБ "Приватбанк" становить 94136,57 гри. і складається з наступного: 53680,06 грн. - заборгованість за кредитом; 26095,59 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 14360,92 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Суд першої інстанції також правомірно було зазначено, що строки позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки (пені, штрафу) за цим договором встановлені сторонами тривалістю 15 років (п. 3.2.2.10.7 Умов) та згідно з п. 3.2.2.10.4 Умов нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбачених п.п. 3.2.2.10.1 - 3.2.2.10.3 цього договору, здійснюється протягом 15 років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано клієнтом.

На підставі всього викладеного, доводи апеляційної скарги щодо недоведеності позивачем підписання відповідачем договору банківського рахунку та відсутності істотних умов не знайшли підтвердження в матеріалах справи.

Враховуючи, що в матеріалах справи міститься належним чином завірена заява ФОП ОСОБА_1 від 25.01.2013 р. (а.с. 66), судова колегія відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про витребування оригіналів документів.

Що стосується клопотання відповідача про призначення по справі судово-економічної експертизи, то судова колегія також відмовляє в його задоволенні, оскільки вважає його недоцільним, а матеріали справи містять достатньо доказів факту отримання відповідачем грошових коштів за договором банківського обслуговування б/н від 06.08.2013р. Тим більш, що відповідач сам в апеляційній скарзі зазначив, що згідно виписки по рахунку за період з 06.08.2013р. по 27.03.2015р. в графі "Призначення платежу" вказано: "погашення за кредитним договором б/н від 06.08.2013р.".

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду повністю погоджується із висновками суду першої інстанції та вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що рішення господарського суду Сумської області від 09.07.2015 р. у справі № 920/728/15 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

У задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Рішення господарського суду Сумської області від 09.07.2015 р. у справі № 920/728/15 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 22.09.2015р.

Головуючийсуддя Бондаренко В.П.

Суддя Россолов В.В.

Суддя Тихий П.В.