Постанова № 50961693, 16.09.2015, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2015 року 16:21м. ПолтаваСправа № 816/2682/15

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Ясиновського І.Г.,

за участю: секретаря судового засідання - Петренко О.В.,

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Гриценка Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

13 липня 2015 року ОСОБА_1 (надалі також - позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької ОДПІ (надалі також - відповідач) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 10 червня 2015 року № 4906-17/551 та № 4905-17/552.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував на протиправність та необґрунтованість спірних податкових повідомлень-рішень. Наполягав на помилковості методики відповідача щодо визначення розміру податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у зв'язку із чим не погоджується з розміром суми вказаного податку, визначеного Кременчуцькою ОДПІ.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача заперечував проти позову та просив відмовити у його задоволенні з підстав, викладених у письмових запереченнях (а.с. 23).

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач є власником двох житлових будинків:

- загальною площею 300,4 кв.м, житловою площею 129,3 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 25)

- загальною площею 205,3 кв.м, житловою площею 146,6 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 26).

10 червня 2015 року відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення № 4906-17/551 (а.с. 9), яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в розмірі 2602,25 грн та № 4905-17/552 (а.с. 10) про визначення суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в розмірі 3783,32 грн.

Позивач, не погоджуючись з правомірністю прийняття спірних податкових повідомлень-рішень від 10 червня 2015 року № 4906-17/551 та № 4905-17/552, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Завданням адміністративного судочинства, згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової нерухомості /підпункт 265.1.1 пункту 265.1 статті 265 Податкового кодексу України/.

Пунктом 265.1.2 пункту 265.1 статті 265 Податкового кодексу України врегульовано питання щодо визначення платників податку в разі перебування об'єктів житлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб:

а) якщо об'єкт житлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку;

б) якщо об'єкт житлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;

в) якщо об'єкт житлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.

Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової нерухомості, в тому числі його частка /підпункт 265.2.1 пункту 265.1 статті 265 Податкового кодексу України/.

Відповідно до пункту 265.3 статті 265 Податкового кодексу України базою оподаткування є житлова площа об'єкта житлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно.

База оподаткування об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи з житлової площі кожного окремого об'єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об'єкт.

У разі наявності у платника податку - фізичної особи більше одного об'єкта оподаткування, в тому числі різних видів (квартир, житлових будинків або квартир і житлових будинків), база оподаткування обчислюється виходячи з сумарної житлової площі таких об'єктів з урахуванням норм підпункту 265.4.1 пункту 265.4 цієї статті.

Пунктом 265.4 статті 265 Податкового кодексу України встановлено пільги із сплати податку.

База оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується:

а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;

б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 250 кв. метрів;

в) для різних видів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 370 кв. метрів.

Ставка податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначена пунктом 265.5 статті 265 Податкового кодексу України.

Ставки податку встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради у відсотках до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.

Так, пунктом 265.5 статті 265 Податкового кодексу України, в редакції що діяла з 01 січня 2014 року по 31 березня 2014 року, врегульовано, що ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для фізичних осіб встановлюються в таких розмірах:

а) не більше 1 відсотка - для квартири/квартир, житлова площа яких не перевищує 240 кв.м, або житлового будинку/будинків, житлова площа яких не перевищує 500 кв.м;

б) 2,7 відсотка - для квартири/квартир, житлова площа яких перевищує 240 кв.м, або житлового будинку/будинків, житлова площа яких перевищує 500 кв. метрів;

в) 1 відсоток - для різних видів об'єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності одного платника податку, сумарна житлова площа яких не перевищує 740 кв.м;

г) 2,7 відсотка - для різних видів об'єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності одного платника податку, сумарна житлова площа яких перевищує 740 кв.м.

За правилами абзацу "б" підпункту 265.7.1 пункту 265.7 статті 265 Податкового кодексу України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника житлової нерухомості у такому порядку: за наявності у власності платника податку більше одного об'єкта житлової нерухомості одного виду, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної житлової площі таких об'єктів, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 265.4.1 пункту 265.4 цієї статті, та відповідної ставки податку.

01 квітня 2014 року набрала сили нова редакція пункту 265.5 статті 265 Податкового кодексу України відповідно до якої протягом періоду з 01 квітня 2014 року по 31 грудня 2014 року розмір ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не змінився, проте законодавцем внесено зміни до бази оподаткування: відтепер, оподаткуванню податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є не житлова площа нерухомості, а її загальна площа.

Відтак, контролюючим органом позивачу визначено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, шляхом винесення податкових повідомлень-рішень від 10 червня 2015 року № 4906-17/551, яким визначено розмір податку за 2014 рік за перебування житлового будинку загальною площею 205,3 кв.м, житловою площею 146,6 кв.м за адресою: вул. Лугова, 7а, м. Кобеляки Полтавської області у приватній власності та № 4905-17/552 про визначення розміру податку за перебування у приватній власності житлового будинку загальною площею 300,4 кв.м, житловою площею 129,3 кв.м за адресою: вул. Садова, 12, с. Старі Петрівці Вишгородського району Київської області.

З матеріалів справи випливає, що при здійсненні розрахунку контролюючий орган трактує підпункти "а" та "б" пункту 265.5 статті 265 Податкового кодексу України, як такі, що передбачають застосування для визначення розміру податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сумарну площу двох окремих об'єктів нерухомого майна та, відповідно, застосування ставки податку 2,7%.

Зокрема, контролюючим органом наступний надано розрахунок згідно якого він визначив розмір податкового зобов'язання для позивача: ((146,6 кв.м + 129,3 кв.м) - 250,00 грн) х 12,18 грн (1% мінімальної заробітної плати) :12 місяців х 3 місяці = 78,87 грн (сума податку, на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, нарахованого позивачу Кременчуцькою ОДПІ на загальний об'єм нерухомого майна за період з 01 січня 2014 року по 31 березня 2014 року) та

((205,3 кв.м + 300,4 кв.м) - 250,00 грн) х 32,89 грн (2,7% мінімальної заробітної плати) :12 місяців х 9 місяців = 6306,70 грн (сума податку, на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, нарахованого позивачу Кременчуцькою ОДПІ на загальний об'єм нерухомого майна за період з 01 квітня 2014 року по 31 грудня 2014 року).

Суд не погоджується з правомірністю визначення розміру податкового зобов'язання на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, ОСОБА_1 з наступних мотивів.

Як зазначалось вище, для розрахунку розміру податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за підпунктами "а" та "б" пункту 265.5 статті 265 Податкового кодексу України Кременчуцькою ОДПІ, а саме для визначення ставки податку (1% або 2,7%), яка підлягає застосуванню до об'єкта оподаткування, застосовано показник сумарної площі двох окремих об'єктів нерухомого майна позивача, що є помилковим.

По-перше, згідно з пунктом 265.5.1. Податкового кодексу України (в редакції станом на 01.01.2014) ставки податку встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради у відсотках до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.

Статтею 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільські, селищні та міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до частини першої статті 69 цього Закону органи місцевого самоврядування відповідно до Податкового кодексу України встановлюють місцеві податки і збори. Місцеві податки і збори зараховуються до відповідних місцевих бюджетів у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України з урахуванням особливостей, визначених Податковим кодексом України.

Згідно з пунктом 24 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях відповідної місцевої ради вирішуються питання встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України.

За приписами статті 8 Податкового кодексу України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Згідно положень статті 10 цього Кодексу до місцевих податків належать: податок на майно та єдиний податок, а до місцевих зборів: збір за місця для паркування транспортних засобів і туристичний збір.

Місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю) /пункт 10.2 статті 10 Податкового кодексу України/.

Місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору /пункт 10.3 статті 10 Податкового кодексу України/.

Зарахування місцевих податків та зборів до відповідних місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України /пункт 10.5 статті 10 Податкового кодексу України/.

Статтею 12 Податкового кодексу України визначені, зокрема, повноваження сільських, селищних, міських рад щодо податків та зборів.

Пунктом 12.3 статті 12 Податкового кодексу України передбачено, що сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 12.3.1 цієї норми).

Матеріалами справи підтверджено, що рішенням восьмої сесії Кобеляцької міської ради Полтавської області шостого скликання від 15 липня 2011 року № 5 (а.с. 36 (зворот)) встановлено податок на нерухоме майно в м. Кобеляки та затверджено Положення про розміри та порядок справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території м. Кобеляки (а.с. 37-38).

Рішенням тринадцятої сесії Старопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області міської ради Полтавської області шостого скликання від 26 червня 2013 року №433 (а.с. 51) встановлено податок на нерухоме майно в с. Старі Петрівці Вишгородського району Київської області та затверджено Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (а.с. 55-59).

Положеннями "Про розміри та порядок справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки", затвердженими органами місцевого самоврядування м. Кобеляки та с. Старі Петрівці (а.с. 37-38) вбачається, що для визначення бази оподаткування зазначеним податком за умови наявності у платника податку кількох об'єктів оподаткування, базу оподаткування належить обчислювати окремо за кожним з таких об'єктів /підпункт 4.4 пункту 4/.

По-друге, за наслідками дослідження змісту підпункту 265.5.2 пункту 265.5 статті 265 Податкового кодексу України, судом встановлено, що законодавець в приписах абзаців "а" та "б" зазначеної норми передбачає визначення розміру ставки податку для фізичних осіб - 1% або 2,7% в залежності від загальної (житлової в період з 01.01.2014 по 31.03.2014) площі відносно кожного окремого об'єкта нерухомого майна (одного виду), а не сумарно з усієї загальної площі всіх об'єктів нерухомого майна, які перебувають у власності платника податків.

Зазначене узгоджується також із контекстним зв'язком досліджуваної норми.

Так, в той час, коли абзаци "а" та "б" підпункту 265.5.2 пункту 265.5 статті 265 Податкового кодексу України визначають розмір ставки податку за кожним окремим з однорідних об'єктів нерухомості, яка перебуває у власності фізичної особи-платника податків. Тобто, за приписами абзацу "а" платник зобов'язаний сплачувати податок за ставкою 1% мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року у разі, якщо житлова (з 01 квітня 2014 року - загальна) площа кожної з квартир не перевищує 240 кв.м., а житлова (з 01 квітня 2014 року загальна) площа кожного з житлових будинків не перевищує 500 кв.м, за приписами абзацу "б" платник має визначати податок за ставкою 2,7% мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року за обставин, якщо житлова (з 01 квітня 2014 року загальна) площа кожної з квартир перевищує 240 кв.м., а житлова (з 01 квітня 2014 року загальна) площа кожного з житлових будинків перевищує 500 кв.м) - абзаци "в" і "г" зазначеної норми регулюють розмір ставки податку з різних видів об'єктів нерухомого майна, а саме: за правилами абзацу "в" фізична особа-платник податків зобов'язується сплачувати зазначений податок за ставкою 1% мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, якщо сумарна житлова (з 01 квітня 2014 року загальна) площа квартири/квартир та будинку/будинків не перевищує 740 кв.м; абзацом "г" передбачена ставка цього податку в розмірі 2,7 % мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року яка підлягає сплаті за умови, якщо сумарна житлова (з 01 квітня 2014 року - загальна) площа квартири/квартир та будинку/будинків перевищує 740 кв.м. Тобто, абзацами "в" і "г" чітко зазначено, що розмір ставки податку (1% або 2,7%) визначається в залежності від сумарної площі всіх об'єктів нерухомості. Однак, у абзацах "а" та "б" вказаної норми Податкового кодексу України терміну "сумарно" не зазначено, що вказує про безпідставне застосування контролюючим органом ставки 2,7% від сумарної загальної площі двох будинків позивача.

Таким чином, виходячи із системного аналізу норм Податкового кодексу України та Положення про розміри та порядок справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території м. Кобеляки, Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, затвердженні відповідно рішеннями Кобеляцької міської ради Кобеляцького району Полтавської області та Старопетрівської Сільської ради Вишгородського району Київської області, судом встановлено, що при визначенні бази оподаткування житлових будинків позивача на підставі абзацу б) підпункту 265.4.1. пункту 265.4. статті 265 Податкового кодексу України, враховується сумарна загальна площа двох житлових будинків, зокрема при визначенні яка загальна площа зменшується на 250кв.м при визначенні бази оподаткування, оскільки в нормі зазначено: база оподаткування зменшується для житлових будинків на 250кв.м. "не залежно від їх кількості". Водночас, при визначенні розміру ставки податку, яка має застосовуватися для виду об'єкту нерухомості житлові будинки - до уваги має прийматися розмір загальної (з 01.04.2014 року та житлової в період з 01.01.2014 по 31.03.2014) площі кожного окремого житлового будинку, оскільки в абзацах "а" і "б" підпункту 265.5.1. пункту 265.5. статті 265 Податкового кодексу України не зазначено термінів: "сумарно" або "не залежно від їх кількості".

Аналізуючи викладене, та беручи до уваги той факт, що житлова площа кожного з житлових будинків, які перебувають у приватній власності позивача, не перевищує 500 кв.м., то за період з 01 січня 2014 року по 31 березня 2014 року контролюючим органом правомірно визначено позивачу суму податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, із застосуванням правил абзацу "а" щодо застосування ставки податку в розмірі 1 % мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року: ((146,6 кв.м + 129,3 кв.м) - 250) х 12,18 грн : 12 місяців х 3 місяці = 78,87 грн.

Що стосується періоду з 01 квітня 2014 року по 31 грудня 2014 року, суд дійшов наступних висновків.

Зважаючи на те, що загальна площа кожного з житлових будинків, які перебувають у приватній власності позивача, не перевищує 500 кв.м, суд вважає, що ставка податку має визначатись із врахуванням абзацу "а" підпункту 265.5.2 пункту 265.5 статті 265 Податкового кодексу України наступним чином:

((205,3 кв.м. + 300.4 кв.м) - 250 кв.м.) = 505,7кв.м. - 250кв.м. = 255,7кв.м. - визначення бази оподаткування з урахуванням сумарної загальної площі.

255,7кв.м. х 12,18 грн (1% мінімальної заробітної плати) : 12 місяців х 9 місяців = 2335,82 грн. - обчислення суми податку за період з 01.04.2014 по 31.12.2014 з урахуванням визначення ставки податку (1%), виходячи із розміру загальної площі кожного житлового будинку окремо, яка не перевищує 500кв.м., як це визначено у абзаці "а" підпункту 265.5.2 пункту 265.5 статті 265 Податкового кодексу України.

Отже, розрахунок відповідача, здійснений із застосуванням розміру ставки 2,7% мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, не ґрунтується на вимогах чинного законодавства та є протиправним.

Відповідно до абзацу г) підпункту 265.7.1. пункту 265.7. статті 265 Податкового кодексу України (в редакції з 01.04.2014) сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів 2 і 3 цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об'єктів житлової нерухомості.

Відповідачем з урахуванням питомої ваги загальної (житлової в період з 01.01.2014 по 31.03.2014) площі житлових будинків позивача було винесено два податкові повідомлення-рішення: від 10.06.2015 № 4906-17/551 на суму 2602,25 грн відносно житлового будинку, який знаходиться у м. Кобеляки та від від 10.06.2015 № 4905-17/552 на суму 3783,32 грн відносно житлового будинку, який знаходиться у с. Старі Петрівці.

З урахування застосування ставки податку в розмірі 1% та питомої ваги загальної (житлової за період з 01.01.2014 по 31.03.2014) площі кожного з об'єктів житлової нерухомості, суд дійшов висновку про скасування податкового повідомлення-рішення: від 10.06.2015 № 4906-17/551 в частині суми 1612,06 грн та податкового повідомлення-рішення: від 10.06.2015 № 4905-17/552 в частині суми 2358,82 грн.

Відтак, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, суми податкових зобов'язань, визначених у спірних податкових повідомленнях-рішеннях від 10 червня 2015 року № 4906-17/551 та № 4905-17/552 - зменшенню, а податкові повідомлення рішення - частковому скасуванню.

Зважаючи на те, що податкові повідомлення-рішення від 10 червня 2015 року № 4906-17/551 та № 4905-17/552 є правовими актами індивідуальної дії, які відповідно до повноважень суду, встановлених частиною другою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, визнаються судом протиправними і скасовуються, суд вважає за необхідне згідно з частиною другою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10 червня 2015 року № 4906-17/551 та № 4905-17/552.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно із статтею 86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

У даному випадку відповідач не довів суду обґрунтованість розміру суми податкового зобов'язання, нарахованого позивачу контролюючим органом та правомірності прийнятих спірних податкових повідомлень-рішень. Разом із цим, позивач довів наявність факту порушення відповідачем його прав та законних інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Приписами статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області від 10 червня 2015 року № 4906-17/551 в частині нарахування суми податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який підлягає сплаті фізичною особою, яка є власником об'єкту житлової нерухомості у розмірі 1612,06 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області від 10 червня 2015 року № 4905-17/552 в частині нарахування суми податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який підлягає сплаті фізичною особою, яка є власником об'єкту житлової нерухомості у розмірі 2358,82 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області на користь ОСОБА_1 (індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_1) витрати по сплаті судового збору у розмірі 113 (сто тринадцять) гривень 61 (шістдесят одну) копійку.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд.

Повний текст постанови складено 21 вересня 2015 року.

Суддя І.Г. Ясиновський