Рішення № 509563, 27.02.2007, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской области 91016, г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №

Суддя Доманська М.Л., при секретарі судового засідання Буймирській О.В., розглянувши матеріали справи за позовом

Урядового органу державного управління - Державна інспекція з енергозбереження, м. Київ

до Обласного комунального підприємства "Компанія "Луганськвода", м. Луганськ

про стягнення 720 662 грн. 22 коп.

в присутності представників сторін:

від позивача – Шоха С.Є. (дов. від 09.01.07 № 12/139-32),

від відповідача – Скляренко В.І. (дов. від 20.09.06 № 1),

в с т а н о в и в:

Суть спору: заявлено вимогу про стягнення з відповідача в доход Державного бюджету України 720 662 грн. 22 коп. – підвищеної плати за нераціональне використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів.

Представниками сторін подано клопотання про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу, яке судом розглянуто та підлягає до задоволення.

В засіданні суду оголошувалась перерва з 19.02.07 до 27.02.07.

Згідно з п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, який набрав законної сили з 01.09.05, до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів підсудні їм справи вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи суб'єктний склад сторін у справі, характер спору, де в якості позивача виступає суб'єкт владних повноважень, та з урахуванням рекомендацій Верховного суду України, провадження у даній справі порушено за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відзиву на позов відповідач не надав. Доповненням до відзиву від 19.02.07 № 20/31 відповідач проти позову заперечує, з наступних підстав:

- позивачу не надано право звертатися до суду за стягненням підвищеної

платні за понаднормові втрати води; згідно зі ст.31 Закону України „Про питну воду та питне водопостачання", збір за воду втрачену при її транспортуванні справляється з підприємств питного водопостачання у п'ятикратному розмірі;

- згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади і органи

місцевого самоврядування, їх посадовці зобов'язанні діяти тільки на підставі і в межах повноважень, передбачених Конституцією і законами України; органи територіального управління державної інспекції по енергозбереженню не мають повноважень по стягненню штрафних санкцій за втрачену при транспортуванні воду;

- згідно зі ст.17 Закону України „Про енергозбереження" економічні санкції за марнотратне витрачання паливно-енергетичних ресурсів накладаються на юридичних та фізичних осіб за:

а) марнотратне витрачання та прямі втрати паливно-енергетичних ресурсів;

б) несвоєчасне проведення експертного обстеження використання паливно-енергетичних ресурсів, за їх споживання понад показники питомих витрат, визначених системою стандартів, а до введення системи стандартів у дію - нормами питомих витрат енергоресурсів, а також за невідповідність показників когенераційних установок кваліфікаційним показникам;

в) невиконання чи несвоєчасне виконання приписів органів державного управління енергозбереженням щодо усунення фактів марнотратного витрачання ;

- Закон України „Про енергозбереження" визначає "паливно-енергетичні ресурси", як сукупність всіх природних і перетворених видів палива та енергії, які використовуються в національному господарстві; а "раціональне використання паливно-енергетичних ресурсів", як досягнення максимальної ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів при існуючому рівні розвитку техніки та технології і одночасному зниженні техногенного впливу на навколишнє природне середовище;

- вода не є паливно-енергетичним ресурсом; згідно Закону "нераціональне (неефективне) використання паливно-енергетичних ресурсів" - прямі втрати паливно-енергетичних ресурсів, їх марнотратне витрачання та використання паливно-енергетичних ресурсів понад показники питомих витрат, визначених системою стандартів, а до введення в дію системи стандартів - нормами питомих витрат палива та енергії; в акті М18-1/098 від 17.07.06 прямі втрати паливно-енергетичних ресурсів та їх марнотратне використання понад нормативні показники не вказані, в позові також не зазначено в чому саме полягає нераціональне використання паливно-енергетичних ресурсів;

- згідно зі ст.27 Закону порушення законодавства про енергозбереження тягне за собою встановлену цим Законом, а також чинним законодавством України дисциплінарну, адміністративну або цивільну відповідальність; п. „є" Закону чітко встановлює відповідальність за використанні паливно-енергетичних ресурсів з систематичним перевищенням стандартизованих енергетичних рівнів та порушенні інших вимог щодо раціонального використання та ощадливого витрачання паливно-енергетичних ресурсів; дисциплінарна та цивільна відповідальність в даному випадку виключається, тому що порядок та підстави їх накладення інші, ніж в даному випадку; адміністративна відповідальність наступає за адміністративні проступки, та регулюється Кодексом про адміністративні правопорушення; так, ст.98 КпАП України передбачена відповідальність за марнотратне витрачання паливно-енергетичних ресурсів, що в нашому випадку не має місця; крім того, КпАП не передбачена відповідальність у формі стягнення підвищеної плати;

- позивач в розрахунку до ціни позову про стягнення підвищеної плати за нераціональне використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів посилається на Постанову КМУ №699 від 2.09.93 „Про заходи щодо ефективного використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів в народному господарстві", однак ця Постанова вказує що підвищена плата стягується за перевитрати газу паливно-енергетичних ресурсів підприємствами (електростанціями); це також підтверджує те, що відповідач не відноситься до підприємств (електростанцій) і в цілому підтверджує необґрунтованість пред'явленого позову.

Позивач у поясненні , зданому до суду 05.02.07, зазначив наступне: під час комплексної перевірки стану використання паливно-енергетичних ресурсів на Луганському РВУ ОКП «Компанії «Луганськвода»(Акт № 18-12/098 від 17.07.06) була винесена Постанова № 18-12/098-1 від 17.07.06 про підвищену плату за нераціональне використання паливно-енергетичних ресурсів із-за недодержання технологічної дисципліни, а саме електроенергії в наслідок перевищення втрат води понад нормативними в мережах водопостачання у кількості 1652895 квтг/рік.

Розрахунки виконувались згідно з «Методикою визначення та оцінки втрат

використання паливно-енергетичних ресурсів та перевірки підприємств водопровідно-каналізаційного господарства з питань енергозбереження (шифр М 000 13184.0.02-02), яка розроблена згідно з «Методикою визначення неефективного використання паливно-енергетичних ресурсів»(затверджена Наказом Держкомітету України з енергозбереження № 113 від 26.10.01 Шифр М-00013184.0.022-01), за якою : Е = Vф-Vn х Nф, де Е - величина втрат електроенергії, Vф, Vn (у методиці Qф і Qn) - фактичні і нормативні втрати води при її транспортуванні; Nф (у методиці Рсв) –усереднена питома витрата електроенергії; Е= (28486,7 - 25656,4) х 584 =1652895 кВтг/рік; вартість 1 кВтг за 2005 рік - 0,218 грн.; 1652895 кВтг/рік x 0,218= 360331,11 грн.; подвійна плата 360331,11 грн. x 2=720662,22 грн..

У запереченнях на доповнення до відзиву відповідача від 23.02.07 № 12/132-390, наданих до суду 26.02.07, позивач зазначив наступне:

- відповідач помилково трактує застосовані до підприємства норми відповідальності у вигляді стягнення підвищеної плати; територіальним управлінням по Луганській області не застосовувалась правова норма ст.31 Закону «Про питну воду та питне водопостачання»; у даному випадку Інспекція, в межах своєї компетенції, правомірно застосувала норми ст 11 п. «є»Закону України «Про енергозбереження»; у постанові про застосування підвищеної плати та розрахунку вартості ціни позову чітко вказано, що підвищену плату накладено за нераціональне використання енергоресурсів із-за недодержання технологічної дисципліни, а саме: електроенергії внаслідок перевищення витрат води понад нормативними при її транспортуванні в мережах водопостачання; зазначена правова норма ніяк не пов'язана з недосконалістю технологічних процесів, а пов'язана з недодержанням технологічної дисципліни, а тому підвищена плата застосовується одразу після обстеження підприємства;

- розмір підвищеної плати передбачений в Постанові КМУ „Про заходи щодо ефективного використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів в народному господарстві" №699 від 2.09.93 «За перевитрати газу та інших паливно-енергетичних ресурсів внаслідок неефективного його використання, виявлені органами Державної інспекції з енергозбереження, сплачується підвищена плата»; «Якщо перевитрати газу та інших паливно-енергетичних ресурсів викликані недодержанням технологічної дисципліни (незадовільний стан устаткування, відсутність або недотримання роботи устаткування за режимними або технологічними картками, відсутність теплоутилізаційного устаткування, систем автоматики), споживач сплачує за річний обсяг перевитрат газу та інших паливно-енергетичних ресурсів у двократному розмірі встановленої на них ціни; плата вноситься одразу після обстеження підприємства Державною інспекцією з енергозбереження»;

- але підставою для прийняття рішення про сплату підвищеної плати за неефективне використання паливно-енергетичних ресурсів є акт комплексної перевірки підприємства (п.15 Порядку), а не дані акту перевірки виконання припису ;

- на підставі зазначеного, Державною інспекцією з енергозбереження і було застосовано до ОКП Компанія «Луганськвода» правову норму п."є" ст. 11 Закону , «введення плати у вигляді надбавок до діючих цін та тарифів вводиться за нераціональне використання паливно-енергетичних ресурсів залежно від перевитрат паливно-енергетичних ресурсів щодо витрат, встановлених стандартами»і дії посадових осіб Інспекції відповідають вимогам цього Закону;

- у Законі України «Про енергозбереження » вживаються такі поняття: прямі втрати паливно-енергетичних ресурсів - втрата паливно-енергетичних ресурсів поза технологічними процесами (вид нераціонального використання паливно-енергетичних ресурсів); марнотратне витрачання паливно-енергетичних ресурсів - систематичне, без виробничої потреби, не зумовлене вимогами технічної безпеки недовантаження або використання на холостому ходу електродвигунів, електропечей та іншого електро- і теплоустаткування; систематична втрата стисненого повітря, води і тепла, спричинена несправністю арматури, трубопроводів, теплоізоляції трубопроводів, печей і тепловикористовуючого устаткування; недотримання вимог нормативної та проектної документації щодо теплоізоляції споруд та інженерних об'єктів, яке призводить до зниження теплового опору огороджувальних конструкцій, вікон, дверей в опалювальний сезон (вид нераціонального використання паливно-енергетичних ресурсів); нераціональне (неефективне) використання паливно-енергетичних ресурсів - прямі втрати паливно-енергетичних ресурсів, їх марнотратне витрачання та використання паливно-енергетичих ресурсів понад показники витрачання та використання паливно-енергетичних ресурсів понад показники питомих витрат, визначених системою стандартів, а до введення в дію системи стандартів - нормами питомих витрат палива та енергії.

Дослідивши обставини справи, додатково надані документи, вислухавши представників сторін, господарський суд дійшов до наступного.

Відповідно до ст. 9 Закону України ” Про енергозбереження” від 01.07.94 № 74/94 (далі –Закон № 74/94) основою для здійснення управління у сфері енергозбереження, є зокрема, здіснення функцій по контролю у відповідній сфері.

Державна інспекція з енергозбереження, тобто позивач у даній справі, є органом державного управління у цій сфері, що закріплено у п.1 Положення про Державну інспекцію з енергозбереження, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.00 № 1039.

Законом № 74/94, Розділом V "Контроль у сфері енергозбереження та відповідальність за порушення цього закону", передбачено, що державний контроль у сфері енергозбереження здійснюється згідно з порядком, встановленим Кабінетом Міністрів України. Державному контролю підлягає енергетичне господарство, що включає всі підприємства і установи по отриманню, переробці, перетворенню, транспортуванню, зберіганню, обліку та використанню паливно-енергетичних ресурсів, розміщених на території України (ст. 26).

Механізм проведення Державною інспекцією з енергозбереження перевірок ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів та усунення фактів їх неефективного використання на підприємствах, в установах та організаціях встановлений відповідним Порядком проведення перевірок ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів на підприємствах, в установах та організаціях та усунення фактів їх неефективного використання, затвердженим наказом Державного комітету України з енергозбереження від 04.08.00 № 64, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.09.00 за № 653/4874 (далі –Порядок проведення перевірок).

Так, на виконання покладених на нього зазначених вище функцій контролю, позивачем в особі його структурної одиниці –Територіального управління Державної інспекції з енергозбереження по Луганській області - було проведено комплексну перевірку стану використання паливно-енергетичних ресурсів підприємством водопровідно-каналізаційного господарства - на структурному підрозділі відповідача у справі – Луганському регіональному виробничому підприємстві ОКП „Компанія „Луганськвода” .

За результатами перевірки позивачем складено акт від 17.07.06 № 18-12/098, зі змісту якого вбачається, що з боку перевіряємого підприємства мають місце факти неефективного використання електроенергії, факти її неефективного використання характеризуються перевищенням фактичних втрат води над нормативними при її транспортуванні на 2830,3 тис.м.куб., що призвело до неефективного використання електроенергії в кількості 1652895 кВтг/рік на суму 360331 грн. 11 коп.(а.с.12зв., 14, 15).

На підставі даного акту комплексної перевірки стану використання паливно-енергетичних ресурсів від 17.07.06 № 18-12/098 позивачем застосовано підвищену плату за нераціональне використання паливно-енергетичних ресурсів.

Відповідно до п. "е" ст.11 Закону № 74/94 економічні заходи для забезпечення енергозбереження передбачають, зокрема, введення плати за нераціональне використання паливно-енергетичних ресурсів у вигляді надбавок до діючих цін та тарифів залежно від перевитрат паливно-енергетичних ресурсів щодо витрат, встановлених стандартами.

Відповідальність за порушення законодавства про енергозбереження несуть особи, винні, зокрема, у безгосподарному використанні паливно-енергетичних ресурсів з систематичним перевищенням стандартизованих енергетичних рівнів та порушенні вимог щодо раціонального використання та ощадливого витрачання паливно-енергетичних ресурсів (п. "є" ч. 2 ст. 27 Закону № 74/94).

Відповідно до абзацу 2 р. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 02.09.93 № 699 "Про заходи щодо ефективного використання газу на інших паливно-енергетичних ресурсів в народному господарстві", якщо перевитрати газу та інших паливно-енергетичних ресурсів викликані недодержанням технологічної дисципліни (незадовільний стан устаткування, відсутність або недотримання роботи устаткування за режимними та технологічними картками, відсутність теплоутилізаційного устаткування, систем автоматики), споживач сплачує за річний обсяг перевитрат газу та інших паливно-енергетичних ресурсів у двократному розмірі встановленої на них ціни. Плата вноситься одразу після обстеження підприємства Державного інспекцією з енергозбереження.

На виконання зазначених вище нормативних актів та за результатами вищевказаної перевірки позивачем винесено постанову від 17.07.06 № 18-12/098 -1 про застосування підвищеної плати за нераціональне використання палива та інших паливно-енергетичних ресурсів, якою до відповідача застосовано подвійну плату за перевитрати електроенергії в кількості 1652895 кВтг/рік на суму 720662 грн. 22 коп., які розраховані наступним чином: Е = Vф-Vn х Nф, де Е - величина втрат електроенергії, Vф, Vn (у методиці Qф і Qn) - фактичні і нормативні втрати води при її транспортуванні; Nф (у методиці Рсв) –усереднена питома витрата електроенергії; Е= (28486,7 - 25656,4) х 584 =1652895 кВтг/рік; вартість 1 кВтг за 2005 рік - 0,218 грн.; 1652895 кВтг/рік x 0,218= 360331,11 грн.; подвійна плата 360331,11 грн. x 2=720662,22 грн.–згідно з розрахунком позивача , наданим до суду із поясненнями, зданими до суду 05.02.07.

При цьому слід зазначити, що п. п. 16, 17, 18 Порядку проведення перевірок передбачено, що підприємство повинно внести підвищену плату протягом 30 днів з дня винесення постанови про її застосування; у разі несплати підвищеної плати у зазначений термін грошова сума стягується в судовому порядку; рішення щодо застосування до підприємства підвищеної плати може бути оскаржене в установленому законом порядку.

Як свідчать матеріали справи, постанова від 17.07.06 № 18-12/098 -1 відповідачем не оскаржена в установленому законом порядку.

На підставі викладеного, заявник просить стягнути з відповідача до Державного бюджету України підвищену плату за нераціональне використання паливно-енергетичних ресурсів у сумі 720662 грн. 22 коп..

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у доповненні до відзиву.

Оцінивши доводи сторін та обставини справи у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення з огляду на наступне.

Подвійна плата за перевитрати електроенергії у розмірі 720662 грн. 22 коп. нарахована позивачем обґрунтовано, що підтверджено матеріалами справи, у тому числі розрахунком позивача, актом від 17.07.06 № 18-12/098 та постановою від від 17.07.06 № 18-12/098-1, які відповідачем не оскаржені в установленому законом порядку.

Подвійна плата за перевитрати електроенергії у розмірі 720662 грн. 22 коп. відповідачем належним чином не спростована.

На підставі вищевикладеного, заперечення відповідача проти позову, викладені у доповненні до відзиву, відхиляються судом за необґрунтованістю, оскільки відповідач не довів ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень.

Відповідно до ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір у сумі 03 грн. 40 коп..

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за платіжним дорученням від 14.12.06 № 1521 зайве сплачений судовий збір у сумі 7203 грн. 22 коп..

Відповідно до ст.89 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір, сплачений в більшому розмірі, ніж встановлено законом, повертається ухвалою суду за клопотанням особи, що сплатила цей збір. Такого клопотання позивачем до суду не надано.

Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, в якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом п’ятиденного строку.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОКП "Компанія "Луганськвода", м.Луганськ, вул..Оборонна,36-а, код 32538783, в доход державного бюджету України, Одержувач: Управління державного казначейства по Луганській області, м.Луганськ, код бюджетної класифікації 23030300, п/рахунок 31112106600002, код ЗКПО 24045556, МФО 804013, підвищену плату за нераціональне використання паливно-енергетичних ресурсів в розмірі 720662 грн. 22 коп..

3. Стягнути з ОКП "Компанія "Луганськвода", м.Луганськ, вул.Оборонна,36-а, код 32538783, на користь Державної інспекції з енергозбереження, м. Київ, вул. Краківська, 17, код ЄДРПОУ 21655283, судовий збір в розмірі 03 грн. 40 коп..

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Постанову складено у повному обсязі та підписано 03.03.07 у відповідності до вимог ст. 167 КАС України.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя М.Л. Доманська