Постанова № 509561, 03.03.2007, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской области 91016, г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32

П О С Т А Н О В А

Іменем України

03.03.07 Справа № 9/15н-ад

Суддя Ворожцов А.Г., розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Лайт Міт Оф Ребіт»м. Брянка Луганської області

до Державної податкової інспекції у м. Брянка Луганської області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

в присутності представників:

від позивача –Лимаренко Г.Й., дов. № 48 від 01.03.07

від відповідача –Меркулова М.В. - зав. юр. сект, дов. № 1/10 від 10.01.07, Сараєва Н.О. - гол. держ. подат. рев.-інсп., дов. № 5/10 від 08.02.07

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про визнання недійсним податкового повідомлення–рішення ДПІ м. Брянка № 0001432301/0 від 22.12.2006р., яким за порушення п. 4.1 ст. 4, пп. 7.2.1, 7.2.6, 7.3.1, 7.4.5, 7.5.1 ст. 7, п. 9.2 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.97р. (далі –Закон про ПДВ) позивачу визначено суму податкового зобов’язання в розмірі 473361,0 грн., у т.ч. основний платіж –315574,0 грн., штрафні (фінансові) санкції –157787,0 грн.

Відповідач, ДПІ у м. Брянка, відзивом на позов від 08.02.07р. № 1062/10 проти позову заперечує, посилаючись на обґрунтованість та законність прийнятого спірного податкового повідомлення-рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника відповідача, суд

в с т а н о в и в:

Відповідач, ДПІ у м. Брянка, здійснив планову виїзну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.05р. по 30.06.06р. та валютного законодавства за період з 01.04.05р. по 30.06.06р., за результатами якої було складено акт від 14.12.06р. за № 260/23/33253147, на підставі якого прийняте спірне податкове повідомлення-рішення від 22.12.06р. № 0001432301/0.

Спірним рішенням позивачу за порушення п. 4.1 ст. 4, пп. 7.2.1, 7.2.6, 7.3.1, 7.4.5, 7.5.1 ст. 7, п. 9.2 ст. 9 Закону про ПДВ визначено суму податкового зобов’язання в розмірі 473361,0 грн., у т.ч. основний платіж –315574,0 грн., штрафні (фінансові) санкції –157787,0 грн.

Позивач не погоджується з прийнятим рішенням, оскільки, на його думку, податковий орган не може визнати податкову накладну недійсною без звернення до суду. Крім того, відповідно до пп. 7.2.1 ст. 7 Закону про ПДВ саме на продавця покладений обов’язок з правильного оформлення податкової накладної і внесення до неї всіх необхідних реквізитів про товари (роботи, послуги), що надаються, а провини позивача в тому, що продавець не дотримує порядок, визначений у пп. 7.2.1 ст. 7 цього Закону і неправильно заповнює податкову накладну, немає.

Оцінивши доводи позивача, відповідача та надані докази, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених вимог з огляду на наступне.

Матеріалами перевірки позивача було встановлено, що позивачем у 2005 році до податкового кредиту віднесено суми, які позивач підтверджує податковими накладними, які не містять необхідних реквізитів, а саме –місця розташування та індивідуального податкового номеру юридичної особи.

Відповідно до пп. 7.4.1 ст. 7 Закону про ПДВ податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів, вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та підтверджених відповідними податковими накладними.

Актом перевірки було встановлено, що позивач у період з 27.12.05р. по 10.04.06р. здійснював придбання товарів без реєстрації в якості платника ПДВ, без присвоєння індивідуального податкового номеру, який використовується для справляння ПДВ. Проти цього факту у судовому засіданні не заперечував і позивач.

Відповідно до п. 9.3 ст. 9 Закону про ПДВ особи, які підпадають під визначення п. 2.3 ст. 2 цього Закону, зобов’язані зареєструватися як платник податку у податковому органі за їх місцезнаходженням.

Відповідно до п. 2.3 ст. 2 Закону про ПДВ особа підлягає обов’язковій реєстрації як платник податку у разі… коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг) … протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300 000 грн.

За правилами пп. 7.2.4 Закону про ПДВ право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п. 5 наказу ДПА України Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання і книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення від 30.05.97р. (у редакції наказу ДПА України від 30.06.05р. № 244) податкова накладна вважається недійсною у випадку її заповнення неплатником ПДВ. Ця позиція була підтримана і у листі ВГСУ від 14.02.02р. № 01-8/157, де у п. 2 зазначено, що податкові накладні, що видані не зареєстрованою у податковому органі особою, не надають покупцеві права віднести відповідні суми ПДВ до податкового кредиту.

За таких підстав, позов не підлягає задоволенню

Відповідно до ч. 2 ст. 89 судовий збір, сплачений у більшому розмірі, ніж встановлено законом, повертається ухвалою суду за клопотанням особи, яка його сплатила.

Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, в якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом 5-денного строку.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Судові витрати в сумі 3 грн. 40 коп. покласти на позивача.

3. Повернути позивачу зайво сплачену суму за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн., оскільки це не передбачено КАС України, видавши з матеріалів справи відповідне платіжне доручення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Постанову складено у повному обсязі та підписано 12.03.2007р.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя А.Г.Ворожцо