Постанова № 50943602, 21.12.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.11 Справа № 5008/1042/2011

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Краєвської М.В.

суддів: Галушко Н.А.

ОСОБА_1

розглянувши апеляційну скаргу ПАТ «ОСОБА_2 Аваль», від імені якого діє Закарпатська обласна дирекція ПАТ «ОСОБА_2 Аваль», від 31.10.2011 р. № С 07-65-0-1/9-4881

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 12.10.2011 р.

у справі № 5008/1042/2011

за позовом ТзОВ «ЕНО Меблі ЛТД», м.Мукачево Закарпатської обл.

до ПАТ «ОСОБА_2 Аваль», м.Київ, від імені якого діє Закарпатська обласна дирекція ПАТ «ОСОБА_2 Аваль», м.Ужгород

про стягнення 320 000 ЄВРО за договором комісії

За участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_3 (представник, довіреність від 25.08.2011 р. б/н у матеріалах справи, а.с.42, Том 1);

від відповідача ОСОБА_4 (начальник юридичного відділу Закарпатської обласної дирекції ВАТ «ОСОБА_2 Аваль», довіреність від 09.11.2009 р. серії ВМО № 832522 у матеріалах справи, а.с.27, Том 1)

Представникам сторін розяснено їх права й обовязки, передбачені ст.22 ГПК України. Заяв про відвід суддів від не поступало.

За відсутності клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу від жодної зі сторін у судовому засіданні не забезпечується повне фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

В судовому засіданні 13.12.2011 р. оголошувалася перерва до 15 год. 00 хв. 21.12.2011 р. для підготовки вступної та резолютивної частин постанови, про що представники сторін були ознайомлені під розписку.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 12.10.2011 р. у справі № 5008/1042/2011 (суддя Васьковський О.В.) позов задоволено повністю за підставністю й обгрунтованістю (а.с.112-115, Том 1).

Відповідач з даним рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу (а.с.132-137, Том 1), в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати з підстав неправильного застосування норм матеріального права.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, зокрема, що стаття 1212 ЦК України передбачає можливість виникнення позадоговірних зобов»язань двох видів: 1) внаслідок безпідставного набуття майна за рахунок іншої особи, що не мало місце при здійсненні банком продажу іноземної валюти за дорученням товариства; 2) внаслідок безпідставного збереження майна за рахунок іншої особи (потерпілого), що теж не відповідає дійсності, так як продаж іноземної валюти на користь позивача відповідачем здійснено 10.10.2008 р., і в цей же день зараховано кошти в гривні на рахунок позивача двома сумами: 236 925 грн. і 1 922 975 грн., тобто банком на збереження ніякі грошові суми позивача не приймалися; відповідно до ст.1022 ЦК України після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії; підтвердженням того, що відповідач діяв відповідно до положень закону свідчать наявні в матеріалах справи виписка по валютному та виписка по гривневому рахунках ТзОВ «ЕНО Меблі ЛТД».

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з підстав, викладених у ньому.

Підставою позовних вимог визначено невиконання відповідачем умов договору комісії від 10.10.2008 р., оскільки на міжбанківський валютний ринок останній не виходив, жодних угод щодо продажу 320 000 ЄВРО із третіми особами не укладав, а здійснив обмін іноземної валюти в межах системи банку. При цьому обмін іноземної валюти позивача був здійснений за курсом 6, 77 грн./Євро, який значно нижчий як від мінімального курсу біржі, так і середньозваженого.

Враховуючи факт невиконання відповідачем умов договору комісії від 10.10.2008 р., позивач направив відповідачу заяву про відмову від договору комісії.

У зв»язку з такою відмовою (згодом правова підстава відпала) на підставі ст.1212 ЦК України позивач просить відповідача повернути 320 000 ЄВРО.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Закарпатської області від 12.10.2011 р. у справі № 5008/1042/2011 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ПАТ «ОСОБА_2 Аваль», від імені якого діє Закарпатська обласна дирекція ПАТ «ОСОБА_2 Аваль»- без задоволення.

При цьому колегія виходила з наступного.

Судами усіх інстанцій по справі № 16/8, яка містить преюдиційні факти, встановлено, що між сторонами існували договірні відносини, що випливають з договору комісії, оформленого у вигляді заяви про продаж іноземної валюти від 10.10.2008 р. (а.с.12, Том 1). Дана обставина не заперечується й банком.

Відповідно до визначення договору комісії (ст.1011 ЦК України) комісіонер (банк) зобов»язаний був вчинити правочин по продажу іноземної валюти. При цьому така дія мала бути вчинена з третьою особою, про що прямо зазначено Вищим господарським судом України в постанові по справі № 16/8 ((а.с.19-23, Том 1).

Банк цього не вчинив, а провів внутрішньобанковий обмін, тобто не виконав як умов договору комісії, так і Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженого постановою Правління Національного банку України

від 10.08.2005 р. N 281, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України

29.08.2005 р. за N 950/11230, з наступними змінами та доповненнями.

Обставина, що комісіонер вчинив фактичні дії не по обміну, а по купівлі валюти у позивача на невигідних умовах, які підтверджені і в листі Нацбанку України від 21.01.2009 р. (а.с.56-57, Том 1), спростовує доводи скаржника, що зобов»язання ним виконані належним чином валюта не продана на міжбанку.

Договір комісії припинив свою дію 21.01.2009 р. через місяць після листа позивача про відмову від договору з вимогою у порядку ст.530 ЦК України повернути передані для продажу валютні кошти в сумі 320 000 ЄВРО (а.с.14, Том 1).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про під ставність і обґрунтованість позовних вимог.

Отже, з огляду на вищевикладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Закарпатської області відповідає матеріалам справи, грунтується на чинному законодавстві, доводи скаржника документально необгрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює дані правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Відповідно до ч.3 п.17 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993 р. № 15, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19.05.1993 р. за № 50, з наступними змінами та доповненнями заяву платника про повернення державного мита, сплаченого в іноземній валюті, та свій висновок з цього питання орган, до якого було сплачено це мито, подає до Експортно-імпортного банку України, який вирішує питання повернення мита платнику в іноземній валюті.

Оскільки на момент первинного подання апеляційної скарги докази зарахування державного мита до бюджету в розпорядженні відповідача були відсутні, а при поданні апеляційної скарги повторно подано платіжне доручення в іноземній валюті, на звороті якого міститься напис (помітка) кредитної установи про зарахування в дохід держбюджету суми в розмірі 1 120, 26 ЄВРО, який скріплений першим і другим підписами посадових осіб і відтиском печатки кредитної установи.

Враховуючи наведене, державне мито в сумі 1 120 (одна тисяча сто двадцять) ЄВРО 26 (двадцять шість) центів підлягає поверненню, про що суд апеляційної інстанції вважає за необхідне видати довідку про повернення держмита.

01.11.2011 р. набрав чинності Закон України "Про судовий збір" від 08.07.2011 р. № 3674-VI (далі Закон № 3674-УІ).

В зв»язку з прийняттям Закону № 3674-УІ поняття «державне мито» замінено поняттям «судовий збір», що і входить до складу судових витрат (ст.44 ГПК України).

Відповідно до ч.2 п.1 ст.6 Закону № 3674-УІ за подання позовів, ціна яких визначається в іноземній валюті, судовий збір сплачується у гривнях з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України на день сплати.

14.11.2011 р. потворно сплачено судовий збір у сумі 28 230 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 4724 (а.с.148, Том 1).

Офіційний курс ЄВРО на день сплати становить 10, 895 грн./ЄВРО.

Виходячи з суми стягнутого судом першої інстанції державного мита (2 240, 51 ЄВРО) та розміру судового збору за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду, встановленого підпунктом 4 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону № 3674-VI, сума судового збору за подання апеляційної скарги ПАТ «ОСОБА_2 Аваль», від імені якого діє Закарпатська обласна дирекція ПАТ «ОСОБА_2 Аваль», від 31.10.2011 р. № С 07-65-0-1/9-4881 на рішення Господарського суду Закарпатської області від 12.10.2011 р. у справі № 5008/1042/2011 повинна становити 12 205, 23 грн., а фактично сплачено 28 230 грн.

Згідно з п.1 ч.1 ст.7 Закону № 3674-VI сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду, зокрема, в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи наведене, судовий збір у сумі 16 024, 77 грн. підлягає поверненню як зайво сплачений, про що суд апеляційної інстанції вважає за необхідне видати довідку про повернення судового збору.

Керуючись ст.ст.99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 12.10.2011 р. у справі № 5008/1042/2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу ПАТ «ОСОБА_2 Аваль», від імені якого діє Закарпатська обласна дирекція ПАТ «ОСОБА_2 Аваль»- без задоволення.

2. Видати довідку про повернення державного мита в сумі 1 120, 26 ЄВРО та судового збору в сумі 16 024, 77 грн.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

5. Справу повернути в місцевий господарський суд.

ОСОБА_5Краєвська

Суддя Н.А.Галушко

Суддя Г.В.Орищин