Постанова № 50943502, 23.11.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.11.11 Справа № 1/66/5022-999/2011

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

ОСОБА_1,

при секретарі судового засідання Томкевич Н.,

з участю представників:

від скаржника (відповідача) зявився,

позивача зявився,

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Р. Е. Й. В., м.Тернопіль

на рішення господарського суду Тернопільської області від 30.09.2011 року, суддя Чопка Ю. О. у справі № 1/66/5022-999/2011

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю Текносістем, м. Бурдіо(Болонья), Італія

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю Р.Е.Й.В., м. Тернопіль

про стягнення заборгованості в розмірі 97149,33 євро,

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Тернопільської області від 30.09.2011 року частково задоволено позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю Текносістем в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю Р.Е.Й.В. 58 946,83 євро заборгованості за поставлений товар згідно міжнародних транспортних накладних (CRM) від 10.06.08р., А №318342 від 30.07.08р., від 19.12.08р., від 05.03.09р..

Рішення суду мотивоване тим, що доказів оплати поставленого товару відповідач суду не надав, а тому позовні вимоги про її стягнення підлягають до задоволення.

В задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю Текносістем в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю Р.Е.Й.В. 38202,5 євро в позові відмовлено, оскільки позивачем пропущено строк позовної давності звернення з позовом про стягнення оплати за товар, зобов»язання якого виникли по рахунках-фактурах ES/48 і ES/49 від 30.05.2008 року.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю Текносістем в частині стягнення 91596,67 євро в зв»язку з неповним з»ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, апелюючи тим, що позивачем не доведено, а судом не встановлено наявність в спірному випадку підстав для стягнення спірної заборгованості.

Скаржник не погоджується з висновком місцевого суду про здійснення розрахунків між сторонами лише на підставі виставлених рахунків, оскільки згідно банківських виписок вбачається факт здійснення оплати згідно контракту, а згідно умов контракту №11/2005 від 01.07.2005 року та №52 від 01.12.2006 року оплата покупцем за товар може здійснюватися у вигляді попередньої оплати або по факту поставки на підставі специфікацій.

Скаржник також вважає безпідставним покликання місцевого суду при наданні оцінки спірної заборгованості на поданий відповідачем акт звірки взаєморозрахунків за період з 18.12.2007 року по 15.09.2011 року та поданий позивачем акт звірки взаєморозрахунків, оскільки акт відповідача не фіксує стану розрахунків та наявності заборгованості чи переплати, а лише вказує на рух коштів. Акт позивача підписаний особами, повноваження яких не встановлено, а тому такі акти не можуть бути прийняті судом в якості доказів згідно ст.5 ГПК України.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить в її задоволенні відмовити, мотивуючи тим, що між сторонами жодного контракту укладено не було, доказів підписання контракту позивачем скаржником не подано, а тому фактичні правовідносини між сторонами виникли на підставі рахунків-фактур, які були підставою для здійснення розрахунків за товар.

Позивач також покликається на те, що факт існування спірної заборгованості підтверджується відповідачем в процесі листування в листопаді 2010 року, в якому вказано всі фактури, їх номери та заборгованість по них, що співпадає з даними в акті звірки взаємних розрахунків.

Позивач вважає також помилковим висновок суду щодо відмови в частині стягнення заборгованості за строком позовної давності та просить в цій частині рішення місцевого суду скасувати та позов задоволити, оскільки вважає, що факт здійснення відповідачем часткової оплати на суму 3500 євро у лютому 2011 року свідчить про визнання ним боргу та наявності підстав для переривання строку позовної давності згідно вимог ст.264 ЦК України.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, які підтримали свої позиції, пояснення дали аналогічні викладеним в письмових поясненнях та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що рішення суду підлягає частковому скасуванню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач поставив відповідачу товар, а саме машини для виготовлення кави на загальну суму 109639,39 євро, що підтверджується міжнародними транспортними накладними (CRM) від 10.06.08р. з додатками №910, від 10.06.08р. з додатком №911, від 10.06.08р. з додатком №912, А №318342 від 30.07.08р. від 19.12.08р., від 05.03.09р..

Факт поставки вказаного товару відповідачу також підтверджується деклараціями від 14.06.2008р. на суму 19968 євро, від 14.06.2008р. на суму 18477,5 євро, від 14.06.2008р. на суму 19725 євро, від 30.07.2008р. на суму 590,06 євро: від 19.12.2008р. на суму 6582,42,42 євро, від 05.03.2009р. на суму 44296,41 євро.

Як вбачається з матеріалів справи, поставки відбувалися на підставі заявок покупця, а саме поставки від 14.06.2008р. (рахунки-фактури ES/47, ES/48 і ES/49) здійснювалися на виконання заявки покупця №132 від 14.03.2008р., поставка від 30.07.2008р. (рахунок-фактура ES/64) здійснена на виконання заявки покупця №379 від 10 червня 2008р., поставка від 19.12.2008р. (рахунок-фактура ES/107) здійснена на виконання заявки покупця №713 від 11 грудня 2008р., поставка від 05.03.2009р. (рахунок-фактура ES/15) здійснювалася на виконання заявок покупця №480 і №60 від 04.08.2008р і 10.02.2009р. відповідно.

В свою чергу, для оплати поставленого товару позивачем виставлялися відповідно рахунки-фактури, а саме: рахунок-фактура (інвойс) ES/47 від 30.05.2008 (сплачено частково 12490 євро 06 центів). рахунок-фактура (інвойс) ES/48 від 30.05.2008. рахунок-фактура (інвойс) ES/49 від 30.05.2008. рахунок-фактура (інвойс) ES/64 від 22.07.2008р. рахунок-фактура (інвойс) ES/107 від 19.12.2008. рахунок-фактура (інвойс) ES/15 від 04.03.2009р. (а.с.43-116, т.1).

Проте, відповідач взяті на себе зобов»язання виконав лише частково, внаслідок чого непогашеною залишилася заборгованість в розмірі 97149,33 євро, що підтверджується актом звірки від 07.02.2011 року (а.с.54, т.2), а також відсутністю проплат зі сторони відповідача за виставленими рахунками-фактурами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем направлено на адресу відповідача вимогу від 05.05.2011 року про сплату заборгованості в розмірі 97149,33 євро (а.с.122, т.1).

Відповідно до ст.509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку, а згідно ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Приписи ст.692 ЦК України, передбачають можливість продажу товару із розстроченням оплати.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що розрахунки між сторонами проводилися лише за виставленими постачальником рахунками-фактурами. Вони виставлялися або в день поставки, або за декілька днів до того. Так, рахунки-фактури ES/47, ES/48, ES/49 виставлені за 15 днів до поставки, рахунок-фактура ES/64 за 8 днів до поставки, рахунок-фактура ES/15 за 1 день до поставки і рахунок-фактура ES/107 день-у-день. У жодному доказаному випадку поставки товару постачальник не виставляв рахунку-фактури до дня отримання заявки на товар.

Покликання скаржника на існування між сторонами договірних правовідносин є безпідставним, оскільки доказів в підтвердження даного факту скаржником не подано, а судом не встановлено. Наявні в матеріалах справи копії контракту підписані лише представником скаржника, підпис уповноваженого представника позивача на цих контрактах відсутній. Оцінюючи правовідносини сторін, місцевий суд прийшов до правильного висновку про існування між сторонами позадоговірних правовідносин.

Правильний висновок суду першої інстанції і в тому, що перелічені відповідачем в актах звірки взаєморозрахунків платежі здійснювалися в рахунок боргів за попередні періоди і вважатися передоплатою не можуть, оскільки зі змісту поданого відповідачем акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2007 року по 20.09.2011 року (а.с.29, т.2) вбачається, що платежі від 28.03.2008 і від 05.05.2008 мали б передувати як поставці товару, що відбулася лише 10.06.2008р., так і виставленню рахунку-фактури ES/47 від 30.05.2008р. Платежі від 29.01.2009 і від 12.02.2009 повинні б передувати поставці товару, що відбулася лише 04.03.2009, і виставленню рахунку-фактури ES/15 від 05.03.2009р.

Крім того, судом встановлено як з пояснень сторін так і письмовими доказами по справі, що між сторонами існували тривалі господарські зв»язки при яких покупець здійснює платежі у вигляді попередньої оплати на підставі виставлених продавцем інвойсів (рахунків-фактур) або по факту поставки на підставі специфікацій. Оплати без рахунків-фактур відповідач не здійснював.

В свою чергу, з поданої позивачем виписки про рух коштів на рахунку покупця (Situazione Raiv) за період від 01.05.2006р., яка охоплює період на вісім місяців (триваліший, ніж в поданому відповідачем акті звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2007 року по 20.09.2011 року) вбачається, що правовідносини сторін тривали та не змінювалася протягом останніх 5 років, а саме по оплаті завжди (за винятком двох випадків розрахунків за допомогою акредитиву) передувало виставлення рахунків-фактур постачальника. Розрахунки позивача повністю співпадають з тими, що містяться в акті звірки розрахунків (Statement of Account /Ukraine), підписаному представниками ТОВ "Р.Е.Й.В. Експрессо" фінансовим менеджером ОСОБА_2 і директором ОСОБА_3

Покликання скаржника на неповноважність осіб, які підписали акт звірки взаєморозрахунків від 07.02.2011 року є безпідставним, оскільки вказаний акт скріплено відтиском печатки відповідача,окрім того дані викладені в ньому підтверджені іншими письмовими доказами по справі виставленими рахунками-фактури та виписками з банку про оплату.

З цих підстав місцевий суд прийшов до правильного висновку про те, що заборгованість відповідача перед позивачем виникла згідно рахунків-фактур (інвойс) ES/47 від 30.05.2008, ES/48 від 30.05.2008. ES/49 від 30.05.2008. ES/64 від 22.07.2008р. ES/107 від 19.12.2008. ES/15 від 04.03.2009р. та станом на 07.02.2011 року становить 97149,33 євро, що і є предметом спору в даній справі.

Разом з тим, помилковим є висновок місцевого суду щодо пропуску позивачем строку позовної давності про стягнення заборгованості, яка виникла по рахунках-фактурах ES/48 і ES/49 від 30.05.2008 року.

Згідно ч.1 ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Як встановлено судом, скаржником 28 січня 2011р. здійснено платіж на користь позивача в розмірі 3500 євро згідно банківської виписки (а.с.30, т.2), що свідчить про переривання строку позовної давності по спірній заборгованості в зв»язку з визнанням скаржником цього боргу згідно вищевказаної норми, а тому підстави для відмови в задоволенні вимог про стягнення 38202,5 євро в зв»язку з пропуском позовної давності відсутні.

Висновок місцевого суду про переривання строку позовної давності лише щодо вимог, які виникли по рахунку-фактурі ES/47 є помилковим, оскільки з банківської виписки про перерахування позивачу 28.01.2011 року 3500 євро (а.с.30,т.2) призначенням платежу вбачається контракт і жодних посилань на рахунки-фактури не міститься, а тому з її змісту неможливо встановити факт здійснення скаржником проплати саме по рахунку-фактурі ES/47 та відповідно відсутність підстав для висновку про переривання строку позовної давності лише по цій поставці. Як встановлено судом вище, платежі скаржником здійснювалися та позивачем зараховувалися в рахунок боргів за попередні періоди, а тому вчинення скаржником оплати на суму 3500 євро свідчить про переривання строку позовної давності для всієї суми спірної заборгованості.

З наведеного апеляційний суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю Текносістем про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю Р.Е.Й.В. 97149,33 євро заборгованості є правомірними, оскільки підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому підлягають задоволенню повністю, а рішення місцевого суду в частині відмовлених позовних вимог скасуванню з вищенаведених підстав.

Оскільки судом першої інстанції прийнято рішення з порушенням норм матеріального права, а тому воно підлягає частковому скасуванню, а апеляційна скарга відповідача частковому задоволенню в частині вимог про скасування рішення суду, проте, з інших підстав.

При цьому, апеляційний суд виходить з вимог ч.2 ст.101 ГПК України, згідно якої апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

При скасуванні рішення суду проводиться новий розподіл судових витрат на підставі ст.49 ГПК України, а тому з відповідача на користь позивача належить стягнути понесені витрати в розмірі 972 євро державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн.

У відповідності до ст.8 Декрету КМ України, від 21.01.1993, № 7-93 "Про державне мито", сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадку внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством. Зважаючи на ту обставину, що скаржником сплачено на 190,86 євро більше визначеного розміру, вказана сума підлягає поверненню з державного бюджету.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд,

постановив:

рішення господарського суду Тернопільської області від 30.09.2011 року в справі за номером 1/66/5022-999/2011 - частково скасувати, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Р. Е. Й. В. частково задоволити.

Позов задоволити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Р.Е.Й.В." (46010, м.Тернопіль, вул.Текстильна, 30А, ідентифікаційний код 24635111) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Текносістем" (Technosystem s.r.l.) (Італія, м.Будріо (Болонья), вул.Сан Вітале, буд. 19, код ІТ 00574351201) заборгованість в розмірі 97149,33 євро заборгованості, 972 євро державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Повернути з державного бюджету на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Р.Е.Й.В." (46010, м.Тернопіль, вул.Текстильна, 30А, ідентифікаційний код 24635111) 190,86 євро зайво сплаченого державного мита.

Наказ та довідку видати суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий -суддя: С. М. Бойко

Судді: Т.Б.Бонк

ОСОБА_1