Рішення № 50936832, 17.09.2015, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022, м. Харків, проспект Леніна, б.5, inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17 вересня 2015 року Справа № 922/3754/15

Провадження №4/913/376/15

За позовом

Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", м. Київ

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 56676 грн. 61 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Старкова Г.М.

Секретар судового засідання Антонова І.В.

У засіданні брали участь:

від позивача - Шахова О.І., довіреність від 05.06.2015 №б/н;

від відповідача - представник не прибув.

Суть спору: позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 17//К-7 від 15.06.2007 в сумі 56 676 грн. 61 коп., з яких: заборгованість за кредитом в сумі 51 670 грн. 30 коп., пеня за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 3367 грн. 77 коп., сума заборгованості за комісією в сумі 797 грн. 40 коп., пеня за несвоєчасну сплату комісії в сумі 51 грн. 97 коп., 3 % річних від суми простроченого кредиту в сумі 777 грн. 18 коп., 3 % річних від суми заборгованості за комісією в сумі 11 грн. 99 коп.

Представник позивача у судовому засіданні 23.07.2015 заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обґрунтованість позовних вимог.

Відповідач витребувані судом документи не представив, правом на участь свого представника у судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Явка учасників процесу в судове засідання не визнавалася обов'язковою.

При цьому, відповідач не заявив клопотання про відкладення розгляду справи з наведенням відповідного обґрунтування необхідності такого відкладення та доданням доказів поважності неприбуття у дане судове засідання.

Відповідно до абз. 2 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 2.1 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (зі змінами) в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Пунктом 3.9.2 вказаної постанови Пленуму передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, суд розглядає справу за наявними матеріалами, враховуючи наступне: сторони належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду цієї справи; будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи від позивача та відповідача не надходило; явка сторін не була визначена судом обов'язковою; нез'явлення відповідача у засідання не перешкоджає вирішенню цього спору.

Відповідач не надав до матеріалів справи відзиву на позовну заяву та інші витребувані судом документи, що не є перешкодою для розгляду справи за наявними в ній матеріалами згідно зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача у судовому засіданні 02.09.2015 подав клопотання, відповідно ст. 69 ГПК України, про продовження строку розгляду справи на 15 днів з урахуванням особливостей розгляду справи. Суд клопотання позивача задовольнив.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 02.09.2015 у справі № 922/3754/15 суд продовжив строк розгляду справи на п'ятнадцять днів до 21.09.2015 (включно).

Представник позивача подав додаткове пояснення, здане до суду 01.09.2015 за № 3228/15, яким зазначив період нарахування суми заборгованості за позовною заявою. Вказане додаткове пояснення судом розглянуте та долучене до матеріалів справи з наданими до нього документами.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" (далі за текстом - Банк, позивач, на теперішній час - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк») та Фізичною особою- підприємцем ОСОБА_1 (далі за текстом - позичальник, відповідач), укладено кредитний договір (в національній валюті) №17/К-07 від 15.06.2007 (далі за текстом - кредитний договір), згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти на наступних умовах: сума кредиту - 132 900 грн. 00 коп., кінцева дата повернення кредиту - 14 серпня 2009 року, мета користування кредитом - придбання обладнання, процентна ставка - 20% річних, щомісячна комісія за управління кредитом у розмірі - 0,2% (п.1.1 кредитного договору).

Кредит надавався на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності та цільового характеру використання.

Відповідно до ст.ст. 512-519 Цивільного кодексу України, ст.ст. 92, 95 Закону України «Про банки і банківську діяльність», Постанови Правління Національного банку України № 369 «Про затвердження положення про застосування Національного банку України заходів впливу за порушення банківського законодавства», 12.03.2011 між ТОВ «Укрпромбанк», АТ «Дельта Банк» та Національним банком України було укладено договір про передачу активів ТОВ «Укрпромбанк» в рахунок погашення заборгованості на користь АТ «Дельта Банк».

Відповідно до п. 4.1 якого в порядку, обсязі і на умовах, визначених договором ТОВ «Укрпромбанк» передає (відступає) АТ «Дельта Банк» право вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, що забезпечують виконання кредитних зобов'язань перед Національним банком України, внаслідок чого АТ «Дельта Банк» замінює ТОВ «Укрпромбанк» як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях, а згідно з п. 4.2 внаслідок передачі ТОВ «Укрпромбанк» АТ «Дельта банк» прав вимоги до боржників, АТ «Дельта банк» переходить (відступається) право вимагати (замість) ТОВ «Укрпромбанк» від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами.

Таким чином, відповідно до ст. 514 та ч.1ст.516 ЦК України, Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» набуло право вимоги за кредитним договором № 17/К-07 від 15.06.2007.

Відповідно до п. 4.1 кредитного договору, повернення кредиту здійснюється шліхом перерахування коштів із свого поточного рахунку на позичковий рахунок у валютах фактичної заборгованості за кредитом, згідно з графіком зменшення ліміту кредитування (додаток №1 до цього договору), а у випадку, якщо такий не був укладений - не пізніше останнього дня строку кредитної лінії, передбаченого п. 1.1 цього договору.

Пунктом 4.2 кредитного договору передбачено, що проценти за користування кредитом нараховуються у валюті кредиту за період з дня надання кредиту до дня його повернення на суму фактичної заборгованості за кредитом, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та році. Нарахування та сплата процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту. Комісія за управління кредитом нараховується в розмірі, передбаченому п.1.1 цього договору, щомісячно протягом терміну кредитування.

Відповідно до п.4.3 кредитного договору нарахування банком процентів здійснюється щомісячно за період з 28 числа минулого місяця по 27 число поточного місяця включно та у день останнього повернення кредиту. День повернення кредитних коштів в часовий інтервал перерахунку процентів не включається.

У випадку порушення строків (термінів) повернення кредиту та/або сплати нарахованих процентів за користування ним та/або комісії за управління кредитом позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України що діяла в період прострочення, від невчасно сплаченого платежу за кожен день прострочення (п.8.1 кредитного договору).

Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав повністю, надавши відповідачу кредит. В свою чергу, відповідач зобов'язання щодо своєчасного забезпечення оплати платежів відповідно до п. 4.1 кредитного договору не виконав.

На виконання умов кредитного договору №17/К-07 від 15.06.2007 позивач надав відповідачу кредитні кошти на загальну суму 132 900 грн. 00 коп., що підтверджується матеріалами справи, а саме: платіжним дорученням № 1 від 15.06.2007 на суму 132 900 грн. 00 коп. (призначення платежу - за обладнання згідно видатковій накладній №032 від 04.06.2007, меморіальним ордером № 306 від 16.06.2007 на суму 1329 грн.00 коп. (призначення платежу - комісія за надання кредиту) та не оспорюється відповідачем (а.с.54-55).

В порушення умов договору відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання щодо погашення кредиту у встановлені строки.

У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань, позивач звернувся з даним позовом до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів, в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 17//К-7 від 15.06.2007 в сумі 56 676 грн. 61 коп., з яких: заборгованість за кредитом в сумі 51 670 грн. 30 коп., пеня за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 3367 грн. 77 коп., сума заборгованості за комісією в сумі 797 грн. 40 коп., пеня за несвоєчасну сплату комісії в сумі 51 грн. 97 коп., 3 % річних від суми простроченого кредиту в сумі 777 грн. 18 коп., 3 % річних від суми заборгованості за комісією в сумі 11 грн. 99 коп.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на умови кредитного договору № 17//К-7 від 15.06.2007 та положення ст.ст. 512-519, 526, 530, 536, 589, 610, 612, 625, 629, 1046-1050, 1054, 1056-1 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 220, 224, 229, 230 Господарського кодексу України .

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, у судове засідання не прибув.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог за позовом, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як вбачається з матеріалів справи між сторонами існують кредитні відносини.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою кредитний договір № 17//К-7 від 15.06.2007 є кредитним договором, згідно якого, за приписами ст. 1054 Цивільного кодексу України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору (ст. 1054 Цивільного кодексу України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ст. 1048 Цивільного кодексу України).

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 2. ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Крім того, за приписами Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 N 254, підставою для відображення операцій за балансовими та/або позабалансовими рахунками бухгалтерського обліку є первинні документи, які мають бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення в паперовій та/або в електронній формі (п.п.4.2.,4.3.). До первинних документів відносяться меморіальні (для здійснення безготівкових розрахунків із банками, клієнтами, списання коштів з рахунків та внутрішньобанківських операцій) (п. 4.4."б" Положення). Меморіальні документи застосовуються банками для здійснення і відображення в обліку операцій банку і його клієнтів за безготівковими розрахунками відповідно до нормативно-правових актів Національного банку. До меморіальних документів (паперових або електронних), що використовуються для безготівкових розрахунків, належать такі розрахункові документи (п. 4.6. Положення): меморіальні ордери; платіжні доручення; платіжні вимоги-доручення; платіжні вимоги; розрахункові чеки; інші документи (інші платіжні інструменти, що визначаються нормативно-правовими актами Національного банку).

Позивачем умови кредитного договору щодо надання кредиту виконані, що підтверджено матеріалами справи(а.с.54-55) та випискою стосовно руху коштів по рахунку відповідача у справі.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно п.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.ст. 512-519 Цивільного кодексу України, ст.ст. 92, 95 Закону України «Про банки і банківську діяльність», Постанови Правління Національного банку України № 369 «Про затвердження положення про застосування Національного банку України заходів впливу за порушення банківського законодавства», 12.03.2011 між ТОВ «Укрпромбанк», АТ «Дельта Банк» та Національним банком України було укладено договір про передачу активів ТОВ «Укрпромбанк» в рахунок погашення заборгованості на користь АТ «Дельта Банк».

Відповідно до п. 4.1 якого в порядку, обсязі і на умовах, визначених договором ТОВ «Укрпромбанк» передає (відступає) АТ «Дельта Банк» право вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, що забезпечують виконання кредитних зобов'язань перед Національним банком України, внаслідок чого АТ «Дельта Банк» замінює ТОВ «Укрпромбанк» як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях, а згідно з п. 4.2 внаслідок передачі ТОВ «Укрпромбанк» АТ «Дельта банк» прав вимоги до боржників, АТ «Дельта банк» переходить (відступається) право вимагати (замість) ТОВ «Укрпромбанк» від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором та законом.

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника,якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст. 516 ЦК України).

Таким чином, відповідно до ст. 514 та ч.1ст.516 ЦК України , Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» набуло право вимоги за кредитним договором № 17/К-07 від 15.06.2007.

Відповідно до ст.ст. 43, 33 Господарського процесуального кодексу України сторони повинні довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів належного виконання зобов'язань за кредитним договором №17//К-7 від 15.06.2007 не надав.

Відповідач умови договору виконував неналежно та не в повному обсязі, здійснював повернення кредиту не в повних сумах та припускав порушення строків оплати. У зв'язку з чим, за відповідачем перед позивачем станом на 08.06.2015 утворилась заборгованість за кредитом в сумі 51 670 грн.30 коп. за період з 01.03.2011 по 01.03.2011, з 12.03.2011 по 08.06.2015.

Також, станом на 08.06.2015 утворилась заборгованість за комісією в сумі 797 грн. 40 коп.

Суд вважає, що позовна заява в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитом в сумі 51 670 грн.30 коп., суми заборгованості за комісією в сумі 797 грн. 40 коп. підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу статей 610, 611 цього ж Кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Статтею 216 цього ж Кодексу передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 6 вказаної статті встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

На час прийняття рішення у цій справі відповідачем не подано допустимих доказів на спростування позовних вимог, та обставин справи, встановлених судом.

Позивачем, відповідно до умов п. 8.1 кредитного договору № 17/К-07 від 15.06.2007, до стягнення заявлено пеню за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 3367 грн. 77 коп. за період з 13.10.2013 по 13.04.2014, пеню за несвоєчасну сплату комісії в сумі 51 грн. 97 коп. за період з 13.10.2013 по 13.04.2014.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Щодо заявленої вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 3367 грн. 77 коп. за період з 13.10.2013 по 13.04.2014 та пені за несвоєчасну сплату комісії в сумі 51 грн. 97 коп. за період з 13.10.2013 по 13.04.2014 суд зазначає наступне.

Згідно із ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ст.546 Цивільного кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 Цивільного кодексу України).

Статтею 1054 Цивільного кодексу України визначено , що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Таким чином, виходячи з комплексного аналізу чинного законодавства, суд дійшов висновку, що основною сумою заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами є заборгованість за кредитом та заборгованість за відсотками за користування кредитом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.

Приписами ст. 230 Господарського кодексу України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Згідно з п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки відповідач допустив прострочення зобов'язань за договором, йому на підставі наведених вище норм чинного законодавства, п. 8.1 кредитного договору нараховано та заявлено до стягнення пеню за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 3367 грн. 77 коп. за період з 13.10.2013 по 13.04.2014 та пеню за несвоєчасну сплату комісії в сумі 51 грн. 97 коп. за період з 13.10.2013 по 13.04.2014.

Перевіривши розрахунок розміру пені, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленої до стягнення суми пені за вказаний період.

Станом на день розгляду справи сторонами не надано доказів погашення заявлених до стягнення сум.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно із ч.2 сказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Тому, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних від суми простроченого кредиту в сумі 777 грн. 18 коп. за період з 13.10.2013 по 13.04.2014, 3 % річних від суми заборгованості за комісією в сумі 11 грн. 99 коп. за період з 13.10.2013 по 13.04.2014 слід задовольнити.

Таким чином, оцінивши наявні докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю. З відповідача підлягає стягненню на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 17//К-7 від 15.06.2007 в сумі 56 676 грн. 61 коп., з яких: заборгованість за кредитом в сумі 51 670 грн. 30 коп., пеня за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 3367 грн. 77 коп., сума заборгованості за комісією в сумі 797 грн. 40 коп., пеня за несвоєчасну сплату комісії в сумі 51 грн. 97 коп., 3 % річних від суми простроченого кредиту в сумі 777 грн. 18 коп., 3 % річних від суми заборгованості за комісією в сумі 11 грн. 99 коп.

У судовому засіданні 17.09.2015 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Частиною 1 п. 22 ст. 5 Закону України « Про судовий збір» встановлено, що від сплати судового збору звільняється уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку. Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 № 15 «Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк»», згідно з яким з 03.03.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк».

Відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача слід стягнути на користь Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1 1827 грн. 00 коп.

На підставі викладеного, керуючись, ст. ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 56 676 грн. 61 коп. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", вул. Щорса, 36-Б, м. Київ, код ЄДРПОУ 34047020, заборгованість за кредитом в сумі 51 670 грн. 30 коп., пеню за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 3367 грн. 77 коп., суму заборгованості за комісією в сумі 797 грн. 40 коп., пеню за несвоєчасну сплату комісії в сумі 51 грн. 97 коп., 3 % річних від суми простроченого кредиту в сумі 777 грн. 18 коп., 3 % річних від суми заборгованості за комісією в сумі 11 грн. 99 коп., .видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, на користь Державного бюджету України на рахунок 31214206783004, одержувач - УДКСУ у Київському районі м. Харкова Харківської області, банк отримувача - ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО 851011, ОКПО 37999675, код класифікації доходів 22030001, призначення платежу - "судовий збір", код 02844564, витрати зі сплати судового збору в розмірі 1827 грн. 00 коп., видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 92 Господарського процесуального кодексу України рішення може бути оскаржено до апеляційної інстанції протягом десятиденного строку.

Повне рішення складено і підписано - 22.09.2015.

Суддя Г.М. Старкова