Рішення № 50934158, 18.09.2015, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" вересня 2015 р.Справа № 916/2841/15

за позовом: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Мережа готелів "Чорне море"

про стягнення 389 657,48 грн.

Суддя - Степанова Л.В.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_3 за договором;

Від відповідача: не з'явився

Суть спору: про стягнення 389 657,48 грн.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Мережа готелів "Чорне море" про стягнення 389 657,48 грн. заборгованості, що складається з 200 000,00 грн. - основного боргу, 73 326,71 грн. - пені, 109 984,00 грн. - витрат від інфляції, 3% річних у розмірі 5 128,77 грн. та 1 218,00 грн. витрат на правову допомогу.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.07.2015 р. порушено провадження у справі № 916/2841/15.

13.07.2015 р. до канцелярії господарського суду Одеської області від представника позивача надійшла Заява № 4 від липня 2015 р. про забезпечення позову (вх. 2-3845/15). У якій позивач просить суд накласти арешт на грошові кошти, в межах суми позовних вимог в розмірі 389 657,48 грн., що належать ТОВ "Мережа готелів "Чорне море" та стягнути з відповідача судові витрати пов'язані з забезпеченням позову.

18.08.2015 р. до канцелярії господарського суду Одеської області від представника відповідача надійшли Заперечення на заяву про забезпечення позову № 93 від 18.08.2015 р. (вх. 20847/15) у яких відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні заяви про забезпечення позову в повному обсязі та повідомляє, що ТОВ "Мережа готелів "Чорне море" знаходиться у процесі мирних перемовин з ФОП ОСОБА_1 та 14.08.2015 р. перерахували на користь Позивача частину боргу у розмірі 100 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1846 від 14.08.2015 р.

У судовому засіданні 18.08.2015 р. представником відповідача надано Заяву (вх. 20909/15) у якій відповідач просить відкласти розгляд справи у зв'язку з тим, що між сторонами тривають мирні перемовини.

10.09.2015 р. до канцелярії господарського суду Одеської області від представника позивача надійшла Заява про уточнення позовних вимог № 4 від 10.09.2015 р. (вх. 2-4974/15) у якій позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 240 522,23 грн. що складається з 100 000,00 грн. - основного боргу, 29 493,15 грн. - пені, 103 769,99 грн. - витрат від інфляції, 3% річних у розмірі 6 041,09 грн. та 1 218,00 грн. витрат на правову допомогу.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.09.2015 р. строк розгляду справи було продовжено за клопотанням позивача до 28.09.2015 р.

14.09.2015 р. до канцелярії господарського суду Одеської області від представника позивача надійшла Заява про уточнення позовних вимог № 5 від 14.09.2015 р. (вх. 22702/15) у якій позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 240 078,39 грн. що складається з 100 000,00 грн. - основного боргу, 29 221,91 грн. - пені, 103 769,99 грн. - витрат від інфляції, 3% річних у розмірі 5 868,49 грн. та 1 218,00 грн. витрат на правову допомогу.

У судовому засіданні 18.09.2015 р. представником позивача було надано Заяву (вх. 2-5137/15) у якій позивач просить суд заяву про забезпечення позову залишити без розгляду. Дана заява у судовому засіданні була судом розглянута та задоволена.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд встановив:

25.06.2015 року між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мережа готелів "Чорне море" (покупець) було укладено Договір купівлі-продажу № 25/06-14-2.

Відповідно до п. 1.1 даного договору у порядку та на умовах, визначених даним договором, продавець передає у власність покупця товар, а покупець приймає та сплачує товар.

Як зазначено у п. 2.2 договору покупець зобов'язується своєчасно та належним чином прийняти товар у продавця та сплатити його у термін, встановлений даним договором.

У п. 4.3 даного договору сторони прийшли до згоди, що покупець здійснює оплату за даним договором наступним чином: платіж у сумі 300 000 грн. до 31.08.2014 р.

Пунктом 5.3 договору передбачено, що у разі порушення строків оплати за товар, покупець за вимогою продавця сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, за кожен день такого прострочення.

06.08.2014 р. сторонами було укладено Додаткове погодження №1 до Договору купівлі-продажу № 25/06-14-2 від 25.06.2015 року у якому сторони прийняли рішення викласти п. 4.3 у наступній редакції: покупець здійснює оплату за даним договором наступним чином: - платіж у сумі 300 000 гривень до 31.08.2014 р.; - платіж у сумі 100 000 гривень до 15.09.2014 р.

На виконання умов договору позивачем було надано відповідачу товар на загальну суму 400 000,00 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями видаткової накладної від 01.07.2014 р. на суму 300 000,00 грн. та видаткової накладної від 07.08.2015 р. на суму 100 000,00 грн. які підписані та завірені представниками обох сторін.

Однак, відповідач не виконав свої зобов'язання за договором в повному обсязі, а саме, відповідачем, станом на 31.05.2014 р. було сплачено лише 200 000,00 грн. у зв'язку з чим, позивач звернувся до відповідача з претензією № 01 від 31.05.2015 р. у якій просить відповідача сплатити заборгованість за договором купівлі-продажу № 25/06-14-2 від 25.06.2015 року у розмірі 263 463,73 грн. з урахуванням пені.

Відповідач на дану претензію відповів листом № 66 від 08.06.2015 р. у якому в зв'язку зі скрутним фінансовим становищем попросив позивача надати ТОВ "Мережа готелів "Чорне море" розстрочку по сплаті заборгованості на 2 місяці, а саме: 100 000,00 грн. до 01.07.2015 р., 100 000,00 грн. до 01.08.2015 р., а також попросили не нараховувати штрафні санкції.

На даний лист позивачем було направлено на адресу відповідача лист-відповідь № 2 від 15.06.2015 р. у якому позивач враховуючи складну економічну ситуацію в країні та з метою підтримки ділових стосунків, запропонував наступні варіанти розрахунків: - платіж у сумі 200 000,00 грн. до 30.06.2015 р. без нарахування пені, або платіж в сумі 131 731,86 грн. до 30.06.2015 р. та платіж в сумі 131 731,87 грн. до 31.07.2015 р. У разі невиконання даних умов, позивач повідомив, що буде змушений звернутись до господарського суду Одеської області для примусового задоволення своїх вимог.

Однак, станом на 10.07.2015 р. відповідач так і не сплатив суму боргу, в зв'язку з чим Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 був змушений звернутись до господарського суду Одеської області з позовними вимогами про стягнення з ТОВ "Мережа готелів "Чорне море" 389 657,48 грн. заборгованості, що складається з 200 000,00 грн. - основного боргу, 73 326,71 грн. - пені, 109 984,00 грн. - витрат від інфляції, 3% річних у розмірі 5 128,77 грн. та 1 218,00 грн. витрат на правову допомогу.

Однак, в процесі розгляду справи відповідач частково сплатив заборгованість за договором купівлі-продажу № 25/06-14-2 від 25.06.2015 року у розмірі 100 000,00 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи виписки з банку від 14.08.2015 р.

У зв'язку з частковою оплатою позивачем було уточнено заявлені позовні вимоги. Таким чином позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 240 078,39 грн. що складається з 100 000,00 грн. - основного боргу, 29 221,91 грн. - пені, 103 769,99 грн. - витрат від інфляції, 3% річних у розмірі 5 868,49 грн. та 1 218,00 грн. витрат на правову допомогу.

Відповідачем відзив на позов надано не було, було надано до суду лише заперечення на заяву про забезпечення позову № 93 від 18.08.2015 р. У даних запереченнях відповідач заперечив проти задоволення заяви про забезпечення позову та повідомив суд, що між сторонами відбуваються мирні перемовини.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно положень ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов укладеного між сторонами по справі договору купівлі - продажу товару № 25/06-14-2 від 25.06.2015 р. Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 було поставлено, а Товариством з обмеженою відповідальністю "Мережа готелів "Чорне море" було отримано товар на загальну суму 400 000,00 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями видаткової накладної від 01.07.2014 р. на суму 300 000,00 грн. та видаткової накладної від 07.08.2015 р. на суму 100 000,00 грн. які підписані та завірені представниками обох сторін.

При цьому, з наявних в матеріалах справи документів вбачається часткове погашення відповідачем вартості отриманого товару на загальну суму 300 000,00 грн.

Отже, загальна заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Мережа готелів "Чорне море" за отриманий за договором № 25/06-14-2 від 25.06.2015 р. товар складає 100 000,00 грн.

Таким чином, з огляду на наявні в матеріалах справи доказів, суд доходить висновку про правомірність заявленої до стягнення позивачем основної заборгованості за договором купівлі - продажу товару № 25/06-14-2 від 25.06.2015 р. у розмірі 100 000,00 грн., яка в свою чергу, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Так, відповідно до уточнених позовних вимог позивач просить суд стягнути з відповідача 29 221,91 грн. - пені; 103 769,99 грн. - витрат від інфляції; 3% річних у розмірі 5 868,49 грн. та 1 218,00 грн. витрат на правову допомогу.

Оскільки п. 5.3 Договору сторони передбачили, що у разі прострочення платежів за даним Договором, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, від суми, простроченої плати, позивачем було нараховано ТОВ "Мережа готелів "Чорне море" до сплати пеню в сумі 29 221,91 грн. за порушення останнім власних грошових зобов'язань у спірних правовідносинах. А саме: 13 987,08 грн. за заборгованість у розмірі 100 000,00 грн. за період з 01.09.2014 р. по 28.02.2015 р. та 15 243,83 грн. за заборгованість у розмірі 100 000,00 грн. за період з 16.09.2014 р. по 15.03.2015 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання. Так, згідно ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР (з наступними змінами та доповненнями) платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши розрахунок вказаної штрафної санкції, заявленої до стягнення, господарський суд визнає його обґрунтованим, у зв'язку з чим, доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 у частині стягнення пені у розмірі 29 221,91 грн.

Також, позивачем було нараховано: 1. три відсотки річних на суму простроченого грошового зобов'язання в розмірі 5 868,49 грн. А саме: 3 016,44 грн. - за період з 16.09.2014 р. по 17.09.2015 р. за заборгованість у розмірі 100 000,00 грн. та 2 852,05 грн. - за період з 01.09.2014 р. по 13.08.2015 р. за заборгованість у розмірі 100 000,00 грн.; 2. нфляційні витрати в сумі 103 769,99 грн. А саме: 54055,85 грн. - за період з 01.09.2014 р. по 01.08.2015 р. за заборгованість у розмірі 100 000,00 грн. та 49 714,14 грн. - за період з 10.09.2014 р. по 01.07.2015 р. за заборгованість у розмірі 100 000,00 грн.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розглянувши надані позивачем розрахунки трьох відсотків річних та інфляційних витрат, суд доходить висновку, що вказані розрахунки було здійснено позивачем обґрунтовано, з урахуванням приписів чинного законодавства, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з ТОВ "Мережа готелів "Чорне море" трьох відсотків річних в розмірі 5 868,49грн. та інфляційних витрат в сумі 103 769,99 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, уточнені позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 підлягають задоволену повному обсязі шляхом стягнення з ТОВ "Мережа готелів "Чорне море" заборгованості у розмірі 240 078,39 грн. що складається з 100 000,00 грн. - основного боргу; 29 221,91 грн. - пені; 103 769,99 грн. - витрат від інфляції та 3% річних у розмірі 5 868,49 грн.

При цьому, вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами по справі, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, позивач просить суд стягнути з відповідача гонорар за правову допомогу адвоката у розмірі 1 218,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Пунктом 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

При цьому, окремими положеннями п. 6.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26 грудня 2011 року передбачено, що вирішуючи питання про розподіл сум інших, крім судового збору, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

В свою чергу позивачем в обґрунтування вимоги щодо стягнення з відповідача вартості оплати гонорару адвоката у розмірі 1 218,00 грн., було надано копію договору про надання правової допомоги № 30-ОД від 09.07.2015 р. та копію квитанції прибуткового касового ордера № 02/08 від 31.08.2015 р. на суму 1 218,00 грн.

Отже, враховуючи викладене та з урахуванням наявних в матеріалах справи доказів, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на послуги адвоката у розмірі 1 218,00 грн.

Судовий збір підлягає віднесенню на відповідача згідно зі ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст. 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Уточнені позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мережа готелів "Чорне море" (65014, Одеська обл., м. Одеса, вул. Маразліївська, буд. 1/20, ідентифікаційний код: 37009454) основний борг у розмірі 100 000 (сто тисяч) грн. 00 коп.; пеню у розмірі 29 221 (двадцять дев'ять тисяч двісті двадцять одна) грн. 91 коп.; 3 % річних у розмірі 5 868 (п'ять тисяч вісімсот шістдесят вісім) грн. 49 коп.; індекс інфляції у розмірі 103 769 (сто три тисячі сімсот шістдесят дев'ять) грн. 99 коп.; витрати на послуги адвоката у розмірі 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 6 798 (шість тисяч сімсот дев'яносто вісім) грн. 46 коп.

Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Повний текст рішення складено 22.09.2015 року.

Суддя Степанова Л.В.