Рішення № 50933352, 10.09.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.09.2015Справа №910/21227/15

Господарський суд міста Києва в складі:

гголовуючого судді Привалова А.І.ппри секретарі Островській Г.С.

розглянувши справу № 910/21227/15

за позовом Військового прокурора Вінницького гарнізону Центрального регіону України в інтересах держави в особі: 1) Міністерства оборони України; 2) Військової частини А0215до товариства з обмеженою відповідальністю "Росінтек-Україна"про стягнення 60769,80 грн.

Представники сторін:

від прокуратури: не з'явився;від позивача-1:Ігнатенко Ю.М., довіреність № 220/326/д від 18.05.2015р.від позивача-2:Заворотько І.Г, довіреність № 350/153/12/пс від 06.01.2015р.відповідача:не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник військового прокурора Вінницького гарнізону Центрального регіону України (надалі - прокурор) в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (надалі - позивач-1) та Військової частини А0215 (надалі - позивач-2) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Росінтек-Україна» (надалі - відповідач) про стягнення 60769,80 грн.

В обґрунтування позовних вимог, прокурор зазначає, що відповідач неналежним чином виконав взяті на себе зобов'язання за договором про закупівлю товару за державні кошти №277/14 від 11.11.2014р. щодо здійснення поставки товару, у зв'язку з чим прокурором заявлено вимогу про стягнення з відповідача на підставі п. 7.2 договору пені в сумі 17362,80 грн. за прострочку постачання товару та штрафу в сумі 43407,00 грн. за відмову від постачання товару згідно вказаного договору.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.08.2015р. порушено провадження у справі № 910/21227/15 та призначено її розгляд на 10.09.2015р.

Представники позивачів, присутні в судовому засіданні, надали витребувані судом документи та надали пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримали повністю.

Прокурор, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання не з'явився, проте 10.09.2015р. через канцелярію суду від нього надійшло клопотання від 10.09.2015р., згідно якого він просив здійснювати розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача, в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України (п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011"Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, ухвалу про порушення провадження у справі від 19.08.2015р. було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві - 01001, м. Київ, вул. Івана Кудрі, 35-А, яка є юридичною адресою місцезнаходження відповідача, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 06.06.2014р.

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11.11.2014р. між Військовою частиною А0215 (за договором - замовник) та відповідачем (за договором - постачальник) було укладено Договір про закупівлю товару за державні кошти № 277/14, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується у 2014 році поставити замовникові товар, зазначений у п. 1.2 та специфікації товару (додаток №1 до договору); замовник зобов'язується прийняти та оплатити такий товар (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 1.2 договору, найменування товару: лот № 1 - шланги герметизації 5.12.0604.0170.00, код 30.30.5 Частини повітряних, космічних літальних апаратів, інші згідно з Державним класифікатором продукції та послуг ДК 016:2010. Кількість товару зазначена у специфікації товару (додаток №1 до договору).

Згідно п. 1.4 договору, постачальник здійснює постачання товару за цим договором після відправлення замовником (командиром військової частини А0215) письмового повідомлення про готовність до виконання умов договору, яким замовник визначає обсяги закупівлі товару. У разі планування закупівлі за рахунок коштів спеціального фонду, дане письмове повідомлення надається постачальнику замовником виключно після надходження коштів на рахунки замовника на вищевказані цілі.

Сума договору становить 620100,00 грн., у тому числі ПДВ (20%) у розмірі 103350,00 грн. (п. 3.1 договору).

Пунктом 5.1 договору визначено, що строк постачання товару - до 01.12.2014р. Товар поставляється після відправлення замовником постачальнику повідомлення про готовність до виконання умов договору. Замовник може надавати таке повідомлення на поставку як повного обсягу товару, так і на партію товару.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з положеннями ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На виконання умов договору відповідач листом №350/129/138/2750/ПО від 13.11.2014р. повідомив відповідача про готовність до виконання умов договору у повному обсязі, належним чином засвідчена копія зазначеного листа наявна в матеріалах справи.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 5.1 договору, відповідач зобов'язаний був поставити товар до 01.12.2014р.

Проте, відповідач листом № 402 від 10.12.2014р. повідомив замовника про неможливість здійснення поставки товару у терміни, передбачені договором, у зв'язку з настанням обставин непереборної сили, як виникли внаслідок того, що Указом Президента України від 24.09.2014р. № 744/2014 співпраця з Російською Федерацією у військовій сфері зупинена, а підприємства з яких планувалась поставка товарів, знаходяться на території Російської Федерації та повідомив, що поставка товару буде здійснена до кінця поточного року.

Щодо посилання відповідача на Указ Президента України від 24.09.2014р. № 744/2014 відповідно до якого співпраця з Російською Федерацією у військовій сфері зупинена, як на підставу та в підтвердження настання обставин непереборної сили, що зумовили невиконання відповідачем зобов'язань щодо здійснення поставки товару в строки, погоджені договором, суд зазначає наступне.

Як передбачено ч. 1 ст. 141 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні", торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю.

Проте матеріали справи не містять належних та допустимих доказів в підтвердження настання обставин переборної сили, що стали наслідком прострочення здійснення відповідачем постачання товару за договором, зокрема, відповідного сертифіката, виданого Торгово-промисловою палатою України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов'язання щодо своєчасної поставки товару. Доказів протилежного відповідач суду не надав.

За таких обставин має місце прострочення виконання відповідачем зобов'язання з поставки товару за договором з 02.12.2014 р.

У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за договором, прокурор просить стягнути з відповідача на підставі п. 7.2 договору пеню за прострочення поставки товару у розмірі 17362,80 грн. та штраф за відмову від постачання товару у розмірі 43407,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Крім того, ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Згідно з п. 7.2 договору, за порушення строків постачання товару або заміну його на якісний понад строки, зазначені у пунктах 2.2, 2.4 та 5.1 цього договору, постачальник сплачує пеню у розмірі 0,1 % вартості товару, з якого допущено прострочення постачання за кожний день прострочення. У разі відмови від постачання товару сплачується штраф у розмірі 7% вартості непоставленого товару.

Таким чином, умови п. 7.2. договору щодо стягнення пені та штрафу за порушення строків поставки товару, відповідає вищевказаним нормам Господарського кодексу України.

При цьому, положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996р. № 543/96 застосуванню не підлягають, оскільки вказаний Закон регулює відносини, пов'язані з несвоєчасним виконанням грошових зобов'язань.

Суд перевірив наданий прокурором розрахунок та вважає за можливе задовольнити вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 17362,80 грн. та штрафу у розмірі 43407,00 грн. за відмову від постачання товару згідно договору.

При цьому суд зазначає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Викладене підтверджується постановами Верховного Суду України від 28.02.2011р. у справі №23/225 та від 27.04.2012р. у справі №06/5026/1052/2011.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимоги прокурора про стягнення з відповідача 17362,80 грн. пені та 43407,00 грн. штрафу є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу Україн судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

У пункті 4.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» зазначено, що приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

Як вбачається зі змісту ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", відповідач є особою, яка не звільнена від сплати судового збору.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

У підпункті 1 пункту 2 частини другої ст. 4 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" зазначено, що ставка судового збору за подання позовної заяви майнового характеру становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Статтею 8 Закону України від 28.12.2014 № 80-VIII "Про Державний бюджет України на 2015 рік" з 01.01.2015 мінімальна заробітна плата становить 1 218 грн.

Отже, оскільки за звернення до суду з даним позовом мало бути сплачено судовий збір у сумі 1827,00 грн. (1,5 розміру мінімальної заробітної плати), то з відповідача підлягає стягненню в доход Державного бюджету України відповідна сума судового збору.

Відповідно до приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Росінтек-Україна» (01001, м. Київ, вул. І. Кудрі, 35-А, код ЄДРПОУ 34808164) на користь Військової частини А0215 (21007, м. Вінниця, вул. Червоноармійська, 105; код ЄДРПОУ 24981451) 17362 грн. 80 коп. пені, 43407,00 грн. штрафу. Видати наказ.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Росінтек-Україна» (01001, м. Київ, вул. Івана Кудрі, 35-А; код ЄДРПОУ 34808164) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1827,00 грн. судового збору. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 15.09.2015р.

Суддя А.І. Привалов