Рішення № 50933007, 02.06.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.2015Справа №910/6661/15-г

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 3», м.Київ, ЄДРПОУ 32070524

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал», м.Київ, ЄДРПОУ 03327664

про розірвання договору

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача: Дементьєв Я.Т. - по дов.

від відповідача: Драчова М.С. - по дов.

Згідно з приписами ст.77 Господарського процесуального кодексу України у судових засіданнях 22.04.2015р., 20.05.2015р. оголошувались перерви.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Рада 3», м.Київ звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до відповідача, Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал», м.Київ про розірвання з 26.04.2014р. договору №01218/5-02 від 25.10.2002р. на послуги водопостачання та водовідведення, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Рада 3» та Публічним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал».

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у зв'язку з внесенням змін до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» для позивача в силу приписів наведеного нормативно-правового акту стало неможливим виконання прийнятих на себе зобов'язань за договором №01218/5-02 від 25.10.2002р. на послуги водопостачання та водовідведення, у зв'язку тим, що позивач не є виконавцем послуг з водопостачання та водовідведення.

Відповідач у відзиві №625 від 21.04.2015р. та у поясненнях №683 від 20.05.2015р. проти задоволення позовних вимог надав заперечення з огляду на те, що договір №01218/5-02 від 25.10.2002р. на послуги водопостачання та водовідведення не суперечить вимогам чинного законодавства, що не перешкоджає подальшому існуванню договірних відносин. До того ж, за твердженнями відповідача, за вказаним правочином безпосереднім споживачем послуг є, в тому числі, Товариство з обмеженою відповідальністю «Рада 3».

Враховуючи, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, за висновками суду, справа може бути розглянута по суті за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 02.06.2015р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі представлені учасниками судового процесу докази, господарський суд встановив:

За змістом ст.151 Цивільного кодексу Української РСР зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з договору або з інших підстав, зазначених у статті 4 цього Кодексу.

За приписами ст.4 Цивільного кодексу Української РСР цивільні права і обов'язки виникають, зокрема, з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Як встановлено судом, 25.10.2002р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Рада 3» (абонент) та Публічним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» (постачальник) було укладено договір №01218/5-02 на послуги водопостачання та водовідведення, відповідно до п.1 якого постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент зобов'язується розраховуватись за вищезазначені послуги згідно умов договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом №65 від 01.07.1994р. Держжитлокомунгоспу.

Абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому органами виконавчої влади у п'ятиденний термін згідно з представленими постачальником платіжними документами. Постачальник інформує абонента про розмір діючих тарифів у платіжних документах, що виставляються щомісячно (п.п.3.4, 3.5 договору №01218/5-02 від 25.10.2002р.).

За умовами п.7.1 укладеного між сторонами правочину договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання контрагентами.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України (враховуючи, що спірні правовідносини сторін продовжували існувати під час набрання зазначеним нормативно-правовим актом законної сили) принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №01218/5-02 від 25.10.2002р. як належну підставу у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України для виникнення між сторонами взаємних цивільних прав та обов'язків з водопостачання та водовідведення.

За приписами ч.ч.2, 3, 4 ст.188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором; сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду; у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

У ч.1 ст.651 Цивільного кодексу України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. (ч.2 ст.651 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.652 Цивільного кодексу України, на яку позивач посилається в обґрунтування своїх вимог, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Отже, закон пов'язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених ч.2 ст.652 Цивільного кодексу України, при істотній зміні обставин. Аналогічну правову позицію наведено у постанові від 23.05.2011р. Верховного Суду України по справі №3-47гс11.

Як свідчать матеріали справи, листом №03-0303 від 07.05.2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Рада 3» заявило Публічному акціонерному товариству «Акціонерна компанія «Київводоканал» про розірвання всіх укладених з відповідачем договорів у зв'язку з внесенням змін до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких Законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії». Наразі, факт отримання відповідачем означеного повідомлення Публічним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» не спростовувався.

У листі №910/08 від 30.07.2014р. Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» підтвердило отримання від позивача листа №03-0303 від 07.05.2014р. та проти розірвання договорів, в тому числі, договору №01218/5-02 від 25.10.2002р., заперечило.

Враховуючи недосягнення контрагентами згоди стосовно припинення договору №01218/5-02 від 25.10.2002р. шляхом його розірвання, Товариство з обмеженою відповідальністю «Рада 3» і звернулось до суду з розглядуваним позовом.

Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

За приписами ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про розірвання договору на підставі приписів ст.652 Цивільного кодексу України повинно бути доведено факт істотної зміни обставин.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Преамбулою до Правил надання населенню послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення, які було затверджено Постановою №1497 від 30.12.1997р. Кабінету Міністрів України (в редакції, що була чинною на момент укладання договору №01218/5-02 від 25.10.2002р.), було визначено, що виконавець житлово-комунальних послуг є житлово-експлуатаційні та водо-, теплопостачальні, каналізаційні або інші підприємства і організації, які безпосередньо надають споживачеві комунальні послуги. Виконавця послуг у комунальному житловому фонді визначають місцеві державні адміністрації або органи місцевого самоврядування, в інших випадках - власник житлового будинку, об'єднання співвласників будинків тощо. При цьому, в одному будинку може бути визначений лише один виконавець окремої послуги. Одночасно, споживачем було визначено підприємство, що одержує послуги від виробника та постачає їх виконавцеві або споживачеві.

У зв'язку з прийняттям Постанови №630 від 21.07.2005р. Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», Правила надання населенню послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення, які було затверджено Постановою №1497 від 30.12.1997р. Кабінету Міністрів України, втратили чинність.

Пунктом 2 Постанови №630 від 21.07.2005р. Кабінету Міністрів України визначено, що терміни, не визначені постановою, вживаються у значенні, наведеному у Законі України «Про житлово-комунальні послуги».

Судом встановлено, що 26.04.2014р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії».

Вказаним законом було внесено зміни до Закону України «Про житлово-комунальні послуги», зокрема, ст.19 було доповнено частиною 5, відповідно до якої виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення.

Одночасно, було доповнено ст.29 частиною 3, відповідно до якої договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та виконавцями цих послуг.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», питне водопостачання - це діяльність, пов'язана з виробництвом, транспортуванням та постачанням питної води споживачам питної води, охороною джерел та систем питного водопостачання; споживач питної води - це юридична або фізична особа, яка використовує питну воду для забезпечення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб.

Згідно зі ст.16 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», забезпечення споживачів питної води централізованим питним водопостачанням, а також за допомогою пунктів розливу питної води (в тому числі пересувних) або фасованою питною водою здійснюють підприємства питного водопостачання. Підприємство питного водопостачання провадить свою діяльність на підставі, зокрема, ліцензії на господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення.

Відповідно до ст.18 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», господарська діяльність із централізованого водопостачання та водовідведення підлягає ліцензуванню у порядку, встановленому законом.

За приписом п.17 ч.3 ст.9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» централізоване водопостачання та водовідведення є видами господарської діяльності, які підлягають ліцензуванню.

Як встановлено судом, позивач не здійснює діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення, не має необхідних дозвільних документів на провадження діяльності у сфері централізованого водопостачання та водовідведення та, відповідно, не може бути виконавцем цих послуг з моменту набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії».

Одночасно, відповідно до ст.1 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» споживач питної води - це юридична або фізична особа, яка використовує питну воду для забезпечення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб.

Наразі, за поясненнями представників сторін, водопостачання та водовідведення на підставі договору №01218/5-02 від 25.10.2002р. здійснювалось до будинків №13 та №13А по вул.Дмитрівській у місті Києві.

Вказані обставини підтверджуються, зокрема наявними в матеріалах справи листом №91/30/02 від 19.05.2002р. та підтвердженнями до дислокації.

З метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, судом ухвалою від 08.04.2015р. було зобов'язано відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м.Києві надати інформаційну довідку щодо об'єктів нерухомого майна, а саме приміщень, які розташовані в будинках за адресами: м.Києві, вул.Дмитрівська 13, а також вул.Дмитрівська, 13-А.

З представленої на виконання вимог суду інформаційної довідки №37590324 від 15.05.2015р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна вбачається, що фактично власниками квартир у житлових будинках, що розташовані за адресами: м.Києві, вул.Дмитрівська 13, а також вул.Дмитрівська, 13-А є переважно фізичні особи, які і є споживачами послуг відповідача.

Проте, з наявних в матеріалах справи актів про зняття показань з приладу обліку вбачається, що фактично кінцевим споживачем послуг за договором №01218/5-02 від 25.10.2002р. є також і Товариство з обмеженою відповідальністю «Рада 3», а водопостачання та водовідведення за означеним правочином здійснювалось не тільки до житлових квартир фізичних осіб, а і до насосної, підвалу, бойлерної, коридору, а вода, облік якої ведетеся за лічильниками, що встановлені у наведених приміщеннях, використовується позивачем для обслуговування прибудинкової території.

Факт використання Товариством з обмеженою відповідальністю «Рада 3» послуг за договором №01218/5-02 від 25.10.2002р. на потреби поливу прибудинкової території підтверджено позивачем у листі №91/30/02 від 19.05.2008р.

З метою дотримання принципів повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи судом ухвалою від 13.05.2015р. було зобов'язано сторін провести спільне комісійне обстеження лічильників, по яких проводяться розрахунки відповідно до договору №01218/5-02 від 25.10.2002р.

На виконання вимог суду, відповідачем було представлено акти №096578 від 18.05.2015р., №096175 від 18.05.2015р., №096173 від 18.05.2015р., №196172 від 18.05.2015р., №096174 від 18.05.2015р., з яких вбачається, що частиною лічильників здійснюється облік водопостачання, що використовується Товариством з обмеженою відповідальністю «Рада 3» для поливу прибудинкової території.

У судовому засіданні судом було оглянуто оригінали наведених вище документів, та встановлено, що останні підписані представниками, як Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 3», так і Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» й скріплені печатками господарських товариств.

Судом прийнято до уваги, що заявником протягом розгляду справи у судових засіданнях факт використання саме Товариством з обмеженою відповідальністю «Рада 3» послуг за договором №01218/5-02 від 25.10.2002р. на полив прибудинкової території не заперечувався.

За таких обставин, враховуючи термінологічне визначення поняття «споживач», що наведене у Законі України «Про питну воду та питне водопостачання», господарський суд дійшов висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Рада 3» є одним зі споживачів послуг, що надаються Публічним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» на підставі договору №01218/5-02 від 25.10.2002р.

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

У ч.1 ст.19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» зазначено, що послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору, зокрема, з підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням; підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення. Договір про надання послуг з питного водопостачання укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті.

Як вказувалось вище, згідно зі ст.16 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», забезпечення споживачів питної води централізованим питним водопостачанням, а також за допомогою пунктів розливу питної води (в тому числі пересувних) або фасованою питною водою здійснюють підприємства питного водопостачання. Підприємство питного водопостачання провадить свою діяльність на підставі, зокрема, ліцензії на господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення.

Пунктом 2.1 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених Наказом №190 від 27.06.2008р. Міністерства з питань житлово-комунального господарства України, передбачено, що договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» та Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Наведені правила є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб-підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.

Таким чином, суд дійшов висновку, що надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення споживачу, яким є Товариство з обмеженою відповідальністю «Рада 3», повинно здійснюватись виключно на підставі договору, а тому суд не вбачає підстав для розірвання договору №01218/5-02 від 25.10.2002р. на послуги водопостачання та водовідведення.

Одночасно, забезпечення на підставі вказаного правочину також потреб власників житлових квартир, що розташовані за адресами: м.Києві, вул.Дмитрівська 13, а також вул.Дмитрівська, 13-А, не є у даному випадку достатньою підставою для розірвання договору, оскільки фактично з умов договору №01218/5-02 від 25.10.2002р. не вбачається можливим відокремити кожного зі споживачів, а отже, враховуючи висновки суду щодо наявності у позивача статусу споживача за означеним правочином у суду відсутні підстави для розірвання договору №01218/5-02 від 25.10.2002р. в окремій частині.

Водночас, суд зазначає, що сторони вправі внести зміни до договору №01218/5-02 від 25.10.2002р. на послуги водопостачання та водовідведення, зокрема, шляхом зміни обсягів договірного місячного водоспоживання та конкретизації дислокації об'єктів, щодо яких відповідачем надаються послуги з водопостачання та водовідведення.

Наразі, з огляду на наведене суд зазначає, що у зв'язку з внесенням змін до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» позивач фактично не втрачає можливості виконувати свої права та обов'язки за означеним правочином, оскільки за своїм правовим статусом є споживачем у розумінні ст.1 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання».

Отже, господарський суд не погоджується з твердженнями позивача щодо наявності істотної зміни обставин як підстави для розірвання договору №01218/5-02 від 25.10.2002р., що вказує на необґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 3» до Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» про розірвання договору.

Разом з тим суд зазначає, що твердження заявника стосовно наявності підстав для розірвання договору з 26.04.2014р. господарський суд також вважає безпідставними з урахуванням наступного.

Відповідно до ч.3 ст.653 Цивільного кодексу України, якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

За приписами ст.188 Цивільного кодексу України якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Отже, розірвання договору з дати, визначеної позивачем, господарський суд вважає безпідставним та необґрунтованим.

Таким чином, враховуючи наведене вище, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 3» до Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» про розірвання з 26.04.2014р. договору №01218/5-02 від 25.10.2002р. на послуги водопостачання та водовідведення, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Рада 3» та Публічним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал», є необґрунтованими та такими, що підлягають залишенню без задоволення.

Всі інші доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Згідно з приписами ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір залишається за позивачем.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.22, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 3», м.Київ до Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал», м.Київ про розірвання з 26.04.2014р. договору №01218/5-02 від 25.10.2002р. на послуги водопостачання та водовідведення, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Рада 3» та Публічним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал».

У судовому засіданні 02.06.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 04.06.2015р.

Суддя М.О. Любченко