Ухвала суду № 50930091, 14.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2015 року м. Київ К/9991/40002/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08.08.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2011

у справі №2а-1670/4806/11

за позовом Приватного підприємства «Промінвест-автоматика»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області

про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 08.08.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2011, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області від 22.04.2011 №0002181502/1446.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові, з підстав невірного застосування норм матеріального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку податкових декларацій з податку на додану вартість позивача за січень 2011 року та лютий 2011 року, за результатами якої складено акт від 06.04.2011 №1994/15-322/34537467.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення ст.ст. 185, 187, п.198.1, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено податковий кредит та занижено податок на додану вартість за січень 2011 року та лютий 2011 року на загальну суму 5287,68 грн.

Дані порушення, на думку відповідача, відбулися внаслідок того, що позивачем сформовано податковий кредит з контрагентом ПП «Сільгоспнафтопродуктсервіс 10», за результатами проведеного автоматизованого співставлення розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту встановлено, що в свою чергу основними постачальниками ПП «Сільгоспнафтопродуктсервіс 10» з січня 2011 року по лютий 2011 року є ПП «НАФТА-КАПІТАЛ» та ТОВ «Компанія «Відродження», фактично згідно податкової звітності у якого відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ, ПП «Нафта - Капітал» не знаходиться за юридичною адресою, відповідно до декларації ТОВ «Компанія «Відродження» з податку на прибуток за 9 місяців 2010 року (останній звіт) основні фонди підприємстві відсутні, витрати на оплату праці відсутні, відповідно до розрахунку комунального податку ІІ квартал 2010 року (останній звіт) наймані працівники відсутні. Відповідно до баз даних ДПС податкової, звітності та інших джерел інформації, одержаних в ході проведення перевірки встановлено укладання цивільно-правових відносин та проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування податкового кредиту.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.04.2011 №0002181502/1446 про визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 5288,68 грн., в т.ч.- 5287,68 грн. за основним платежем, та 1,00 грн. - штрафні санкції.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судом повно встановлено обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Згідно пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.198.1, п.198.3 ст.198 цього Кодексу податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.201.10 ст.201 цього Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, для підтвердження наявності підстав для включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбані товари до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи (платіжні доручення, податкові накладні, акти виконаних робіт тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ПП «Сільгоспнафтопродуктсервіс 10» укладено усний договір про поставку товару.

В ході господарських операцій в рамках зазначеного договору ПП «Сільгоспнафтопродуктсервіс 10» контрагентом позивача виписані видаткові накладні № 201 від 31.01.2011, № 1370 від 03.02.2011, № 1371 від 25.02.2011.

Оплата за поставлений товар проведена частково, що підтверджується копіями рахунків фактур, банківської виписки.

Отриманий товар в подальшому використаний позивачем при проведенні будівельних робіт за договорами генерального підряду від 01.02.2011 та 03.02.2011, згідно з якими позивач виступав генпідрядником, що підтверджується актами приймання виконаних робіт за лютий 2011 року, травень 2011 року. При цьому, з довідки з ЄДРПОУ вбачається , що позивач здійснює електромонтажні роботи, будівництво будівель.

Судами досліджувались обставини добросовісності позивача, при вчиненні згаданих господарських операцій з вищеназваним контрагентом, перед укладенням договорів з метою запобігання укладенню правочинів з недобросовісним суб'єктом господарювання. На час укладення та виконання договорів контрагент позивача був зареєстрований в ЄДРПОУ, тобто був юридичною особою, наділеною цивільною правоздатністю і дієздатністю, був платником податку на додану вартість.

Крім того, позивач не може нести відповідальність як за несплату податків його контрагентом, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності щодо такої.

Щодо тверджень відповідача про незнаходження за своєю юридичною адресою контрагентів ПП «Сільгоспнафтопродуктсервіс 10» - ПП «Нафта капітал» та ТОВ «Компанія «Відродження» та відсутності у останніх трудових ресурсів, транспортного та виробничого обладнання як на доказ завищення ПП «Промінвест-автоматика» податкового кредиту є безпідставними, оскільки жодних фактів, які б вказували на те, що товар, реалізований позивачеві ПП «Сільгоспнафтопродуктсервіс 10», придбаний останнім саме у ПП «Нафта капітал» та ТОВ «Компанія «Відродження» податковим органом під час перевірки не встановлено та суду не надано.

Таким чином, наявність у позивача належно оформлених первинних документів на підтвердження понесених витрат та податкового кредиту, які були належним чином відображені ним у податковому обліку, відповідачем не спростовано, жодних свідчень того, що спірні договори та/або їх виконання спричинило заниження чи приховування об'єктів оподаткування у відповідних господарських операціях з боку їх учасників, судами не встановлено.

Платник податків (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товарів (робіт, послуг) вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів, а надто тих, з якими у позивача відсутні взаємовідносини. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій, бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої та апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права та постановили обґрунтоване рішення, підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08.08.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-239№ КАС України безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун