Ухвала суду № 50930089, 14.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2015 року м. Київ К/9991/64849/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у м. Сумах Державної податкової служби

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11.05.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2012

у справі № 2а-1870/730/12

за позовом Публічного акціонерного товариства «Сумське МОВО ім. М. В.Фрунзе»

до Державної податкової інспекції у м. Сумах

про зменшення суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 11.05.2012, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2012, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Сумах від 16.01.2012 №000102306/3204 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 250633,29 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Сумах від 16.01.2012 №000112306/3208 в частині зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 199721,35 грн.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові, з підстав невірного застосування норм матеріального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку ПАТ «СМНВО ім. М.В. Фрунзе» щодо достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період з листопада 2008 року по червень 2010 року, за наслідками якої складено акт № 9596/23-620/05747991від 26.12.2012.

За висновками акта перевірки позивачем порушено п. 1.7 ст. 1, пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7, п. 10.2 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення від'ємного значення різниці поточного звітного періоду яке буде зараховано до складу податкового кредиту наступного звітного періоду та завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банк.

На підставі акта перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення №000102306/3204, яким ПАТ «СМНВО ім. М.В. Фрунзе» зменшено суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість в загальному розмірі 250633,29 грн., та податкове повідомлення-рішення №000112306/3208, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення по податку на додану вартість на загальну суму 221009,48 грн.

Фактичною підставою для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування та розміру від?ємного значення з податку на додану вартість слугувала інформація про неможливість проведення зустрічних перевірок контрагентів ПАТ «СМНВО ім. М.В. Фрунзе», таких як ПП «Будівельно-консалтингова компанія» і ТОВ «Електрощитсетвіс», через їх відсутність за місцезнаходженням та відкриття ліквідаційної процедури відносно останнього; відсутність достатніх трудових і матеріальних ресурсів для ведення господарської діяльності у контрагента позивача ТОВ «Техно-Асавір» та відсутність його за місцем реєстрації, що підтверджується аналізом фінансово-господарської діяльності останнього, проведеного на підставі акту про результати документальної планової невиїзної перевірки, складеного ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова. А також, інформація щодо не відображення у складі податкових декларацій податкових зобов'язань з податку на додану вартість по контрагенту ПАТ «СМНВО ім. М.В. Фрунзе» такими підприємствами, як ПАТ «Сумиобленерго», ТОВ «Українська фабрика сталевих продуктів», ТОВ «Меблева фабрика України», НВПФ «Альба Секюріті», ТОВ «ТД» Благовіщенський арматурний завод Україна», ЗАТ «ІТЦ» Автоматизація технологічних процесів», ТОВ «Симо», ТОВ «Укрпромметал», ТОВ «Гран Рівєра», ТОВ «ПІК» Інтерпром, ТОВ «АПС-Суми», ТОВ «ТД «Бора», ТОВ «ВКП «Вайнер», ПП «Промсоюз», ВАТ «Промсантехніка», ТОВ «Техногранд», ТОВ «Нафтохіміндустрія», ДП«Технокомплект Київ», ТОВ «Микитівський машинобудівельний завод «Кераммаш», Управління державної охорони УМВС України, ПАТ «Нікопольський завод технологічного оснащення», ТОВ «Віка-Прилад», ТОВ «Кошторисно-консалтингова група», ТОВ «Авінс Трейд», про що свідчать результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, обґрунтовував свої висновки тим, що позивач , в періоді що перевірявся, мав господарські взаємовідносини з наступними контрагентами: ПАТ «Сумиобленерго», ТОВ «Українська фабрика сталевих продуктів», ТОВ «Меблева фабрика України», НВПФ «Альба Секюріті», ТОВ «ТД" Благовіщенський арматурний завод Україна», ЗАТ «ІТЦ» Автоматизація технологічних процесів», ТОВ «Симо», ТОВ «Укрпромметал», ТОВ «Гран Рівєра», ТОВ «ПІК « Інтерпром, ТОВ «АПС-Суми», ТОВ «ТД «Бора», ТОВ «ВКП «Вайнер», ПП «Промсоюз», ВАТ «Промсантехніка», ТОВ «Техногранд», ТОВ «Нафтохіміндустрія», ДП «Технокомплект Київ», ТОВ «Микитівський машинобудівельний завод "Кераммаш», Управління державної охорони УМВС України, ПАТ «Нікопольський завод технологічного оснащення», ТОВ «Віка-Прилад», ТОВ «Кошторисно-консалтингова група», ТОВ «Авінс Трейд», ПП «Будівельно-консалтингова компанія», ТОВ «Електрощитсетвіс» та ТОВ «Техно-Асавір». В підтвердження реальності вищезгаданих господарських правовідносин позивачем надані копії податкової декларації по податку на додану вартість з додатками, договори, рахунки, видаткові накладні, податкові накладні, акти виконаних робіт, приходні ордери, картки складського обліку, платіжні документи . Доказів того, що отриманий товар не використовувався позивачем у власній господарській діяльності відповідачем не надано.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 даного Закону встановлено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Згідно з пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 згаданого Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Таким чином, Законом України «Про податок на додану вартість» передбачено єдиний випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку -відсутність податкової накладної.

За наявності у позивача належно оформлених податкових накладних, правильними є висновки суду першої та апеляційної інстанції про відсутність у відповідача правових підстав для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість, з підстав відсутності даних щодо сплати податкових зобов'язань контрагентами позивача.

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований податок на додану вартість, що включений платником податку до податкового кредиту.

Вимога пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Сплата позивачем постачальнику товарів (послуг) їх вартості з урахуванням податку на додану вартість підтверджена та не заперечується відповідачем.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи наведене, висновки судів попередніх інстанцій про протиправність оскаржуваних рішень податкового органу ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Підстав для скасування судових рішень, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11.05.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2012 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-239№ КАС України безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун