Ухвала суду № 50930083, 10.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2015 року м. Київ К/800/32793/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів:Черпіцької Л.Т. Маслія В.І. Логвиненка А.О.

провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційними скаргами Виконавчого комітету Одеської міської ради та Одеського міського управління земельних ресурсів Одеської міської ради на постанову Суворовського районного суду м. Одеси 05.12.2013р. та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду 22.05.2014р. у справі № 523/15242/13-а за позовом ОСОБА_4 до Одеського міського управління земельних ресурсів Одеської міської ради, виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання дій протиправними, визнання протиправними, скасування акту та рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся з позовом в якому просив:

- визнати протиправними дії комісії Одеського міського управління земельних ресурсів Одеської міської ради щодо складання акту комісії Одеського міського управління земельних ресурсів Одеської міської ради від 20 вересня 2012 року про нарахування ФОП ОСОБА_4 розміру збитків;

- визнати протиправним і скасувати акт комісії Одеського міського управління земельних ресурсів Одеської міської ради від 20 вересня 2012 року щодо нарахування ФОП ОСОБА_4 розміру відшкодування збитків;

- визнати протиправним і скасувати рішення виконавчого комітету Одеської міської ради № 205 від 30 травня 2013 року в частині щодо затвердження акта комісії Одеського міського управління земельних ресурсів Одеської міської ради від 20 вересня 2012 року щодо нарахування ФОП ОСОБА_4 розміру відшкодування збитків.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що актом комісії Одеського міського управління земельних ресурсів Одеської міської ради з визначення розміру та відшкодування збитків власникам та землекористувачам від 20.09.2012р. було нараховано ФОП ОСОБА_4 нібито спричинені територіальній громаді м. Одеси збитки у розмірі 141 594,86 грн., з яким позивач не погоджується

Постановою Суворовського районного суду м. Одеси 05.12.2013р. позов задоволено частково. Визнано протиправними дії комісії Одеського міського управління земельних ресурсів Одеської міської ради від 20 вересня 2012 року про нарахування фізичній особі підприємцю ОСОБА_4 розміру збитків. Визнано протиправним та скасовано рішення виконавчого комітету Одеської міської ради № 205 від 30 травня 2013 року в частині щодо затвердження акта комісії Одеського міського управління земельних ресурсів Одеської міської ради від 20 вересня 2012 року щодо нарахування фізичній особі підприємцю ОСОБА_4 розміру відшкодування збитків. Решту позовних вимог залишено без задоволення.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду 22.05.2014р. постанову Суворовського районного суду м. Одеси 05.12.2013р. скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення виконавчого комітету Одеської міської ради № 205 від 30 травня 2013 року про затвердження актів комісії з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та користувачам, заподіяних внаслідок незаконного використання земельних ділянок в частині нарахуванні фізичній особі підприємцю ОСОБА_4 до відшкодування збитків в розмірі 141 594,86 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою Суворовського районного суду м. Одеси 05.12.2013р. та постановою Одеського апеляційного адміністративного суду 22.05.2014р. Виконавчий комітет Одеської міської ради та Одеське міське управління земельних ресурсів Одеської міської ради звернулись з касаційними скаргами, у яких, посилаючись на порушення норм матеріального права, просять скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до договору купівлі-продажу від 21 грудня 2005 року ФОП ОСОБА_4 придбав нежитлові приміщення бару «ІНФОРМАЦІЯ_1», розташовані в АДРЕСА_1, які складаються в цілому з підсобних приміщень загальною площею 93,5 кв.м., розташованих на земельній ділянці, площею 200 кв.м.

Заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 28 липня 2011 року за ОСОБА_4 визнане право власності на реконструйовані нежитлові приміщення бару «ІНФОРМАЦІЯ_1», загальною площею 232,8 кв.м. з влаштованим літним майданчиком 45,0 кв.м., розташованих на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1

26 травня 2011 року ФОП ОСОБА_4 звернувся до Одеського міського голови з заявою про оформлення відповідного договору оренди земельної ділянки.

10 травня 2012 року позивачем було отримано висновок управління архітектури та містобудування ОМР про можливість надання в оренду земельної ділянки та визначення сервітутів й обмежень для обслуговування кафе-бару «ІНФОРМАЦІЯ_1».

Згідно Акту огляду земельної ділянки 2012 року (без дати), складеного відділом самоврядного контролю за використанням і охороною земель та дотримання вимог земельного законодавства Одеського міського управління земельних ресурсів ОМР за результатами обстеження земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , її орієнтована площа складає 0,1100 га. Будь - яких документів на користування зазначеною земельною ділянкою, позивач не надав.

Актом комісії з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 20 вересня 2012 року був визначений розмір збитків, нанесених ФОП ОСОБА_4 територіальній громаді м. Одеси, в особі Одеської міської ради у вигляді неодержаного доходу, якій міг би одержати власник земельної ділянки, але не одержав внаслідок її зайняття. Розрахунок розміру збитків виконано за період з 01 вересня 2009 року по 20 вересня 2012 року і він складає 141 594,86 грн. Дана сума, за ствердженням Одеського міського управління земельних ресурсів Одеської міської ради, була встановлена, виходячи із приписів ст.21 Закону України «Про оренду землі» та складається із суми орендної плати за користування спірною земельною ділянкою, яку б за наявності відповідного договору оренди землі, повинен був сплатити ФОП ОСОБА_4 за період з 01 вересня 2009 року по 20 вересня 2012 року.

Рішенням виконкому Одеської міської ради від 30 травня 2013 року №205 затверджений Акт комісії з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 20 вересня 2012 року.

Не погоджуючись з такими діями позивач і звернувся з даним позовом.

Відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Водночас, реєстрація права власності на будівлю і споруду автоматично не тягне за собою перехід права користування земельною ділянкою під нею, оскільки в наведених вище нормах цивільного та земельного законодавства йдеться про перехід права власності на землю при переході права власності на об'єкт нерухомості на підставі договору відчуження.

Виникнення права власності на об'єкт нерухомості не на підставі договору відчуження не тягне за собою безумовного переходу права власності на земельну ділянку під об'єктом нерухомості, а вимагає в цьому випадку окремого договірно-правового регулювання шляхом укладання відповідних цивільно-правових угод між власником земельної ділянки і власником споруди в установленому порядку. При цьому, закон не встановлює обов'язковість укладання чи поновлення з вказаних підстав договору оренди земельної ділянки, на якій розташована будівля, проте визначає переважне право власника об'єкта нерухомості на ділянку, на якій він розташований.

Таким чином, правочини, що тягнуть перехід права власності на об'єкт нерухомості, одночасно є підставою для переходу права на землю, проте оформлення такого права здійснюється у встановленому законом порядку.

Згідно п. 34 ст. 26, ч.1 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», вирішення питання щодо регулювання земельних відносин, відповідно до закону, вирішуються виключно на пленарних засіданнях міської ради, яка в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до ст. 123 Земельного кодексу України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Як встановлено матеріалами справи, позивачем договір оренди відповідної земельної ділянки з Одеською міською радою не укладено, у зв'язку з чим право на користування спірною землею у нього, відповідно до статей 125, 126 ЗК України - не виникло.

Згідно ст. 80 Земельного кодексу України, суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування - на землі комунальної власності.

Відповідно до ст. 83 Земельного кодексу України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

Згідно ст. 156 ЗК України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок: а) вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, непов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом; б) тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання; в) встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок; г) погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників; ґ) приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан; д) неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Відшкодування збитків власника землі та землекористувачам, згідно ст.157 ЗК України здійснюють юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів.

Відповідно до п. 1, 2 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 р. N 284 власникам землі та землекористувачам відшкодовуються

збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок. Розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.

Відшкодуванню, згідно п. 3 зазначеного вище Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, підлягають, зокрема, збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані. Неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Проаналізувавши докази, надані сторонами щодо правильності розрахунку розміру збитків, колегія суддів погоджується з судами попередніх інстанцій стосовно того, що він є незрозумілий та не підтверджений належними доказами.

Зокрема, у зазначеному розрахунку у графі площа земельної ділянки зазначено 0,1102 га, між тим за результатами геодезичних вишукувань, проведений на вимогу суду апеляційної інстанції, площа земельної ділянки складає 0,0407 га.

Крім того, в даному акті зазначено, що обстеження спірної земельної ділянки проводилося спеціалістами відділу самоврядного контролю за використанням та охороною земель та дотриманням земельного законодавства, між тим, акт підписаний тільки однією особою, яка навіть не вказала свою посаду. Також не зазначенно дати документу.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанції щодо скасування рішення виконавчого комітету Одеської міської ради № 205 від 30 травня 2013 року про затвердження актів комісії з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та користувачам, заподіяних внаслідок незаконного використання земельних ділянок в частині нарахуванні фізичній особі підприємцю ОСОБА_4 до відшкодування збитків в розмірі 141 594,86 грн.

За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що при вирішенні справи судами першої та апеляційної інстанцій вірно застосовані норми матеріального та процесуального права. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. За таких обставин підстав для задоволення касаційної скарги судова колегія не вбачає.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Виконавчого комітету Одеської міської ради відхилити.

Касаційну скаргу Одеського міського управління земельних ресурсів Одеської міської ради відхилити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду 22.05.2014р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: