Постанова № 50919363, 15.09.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2015 р. Справа № 2а-5837/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П., Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Ізюмського комунального підприємства теплових мереж на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.02.2013р. по справі № 2а-5837/12/2070

за позовом Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області

до Ізюмського комунального підприємства теплових мереж

про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Ізюмська об'єднана державна податкова інспекція у Харківській області Державної податкової служби, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ізюмського комунального підприємства теплових мереж про стягнення податкового боргу в розмірі 953054,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05.02.2013 року адміністративний позов Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби - задоволено у повному обсязі.

Стягнуто з Ізюмського комунального підприємства теплових мереж (54300, Харківська обл.. м. Ізюм. пр. Леніна. 33, код 32284148) на користь Державного бюджету України в рахунок погашення його податкового боргу кошти в розмірі 953054.00 грн. (дев'ятсот п'ятдесят три тисячі п'ятдесят чотири гривні).

На зазначену постанову Ізюмським комунальним підприємством теплових мереж було подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, відповідач просив постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.02.2013 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач послався на порушення судом першої інстанції приписів п. 87.2 ст. 87, ст. 88, п. 59.1 ст. 59, п. 96.2 ст. 96 Податкового кодексу України, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.

За результатами апеляційного розгляду справи, постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2013 року апеляційну скаргу Ізюмського комунального підприємства теплових мереж - задоволено. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.02.2013р. по справі № 2а-5837/12/2070 скасовано. Прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби до Ізюмського комунального підприємства теплові мережі про стягнення заборгованості відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, Харківський апеляційний адміністративний суд виходив з того, що перша та друга податкові вимоги, надані позивачем, не стосуються податкового боргу відповідача, який виник в 2011 році та який позивач просить стягнути, оскільки такі податкові вимоги виставлені у 2004 році. Отже, до матеріалів справи не надано доказів здійснення встановлених Податковим кодексом України заходів, які дають податковому органу право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу, а саме надіслання на адресу платника податків податкової вимоги та спливу 60 календарних днів з моменту надіслання податкової вимоги на дату звернення до суду з відповідним позовом.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.07.2015 року касаційну скаргу Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби - задоволено частково. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2013 року у справі скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Скасовуючи рішення суду апеляційної інстанції та направляючи справу на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції, суд касаційної інстанції зазначив, що визначальним питанням для вирішення справи є встановлення існування у відповідача податкового боргу з податку на додану вартість з моменту направлення йому податкових вимог і до моменту звернення податкового органу з позовом про стягнення.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.08.2015 року прийнято до свого провадження справу за апеляційною скаргою Ізюмського комунального підприємства теплових мереж на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.02.2013 року по справі № 2а-5837/12/2070 та призначено справу до апеляційного розгляду на 02.09.2015 року.

Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення справи, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не визнана судом обов'язковою, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 року № 311 "Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України", Ізюмську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Харківській області реорганізовано шляхом приєднання до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області. Вказані відомості внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб.

Згідно ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про необхідність замінити в порядку процесуального правонаступництва згідно ст. 55 КАС України позивача у справі, Ізюмську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Харківській області на Ізюмську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Харківській області.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що що відповідач пройшов державну реєстрацію в порядку, визначеному Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру від 24 листопада 2011 року № 5090 та з 25 червня 2003 року перебуває на обліку у позивача, що підтверджується довідкою про взяття на облік від 29 листопада 2011 року № 5647/10/29-011.

Станом на момент звернення до суду за відповідачем обліковується податкова заборгованість перед бюджетом в сумі 953054,00 грн. З податку на додану вартість, яка виникла внаслідок несплати в установлений строк грошового зобов'язання, самостійно визначеного платником податків в декларації 9012591081 від 19 грудня 2011 в розмірі 331471,00 грн., уточнюючому розрахунку N 9012591124 від 19 грудня 2011 року в розмірі 13190,00 грн. та декларації №9014255119 від 20 січня 2012 року в розмірі 608393,00 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що станом на момент розгляду справи на адресу відповідача було направлено першу та другу податкову вимоги, податковим органом вжиті заходи по стягненню податкового боргу, однак відповідні суми, заявлені до стягнення, до державного бюджету не надійшли.

Переглянувши рішення суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Стаття 36 Податкового кодексу України у редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - ПК України) закріплює, що податковим обов'язком платника податку визнається його обов'язок обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Такий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором, він є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Виконання податкового обов'язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента.

Проте, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе сам платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

На виконання наведених вище положень, відповідачем до податкового органу було подано відповідні податкові декларації та уточнюючий розрахунок, в яких платником податку самостійно визначено суми податку на податку на додану вартість, а саме: декларація № 9012591081 від 19.12.2011 суму 331471,00 грн., уточнюючий документ N 9012591124 від 19.12.2011 на суму 13190,00 грн., декларація №9014255119 від 20.01.2012 на суму 608393,00 грн.

Проте, відповідач визначені ним суми грошових зобов'язань у закріплені ПК України строки не сплатив.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.175 Податкового кодексу України податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності) самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Тобто, сума узгодженого грошового зобов'язання набуває якості податкового боргу у разі її несплати у встановлений цим Кодексом строк, з наступного дня після граничного строку її сплати.

Порядок стягнення податкового боргу платників податків, крім фізичних осіб, регулюється статтями 95- 99 Податкового кодексу України.

У відповідності до п.95.1 ст.95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги (п.95.2 ст.95 Податкового кодексу України).

Отже, право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 60 днів з дня надіслання платникові податків податкової вимоги.

Відповідно до пп.14.1.153 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податкова вимога - це письмова вимога органу державної податкової служби до платника щодо погашення суми податкового боргу.

Відповідно до ст.59 Податкового кодексу України у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Пунктом 59.1 статті 59 ПК України закріплено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 59.5 названої статті у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається). Підстави для відкликання податкової вимоги встановлені ст.60 Податкового кодексу України.

Аналогічна норма була закріплена у підпункті 6.3.2 пункту 6.3 статті 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року №2181-ІІІ.

При цьому, відповідно до положень підпункту 6.4.1 пункту 6.4 статті 6 названого закону податкові вимоги вважаються відкликаними, якщо:

а) сума податкового зобов'язання або податкового боргу, а також пені та штрафних санкцій (за їх наявності) самостійно погашається платником податків;

б) контролюючий орган скасовує або змінює раніше прийняте рішення про нарахування суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу внаслідок їх адміністративного оскарження;

в) рішення контролюючого органу про нарахування суми податкового зобов'язання або стягнення податкового боргу скасовується чи змінюється судом;

г) податкові зобов'язання (крім податкового боргу) розстрочуються або відстрочуються чи стосовно них досягається податковий компроміс та про це зазначається у відповідному рішенні про розстрочення, відстрочення або податковий компроміс;

д) податковий борг визнається безнадійним.

За результатами аналізу наведених положень податкового законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що визначальним питанням для вирішення справи є встановлення існування у позивача податкового боргу з податку на додану вартість з моменту направлення йому податкових вимог і до моменту звернення податкового органу з позовом про стягнення, а саме: чи не був погашений позивачем борг після вручення йому другої податкової вимоги № 2/26 від 21.02.2004 (тобто, чи порушувалась безперервність наявної у відповідача податкової заборгованості), та чи розповсюджується на нього порядок стягнення податкового боргу, передбачений нормами ст.95 Податкового кодексу України.

Матеріали справи свідчать, що Ізюмська ОДПІ в порядку ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" направила відповідачу першу податкову вимогу № 1/27 від 16.01.04р. про сплату податкового боргу, в якій було повідомлено про суму узгодженого податкового боргу (отримана 17.01.2004р.).

10.03.04 р. на адресу відповідача направлено другу податкову вимогу № 2/26, яка одержана платником податків 12.03.04 р., в якій було повідомлено ще й про зобов'язання сплатити штраф та про застосування органами податкової служби, в разі несплати боргу, заходів по примусовому стягненню.

Відповідно до Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011р. №1588, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.2011р. за №1562/20300 з наступними змінами та доповненнями (далі по тексту - Порядок №1588) стосовно кожного платника податків, взятого на облік у контролюючому органі згідно з цим Порядком, формується облікова справа. Ведення облікових справ платників податків здійснюється із дотриманням правил діловодства.

Механізм ведення територіальними органами Міністерства доходів і зборів України (далі - Міндоходів) оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів врегульований Порядком ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, який затверджений наказ Міністерства доходів і зборів України від 05.12.2013р. N 765, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 04.02.2014р. за N 217/24994 (далі по тексту - Порядок №765).

З метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку №765, територіальними органами Міндоходів відкриваються інтегровані картки платників за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками, а для обліку сум передоплати - за кожним платником.

Пунктом 11 зазначеного розділу закріплено, що форми інтегрованих карток платника мають лицьовий та зворотний боки.

При цьому, зворотний бік інтегрованої картки відображає стан розрахунків платника (суми нарахованого та сплаченого платежів, пені, штрафних (фінансових) санкцій, процентів за користування розстроченням (відстроченням) грошових зобов'язань (податкового боргу), суми податкового боргу, недоїмки із сплати єдиного внеску, надміру та/або помилково сплачені, заявлені до відшкодування тощо) за податками, зборами, єдиним внеском, митними платежами, операції, що проводяться з коштами передоплати.

Скасовуючи рішення суду апеляційної інстанції та направляючи справу на новий судовий розгляд, Вищий адміністративний суд зазначив, що для повного та всебічного з'ясування обставин по справі, обов'язковому дослідженню підлягає інтегрована картка платника податків - відповідача, складена станом на дату звернення податкового органу до суду з відповідним позовом за весь період існування заборгованості з податку на додану вартість.

У відповідності до ч. 5 ст. 227 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Згідно з ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

При цьому, в силу приписів ч. 4 ст. 11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2015 року, з метою з'ясування всіх обставин у справі, повного, всебічного та об'єктивного вирішення даної справи, а також на виконання приписів ч. 5 ст. 227 КАС України, витребувано у Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції додаткові докази по справі, а саме: інтегровану картку платника податків - Ізюмського комунального підприємства теплових мереж, складену станом на дату звернення податкового органу до суду з даним позовом за весь період існування заборгованості з податку на додану вартість.

На виконання вимог Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2015 року Ізюмською ОДПІ надано до суду облікові картки Ізюмського комунального підприємства теплових мереж за 2013-2015 роки, з яких не вбачається безперервність податкового боргу відповідача з моменту надіслання другої податкової вимоги - № 2/26 від 21.02.2004, та станом на дату звернення податкового органу з даним позовом до суду - 15.05.2012 року.

За таких обставин та враховуючи ненадання податковим органом доказів безперервності податкового боргу відповідача, колегія суддів позбавлена можливості зробити висновок щодо дотримання Ізюмською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС процедури стягнення податкового боргу, передбаченої п. 95.2 ст.95 Податкового кодексу України.

Як встановлено частиною 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

У свою чергу, у відповідності до ст.72 КАС України, підставами для звільнення від доказування певних обставин є лише встановлення цих обставин судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили; визнання судом цих обставин загальновідомими; визнання цих обставин сторонами, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися (ч.3 ст.72 КАС України).

При цьому, якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів (ч. 6 ст. 72 КАС України).

Враховуючи, що матеріали справи не містять доказів безперервності податкового боргу відповідача з моменту виставлення другої податкової вимоги до моменту звернення податкового органу з даним позовом до суду, що є визначальним при розгляді даної справи, тобто відсутні докази дотримання Ізюмською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС процедури стягнення податкового боргу, передбаченої п. 95.2 ст.95 Податкового кодексу України, колегія суддів приходить до висновку, що даний позов Ізюмської ОДПІ до Ізюмського комунального підприємства теплових мереж про стягнення податкового боргу у розмірі 953 054,00 грн. не підлягає задоволенню, у зв'язку з необґрунтованістю.

У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Відповідно до п. 1, 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції внаслідок вищезазначених порушень - скасуванню з прийняттям нової постанови задоволення подання Куп'янської ОДПІ.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Ізюмського комунального підприємства теплових мереж - задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.02.2013р. по справі № 2а-5837/12/2070 - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області до Ізюмського комунального підприємства теплових мереж про стягнення податкового боргу - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В.Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С. Повний текст постанови виготовлений 21.09.2015 р.