Ухвала суду № 50919294, 16.09.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2015 р.Справа № 820/5931/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Старосуда М.І.

Суддів: Яковенка М.М. , Лях О.П.

при секретарі судового засідання Резніченко Ю.В.

за участю представника відповідача - Коваленко Л.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2015р. по справі № 820/5931/15

за позовом Громадянина Вєтнаму ОСОБА_1

до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області

про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, громадянка Вєтнаму ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби в Харківській області, в якому просила суд визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області у нездійсненні їй обміну посвідки на постійне проживання в Україні, серія ХР, номер 14462, у зв'язку із досягненням 45-річного віку та зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області здійснити обмін ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, посвідки на постійне проживання в Україні, серія ХР, номер 14462, у зв'язку із досягненням 45-річного віку.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2015 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: пункту 4 розділу V «Прикінцевих положень» Закону України «Про імміграцію» та ст.ст. 9, 71, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача , наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що громадянка Вєтнаму ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 постійно проживає за адресою АДРЕСА_1, паспорт НОМЕР_1, виданий 30.03.2010 року.

Рішенням ВГІРФО ГУМВС України в Харківський області на підставі Закону України "Про іміграцію" громадянці Вєтнаму ОСОБА_1 був наданий дозвіл на імміграцію в Україну і вона була документована посвідкою на постійне проживання в Україні ХР 14462 від 08.12.2005 року, в якій відображене її місце реєстрації.

07.04.2015 року позивач звернулася с заявою до інспектора ГУ ДМС України в Харківський області про обмін бланку посвідки на постійне проживання в Україні у зв'язку з досягненням 45-річного віку.

Однак, ГУ ДМС України в Харківський області в обміні посвідки на постійне проживання в Україні позивачу було відмовлено у зв'язку з тим, що вона отримала посвідку на постійне проживання не на підставах, передбачених Законом України «Про імміграцію», і на теперішній час вирішується питання щодо визнання її такою, що не мала дозволу на імміграцію в Україну.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що позивачем дотримано процедуру для здійснення обміну посвідки в разі досягнення особою 45 - річного віку, а тому відмова відповідача не відповідає діючому законодавству.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Механізм оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання (далі - посвідки) іноземцям та особам без громадянства, які іммігрували в Україну на постійне проживання або прибули в Україну на тимчасове проживання передбачено Порядком оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2012 р. № 251 (надалі Порядок).

Строк дії посвідки на постійне проживання не обмежується. Посвідка на постійне проживання підлягає обміну в разі досягнення особою 25 - і 45 - річного віку згідно п. 9 зазначеного Порядку.

Пунктом 16 Порядку визначено, що для обміну посвідки на постійне проживання в разі досягнення іноземцем та особою без громадянства 25- і 45-річного віку подаються документи, зазначені у підпунктах 1-4 і 6 пункту 15 цього Порядку.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, позивач до заяви про обмін посвідки на постійне проживання в Україні у зв'язку з досягненням 45-річного віку додала всі необхідні документи та сплатила держмито.

А тому, виконуючи вимоги пунктів 9 та 16 зазначеного Порядку, відповідач зобов'язаний був здійснити обмін посвідки на постійне проживання у зв'язку з досягненням позивача 45-річного віку, оскільки строк дії посвідки на постійне проживання не обмежується.

Пунктом 18 Порядку передбачено, що посвідка на постійне проживання скасовується територіальним органом або підрозділом ДМС, який її видав, у разі скасування дозволу на імміграцію в Україну відповідно до статей 12 і 13 Закону України "Про імміграцію".

Однак, посвідка на постійне проживання позивача в Україні не скасована, а тому відповідач в порушення Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2012 р. № 251, необґрунтовано відмовив позивачу в обміні зазначеної посвідки.

А будь-які рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

Беручи до уваги той факт, що позивачем дотримано процедуру для здійснення обміну посвідки у зв'язку з досягненням 45 - річного віку, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги позивача є обґрунтованими.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на п.17 Порядку, згідно якого рішення про відмову у видачі посвідки іноземцеві та особі без громадянства приймається в разі:

1) необхідності забезпечення національної безпеки або охорони громадського порядку;

2) необхідності охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні;

3) коли паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, підроблений, зіпсований або не відповідає встановленому зразку чи належить іншій особі;

4) подання завідомо неправдивих відомостей або підроблених документів;

5) коли виявлено факти невиконання ними рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або вони мають інші майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи ті, що пов'язані з попереднім видворенням за межі України, у тому числі після закінчення строку заборони подальшого в'їзду в Україну (для осіб, що отримують посвідку на тимчасове проживання);

6) інших випадках, передбачених законами.

Однак, колегія суддів зазначає, що вказаний пункт Порядку визначає підстави для відмови саме у видачі посвідки іноземцеві та особі без громадянства і не стосується підстав для обміну вже отриманої посвідки.

Таким чином, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2015р. по справі № 820/5931/15 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2015р. по справі № 820/5931/15 залишити без змін.

Вступна та резолютивна частина ухвали прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 16 вересня 2015 року. У повному обсязі буде складена 17 вересня 2015 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів, - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя (підпис)Старосуд М.І.Судді(підпис) (підпис) Яковенко М.М. Лях О.П.