Постанова № 50919279, 09.09.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2015 р. Справа № 815/4805/14

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К. С.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,

при секретарі Кіселик Д.С.,

за участю представника відповідача Петровського В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2014 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Істок» до Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

26.08.2014р. ТОВ «Істок» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Білгород-Дністровської ОДПІ ГУ Міндоходів в Одеській області, в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.08.2014 року №0000512201, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 3 130 070 грн. (з яких, 2510456 грн. - за основним платежем та 627614 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при проведенні перевірки відповідач дійшов необґрунтованих висновків про порушення позивачем вимог чинного законодавства, а тому, винесене на підставі цих висновків та з порушенням строків спірне податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 26.09.2014 року адміністративний позов ТОВ «Істок» задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача від 05.08.2014 року №0000512201.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, представник Білгород-Дністровський ОДПІ ГУ Міндоходів в Одеській області 04.11.2014р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26.09.2014 року та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, виступ представника відповідача та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність належних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Позивач - ТОВ «Істок» (код ЄДРПОУ 24759439, адреса: м.Білгород-Дністровський, вул.Ізмаїльська,106) 20.01.1997р. зареєстровано як юридична особа Білгород-Дністровською міською радою, з 14.04.1997р. знаходиться на податковому обліку в Білгород-Дністровській ОДПІ та з 10.07.1997р. є платником ПДВ.

В січні 2012 року, на підставі на підставі приписів ст.78, п.79.1,79.2, ст.79 ПК України, наказу керівника ОДПІ від 08.01.2012 року №38 та листа заступника начальника ВПМ Білгород-Дністровської ОДПІ №18/26-05 від 12.01.2012р. (який проводив перевірку позивача в рамках ст.97 КПК України), інспекторами-ревізорами ОДПІ була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ТОВ «Істок» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «ІРФ-Дистрибуція» та ТОВ «Інтеррибфлот» за період з 01.01.2010 року по 30.06.2010 року.

За результатами зазначеної перевірки складено акт №312/23-10/24759439 від 02.02.2012 року, в якому було встановлено та зафіксовано завищення підприємством позивача своїх валових витрат, в результаті чого за І півріччя 2010 року занижено податок на прибуток підприємств на суму 2 510 456 грн., у зв'язку із порушенням положень п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 діючого на той час Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

В подальшому, на підставі вказаного вище акту перевірки, уповноваженою особою Білгород-Дністровської ОДПІ 05.08.2014 року було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000512201 про нарахування підприємству позивача податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 2 510 456 грн. та застосовання штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 627 614 грн.

Не погоджуюсь з зазначеним рішенням податкового органу, позивач оскаржив його до окружного суду.

Вирішуючи справу по суті та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог та, відповідно з протиправності спірного рішення відповідача, яке було прийнято поза межами встановленого законом строку.

Однак, колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, не може погодитися з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх необгрунтованими, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

А згідно із ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах, встановлених законом.

Як слідує з положень п.1.1 ст.1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, з 01.01.2011 р. він регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до приписів п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім НБУ) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Положеннями ж п.75.1 ст.75 ПК України, в свою чергу, передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Так, «валовими витратами», згідно п.5.1 ст.5 Закону України №283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (діючого на час спірних правовідносин), є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Разом з тим, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 цього ж Закону №283/97-ВР встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими бухгалтерськими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку.

Як видно зі змісту положень ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-XIV, «первинний документ» - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а «господарська операція» - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Так, як вбачається з матеріалів справи та змісту спірного акту перевірки від 02.02.2012 року, перевіркою повноти і своєчасності відображення в податковому обліку та звітності операцій ТОВ «Істок» по взаємовідносинам з ТОВ «ІРФ-Дистрибуція» і ТОВ «Інтеррибфлот» було встановлено, що незважаючи на ухвалу Господарського суду Одеської області від 01.02.2010р. по справі №1/24-10-510 про порушення провадження про визнання ТОВ «Істок» банкрутом, посадовими особами підприємства позивача (т.б. директором ОСОБА_2) 22.03.2010 року було укладено та підписано з ТОВ «Інтеррибфлот» (директор - ОСОБА_3.) договір №60 купівлі-продажу консервів на загальну вартість - 5 013 000 грн. (з урахуванням ПДВ).

Як видно з акту перевірки від 02.02.2012р., факт поставки вказаного товару підтверджується лише виписаною ТОВ «Інтеррибфлот» (с.Вишневе Київська обл.) видатковою накладною від 05.04.2010р. (місце поставки: м.Новомосковськ). Інших первинних документів, які б підтверджували виконання цього договору від 22.03.2010р. в даному акті перевіряючими не зазначено та в матеріалах справи вони теж відсутні.

Одночасно з вказаного акту перевірки, в свою чергу, встановлено, що 01.04.2010р. між ТОВ «Істок» (м.Б-Дністровський) та ТОВ «Інтеррибфлот» (с.Вишневе Київська обл.) було укладено договір №63 зберігання придбаних позивачем консервів на складі в м.Новомосковськ. При цьому, як слідує з цього акту, факт передачі товару на зберігання підтверджується лише тільки актом прийому-передачі від 05.04.2010р. Інших документів, які б підтверджували виконання цього договору від 01.04.2010р. в даному акті перевіряючими не зазначено та в матеріалах справи останні, як і сам договір, теж відсутні.

Разом з тим, судовою колегією з матеріалів справи встановлено, що відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 30.11.2011р. по справі №16/058-11 вищезазначений договір купівлі-продажу №60 від 22.03.2010р. визнано недійсним, оскільки останній був укладений ТОВ «Істок» з порушенням вимог ч.13 ст.13 Закону україни «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», т.б. в період розпорядження майном боржника, яке було введено ухвалою господарського суду Одеської області від 01.02.2010р. у справі №1/24-10-510 про банкрутство, а кредиторська заборгованість по даному договору була включена до реєстру кредиторів, затвердженого ухвалою господарського суду одеської області від 28.01.2011р. по справі №32/78-10-2331 про банкрутство.

Далі, як встановлено з матеріалів справи та спірного акту перевірки від 02.02.2012р., ТОВ «Істок» (в особі директора ОСОБА_2), незважаючи на ухвалу Господарського суду Одеської області від 01.02.2010р. (по справі №1/24-10-510) про порушення провадження про визнання ТОВ «Істок» банкрутом, 10.03.2010 року було укладено з ТОВ «ІРФ-Дисрибуція» (в особі того самого директора - ОСОБА_3.) договір №59 купівлі-продажу консервів на загальну суму - 7 037 190 грн. (з урахуванням ПДВ).

З даного акту перевірки від 02.02.2012р. видно, що факт поставки вказаного товару підтверджується лише виписаною ТОВ «ІРФ-Дисрибуція» (розташованого теж в с.Вишневе Київська обл.) видатковою накладною від 02.04.2010р. (місце поставки: м.Новомосковськ). Інших первинних документів, які б підтверджували виконання цього договору від 10.03.2010р. в даному акті перевіряючими не зазначено та в матеріалах справи вони теж відсутні.

Також, з вказаного акту, в свою чергу, встановлено, що 02.04.2010р. між ТОВ «Істок» (м.Б-Дністровський) та ТОВ «ІРФ-Дисрибуція» (с.Вишневе Київська обл.) було укладено договір №64 зберігання придбаних позивачем консервів на складі в м.Новомосковськ. При цьому, як слідує з цього акту, факт передачі товару на зберігання підтверджується лише тільки актом прийому-передачі від 02.04.2010р. Інших документів, які б підтверджували виконання цього договору від 02.04.2010р. в даному акті перевіряючими не зазначено та в матеріалах справи останні, як і сам договір, теж відсутні.

Однак, судом 2-ї інстанції з матеріалів справи встановлено, що відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 30.11.2011р. по справі №9/073-11 вищезазначений договір купівлі-продажу №59 від 10.03.2010р. визнано недійсним, оскільки останній був укладений ТОВ «Істок» з порушенням вимог ч.13 ст.13 Закону україни «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», т.б. в період розпорядження майном боржника, яке було введено ухвалою господарського суду Одеської області від 01.02.2010р. у справі №1/24-10-510 про банкрутство, а кредиторська заборгованість по даному договору була включена до реєстру кредиторів, затвердженого ухвалою господарського суду одеської області від 28.01.2011р. по справі №32/78-10-2331 про банкрутство.

Крім того, при цьому ще необхідно зазначити, що в ході проведення перевірки дотримання вимог податкового та іншого законодавства ТОВ «Істок» по взаємовідносинам з ТОВ «Інтеррибфлот» (Київська обл., с.Вишневе, вул.Київська,8) і ТОВ «ІРФ-Дисрибуція» (Київська обл., с.Вишневе, вул.Київська,8) відповідачем були враховані і висновки іншого акту перевірки Білгород-Дністровської ОДПІ №2587/23-219/24759439 від 16.07.2010р. «Про результати невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Істок» щодо достовірності формування податкового кредиту за квітень 2010р.», яким, в свою чергу, встановлено, що згідно бази даних АРМу керівник обох контрагентів позивача - ТОВ «Інтеррибфлот» та ТОВ «ІРФ-Дисрибуція» - гр.ОСОБА_3 є керівником ще 62-х СГД.

До того ж, з цього акту перевірки від 16.07.2010р. вбачається, що ТОВ «Інтеррибфлот» та ТОВ «ІРФ-Дисрибуція» мають ознаки фіктивності, оскільки чисельність працюючих на цих підприємствах станом на І квартал 2010р. становить 1 чол., у них відсутні основні засоби, транспорт, будь-які матеріальні ресурси, виробничі бази чи складські приміщення, а відображення в податкових обліках (в т.ч. деклараціях) цих підприємств сум ПДВ взагалі не співпадає із сумами ПДВ, відображеними позивачем в своєму податковому обліку.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що з матеріалів справи встановлено, що в липні 2012р. ТОВ «Істок» оскаржило до суду дії Білгород-Дністровської ОДПІ, пов'язані з проведенням невиїзної позапланової перевірки, яка оформлена актом №312/23-10/24759439 від 02.02.2012 року, однак постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30.08.2012р. (по справі №1570/3602/2012), залишеної без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2013р. (ухвала ВАС України від 31.07.2013р. про відмову у відкритті касаційного провадження), у задоволенні того адміністративного позову було відмовлено та відповідно, цю перевірку, як і зроблені нею висновки, визнано правомірними.

При цьому, необхідно вказати та звернути увагу на ту обставину, що в постанові від 30.08.2012р. (справа №1570/3602/2012) Одеський окружний адміністративний суд зробив висновок й про те, що Білгород-Дністровська ОДПІ не приймаючи в 10-дений строк після перевірки податкові повідомлення-рішення, діяла в даному випадку у відповідності до вимог ст.86 ПК України, оскільки ця перевірка фактично проводилася на письмову вимогу Відділу податкової міліції (лист №18/26-05 від 12.01.2012р.), який, в свою чергу, на той час проводив відносно ТОВ «Істок» оперативні заходи порядку КПК України.

Відповідно до ч.2 ст.14 КАС України, постанови та ухвали в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

А згідно з приписами ч.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В подальшому, як встановлено судовою колегією, всі матеріали даної перевірки, разом із актом від 02.02.2012р., були передані (службова записка №27/23 від 02.02.2012р.) до Відділу податкової міліції для відповідного реагування в порядку КПК України та притягнення керівництва ТОВ «Істок» до кримінальної відповідальності.

А далі, по справі встановлено, що саме на підставі вказаних вище матеріалів перевірки від 02.02.2012р., постановою ст.слідчого з ОВС СВ СДПІ з ВПП у м.Одесі від 06.08.2012 року відносно директора ТОВ «Істок» ОСОБА_2 було порушено кримінальну справу №201201200046 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 КК України (т.б. за ухилення від сплати податків).

Разом з тим, як видно з матеріалів справи, 27.06.2014 року зазначене вище кримінальне провадження постановою ст.слідчого з ОВС 2-го ВКР СУ ФР ГУ Міндоходів в Одеській області було закрито на підставі ч.1 п.2 ст.284 КПК України (т.б. у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення).

При чому, копія вказаної постанови слідчого від 27.06.2014р. фактично була направлена на адресу Білгород-Дністровської ОДПІ для прийняття відповідного рішення щодо застосування до ТОВ «Істок» штрафних (фінансових) санкцій, в кінці липня 2014р. (супровідний лист вих.№6560 від 25.07.2014р., вх.№315/8 від 28.07.2014р.)

Таким чином, після реального отримання 28.07.2014 року копії зазначеної постанови слідчого, керівником Білгород-Дністровської ОДПІ, у відповідності до вимог п.58.4 ст.58 та п.86.9 ст.86 ПК України, 05.08.2014 року, т.б. у встановлений цим Кодексом 10-дений строк, було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення №0000512201 про нарахування ТОВу «Істок» податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 2 510 456 грн. та застосовання штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 627 614 грн.

Отже, за вказаних обставин, судова колегія, приймаючи до уваги вищевикладене та відсутність в матеріалах даної справи жодних достатніх доказів на підтвердження позиції позивача, приходить до висновку про правомірність і законність прийнятого відповідачем оскарженого податкового повідомлення-рішення №0000512201 від 05.08.2014р., в зв'язку із чим, позовні вимоги ТОВа «Істок» (визнаного банкрутом постановою господарського суду Одеської області від 23.06.2015р. по справі №2-32/78-10-2331) задоволенню не підлягають, що, в свою чергу, помилково не було встановлено судом 1-ї інстанції.

До того ж, ще слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

А у відповідності до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, судова колегія вважає, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до частково неправильного вирішення справи, до того ж, висновки суду не в повній мірі відповідають обставинам справи та ґрунтуються на невірному тлумаченні норм діючого законодавства.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Отже, за вказаних обставин та враховуючи, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також в зв'язку із тим, що деякі висновки суду не відповідають обставинам справи, судова колегія, діючи в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, у відповідності до п.п.3,4 ч.1 ст.202 КАС України, вважає за необхідне скасувати постанову окружного суду та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ТОВ «Істок» залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст.195,196,198,202,205,207,254 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області - задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2014 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Істок» - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

Судді: О.С. Золотніков

В.О. Скрипченко