Постанова № 50919200, 15.09.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2015 року Справа № 876/7592/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Качмара В.Я.,

суддів - Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

за участі секретаря - Ратушної М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Управління Укртрансінспекції у Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 червня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Укртрансінспекції у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В :

04.09.2014 (здано на пошту) позивач звернувся до суду із позовом до Управління Укртрансінспекції у Закарпатській області (далі - Управління) про визнання протиправним та скасування наказу відповідача від 05.08.2014 №07.2-25/47 «Про звільнення за прогул без поважних причин ОСОБА_1» (далі - Наказ), яким його звільнено з посади заступника начальника відділу ліцензування та адміністративних послуг, поновити його на рівнозначній посаді в Управлінні з 06.05.2014, зобов'язати Управління нарахувати та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу з 05.08.2014 по дату прийняття рішення у справі та допустити негайне виконання постанови в частині поновлення на посаді та виплати заробітної плати. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що його протиправно звільнено з роботи за прогул без поважних 14.04.2014, оскільки обставини відсутності на роботі в цей день вже досліджувалися судом. Таке звільнення відбулося за межами строків притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 червня 2015 року у справі №807/2906/14 позов задоволено, визнано протиправним та скасовано Наказ, поновлено позивача на посаді заступника начальника відділу ліцензування та адміністративних послуг з 06.08.2014, зобов'язано Управління нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06.08.2014 по 17.06.2015 у розмірі 27611,08грн, допущено негайне виконання постанови в частині поновлення на раніше займаній посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

Постанову оскаржив відповідач, який в апеляційній скарзі просить її скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачем не надано доказів поважності невиходу на роботу 14.04.2014. Судом не враховано його звернення в цей день до лікаря-фтизіатра за консультацією в проміжок з 08/00-10/00год, та де він перебував інший робочий час і по якій причині не з'явився на своє робоче місце.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представників сторін, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Задовольняючи позов та поновлюючи позивача на відповідній посаді з 06.08.2014 суд першої інстанції виходив з того, що позивача звільнено без законних підстав та з порушенням установленого законом порядку.

Такі висновки суду є частково правильними, виходячи з наступних міркувань.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з п.4 ч.1 ст.40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Окрім цього, згідно вимог ст.148 цього Кодексу, дисциплiнарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пiзнiше одного мiсяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника вiд роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатнiстю або перебування його у вiдпустцi. Дисциплiнарне стягнення не може бути накладене пiзнiше шести мiсяцiв з дня вчинення проступку.

Таким чином, трудове законодавство не тільки зазначає перелік підстав розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця, але й встановлює юридичні гарантії забезпечення прав працівника від незаконного звільнення, однією з яких є передбачена ст.148 КЗпП заборона звільнення працівника поза межами визначених нею строків.

Отже, звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.

Встановлено, що 06.05.2014 наказом Управління №07.2-25/32 «Про звільнення ОСОБА_1» (далі - Наказ-1), позивача було звільнено із вказаної посади за прогул без поважних причин на підставі п.4 ч.1 ст.40 КЗпП (а.с. 49). Видачі даного наказу передував акт від цієї ж дати про відсутність позивача на роботі в період із 11.04.2014 по 05.05.2014 та з 09/00 год. по 18/00год. 06.05.2014.

В подальшому, постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 липня 2014 року у справі №807/2032/14 Наказ-1 було визнано протиправним та скасовано, поновлено позивача на раніше займаній посаді з 06.05.2014 (а.с.51-55).

Цим судовим рішенням, зокрема, встановлено, що позивач з 07.04.2014 по 12.04.2014 та з 15.04.2014 по 30.04.2014 перебував на лікарняному, ним не було надано доказів поважності причин невиходу на роботу, зокрема, 14.04.2014.

На виконання цього судового рішення, відповідачем 04.08.2014 було видано наказ №07.2-254/46 «Про поновлення на роботі ОСОБА_1», яким останнього поновлено на раніше займаній посаді з 06.05.2014 (а.с.56-59).

05.08.2014 Управлінням було прийнято Наказ, яким ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника відділу ліцензування та адміністративних послуг з 05.08.2014, у зв'язку з прогулом без поважних причин 14.04.2014, за п.4 ч.1 ст.40 КЗпП (а.с.64).

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2015 року вказану постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 липня 2014 року залишено без змін. Апеляційним судом досліджувалася обставина відсутності позивача на роботі 14.04.2014 та ним зроблено висновок, що в цей день позивач звертався за допомогою до лікаря, що засвідчується довідкою консультацією лікаря-фтизіатра. Причиною звернення до лікаря була наявність скарг на погане самопочуття у позивача, що стало підставою для подальшого перебування на амбулаторному лікуванні з 15.04.2014 року, а відтак така відсутність позивача на роботі не може бути такою, що була без поважних причин (а.с.108-112, 147).

Відповідно до ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Також судом першої інстанції правильно констатовано, що позивача звільнено поза межами місячного строку встановленого ст.148 КЗпП, оскільки відповідачу було відомо про відсутність позивача на роботі 14.04.2014 ще до його звільнення 06.05.2014 - відсутність лікарняного листка за цей день (а.с.63, 65-67).

Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку.

Відповідно до ч.1 ст.235 КЗпП у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Вищий адміністративний суд України в абзаці 10 пп.10.2 п.10 постанови Пленуму від 20.05.2013 №7 «Про судове рішення в адміністративній справі» роз'яснив, що задовольняючи позовні вимоги про поновлення на публічній службі, суд повинен визнати протиправним рішення суб'єкта владних повноважень повністю або частково та скасувати акт індивідуальної дії повністю або ту його частину, яка стосується позивача, з моменту прийняття акта та обов'язково вказати дату, з якої особу поновлено на посаді.

Відтак, апеляційний суд не погоджується із висновком суду першої інстанції щодо поновлення позивача на роботі з 06.08.2014, оскільки такий підлягає поновленню на раніше займаній посаді з моменту звільнення (з моменту порушення його прав), а саме з 05.08.2014.

Враховуючи наведе вище, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, постанову в частині поновлення на посаді скасувати, прийняти нову постанову про задоволення позову в цій частині та поновити позивача на відповідній посаді з 05.08.2014.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 202, 205, 207, 254 КАС, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Управління Укртрансінспекції у Закарпатській області задовольнити частково.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 червня 2015 року в частині поновлення на посаді скасувати та прийняти нову постанову, якою позов в цій частині задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу ліцензування та адміністративних послуг Управління Укртрансінспекції у Закарпатській області з 05 серпня 2014 року.

В решті постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 червня 2015 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.Я. Качмар

Суддя О.М. Гінда

Суддя В.В. Ніколін

Повний текст виготовлений 18 вересня 2015 року.