Рішення № 50911561, 15.09.2015, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" вересня 2015 р.Справа № 916/2682/15

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Волкова Р.В.

при секретарі судового засідання Кришталь Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (м.Київ);

до відповідача: публічного акціонерного товариства "Одесагаз" (м.Одеса);

про стягнення 154479313,37грн.

за участю:

представника позивача: ОСОБА_1 (за довіреністю);

представника відповідача: ОСОБА_2 (за довіреністю);

СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ, звернувся до господарського суду з позовом до відповідача, публічного акціонерного товариства "Одесагаз", м.Одеса, про стягнення 106791968,35грн. основного боргу, 29490469,10грн. інфляційних, 16961327,04грн. пені, 1235548,88грн. 3% річних.

В обґрунтування своїх вимог посилається на укладання з відповідачем договору № 13-421-ВТВ на купівлю-продаж природного газу від 04.01.2013 з додатками, поставку відповідачу природного газу, часткове виконання відповідачем свого обовязку щодо його оплати, нарахування пені, інфляційних та 3% річних в звязку з прострочкою оплати.

Відповідач вимоги позивача не визнав, посилаючись на невірний розрахунок 3% річних та інфляційних оскільки ці суми стягуються лише на підставі вимоги кредитора та нараховуються на суму основного боргу яка існувала на момент висування такої вимоги, помилкове врахування позивачем днів здійснення оплати в день прострочки під час розрахунку, наявність форс-мажорних обставин підтверджених сертифікатом Одеської регіональної торгово-промислової палати, ненадання під час нарахування фінансових санкцій позивачем доказів порушення його прав чи інтересів, перевищення фактичних витрат відповідача над встановленими НКРЕКП тарифами, встановлення пунктом 6.1 Додаткової угоди № 11 до договору іншого порядку оплати та на інші зазначені у відзиві та поясненнях обставини.

Також відповідач звернувся з клопотанням про зупинення провадження по справі до розгляду повязаної з нею іншою справою за № 826/15132/15, яка розглядається окружним адміністративним судом міста Києва, за позовом 30 публічних акціонерних товариств до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України про скасування наказу № 122 від 02.03.2015 в частині зобовязання вчинити певні дії. Судом вказане клопотання розглянуто та відхилено в звязку з відсутністю передбачених ст.79 ГПК України підстав для зупинення провадження по справі.

Відповідач звернувся з клопотанням про зменшення розміру пені до 1% від заявленої суми. Вказане клопотання судом розглянуто та відхилено з урахуванням того, що таке зменшення є правом, а не обовязком суду, крім того відповідачем не надано належного обгрунтування необхідності таких дій з урахуванням вимог господарського процесуального законодавства.

Вступна та резолютивна частина рішення оголошені в судовому засіданні 15.09.2015 року.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Між сторонами по справі був підписаний договір № 13-421-ВТВ на купівлю-продаж природного газу від 04.01.2013 з додатками.

Відповідно до п.1.1 вказаного договору, позивач взяв на себе обов'язок передати у власність відповідачу природний газ, а відповідач - прийняти його та оплатити. Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань відповідно до ст.175 ГК України.

На виконання умов договору, позивач протягом лютого - листопаду 2013року, січня - грудня 2014 року, лютого та березня 2015 року передав відповідачу природного газу на 229074132,83грн. Вказані обставини підтверджуються доданими до матеріалів справи актами приймання-передачі природного газу, які підписані сторонами, скріплені їх печатками та не заперечуються відповідачем.

Пунктом 6.1 договору встановлено, що оплата здійснюється відповідачем грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень п.6.2 договору. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа наступного за місяцем поставки газі на підставі актуприймання передачі.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст.193 ГК України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного Кодексу України забороняє односторонню відмову від зобов'язання або зміну його умов не, якщо інше не встановлено договором або законом.

В порушення наведених вище норм закону, а також умов договору, відповідач свої зобов'язання щодо оплати виконав частково, в звязку з чим склалась заборгованість у розмірі 106791968,35грн. Строк сплати вказаної заборгованості минув, доказів оплати вказаної суми відповідач не представив.

Відповідачем до матеріалів справи наданий сертифікат № 2497 про форс-мажорні обставини (обставининепереборної сили) Одеської регіональної торгово-промислової палати.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Дослідивши наданий відповідачем сертифікат № 2497, суд вважає, що вказані у ньому підстави, а саме - зниження споживання природного газу ПАТ "Одеський припортовий завод" і забороняючи акти державних органів влади, не є достатньою та обгрунтованою підставою для звільнення відповідача від виконання зобовязань за договором.

Посилання відповідача на внесення Додатковою угодою № 11 від 22.12.2014 змін до порядку розрахунків між сторонами суд вважає безпідставними, оскільки вказаною та Додатковою угодою внесення до пункту 6.1 договору не вносились, строки оплати за природний газ не змінювались.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст. 610 ЦК України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 7.2 договору сторонами передбачено у разі невиконання відповідачем вимог п.6.1 договору стягнення пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

В звязку з цим, на підставі умов договору та вказаних правових норм позивачем нараховано 16961327,04грн. пені згідно наданого розрахунку.

Крім того, у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

В наданому до суду розрахунку заявлених до стягнення сум вбачається, що нарахування пені та 3% річних здійснено з урахуванням дня, в який відбулася часткова оплата.

Така правова позиція позивача є хибною з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 251 ЦК України терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина 2 статті 252 ЦК України).

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Згідно з частиною 1 статті 255 ЦК України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Відповідно до частини 3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відтак, пеня може бути нарахована лише за кожен повний день прострочення платежу.

Із системного аналізу наведених приписів чинного законодавства вбачається, що день фактичної оплати не повинен включатися до періоду часу, за який може здійснюватися стягнення пені.

У той же час із наданого заявником розрахунку пені вбачається, що суму заявлених до стягнення грошових коштів було обчислено позивачем з урахуванням дня, в який відбулася часткова оплата, що суперечить нормам чинного законодавства.

Аналогічна правова позиція щодо неприпустимості включення дня виконання зобов'язання до періоду часу, за який може здійснюватися стягнення пені, висловлена у постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 15.01.2015 року у справі № 910/23600/13.

З урахуванням вищевказаного, стягненню підлягає пеня у наступному розмірі по поставках:

- за лютий 2013 року 77475,10 грн.;

- за квітень 2013 року 272095,22 грн.;

- за травень 2013 року 341299,21 грн.;

- за червень 2013 року 138247,49 грн.;

- за листопад 2013 року 22999,84 грн.;

- за січень 2014 року 147476,99 грн.;

- за березень 2014 року 32629,50 грн.;

- за квітень 2014 року 36525,65 грн.;

- за травень 2014 року 450866,95 грн.;

- за серпень 2014 року 234884,53 грн.;

- за вересень 2014 року 379698,72 грн.;

- за жовтень 2014 року 426081,48 грн.;

- за листопад 2014 року 1035380,72 грн.;

- за грудень 2014 року 8152541,46 грн.;

- за лютий 2015 року 4753115,51 грн.;

- за березень 2015 року 202357,08 грн.;

Всього 16703675,45грн. пені.

Стосовно 3% річних, з урахуванням вищевказаних обставин стягненню підлягає 1216720,57грн.

Щодо клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій на 99 відсотків внаслідок тяжкого фінансового стану, суд вважає його недоведеним, необґрунтованим належними доказами та таким, що задоволенню не підлягає, і відхиляє.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення 106791968,35грн. основного боргу, 29490469,10грн. інфляційних, 16961327,04грн. пені, 1235548,88грн. 3% річних підлягають задоволенню в частині стягнення 106791968,35грн. основного боргу, 29490469,10грн. інфляційних, 16703675,45грн. пені та 1216720,57грн. 3% річних.

Відповідно до ст.ст.44, 49 Господарського процесуального Кодексу України та враховуючи виникнення спору внаслідок неправильних дій відповідача, судові витрати суд покладає на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 549, 551, 610, 611, 612, 625, 629 Цивільного Кодексу України, ст.ст.22, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ, про стягнення з публічного акціонерного товариства "Одесагаз", м.Одеса, 106791968,35грн. основного боргу, 29490469,10грн. інфляційних, 16961327,04грн. пені, 1235548,88грн. 3% річних задовольнити частково.

2. Стягнути з з публічного акціонерного товариства "Одесагаз" (65003, м.Одеса. вул.Одарія. буд.1, код ЄДРПОУ 03351208) на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 106791968,35грн. основного боргу, 29490469,10грн. інфляційних, 16703675,45грн. пені, 1216720,57грн. 3% річних, 73080грн. витрат зі сплати судового збору.

3. В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області протягом десяти днів з моменту складення повного рішення. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 21 вересня 2015 р.

Суддя Р.В. Волков