Постанова № 50907290, 16.09.2015, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2015 року справа № 823/2269/15

16 год. 35 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваленка В.І.,

за участю секретаря Савости С.В.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1 за довіреністю,

відповідача не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси адміністративну справу за позовом Смілянської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області до ОСОБА_2 про стягнення 6345 грн. 14 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Смілянська обєднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Черкаській області звернулась до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 про стягнення 6345 грн. 14 коп.

Позивач зазначає, що відповідач має податковий борг з орендної плати за землю, який останнім у добровільному порядку не сплачений, а тому позивач просить стягнути його в судовому порядку.

Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

В ході судового розгляду справи відповідач заперечував проти задоволення позову, мотивуючи це тим, що договір оренди земельної ділянки не підписував та не укладав, межі земельної ділянки не встановлено. Відповідач також стверджував, що не може бути фізичною особою-підприємцем, оскільки проживає в іншій країні з 2011 року. За таких обставин просив суд відмовити в задоволенні позову.

Відповідач в судове засідання не зявився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши наявні матеріали справи, повно, всебічно, обєктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до такого висновку.

В судовому засіданні суд встановив, що ОСОБА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, зареєстрований субєктом господарювання 30.09.2002р. та припинив підприємницьку діяльність за власним рішенням, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 05.08.2014р. здійснено відповідний запис.

При дослідженні письмових доказів, які містяться в матеріалах справи, судом встановлено, що між Шполянською міською радою Черкаської області та відповідачем укладено договір оренди землі від 08.09.2008р., строком на 6 років до 17.10.2014р. За цим договором сторони домовились, що орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка за цільовим призначенням відноситься до забудованих земель загального призначення під розміщення адміністративної будівлі, площею 1463 кв. м., яка знаходиться за адресою: Черкаська обл., м. Шпола, вул. Червоноармійська, 66-в. Договір зареєстровано у Шполянському відділі Черкаської регіональної філії ДП «Центрального державного земельного кадастру», про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 23.10.2008р. за № 040879900136.

Згідно пункту 4.1 зазначеного договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі з 01.01.2008р. у розмірі 806 (вісімсот шість) грн. 24 коп.

Згідно відомостей, які містяться в матеріалах справи, відповідач востаннє подав позивачу податкову декларацію від 26.11.2013р. з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2011 рік, в якій визначено загальний річний розмір орендної плати за землю в сумі 9 674 грн. 88 коп., при щомісячній сплаті в сумі 806 грн. 24 коп.

При вирішенні спору суд враховує, що статтею 1 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 року №161-XIV (далі Закон № 161) встановлено, що оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 5 Закону № 161 встановлено, що орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

Відповідно до статті 13 Закону № 161 договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно статті 21 Закону № 161 (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Отже, справляння орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, а також відповідальність платників та контроль за правильністю її обчислення і справляння здійснюється відповідно до Податкового кодексу України.

Як встановлено судом, контроль за справлянням орендної плати до бюджету покладено на позивача.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

В силу положень пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Як передбачено пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

За змістом положень пункту 56.11 статті 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

При дослідженні в судовому засіданні письмових матеріалів справи, судом встановлено, що за наслідками перевірки відповідача на предмет своєчасності сплати податків до бюджету, посадовими особами позивача складено акт № 325/23-04-15-0121/НОМЕР_1 від 24.03.2014р., яким зафіксовано несвоєчасну сплату відповідачем орендної плати за землю у 2012 році. На підставі цього акту перевірки позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 24.03.2014р., яким відповідачу нараховано штрафні санкції в розмірі 6005 грн. 14 коп. Вказане податкове повідомлення-рішення одержано відповідачем 24.03.2015р.

Крім того, за наслідками проведення перевірки своєчасності подання відповідачем податкової звітності, посадовими особами позивача складено акт №1671/23-04-15-0208/НОМЕР_1 від 11.11.2014р., яким зафіксовано неподання відповідачем декларацій з орендної плати за землю за 2012-2014 роки. На підставі цього акту перевірки позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_3 від 19.11.2014р., яким відповідачу нараховано штрафні санкції в розмірі 510 грн.

Пунктом 116.1 статті 116 Податкового кодексу України передбачено, що у разі застосування контролюючими органами до платника податків штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, такому платнику податків надсилаються (вручаються) податкові повідомлення - рішення.

У відповідності до пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

В силу положень пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у пп. 54.3.1 - 54.3.6 п. 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Податковим боргом в розумінні підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України є сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Судом встановлено, що податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_3 від 19.11.2014р. направлено відповідачу за адресою його місця проживання, однак не вручено останньому з незалежних від позивача причин, а отже вважається врученим.

В свою чергу, суми грошових зобовязань, визначені в наведених податкових повідомленнях-рішеннях, є узгодженими, оскільки відомості про їх оскарження відповідачем суду не надані.

Згідно з пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

В судовому засіданні встановлено, що позивачем сформовано та направлено відповідачу податкову вимогу № 488-23 від 14.04.2014р. на суму податкового боргу 5 834 грн. 97 коп.

За змістом положень пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

Приймаючи до уваги ту обставину, що сума податкового боргу відповідача збільшилась, стягненню підлягає вся сума податкового боргу.

Таким чином, як встановлено в судовому засіданні, податковий борг відповідача з орендної плати за земельну ділянку, з урахуванням переплати в сумі 170 грн., яка рахувалась на момент виникнення грошових зобовязань, становить 6 345 грн. 14 коп., що також підтверджується даними зворотного боку облікової картки відповідача.

При цьому, суд відхиляє доводи відповідача, що він не підписував наведеного договору оренди земельної ділянки, оскільки відповідачем на вимогу суду не надано доказів визнання недійним зазначеного договору.

Суд також відхиляє посилання позивача на припинення підприємницької діяльності як підставу звільнення від сплати грошових зобовязань, оскільки, на переконання суду, податковий борг відповідача, який виник у звязку із здійсненням підприємницької діяльності підлягає погашенню незалежно від наявності у відповідача статусу підприємця.

У відповідності до пункту 87.11 статті 87 Податкового кодексу України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

За вказаних обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства та матеріалів справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати, здійсненні позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 11, 14, 70, 71, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2, що зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, в дохід бюджету через Смілянську обєднану державну податкову інспекцію Головного управління державної фіскальної служби у Черкаській області, що знаходиться за адресою: вул. Леніна, 76, м. Сміла, Черкаська обл., 20702, ідентифікаційний код 39620821, кошти в сумі 6 345 (шість тисяч триста сорок пять) грн. 14 коп.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строки та порядку передбаченому статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.І. Коваленко