Постанова № 50905498, 21.09.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

21 вересня 2015 р. № 820/6458/15

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Самойлової В.В.

за участю секретаря судового засідання - Таранової О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції в особі заступника начальника Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_2, третя особа: Публічне акціонерне товариство "Укрсиббанк",-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд скасувати постанови Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції від 19.06.2015 р. про відкриття виконавчого провадження №47916367 з виконання постанови № 45836074 від 25.12.2014 р. про стягнення з нього виконавчого збору в розмірі 29 288,26 грн. та від 19.06.2015 р. про відкриття виконавчого провадження №47916608 з виконання постанови № 45835416 від 25.12.2014 р. про стягнення з нього виконавчого збору в розмірі 292,88 грн.

Позивач обґрунтовує свої вимоги наступним чином.

Так, оскаржувані постанови прийняті без з'ясування усіх обставин та всупереч вимогам діючого законодавства, чим порушені його права, свободи та інтереси, що потребує судового захисту.

Представник позивача за довіреністю ОСОБА_3 позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача за довіреністю ОСОБА_4 проти позову заперечував, посилаючись на те, що в даному випадку вони діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому оскаржувані постанови є правомірними, у зв'язку з чим підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.

Третя особа в судове засідання не прибула, надавши до суду заяву про розгляд справи за її відсутності.

Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності вказаної особи на підставі наявних в ній доказів, згідно приписів ст. 128 КАСУ.

Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Встановлено, що за заявою стягувача - ПАТ "УкрСиббанк" постановою заступника начальника Дзержинського ВДВС ХМУЮ ОСОБА_2 від 15.12.2014 р. було відкрито виконавче провадження № 45836074 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 11015954000 від 04.07.2006 р. в сумі 35 421, 78 дол. США, що по курсу НБУ станом на 17.01.2014 р. складало 283 126,29 грн. та пені у розмірі 9756, 40 грн., всього 292 882,69 грн.

Також, за постановою державного виконавця від 15.12.2014 р. було відкрито виконавче провадження № 45835416 про стягнення з ОСОБА_1, судових витрат в розмірі 2 928, 80 грн.

У зв'язку з простроченням строків виконання вказаних постанов 25.12.2015 р. державним виконавцем була прийнята постанова № 45835416 про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 292,88 грн. та постанова № 45836074 про стягнення з нього виконавчого збору в сумі 29 288,26 грн.

При вирішенні даного спору, суд враховує наступні обставини та нормативні положення.

Так, 12.06.2015 р. кредитор ПАТ "УкрСиббанк" (стягувач) надіслав ОСОБА_1 письмову пропозицію за вих. №571/30-7, відповідно до якої запропоновано, що в разі погашення 20% повної суми боргу за вказаним кредитним договором (сума присуджена судом та сума відсотків, що нарахована по дату погашення) та судових витрат банку в сумі 2 938,85 грн., банк зобов'язався анулювали залишкову суму боргу та відкликати виконавчі листи без виконання, тобто зазначеним листом банком фактично запропонована мирова угода щодо не примусового вирішення питання щодо погашення заборгованості за кредитним договором, виконання якої припиняє взаємні обов"язки сторін, в тому числі і грошові зобов'язання позивача за вищевказаним кредитним договором.

Таким чином, на виконання прийнятих умов угоди, 15.06.2015 р. ОСОБА_1 добровільно було сплачено в касу ПАТ "УкрСиббанк" 8 272, 94 дол. США (20% повної суми боргу станом на дату сплати), що по курсу НБУ становило 174218, 43 грн., що підтверджується копіями платіжних квитанцій № 50 та 54 від 15.06.2015 р. Відповідно квитанції № 43 від 15.06.2015 р. позивачем було сплачено, також, і судові витрати в сумі 2 938,85 грн.

Як свідчать докази у справі, в день здійснення позивачем вказаних платежів банк надав позивачу повідомлення про анулювання боргу (гарантійний лист) вих. 31-4-71/150 (додається), в якому вказано, що станом на 15.06.2015 р. за ним обліковується 41 364, 70 дол. США, що по курсу НБУ складає 871 092, 14 грн., пеня по рішенню суду в сумі 9 756,40 грн. та судові витрати в сумі 2938, 85 грн.

Цим листом ПАТ "УкрСиббанк" повідомив про анулювання кредитної заборгованості ОСОБА_1 та пені по рішенню суду, що станом на 15.06.2015 р. становило 33 091, 76 дол. США (сума основного боргу - 27 184,84 дол. і сума процентів - 5942,92 дол.) та 9 756,40 грн. пені за рішенням суду.

Таким чином, станом на 15.06.2015 р. жодна з вищевказаних постанов державного виконавця про стягнення з ОСОБА_1 суми боргу за рішенням суду та судових витрат примусово не виконувалась і не виконана, у зв'язку з подальшою відмовою стягувана від примусового виконання (заява про повернення виконавчих документів без виконання) та укладенням сторонами вказаної угоди.

На підставі заяви представника банку від 17.06.2015 р., 18.06.2015 р. державним виконавцем була видана постанова про повернення виконавчого документа стягувачу без виконання відповідно до ст. 40 Закону України "про виконавче провадження".

Пунктами 2, 3 вказаної постанови зазначені постанови про стягнення виконавчого збору було виділено в окреме провадження.

На підставі постанови відповідача № 45836074 від 25.12.2014 р. про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору 29288,26 грн. 19.06.2015 р. державним виконавцем була видана постанова про відкриття виконавчого провадження № 47916367 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору 29 288,26 грн.

На підставі постанови № 45835416 від 25.12.2014 р. про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору 292,88 грн., 19.06.2015 р. державним виконавцем була видана постанова про відкриття виконавчого провадження № 47916608, про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору 292,88 грн.

Згідно зі ст. 46 Закону України "Про виконавче провадження", у разі невиконання рішення у строк, встановлений для його добровільного виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, стягується виконавчий збір у розмірі 10% від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передано стягувану за виконавчим документом.

Тобто, для того, щоб виникли підстави для стягнення виконавчого збору, державний виконавець повинен фактично примусово виконати рішення. Якщо ж, боржник виконав рішення самостійно, навіть, після сплину встановленого строку для його добровільного виконання, виконавчий збір не стягується.

Ця правова позиція підтверджується Верховним Судом України та судовою практикою Вищого господарського суду України. Так, згідно п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 р. № 14 «Про судову практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» витрати виконавчого провадження та виконавчий збір стягуються за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно у встановлений для цього строк і воно було виконане примусово.

Тобто, обов'язковою умовою для стягнення виконавчого збору являється фактичне примусове виконання рішення.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.06.2008 р. у справі № 29/149 зазначено, що відділом державної виконавчої служби не доведено обставини примусового виконання наказу господарського суду та фактичного стягнення з боржника присуджених коштів. Тобто, розмір виконавчого збору визначається яз суми, що фактично стягнена, або вартості майна, що передано стягувану за виконавчим документом. А відтак, касаційна інстанція погоджується з висновком господарських судів попередніх інстанцій про те, що право органу державної виконавчої служби на стягнення виконавчого збору виникає лише у разі стягнення з боржника сум або передачі майна боржника стягувачу, оскільки, саме ці суми є базою для нарахування 10% суми виконавчого збору. Суди також, звернули увагу на те, що відповідно до постанови державного виконавця наказ було повернено стягувачу за його заявою без виконання відповідно до ст. 40 Закону, що додатково доводить факт відсутності примусового виконання судового рішення. Підсумовуючи ВГСУ вказав, що в разі відкликання виконавчого документу відповідно п.1 ст. 40 Закону, є підстави для виключення стягнення виконавчого збору в частині самостійно погашеної суми.

Аналогічної правової позиції дотримався ВГСУ у постанові по справі № 14/54 від 05.04.2012 р. за скаргою КП "Прилукитепловодопостачання" на дії ВДВС Прилукського МУЮ, про визнання незаконною та скасування постанови ДВС про стягнення з боржника виконавчого збору. В зазначеній постанові ВГСУ вказано, що в силу ст. 1 ЗУ "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених в цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які проводять ся на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначений цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом ст.. 44-45 Закону України "Про виконавче провадження", грошові суми, стягнені з боржника, зараховуються державним виконавцем на депозитний рахунок відповідного органу державної виконавчої служби. Стягувачам-юридичним особам стягнуті суми перераховуються державним виконавцем у встановленому порядку на вказані стягувачем належні їм рахунки. В силу ст. 43 Закону України "Про виконавче провадження", з грошової суми (в тому числі одержаної від реалізації майна боржника), яка стягнута державним виконавцем з боржника, в першу чергу повертаються авансовий внесок сторін та інших осіб на проведення виконавчих дій, в другу чергу компенсуються витрати ДВС на здійснення виконавчих дій, не покриті авансовим внеском сторін та інших осіб, у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір. Тобто, у виконавчому провадженні, при зверненні стягнення на грошові кошти боржника всі операції пов'язані з рухом грошових коштів від боржника до стягувача здійснюється через депозитний рахунок відповідного органу ДВС.

Підсумовуючи, ВГСУ вказав, що оскільки, сума боргу погашена боржником самостійно, примусове стягнення в порядку, визначеному Законом не відбулося, а тому не було підстав для стягнення виконавчого збору. За наведених обставин, ВГСУ постановив касаційну скаргу задовольнити, ухвали судів попередніх інстанцій скасувати, та оскаржувану постанову ДВС, про стягнення виконавчого збору, скасувати.

Аналогічна позиція Верховного Суду України викладена і в його постанові від 28.01.2015 року у справі № 924/205/13-г. Зокрема, тут судом зазначено, що сплив строку, наданого на добровільне виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов"язує стягнення виконавчого збору з боржника. Тут, обов'язковою дією передбачено, також, вчинення державним виконавцем дій, спрямованих на примусове виконання рішення.

У ч. 2 ст. 71 КАСУ, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідачі не надали належних доказів в обгрунтування законності прийнятих рішень, що є предметом спору у цій справі, а тому у суду відсутні підстави вважати їх правомірними, у зв"язку з чим адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАСУ позивачу підлягають поверненню судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 73,08 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 11, 94, 128, 159, 160, 162, 181 КАСУ, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Скасувати постанову Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції від 19.06.2015 р. про відкриття виконавчого провадження №47916367 з виконання постанови № 45836074 від 25.12.2014 р. про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору 29 288,26 грн.

Скасувати постанову Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції від 19.06.2015 р. про відкриття виконавчого провадження №47916608 з виконання постанови № 45835416 від 25.12.2014 р. про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору 292,88 грн.

Стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ в Червонозаводському районі міста Харкова, код: 37999628, р/р 31217206784011, МФО 851011) на користь ОСОБА_1 (61202, м. Харків, вул. Ахсарова, буд. 1. кв. 6, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 73,08 (сімдесят три) грн. 08 коп.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Повний текст постанови виготовлено 22.09.2015 року.

Суддя Самойлова В.В.