Постанова № 50904082, 30.08.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2011 року < ЧАС >м. ПолтаваСправа № 2а-1670/4247/11

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Головка А.Б.,

при секретарі Ковальові Д.О.,

за участю:

представника відповідача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства "Павлівське" до Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень рішень, -

В С Т А Н О В И В:

23 травня 2011 року Відкрите акціонерне товариство "Павлівське" (далі - ВАТ "Павлівське", позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області (далі - Карлівська МДПІ, відповідач) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.05.2011 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, від 17.05.2011 року № НОМЕР_3, № НОМЕР_4.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що не погоджується із спірними податковими повідомленнями рішеннями в частині зобовязання ВАТ «Павлівське» сплатити нараховану суму грошового зобовязання протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, та нарахування штрафних (фінансових) санкцій. Крім того наполягав на тому, що діяльність підприємства була направлена на реалізацію активів з метою погашення кредиторської заборгованості, у звязку із чим підприємство не отримувало прибуток від такої діяльності, тому спірні податкові повідомлення рішення вважає неправомірними та такими, що підлягають скасуванню.

Представник позивача у судове засідання не зявився, хоча у матеріалах справи наявні докази, що він належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог. У письмових запереченнях відповідач зазначив, що з порушенням провадження у справі про банкрутство не повязується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати договори та вчиняти інші правочини, у звязку з чим у нього виникають права та обовязки, виконання яких забезпечується на загальних засадах. Вказував, що згідно із загальними правилами за зобовязаннями поточних кредиторів, нараховуються неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань та зобовязань щодо податків і зборів, тому Карлівська МДПІ правомірно прийняла податкові повідомлення-рішення, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ВАТ «Павлівське» (ідентифікаційний код 13953115) зареєстроване Чутівською районною державною адміністрацією Полтавської області 14.06.1994 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 135202, та взято на податковий облік у Карлівській МДПІ.

Постановою Господарського суду Полтавської області від 14.04.2009 року по справі № 10/53-8/53 ВАТ «Павлівське» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

У період з 29.03.2011 року по 14.04.2011 року на підставі направлень від 22.03.2011 року, № 000190, від 12.04.2011 року № 000232, відповідно до наказу Карлівської МДПІ від 22.03.2011 року №249 та затвердженого плану перевірки (термін проведення перевірки продовжувався з 12.04.2011 року по 14.04.2011 року згідно наказу від 12.04.2011 року № 334), відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ВАТ «Павлівське» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2010 року.

Перевірку проведено з відома ліквідатора ВАТ «Павлівське» арбітражного керуючого ОСОБА_2, та в присутності головного бухгалтера ОСОБА_3.

За результатами перевірки складено акт від 21.04.2011 року № 141/23/13953115, у якому відображено порушення позивачем:

- підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 8 678 грн.;

- підпунктів 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.2.1, пункту 5.2, підпункту 5.6.1 пункту 5.6, пункту 5.7 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", внаслідок чого позивачем занижено податок на прибуток на суму 196 648 грн.;

- підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4, підпункту 6.3.3 пункту 6.3 статті 6, пункту 19.2, статті 19 Закону України Про податок з доходів фізичних осіб від 22.05.2003 року № 889-ІV в результаті чого встановлено порушення вимог податкового законодавства щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету на суму 4 390 грн. 84 коп.;

- пункту 2.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року № 637, а саме: перевищення встановленого ліміту залишку готівки у касі 27.09.2010 року в сумі 42 290 грн. 42 коп.

На підставі зазначеного акту перевірки Карлівською МДПІ винесено податкові повідомлення-рішення:

- № НОМЕР_1 від 12.05.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 10 847 грн. 50 коп., в тому числі: 8 678 грн. - основний платіж, 2 169 грн. 50 коп. - штрафна (фінансова) санкція;

- № НОМЕР_2 від 12.05.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем: податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 5 488 грн. 55 коп., в тому числі: 4 390 грн. 84 коп. - основний платіж, 1 097 грн. 71 коп. - штрафна (фінансова) санкція;

- № НОМЕР_3 від 17.05.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем: податок на прибуток на загальну суму 245 810 грн., в тому числі: 196 648 грн. - основний платіж, 49 162 грн. - штрафна (фінансова) санкція;

- № НОМЕР_4 від 17.05.2011 року, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції за порушення норм з регулювання обігу готівки на суму 84 580 грн. 84 коп.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зі змісту позовної заяви слідує, що позивач не погоджується із податковими повідомленнями-рішеннями від 12.05.2011 року № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 10 847 грн. 50 коп. (8 678 грн. - основний платіж, 2 169 грн. 50 коп. - штрафна (фінансова) санкція) та № НОМЕР_2, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем: податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 5 488 грн. 55 коп. (4 390 грн. 84 коп. - основний платіж, 1 097 грн. 71 коп. - штрафна (фінансова) санкція) в частині зобовязання ВАТ «Павлівське» сплатити нараховану суму грошового зобовязання протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, та в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій.

Статтею 58 Податкового кодексу України та Порядком направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом ДПА України від 22 грудня 2010 року N 985 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 30 грудня 2010 року за N 1440/18735, встановлено єдиний порядок складання та надіслання (вручення) платникам податків під час податкового контролю податкових повідомлень-рішень.

Вказаним Порядком встановлені форми, за якими складаються податкові повідомлення-рішення, у яких, зокрема, зазначаються норми закону, якими керувався контролюючий орган під час прийняття рішення.

Таким чином, спірні податкові повідомлення-рішення лише містять посилання на норму закону, якою встановлено граничний строк сплати грошового зобовязання, та не мають для позивача зобовязального характеру в цій частині, оскільки порядок і строки сплати грошового зобов'язання визначаються Законом.

Слід зазначити, що у разі несплати платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, органом державної податкової служби вживаються заходи з погашення боргу у встановленому законодавством порядку.

В даному випадку грошові зобов'язання виникли безпосередньо в процедурі банкрутства, а тому відповідно до статті 1 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом вимоги органу державної податкової служби є поточними.

Також, частиною 1 статті 23 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом передбачено, що вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

Таким чином, вимоги органу державної податкової служби повинні бути заявлені в порядку статті 23 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом з наступним визнанням їх судом та включенням до реєстру вимог кредиторів.

Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Податкового кодексу України цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Із матеріалів справи вбачається, що податковим органом не вживалися заходи, спрямовані на погашення податкових зобовязань, визначених податковими повідомленнями-рішеннями від 12.05.2011 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2, в порядку розділу ІІ Податкового кодексу України та поза межами судової процедури згідно Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, вказані рішення в оскаржуваній частині не порушують прав та інтересів позивача, а тому вимоги про скасування вказаних рішень в частині зобовязання сплатити нараховану суму грошового зобовязання протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, не підлягають задоволенню.

Відносно твердження позивача про безпідставне нарахування штрафних (фінансових) санкцій, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 23 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури підприємницька діяльність банкрута завершується, строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав, припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута.

Разом з тим, ліквідаційна процедура допускає підприємницьку діяльність, яка зводиться до закінчення технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу (частина 1 статті 23 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом), передбачає можливість укладення угод (стаття 30 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом) і таке інше.

Враховуючи викладене, суд вважає, що після визнання позивача банкрутом у нього можуть виникати нові зобов`язання, але застосування штрафів, пені, неустойки та інших фінансових санкцій є неможливим.

Слід також зазначити, що постановою Господарського суду Полтавської області від 14.04.2009 року по справі № 10/53-8/53 припинено нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута.

Таким чином, відповідач не мав передбачених чинним законодавством підстав для нарахування позивачу штрафних (фінансових) санкцій, у звязку із чим податкові повідомлення-рішення від 12.05.2011 року № НОМЕР_1, в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 2 169 грн. 50 коп., № НОМЕР_2 в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1 097 грн. 71 коп., та № НОМЕР_4 від 17.05.2011 року, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції за порушення норм з регулювання обігу готівки на суму 84 580 грн. 84 коп. є неправомірними та підлягають скасуванню.

Щодо позовних вимог про визнання нечинним податкового повідомленнярішення № НОМЕР_3 від 17.05.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем: податок на прибуток на загальну суму 245 810 грн., суд виходить із наступного.

Відповідно до частини 2 статті 3 Господарського кодексу України від 16.01.2003 року № 436-IV, господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

В підпункті 2.1.1 пункту 2.1 статті 2 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств від 28.12.1994 року № 334/94-ВР визначено, що платниками податку є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Постановою Господарського суду Полтавської області від 14.04.2009 року по справі № 10/53-8/53 підприємницьку діяльність ВАТ «Павлівське» завершено, у звязку із оголошенням його банкрутом та відкриттям ліквідаційної процедури.

Відповідно частини 1 статті 23 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу.

Матеріали справи свідчать про те, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання ВАТ «Павлівське» банкрутом, подальша діяльність підприємства була направлена на вжиття заходів щодо задоволення вимог кредиторів шляхом здійснення операцій з продажу його майна, грошові кошти підприємства направлялися на погашення кредиторської заборгованості відповідно до вимог статті 31 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, у звязку із чим підприємство не отримувало прибуток від реалізації своїх активів.

Таким чином, з моменту визнання позивача банкрутом отримання прибутку не являлось метою його діяльності, тому податкове повідомлення рішення від 17.05.2011 року № НОМЕР_3, яким позивачу донараховано податок на прибуток підприємств в сумі 196 648 грн., є неправомірним.

Виходячи з положень частини 2 статті 11, пункту 1 частини 4 статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України суд дійшов до висновку про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Карлівської МДПІ від 12 травня 2011 року № НОМЕР_1 в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 2 169 грн. 50 коп., від 12 травня 2011 року № НОМЕР_2 в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1 097 грн. 71 коп., від 17 травня 2011 року № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4.

Таким чином, позовні вимоги ВАТ «Павлівське» про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень рішень підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства "Павлівське" до Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень рішень задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області від 12 травня 2011 року № НОМЕР_1 в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 2 169 грн. 50 коп., від 12 травня 2011 року № НОМЕР_2 в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1 097 грн. 71 коп.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області від 17 травня 2011 року № НОМЕР_3, № НОМЕР_4.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства "Павлівське" витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 грн. 70 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 05 вересня 2011 року.

СуддяА.Б. Головко