Постанова № 50900875, 07.09.2015, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2015 р. Справа №805/2387/15-а

приміщення суду за адресою: 84112, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, буд. 1, корпус 2

час прийняття постанови: 12 година 10 хвилин

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Бабіча С.І., за участю секретаря судового засідання Мангуш З.В. та представників сторін:

позивача - ОСОБА_1;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Харцизький трубний завод до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення № 0000144700/2572/10/28-03-47 від 12.05.2015 року,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 акціонерне товариство Харцизький трубний завод звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення № 0000144700/2572/10/28-03-47 від 12.05.2015 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає висновки акту перевірки № 128/28-03-47-00191135 від 09.04.2015 р. про виявлені порушення податкового законодавства необґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі таких висновків, є неправомірним та підлягає скасуванню. Висновки акту перевірки ґрунтуються виключно на даних автоматизованої системи (АС) Податковий блок, в результаті чого встановлено розбіжності між сумою податкового кредиту позивача та податкових зобов'язань його контрагентів, які дорівнюють 0,00 грн., оскільки податкові декларацій останніми не надані. Однак відомості зазначеній системі можуть свідчить лише про порушення з боку постачальників позивача вимог податкового законодавства при виконанні своїх зобов'язань, а ніяк не про відсутність факту здійснення господарських операцій.

Проте, на думку позивача, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Відповідно, платник податку (покупець) не несе відповідальності за наслідки невиконання постачальником обов'язків з декларування своїх податкових зобов'язань та несплати податку до бюджету. Відповідальність за допущені податкові правопорушення, в такому випадку, несе безпосередній правопорушник.

З наведених підстав позивач просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС № 0000144700/2572/10/28-03-47 від 12.05.2015 року про зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ в сумі 31 780,00 грн. і застосування штрафних санкцій у розмірі 15 890,00 грн., та присудити з Державного бюджету України на його користь витрати по сплаті судового збору у розмірі 183,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач представника до судового засідання не направив, про дату, час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином, направив на адресу суду заперечення проти позову за № 352/10/2803/10 від 09.07.2015 року.

У своїх запереченнях відповідач зазначив, що що у разі не відображення даних податкової накладної в податкових зобовязаннях продавця, така податкова накладна не є податковим документом та не дає покупцю права на податковий кредит. Статус податкового документу податкова накладна набуває в момент відображення її даних в податкових зобовязаннях контрагента. Отже, обовязковими передумовами формування податкового кредиту є попередня сплата та зарахування до бюджету податкових зобовязань контрагентом. Недотримання наведених положень свідчить про відсутність підстав для включення суми податку на додану вартість, що зазначена в податковій накладній, до складу податкового кредиту.

На думку відповідача ПАТ Харцизький трубний завод в порушення п. 198.6 ст. 198 ПК України віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ, не підтверджені податковими накладними, бо вищевказаними постачальниками не надані податкові декларації та, відповідно, не задекларовані податкові зобов'язання. Також відповідач, посилаючись на приписи п. 201.6 ст. 201 ПК України, робить висновок, згідно якого, якщо продавець не відобразив дані податкової накладної в своїх податкових зобов'язаннях, така податкова накладна не є податковим документом та не дає покупцю права на податковий кредит, адже статус податкового документу податкова накладна набуває в момент відображення її даних в податкових зобов'язаннях контрагента.

З наведених підстав відповідач просив у задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача у призначене судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду даної справи.

Ухвалою суду від 07 вересня 2015 року замінено відповідача по справі Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів його правонаступником Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі та встановив наступні обставини.

Позивач ОСОБА_2 акціонерне товариство Харцизький трубний завод (код ЄДРПОУ 00191135), зареєстрований платником податку на додану вартість, місцезнаходження: 83073, м. Харцизьк, вул. Патона, буд. 9.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів було проведено камеральну перевірку даних задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість Публічного акціонерного товариства Харцизький трубний завод" за лютий 2015 р. з питань правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту.

За результатами перевірки податковим органом складено акт за № 128/28-03-47-00191135 від 09.04.2015 р. камеральної перевірки даних відповідача задекларованих у податкові звітності з податку на додану вартість за лютий 2015 року щодо правомірності відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку.

З висновками акту позивач не погодився та надіслав заперечення за № 2.3 50/148-510 від 28.04.2015 року на акт перевірки № 128/28-03-47-00191135 від 09.04.2015 р.

15 травня 2015 року позивачем була отримана відповідь від Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Міндоходів за № 2420/10/28-03-47 від 06.05.2015 року на заперечення на акт перевірки № 128/28-03-47-00191135 від 09.04.2015 р. відповідно до якої, заперечення до акту перевірки залишені без задоволення, а висновки без змін.

На підставі акта перевірки № 128/28-03-47-00191135 від 09.04.2015 р., відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення № 0000144700/2572/10/28-03-47 від 12.05.2015 року, яке було отримано підприємством 21.05.2015 року, відповідно до якого позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 31780,00 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 15 890,00 грн.

Підставами прийняття спірного податкового повідомлення рішення є встановлені відповідачем в ході камеральної перевірки наступні обставини, а саме: до податкової декларації з ПДВ за лютий 2015 року позивачем включені до складу податкового кредиту наступні суми з ПДВ:

- у розмірі 106 698,05 грн. - за податковою накладною отриманою від КП Компанія Вода Донбасу Харцизьке виробниче управління водопровідного каналізаційного господарства за послуги по централізованому водопостачанню та водовідведенню. Згідно даних АС "Податковий блок" сума податкових зобов'язань КП Компанія Вода Донбасу Харцизьке виробниче управління водопровідного каналізаційного господарства за лютий 2015р. становить 0,0 грн., оскільки податкову декларацію з ПДВ за лютий 2015 року КП Компанія Вода Донбасу Харцизьке виробниче управління водопровідного каналізаційного господарства (код за ЄДРПОУ 001916705099) до СДПІ З ОВП у м. Донецьку ГУ Міндоходів не надано та не задекларовано свої податкові зобов'язання;

- у розмірі 83 981,93 грн. - по податковим накладним отриманим від ПАТ по газопостачанню та газифікації Донецькоблгаз Харцизьке управління по газопостачанню та газифікації. Згідно даних АС "Податковий блок" сума податкових зобов'язань ПАТ по газопостачанню та газифікації Донецькоблгаз Харцизьке управління по газопостачанню та газифікації за лютий 2015р. становить 0,0 грн., оскільки податкову декларацію з ПДВ за лютий 2015 року ПАТ по газопостачанню та газифікації Донецькоблгаз Харцизьке управління по газопостачанню та газифікації (код за ЄДРПОУ 033610705095) до СДПІ З ОВП у м. Донецьку ГУ Міндоходів не надано та не задекларовано свої податкові зобов'язання;

Отже, на думку відповідача, порушення полягає в тому, що позивачем було включено до складу податкового кредиту суми ПДВ за податковими накладними, виданими постачальниками, які не надали до податкового органу декларації з ПДВ за лютий 2015 р. та, відповідно, не задекларували свої податкові зобов'язання (КП "Вода Донбасу" та ПАТ по газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз").

Враховуючи внесення змін у законодавство, при вирішенні справи судом використовуються відповідні норми закону, які діяли у період виникнення спірних відносин.

Відповідно до п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Порядок оформлення та видачі податкової накладної на час виникнення спору був врегульований ст. 201 ПК України у відповідній редакції, тобто до внесення змін Законом України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII. Згідно з пунктом 201.1. вказаної статті платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до п. 201.2 ст. 201 ПК України форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику

Пункт 201.6 статті 201 ПК України встановлює, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Застосовуючи наведені норми, суд зазначає, що відповідачем не надано жодних доказів того, що позивач був повідомлений про наявність розбіжностей за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, стосовно його контрагентів.

Натомість, спірні податкові накладні, видані позивачу його контрагентами: КП Компанія Вода Донбасу (податкова накладні № 182/40 від 16.02.2015р. загальна сума ПДВ - 106 698,05 грн.), ПАТ по газопостачанню та газифікації Донецькоблгаз (податкова накладна № 9/17 від 28.02.2015 р., загальна сума ПДВ 83 981, 93 грн.), які зазначені в акті перевірки, були надані у паперовому вигляді та оформлені відповідно до вимог ПК України у діючий на той час редакції. Отже, встановлених законом підстав для виключення із складу податкового кредиту зазначених в них сум ПДВ немає.

Проти факту придбання позивачем товарів у постачальників і використання їх в господарській діяльності відповідач не заперечує.

За таких обставин суд погоджує доводи позивача, що інших обмежень щодо права платника податків покупця на включення сум податку до складу податкового кредиту законодавством не встановлено, а позивач як добросовісний платник податку не несе відповідальності у випадку заниження податкових зобов'язань іншими платниками податків. Зокрема, розбіжності між податковим кредитом позивача та податковими зобов'язаннями його контрагентів не можуть свідчить про відсутність факту придбання ПАТ Харцизький трубний завод товарів у вказаних підприємств, і як наслідок, завишення податкового кредиту з ПДВ. Навпаки, наявність належно оформлених первинних документів, а саме: договорів, податкових накладних, накладних, платіжних доручень підтверджує факт здійснення господарських операцій. При цьому, порушень щодо ведення податкового обліку та оформлення первинних документів з боку ПАТ Харцизький трубний завод при здійсненні операцій з його постачальниками відповідачем не встановлено.

Розглядаючи заперечення позивача на акт перевірки відповідач зазначив, що несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницької діяльності покладаються на особу, якою укладено відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобовязань та провадження необґрунтованих виплат. А у випадку недобросовісності контрагентів покупець несе ризик своєї бездіяльності.

Такі твердження суд вважає необґрунтованими, оскільки відповідачем не доведено ані наявності недостатньої обережності, ані бездіяльності позивача, яку суд розуміє виключно як невиконання субєктом господарювання певних обовязків, прямо встановлених законом. За відсутності таких додаткових обовязків, позивач не може відповідати за діяльність своїх контрагентів. Це у повній мірі відповідає положенням ст. 61 Конституції України згідно якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Крім того, позивач не мав встановлених законом можливостей контролювати своїх контрагентів стосовно виконання ними зобовязань перед бюджетом, оскільки до внесення відповідних змін до Податкового кодексу України не було передбачено виключно електронне адміністрування податку на додану вартість.

Вказана позиція відповідає Європейській конвенції про захист прав і основоположних свобод, ратифікованій Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР, та практиці Європейського суду з прав людини.

Зокрема, неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі Булвес АД проти Болгарії Європейський суд з прав людини дійшов такого висновку: ... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи, що відповідачем не доведено порушення позивачем порядку формування податкового кредиту відповідно до законодавства, яке діяло у період виникнення спірних відносин, позовні вимоги про скасування податкового повідомлення рішення № 0000144700/2572/10/28-03-47 від 12.05.2015 року про зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ в сумі 31 780,00 грн. і застосування штрафних санкцій у розмірі 15 890,00 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України судові витрати, здійснені позивачем підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись п. 198.2 ст. 198, п. 201.2, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, ст. ст. 7, 17, 86, 94, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов Публічного акціонерного товариства Харцизький трубний завод до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення № 0000144700/2572/10/28-03-47 від 12.05.2015 року задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Міндоходів № 0000144700/2572/10/28-03-47 від 12.05.2015 року.

Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства Харцизький трубний завод (код ЄДРПОУ 00191135) витрати зі сплати судового збору у розмірі 183 (сто вісімдесят три) гривні 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління ДФС.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частини проголошені у судовому засіданні 07 вересня 2015 року.

Постанову складено у повному обсязі 14 вересня 2015 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України (проголошення вступної та резолютивної частин постанови), а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Бабіч С.І.