Постанова № 50899568, 18.03.2011, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2011 р. Справа № 2а/0470/624/11 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 при секретаріОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмженою відповідальністю "Торговий дім "Літан" до державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2011 року ТОВ «Торговий дім «Літан» звернулось до адміністративного суду із адміністративним позовом до ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська з позовними вимогами про скасування податкового повідомлення-рішення №0000652305/0 від 08 грудня 2010 року, яким відповідачу зменшено суму бюджетного відшкодування по декларації з податку на додану вартість за серпень 2010 року на суму 1 773, 00 грн.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, позов просили задовольнити в повному обсязі, з викладених у ньому підстав.

Представник відповідач у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та зазначив, що п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР (із змінами і доповненнями) передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону встановлено, що платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну, а п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту, а також передбачено умови, за яких платник податку отримає право на податковий кредит навіть при відмові продавця надати йому податкову накладну. Своєчасне включення податкових накладних до складу податкового кредиту, а також забезпечення ним контролю за своєчасним їх отриманням, є обовязком платника податку.

Таким чином в порушення п.п.7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, п.п.7.7 п.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» ТОВ «ТД «Літан» завищено податковий кредит липня 2010 року на суму ПДВ у розмірі 1 773, 00 грн. по податковим накладним минулого періоду (червня 2010 року), які включено до складу податкового кредиту липня 2010 року та не підтверджено поштовими відправленнями.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Літан» перебуває на обліку як платник податків у Державній податковій інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська, та є платником податків і зборів передбачених Законом України «Про систему оподаткування».

ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська проведено позапланову виїзну перевірку податкової декларації з ПДВ за серпень 2010 року з заявленою сумою бюджетного відшкодування у розмірі 322 887 грн., яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.07.2010 року по 31.07.2010 року. За результати проведеної перевірки складено акт від 02.12.2010 року №7985/23-305/34640036.

В ході проведення перевірки встановлено, що підприємством ТОВ «ТД «Літан» до складу податкового кредиту липня 2010 року було віднесено суму ПДВ у розмірі 1 773 грн. по податковим накладним, які були виписані підприємствами постачальниками у попередньому податковому періоді (червень 2010 року) та не підтверджено поштовими відправленнями.

Як наслідок, відповідачем у акті зазначено, що відповідно до п.п.7.2.3 п.7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках, оригінал якої надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Відтак, відповідачем зроблено висновок про те, що податкова накладна має бути отримана покупцем у звітному періоді, на який припадає дата виникнення податкових зобов'язань продавця (правила визначення дати виникнення податкових зобов'язань встановлені пунктом 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Також ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська зазначає, що у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг) (підпункт 7.2.6 пункту 7.2. статті 7 Закону про ПДВ). Із вказаного законодавчого положення ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська робить висновок про те, що тільки таке звернення дає право отримувачу товарів (послуг) на включення сплачених постачальнику сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту. Законом не передбачено можливості для платника приймати самостійне рішення щодо відстрочення реалізації своїх прав на отримання податкового кредиту після настання дати виникнення права на податковий кредит. Тобто, якщо на дату виникнення права на податковий кредит (в тому числі і в частині окремих сум податку), платник таким правом не скористався, вважається, що ним прийнято рішення не формувати податковий кредит з використанням зазначених сум податку.

Дані твердження не підтверджуються нормами Закону, так як Закон не містить жодного посилання на обмеження термінів отримання податкових накладних покупцем, та не вимагає жодного документального підтвердження затримки одержання податкової накладної покупцем. Навпаки відповідно до п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону: «…7.2.3. Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків….». Даний пункт позивачем не порушувався і не міг бути порушеним позивачем, так як він стосується особи, яка виписує податкову накладну. Даний пункт не містить жодного посилання на обмеження термінів отримання податкових накладних покупцем, та не вимагає жодного документального підтвердження затримки одержання податкової накладної покупцем.

Відповідно до п.п.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р №168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.п.7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При відємному значенні суми, розрахованої згідно з п.п.7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

У відповідності з п. п.7.7.2 ст.7 Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п.7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Тобто з наведених положень даного Закону вбачається, що платник податків має право на бюджетне відшкодування, або на включення до податкового кредиту наступного періоду стосовно тієї суми ПДВ, яка фактично сплачується у будь-якому попередньому податковому періоді. Зокрема, це узгоджується з визначенням бюджетного відшкодування, наведеним у п. 1.8 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п.п. 4.4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі, коли норма закону чи іншого нормативно-правового акту, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обовязків платника податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення як на користь платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

В даному випадку позивачем кошти за отримані товари і послуги сплачено, отримано належним чином оформлені податкові накладні та включено цю суму до податкового кредиту. Факт сплати податку відповідачем у акті перевірки не заперечується, будь-яких зауважень щодо виданих контрагентами позивача податкових накладних у відповідача немає.

За таких обставин суд дійшов висновку, що п.п.7.2.3, 7.2.6, п. 7.2 та п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не обмежує право платника на бюджетне відшкодування тільки тих сум ПДВ, які були сплачені у періоді, що безпосередньо передує звітному.

Підпункт 7.5.1 цього Закону встановлює момент виникнення права на податковий кредит, однак не обмежує таке право будь-яким строком давності. Відповідно до п.п.15.3.1 Закону заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1 095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Право на бюджетне відшкодування ПДВ виникає тільки після включення суми ПДВ до податкового кредиту. Позивач не мав права включати до податкового кредиту будь-які суми, раніше отримання належним чином оформлених податкових накладних.

За таких обставин, з урахуванням положень п.п.7.4.5 Закону, відповідно до якого не підлягає включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними, позивач правомірно включив до складу податкового кредиту звітних періодів вказані суми на підставі податкових накладних попередніх періодів, після отримання таких накладних. Позивачем доведено, що отримання податкових накладних та включення відповідних сум ПДВ до складу податкового кредиту відбулось у терміни, що зазначені у реєстрах податкових накладних.

Наявна судова практика свідчить про однозначне трактування судами норм п.п.7.2.3 та 7.2.6 Закону про ПДВ. Так, Верховний Суд України у своїй постанові від 06 грудня 2005 року у справі №21-105сво05 підтвердив, що недотримання покупцем порядку, встановленого пп.7.2.6 Закону про ПДВ, тобто неподання ним заяви зі скаргою на постачальника, не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених ним витрат до податкового кредиту та не свідчить про обґрунтованість рішення податкової інспекції. Про те, що подання скарги на постачальника не можна розуміти як обов'язок покупця, йдеться й в постанові Окружного адміністративного суду АР Крим від 25.08.2009 року №2а-7791/09/7/0170.

У відповідності зі ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно частин 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Підстав звільнення від доказування сторонами не заявлено, судом не встановлено. Надані позивачем докази та обґрунтування позову доведені в судовому засіданні. Відповідачем не доведено правомірність своїх дій, що стосуються предмету позову. Факти, встановлені судом, та відповідні їм правовідносини підтверджуються наявними та дослідженими в судовому засіданні доказами.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 08 грудня 2010 року за №0000652305/0 є протиправним та підлягає скасуванню, а отже позовні вимоги слід задовольнити повністю.

Відповідно до ст.94 КАС України судові витрати у справі покладаються на сторону, проти якої ухвалена постанова.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 69, 71, 94, 122, 158 - 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська від 08 грудня 2010 року №0000652305/0, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Літан» (49000, м.Дніпропетровськ, вул.Криворізька, 1, код ЄДРПОУ 36440036) зменшено суму бюджетного відшкодування по декларації з податку на додану вартість за серпень 2010 року (заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) на суму 1 773, 00 грн. (одна тисяча сімсот сімдесят три гривні 00 копійок).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Літан» судовий збір у розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

Повний текст постанови складений 14 березня 2011 року

Суддя ОСОБА_1