Постанова № 50899272, 03.08.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2015 р. Справа № 804/8503/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 10844,12 грн., -

ВСТАНОВИВ:

10.07.2015р. Криворізька північна об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Дніпропетровській області звернулася з адміністративним позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та просить звернути стягнення податкового боргу з відповідача в рахунок погашення податкового боргу з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 10844,12 грн.

Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач перебуває на обліку у позивача та станом на 12.06.2015р. має податковий борг з орендної плати з фізичних осіб у сумі 10472,66грн., в тому числі пеня у розмірі 371,46грн., який виник 08.04.2015р. Позивачем на виконання вимог ст.59 Податкового кодексу України вживалися заходи стягнення податкового боргу та було направлено відповідачеві податкову вимогу №927-25 від 08.04.2015р., яка залишилася не виконана відповідачем, у звязку з чим позивач просить стягнути з відповідача зазначену вище суму податкового боргу у судовому порядку згідно до вимог ст.20, 87, 95 Податкового кодексу України.

Позивач в судове засідання не зявився, однак 31.07.2015р. засобами факсимільного звязку направив клопотання в якому просив розглядати дану справу за відсутністю представника позивача за матеріалами наявними у справі, при цьому, позовні вимоги підтримав у повному обсязі (а.с. 23-зворот).

Відповідач в судове засідання не з'явився без поважної причини, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином у відповідності до ч.11 ст.35 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується доказами наявними в матеріалах справи (а.с.22).

У відповідності до вимог ч. 11 ст.35 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що особи, які беруть участь у справі, зобовязані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби. У разі неповідомлення про зміну адресу повістки надсилається їм за останньою адресою і вважається врученою.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Згідно до ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду без поважних причин, розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Частиною 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене, клопотання представника позивача про розгляд справи без участі представника ОДПІ, належне повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи у відповідності до вимог ч.11 ст.35 Кодексу адміністративного судочинства України, строки розгляду та вирішення справи, встановлені ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе вирішити спір за відсутності сторін, у порядку письмового провадження, за наявними у справі доказами відповідно до вимог ч.4 ст.122, ч. 4, ч. 6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно до ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суб'єктом владних повноважень - є орган державної влади орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Частиною 2 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

З 01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України.

Відповідно до п.87.11 ст.87 Податкового кодексу України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку -фізичної особи.

Тобто, позивач контролюючий орган державної податкової служби є суб'єктом владних повноважень, який у спірних правовідносинах реалізує надані йому владні управлінські функції та має право звертатися до суду з відповідними позовними вимогами щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа-підприємець 26.02.1998р. виконавчим комітетом Криворізької міської ради за адресою: 50047, АДРЕСА_1 та з 10.03.1999р. знаходиться на обліку у Криворізькій північній об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, що підтверджується ідентифікаційними і реєстраційними даними платника податків (а.с. 5).

Відповідачем до органу державної податкової служби були подані наступні податкові декларації з плати за землю, а саме:

-№1956514778 від 07.02.2014р. за 2014 р. на загальну суму 29483,04грн. з розбивкою помісячної сплати з січня по грудень 2014 р. в розмірі 2456,92грн. (а.с. 8-9);

-№9017849119 від 18.02.2015р. за 2015р. на загальну суму 28027,68грн. з розбивкою помісячної сплати з січня по грудень 2015р. в розмірі 2335,64грн. (а.с. 10-11).

Згідно розрахунку суми боргу відповідача наявного в матеріалах справи, податковий борг відповідача станом на 12.06.2015р. становить у загальній сумі 10844,12грн., зокрема, основний борг у розмірі 10472,66грн. та пеня у розмірі 371,46грн. (а.с. 6).

Згідно до вимог п. 287.3 ст.287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік сплачується рівними частинами власниками та землекористувачами земельних ділянок за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового звітного періоду.

Таким чином, з урахуванням вказаної норми відповідач повинен був сплатити суму грошового зобов'язання за податковою декларацією № 905793312 від 11.02.2014р.: за грудень 2014р. у строк до 30.01.2015р., отже, податковий борг виник 31.01.2015р.; за податковою декларацією № НОМЕР_1 від 18.02.2015р. у наступні періоди: за січень 2015р. у строк до 02.03.2015р., отже, податковий борг виник 03.03.2015р.; за лютий 2015р. у строк до 30.03.2015р., отже, податковий борг виник 31.03.2015р.; за березень 2015р. у строк до 30.04.2015р., отже, податковий борг виник 05.05.2015; за квітень 2015р. у строк до 30.05.2015р., отже, податковий борг виник 01.06.2015р. ( з урахуванням вихідних днів).

У вищевказані строк відповідач суми узгодженого податкового зобовязання не сплатив.

Згідно до п. 59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобовязання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення рішення.

Так, на виконання вимог п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України, з метою вжиття заходів щодо погашення податкового боргу Криворізькою північною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області була сформована податкова вимога №927-25 від 08.04.2015р. на суму 8346,26грн., яка була вручена відповідачеві 16.04.2015р., що підтверджується копією корінця відповідної вимоги (а.с.7).

Зазначена податкова вимога залишилася невиконана відповідачем у встановлені строки.

У відповідності до п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України у разі, якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

Згідно п. 60.6 ст. 60 Податкового кодексу України у разі, якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений у повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Відповідної правової позиції дотримується і Вищий адміністративний Суд України у інформаційному листі від 23.04.2012р. № 1044/11/13а.

П. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України передбачено, що якщо платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу, така сума грошового зобов'язання є узгодженою.

Пунктом 56.11 ст. 56 Податкового кодексу України визначено, що не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Статтею 16 Податкового кодексу України визначено, що платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Підпунктом 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановленим цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суми такого грошового зобов'язання.

У відповідності до ст. 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком і збором.

Згідно ч. 1 ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а за змістом ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідач в судове засідання не зявився без поважної причини, не надав суду доказів погашення узгодженого податкового боргу по орендній платі за землю з фізичних осіб за період з грудня 2014р. по квітень 2015р. у сумі 10844,12грн., з урахуванням пені у сумі 371,46грн. у встановлені строки згідно до вимог п.287.3 ст.287 Податкового кодексу України.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача податкового боргу по орендній платі за землю з фізичних осіб за період за період з грудня 2014р. по квітень 2015р. у сумі 10844,12грн.. є обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню, виходячи з вимог вищенаведеного чинного законодавства України.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, у яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 2 - 10, 11, 12, 71, 86, 94, 122, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 10844,12 грн. задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (50047, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) в дохід Державного бюджету України (р/р 33213815700025, код платежу 18010900, одержувач Управління державної казначейської служби у Тернівському районі м.Кривого Рогу, код 38031648, Банк ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, МФО 805012) - податковий борг з орендної плати з фізичних осіб за період з грудня 2014р. по квітень 2015р. у сумі 10844 грн. 12коп. (десять тисяч вісімсот сорок чотири гривні 12 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_1