увійти
УКР
УКРАЇНА
Господарський суд
Житомирської області
----------------------------------------
* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
| Від "06" березня 2009 р. | Справа № 9/26 Господарський суд Житомирської області у складі: судді Алексєєва М.В. за участю представників сторін від позивача ОСОБА_1. - представник за довіреністю від відповідача не з'явився
Розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВР-Сервіс" (м. Хмельницький) до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) про стягнення 6331,02грн.
В засіданні суду 02.03.09р. оголошено перерву до 06.03.09р., відповідно до ст.77 ГПК України.
Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача 6331,02 грн. з яких: 6000,12 грн. борг, 214,50 грн. пеня, 90,00 грн. інфляційні нарахування, 26,40 грн. 3% річних. Представник позивача в засіданні суду позовні вимоги підтримав, з підстав, викладених у позовній заяві. Відповідач відзив на позовну заяву не надав, свого представника в засідання суду не направив. Суд вважає вказану обставину такою, що не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до статті 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами справи. Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд, ВСТАНОВИВ: Товариством з обмеженою відповідальністю "АВР-Сервіс" (позивач у справі) передано фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 (відповідач у справі) товар (шини) на суму 6000,12 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000667 від 07.10.08 (а.с.10), довіреність серії ЯИУ № 275572 від 07.10.08. (а.с.11) Згідно з ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Відповідно до ч. 2 ст.11, ч. 2 ст. 509 ЦК України однією з підстав виникнення зобов'язань є правочини. Оскільки сторони при здійсненні господарської діяльності довели свою волю до настання правових наслідків при здійсненні поставки, то між ними виникли відповідні зобов'язання. Відповідно до ч. 1 ст. 615 ЦК України, у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати за поставлений товар на день подання позову заборгованість становить у сумі 6000,12 грн. Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк виконання обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. 28.11.08 позивачем на адресу відповідачем було направлявлено вимогу № 155 від 27.11.08 з вимогою в добровільному порядку погасити заборгованість у сумі 6000,12 грн., про що свідчить фіскальний чек № 2092 від 28.11.08р. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. На підставі ст. 625 ЦК України, позивачем нараховано відповідачу до сплати інфляційні нарахування на весь час прострочення у сумі 90,00 грн., а також 3% річних від простроченої суми у розмірі 26,40 грн., про що свідчить розрахунок позивача (а.с.3). Розрахунок інфляційних нарахувань та 3% річних обґрунтований. Оскільки індекс інфляції та проценти річних є самостійними способами захисту цивільних прав кредиторів у грошових зобов'язаннях, вказані вимоги підлягаю задоволенню. Також позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 214.50 грн., нарахованої згідно п.6.2 Договору №1, укладеного сторонами 07.10.08р. Що стосується позовної вимоги в частині стягнення пені, то суд вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Згідно ст.546 ЦК України неустойка (пеня) є одним з видів забезпечення виконання зобов'язання. Статтею 547 ЦУ України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання неустойкою вчиняється у письмовій формі. Зазначена вимога кореспондується зі ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" - де зазначено, що розмір пені встановлюється за згодою сторін. З видаткової накладної № РН-0000667 від 07.10.08 (а.с.10) не вбачається, що товар було поставлено згідно Договору №1 від 07.10.08р. Отже, позивачем не доведено факту наявності встановлення за згодою сторін у письмовій формі неустойки у вигляді пені в певному розмірі. Відповідач письмового відзиву на позовну заяву не надав, позов за предметом та підставами пред'явлення не оспорив. Як вбачається, з акту звіряння взаємних розрахунків від 01.05.06 (а.с. 24), відповідач не заперечує проти заборгованості у сумі 3032 грн. 00 коп. Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Оцінивши матеріали справи, господарський суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований, підтверджується належними доказами, що є в матеріалах справи, підлягає задоволенню частково на суму 6116,52 грн., з яких 6000,12 грн. основний борг, 90,00 грн. інфляційні нарахування, 26,40 грн. 3% річних. В частині стягнення 214,50 грн. пені, суд відмовляє. Судові витрати по сплаті державного мита та на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. На підставі ст.ст. 509, 525, 526, 625 ЦК України та керуючись ст. 22, 33, 49, 69, 82-85 ГПК України, господарський суд, ВИРІШИВ: 1. Позов задовольнити частково. 2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1, ід. код НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВР-Сервіс", 29000, м. Хмельницький, вул. Тернопільська, 13/1, код ЄДРПОУ 34669380 - 6000,12 грн. основного боргу, 90,00 грн. інфляційних нарахувань, 26,40 грн. 3% річних, 98,54 грн. державного мита та 114,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. 3. В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
|
