Ухвала суду № 50876130, 01.04.2014, Апеляційний суд Сумської області

Справа №589/7701/13-ц Суддя-доповідач - Таран Категорія - 27

УХВАЛА

01 квітня 2014 року м.Суми

колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого - Таран С.А.,

суддів - Хвостика С.Г., Собини О.І.

з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І. ,

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»

на заочне рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 04 лютого 2014 року

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и л а :

Заочним рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 04 лютого 2014 року у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовлено.

В апеляційній скарзі зазначено, що ПАТ «Дельта Банк» з рішенням суду першої інстанції від 04 лютого 2014 року не погоджується, вважає що місцевим судом при прийнятті рішення були неповністю зясовані обставини справи, і було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Позивач вважає, що застосування судом першої інстанції п. 7 ч. 13 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року є помилковим.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд не врахував, що відповідачка не була в судовому засіданні і не подавала заяву про застосування строку позовної давності.

Звертає увагу суду на те, що ОСОБА_1 було порушено умови кредитного договору № 002-18113-150308.

Просить суд скасувати рішення суду першої інстанції від 04 лютого 2014 року по даній справі, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк».

В судове засідання сторони не зявилися, про розгляд справи повідомлені належним чином , подали заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді , дослідивши матеріали справи та перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції і вбачається з матеріалів справи, що із розрахунку заборгованості за ОСОБА_2 складеної позивачем станом на 25 грудня 2012 року видно, що ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 1374 грн. 75 коп., яка складається із: тіла кредиту -396,61 грн., заборгованість за відсотками - 444,44 грн., заборгованість за комісіями - 533,70 грн. (а.с. 14-15).

ОСОБА_2 вбачається, що його укладено між ОСОБА_3 і ОСОБА_1, згідно якого надані кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом (а.с. 5-10).

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що перебіг позовної давності почався від дня, коли позивач міг довідатися про порушення свого права або особу, яка його порушила. Незважаючи на те, що відповідач почав порушувати умови договору ще з лютого 2010 року, взагалі припинивши вносити платежі по кредиту, суд вважає, що початком перебігу строку позовної давності слід вважати 01 лютого 2010 року, час з якого відповідач припинив погашення заборгованості. В зв'язку з викладеним строк позовної давності за вимогою про стягнення боргу за кредитним договором сплив 01 лютого 2013 року. В той час як позивач звернувся до суду лише 19 грудня 2013 року (а.с.2).

З урахуванням викладеного, на думку колегії суддів, суд першої інстанції обґрунтовано вважав , що строк позовної давності за вимогою про стягнення боргу за кредитним договором сплив , відтак застосував при вирішенні цього спору строк позовної давності.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками , у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були йому передані позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України , за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти ( кредит ) позичальникові у розмірі та на умовах , встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання , то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 599 ЦК України передбачено , що зобовязання припиняються виконанням проведеним належним чином.

Разом з тим , відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк , у межах якого особа може звернутися до суджу з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності , про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності : загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки ( стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Відповідно до статті 235 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати та настання події, з якою повязано його початок.

За загальним правилом, перебіг строку загальної і спеціальної позовної давності починається з дня , коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу , яка його порушила ( частина перша статі 261 ЦК України) .

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобовязань за кредитним договором , позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами , повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається , що позовна давність сплила і до додаткової вимоги.

Відповідно до умов надання кредитної картки « Visa Classic « строки кредитування визначені 364 дні з правом пролонгації , дата щомісячного погашення - до 15 числа кожного місяця по 7% від суми використаних коштів. ( а.с.8)

Як вбачається з п.3.6 кредитного договору укладеного між сторонами 15 березня 2008 року держатель картки зобовязаний щомісячно в строки, визначені Правилами здійснення операцій за картковими рахунками, здійснювати погашення заборгованості у вигляді Обовязкового мінімального платежу, складові якого зазначаються у Тарифах. ( а. с. 5-6)

Відповідно до п. 5.10 « Правил здійснення операцій за картковими рахунками , відкритими фізичним особам» , затвердженими головою ради Директорів ТОВ « комерційний банк ОСОБА_3 « від 12 квітня 2007 року держатель картки зобовязаний щомісячно до 15 числа місяця, що слідує за місяцем виникнення заборгованості сплачувати обовязковий мінімальний платіж, який складається з платежу від суми заборгованості за Кредитною лінією , яка виникла за попередній звітний місяць, нарахованих процентів за обслуговування кредитного залишку, а також здійснювати погашення в повному обсязі заборгованості за овердрафтом, у випадку виникнення за попередній звітний місяць , всю суму пені, яка нарахована за попередній звітний місяць у разі порушення строків сплати. Сума коштів , що підлягає погашенню, вказується у Виписці.

П. 5.13 Правил передбачено , що у разі , якщо прострочена заборгованість на рахунку не була погашена до передостаннього дня місяця, наступного за місяцем виникнення простроченої заборгованості , строк надання Кредитної лінії, зазначеної у договорі , достроково припиняється , а Картка стає неактивною до моменту повного розрахунку держателя за наявною заборгованістю.

З анкети позичальника ОСОБА_1 ( а.с. 10) вбачається, що строк дії картки встановлений у 12 місяців , тобто картка діяла до 15.04. 2009 року.

ОСОБА_1 в заяві до апеляційного суду вказала , що кредитної картки вона не має .

Доказів на підтвердження того, що відповідачці була видана нова картка, був пролонгований договір позивачем не надано ні в суді першої інстанції ні при розгляді апеляційної скарги.

Як вірно вказав суд першої інстанції, останній платіж відповідачка здійснила у січні 2010року , прострочена заборгованість не була погашена відповідно до п. 5.13 Правил , тобто до 30 березня 2010року , а з позовом про стягнення суми заборгованості позивач звернувся у грудні 2013 року , тобто з пропуском строку позовної давності.

З урахуванням наданих доказів , суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні позову.

Посилання апелянта на те , що відповідачкою не подавалася заява про застосування строку позовної давності , спростовується наданими матеріалами даної справи , де на аркуші справи 27 мається заява ОСОБА_1 з проханням застосування строків позовної давності.

Оскільки судом першої інстанції було ухвалено рішення з врахування всіх обставин справи , з дотримання норм матеріального права та процесуального права , то підстав для скасування чи зміни такого рішення не мається.

Керуючись ст.303, п. 1 ч.1 ст.307, ст.ст.308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» відхилити .

Заочне рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 04 лютого 2014 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: