Постанова № 5086673, 15.10.2009, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2009 р.

№ 29/568

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:

Кота О.В.,

суддів:

Владимиренко С.В.,

Шевчук С.Р.,

розглянув касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Конкорд Капітал"

на постанову

Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2009р.

та рішення

господарського суду міста Києва від 27.04.2009р.

у справі

№29/568

за позовом

Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство) в особі філії "Відділення Промінвестбанку в м.Суми"

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Конкорд Капітал"

про

стягнення 20000грн.,

За участю представників:

- позивача: не з'явилися;

- відповідача: не з'явилися.

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2008р. Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (закрите акціонерне товариство) в особі філії "Відділення Промінвестбанку в м. Суми" звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Конкорд Капітал" про стягнення 20000грн. боргу, 200грн. державного мита та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.04.2009р. у справі №29/568 (суддя Грєхова О.А.) позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Конкорд Капітал" на користь Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство) в особі філії "Відділення Промінвестбанку в м. Суми" 10000грн. –основного боргу, 51грн. державного мита, 59грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2009р. у справі №29/568 (колегія суддів у складі головуючого судді Коротун О.М., суддів Кондратової І.Д., Попікової О.В.) у задоволенні апеляційної скарги Товариству з обмеженою відповідальністю "Конкорд Капітал" відмовлено. Рішення господарського суду міста Києва від 27.04.2009р. у справі №29/568 змінено в частині стягнення державного мита. Пункт 2 резолютивної частини рішення господарського суду міста Києва від 27.04.2009р. у справі №29/568 викладено в наступній редакції: "Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Конкорд Капітал" (01601, м. Київ, вул. Мечникова, 2, код 33226202, з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство) в особі філії "Відділення Промінвестбанку в м. Суми" (40000, м. Суми, вул. Кірова, 20, код 09337273) 100грн. державного мита". В решті рішення господарського суду міста Києва від 27.04.2009р. у справі №29/568 залишено без змін.

Не погодившись з прийнятими у справі рішенням та постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2009р. та рішення господарського суду міста Києва від 27.04.2009р. у справі №29/568 і прийняти рішення про відмову позивачу у задоволенні позовних вимог у зв’язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю.

Позивач не скористався правом, наданим ст.1112 ГПК України, та не надіслав до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає перегляду в касаційному порядку оскаржених судових актів.

В судове засідання представники сторін не з'явилися. Враховуючи, що про час, дату та місце розгляду справи сторони були повідомлені своєчасно та належним чином, Вищий господарський суд України вважає за можливе розглянути касаційну скаргу за відсутності представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 10.03.2005р. між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) в особі філії "Відділення Промінвестбанку в м. Суми" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Конкорд Капітал" був укладений договір №20-659/50 про надання пластикової платіжної картки та виконання розрахунків за операціями з картками, за умовами п.1.1 якого банк відкриває клієнту рахунок, надає йому у користування картки та виконує операції за розрахунками з картками за умовами цього договору.

За умовами п.4.11 договору клієнт доручає банку списувати з рахунку грошові кошти на суми будь-яких операцій з використанням картки, плату за виконання операцій за розрахунками з картками (за кожний наступний рік), плату за переоформлення карткового рахунку у зв’язку з втратою картки та будь-яких інших зобов’язань держателя перед системою та банком, які пов’язані з використанням картки на підставі відповідних документів.

Місцевим та апеляційним господарськими судами з чеків про видачу готівки від 11.11.2005р. №477994 та №477994 з'ясовано, що 11.11.2005р. о 10год.11хв.13сек. позивачем за допомогою РОS-терміналу видано готівки відповідачу, проте позивач при видачі цієї готівки помилково надав відповідачу (клієнту) більшу суму, ніж фактично зняв з рахунку клієнта, про що свідчить виписка з банківського рахунку відповідача.

Водночас взявши до уваги заявлене відповідачем у відзиві на позовну заяву клопотання про застосування строків позовної давності в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача коштів на суму 10000грн. за 11.11.2005р. та подане позивачем клопотання про поновлення строку позовної давності з посиланням в обґрунтування цього клопотання на звернення позивача до господарського суду міста Києва 05.11.2008р. з аналогічною позовною заявою, яка ухвалою суду від 14.11.2008р. №05-5-34/12096 була повернута без розгляду на підставі п.6 ч.1 ст.63 ГПК України, місцевий господарський суд, з урахуванням приписів ст.257 Цивільного кодексу України, підставно застосував за заявою відповідача строк позовної давності до спірних правовідносин сторін щодо стягнення з відповідача коштів на суму 10000грн. за 11.11.2005р. та обґрунтовано відмовив позивачу у задоволенні позовних вимог в цій частині, з чим правильно погодився суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в зазначеній частині.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій, проаналізувавши приписи, запроваджені пунктами 4.1, 4.4, 4.9 Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням, затвердженого постановою Національного банку України від 19.04.2005р. №137, наявні в матеріалах справи квитанції від 17.08.2007р. №1912 на суму 10000грн. та №1913 на суму 10000грн., встановили, що 17.08.2007р. о 12год.58хв.38сек. та о 13год.23хв.15сек. у безбалансовому відділенні №1 Промінвестбанку за допомогою POS-терміналу була здійснена видача готівки з кодом авторизації 606274 з корпоративної міжнародної платіжної картки №4779929010868736 - держатель Богданов Олег Вадимович на суму 20000грн. Дослідив виписку з банківського рахунку від 31.08.2007р., місцевий господарський суд вірно встановив, що 17.08.2007р. з картки відповідача №4779929010868736 були зняті кошти на суму 10000грн., а не на суму 20000грн. як зазначено в квитанціях про видачу готівки від 17.08.2007р. №1912 на суму 10000грн. та №1913 на суму 10000грн., з чим підставно погодився суд апеляційної інстанції.

Водночас, відхиляючи як безпідставні твердження відповідача про неналежність акту звірки розрахунків по корпоративній міжнародній картці відповідача №4779929010868736 як підставу для скасування рішення, суд апеляційної інстанції правильно вказав, що акт звірки розрахунків є документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій та є додатковим підтвердженням видачі готівки відповідачу на вказані суми, а наявність чи відсутність будь-яких зобов’язань сторін підтверджується первинними документами, у даному випадку банківськими квитанціями, банківськими виписками тощо, із зазначенням, що зобов’язання відповідача оплатити вартість виконаних підрядних робіт випливає безпосередньо з квитанцій №1912 від 17.08.2007р. на суму 10000грн. та №1913 від 17.08.2007р. на суму 10000грн. у розумінні ст.526 ЦК України.

Поряд з цим, судом апеляційної інстанції вірно вказано, що за договірними умовами, визначеними в пунктах 2.2.6 та 2.2.7 вказаного договору банк зобов’язаний до 10 числа кожного місяця, який слідує за звітним, надавати клієнту виписки по рахунку, а клієнт зобов’язаний щомісячно до 10 числа місяця, що слідує за звітним, отримувати виписки по рахунку за звітний місяць. При цьому, суд апеляційної інстанції з аналізу договірних умов, визначених вказаним договором, дійшов висновку, що наведені пункти договору не містять визначеної сторонами відповідальності за їх невиконання, із зазначенням, що п.4.3 ст.4 цього договору "Порядок та умови виконання операцій за розрахунками з картками" визначено, що клієнт та держатель зобов’язані здійснювати контроль за розрахунками з використанням картки, з посиланням на договірні умови, визначені п.4.16 даного договору, за яким у разі сумнівів клієнта щодо достовірності інформації, викладеної у виписці по рахунку, він зобов’язаний протягом 10 календарних днів з дні отримання виписки, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за звітним, письмово повідомити банк про це. Виписка по рахунку вважається прийнятою клієнтом у випадку неотримання банком зазначеного повідомлення до 21-го числа місяця, наступного за звітним.

З урахуванням наведених умов договору, апеляційний господарський суд підставно вказав про відсутність у матеріалах справи доказів звернень відповідача з вказаним повідомленням до позивача на виконання вимог п.4.16 договору або будь-яких інших звернень.

Разом з тим, попередніми судовими інстанціями з матеріалів справи встановлено, що позивач звернувся до відповідача з листом - вимогою повернути заборгованість на суму 20000грн., який був отриманий останнім 23.09.2008р. згідно відмітки відповідача про його отримання.

З огляду на викладені обставини та положення, запроваджені ст.ст.173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.509, 525, 526, ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, обґрунтовано пославшись на невиконання відповідачем свого обов’язку з повернення позивачу коштів у сумі 10000грн. у строк до 29.09.2008р., місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача основного боргу на суму 10000грн., з чим підставно погодився суд апеляційної інстанції, залишив без змін рішення суду першої інстанції в цій частині, а апеляційну скаргу –без задоволення.

При цьому, врахував приписи ст.49 ГПК України, зазначивши, що позивач при подачі позовної заяви про стягнення 20000грн. сплатив державне мито на суму 200грн., тоді як суд першої інстанції частково задовольняючи позовні вимоги, в п.2 резолютивної частини рішення вказав про стягнення з відповідача 10000грн. та 51грн. державного мита, апеляційний господарський суд, керуючись п.4 ч.1 ст.103 ГПК України, дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача державного мита на суму 100грн., підставно змінив п.2 резолютивної частини рішення місцевого господарського суду щодо стягнення з відповідача державного мита на суму 100грн.

У відповідності до ст.1117 ГПК України перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи, зі здійсненням перевірки застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду міста Києва від 27.04.2009р. з урахуванням постанови Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2009р. у даній справі відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків судів попередніх інстанцій та не свідчать про порушення судами норм матеріального та/або процесуального права, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржених судових актів.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Конкорд Капітал" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 27.04.2009р. з урахуванням постанови Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2009р. у справі №29/568 залишити без змін.

Головуючий суддя:

О. Кот

Судді:

С. Владимиренко

С. Шевчук