Рішення № 50866476, 08.11.2012, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Провадження № 2/ 2033/ 971/2012

Справа № 2033/1049/2012

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.11.2012 року

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі: головуючого судді Алфьорової Т.М. , при секретарі судових засідань ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором процентної позики,-

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про стягнення боргу за договором процентної позики,- посилаючись на те, що 24 квітня 2008 року відповідач позичив у неї грошову суму у розмірі 68443 гривень, про що був укладений договір процентної позики, договором був передбачений щомісячний розмір процентів у сумі 3422 гривень. Згідно зазначеного договору відповідач зобовязався повернути позику до 24 квітня 2009 року, але не виконав взяте на себе зобовязання, не повернув позичену суму. З травня 2009 року вона постійно вимагала повернення суми позики, але відповідач ігнорує її вимоги. Просить стягнути на її користь суму позики за договором процентної позики у розмірі 68443,00 гривень, проценти за договором позики у розмірі 82128,00 гривень, пеню за прострочення платежу у сумі 1% від суми позики за кожен день прострочення, у розмірі 249132,52 гривень за 364 дня прострочення з 25.04.2009 року по 24.04.2010 року, а всього 399703,52 гривень. Також, позивач просить стягнути з відповідача на її користь сплачені при предявленні позову до суду судові витрати судовий збір у сумі 1700 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 гривень.

Позивач у судовому засіданні підтримала позовні вимоги у повному обсязі, просила їх задовольнити та пояснила, що з 2004 року з відповідачем підтримували приятельські стосунки, він займався оптовою торгівлею мясом і коли йому було потрібно збільшити обєми продажу мяса, він у 2008 році позичив у нею грошові кошти у сумі 68443 гривень. Договір процентної позики складався та підписувався за місцем роботи відповідача на вул. Польовій в м. Харкові, ініціатива з укладення договору виходила від відповідача. Пізніше, за місцем роботи відповідача на вул. Польовій в м. Харкові на печатній машинці, що належить позивачу була виготовлена розписка про отримання відповідачем грошей у сумі 68443,00 гривень, розписка була підписана відповідачем. Також, позивач пояснила, що текст договору позики сторони складали разом, а бланк договору позивачу склали знайомі юристи. Договір укладався у двох екземплярах, які знаходяться у сторін, грошові кошти були передані відповідачу перед складанням та підписанням договору. Іншого договору між сторонами щодо будь-якої передачі грошей не існує. Наприкінці травня 2008 року відповідач повідомив, що не бажає більше займатися продажем мяса та всі свої грошові кошти використовував для іншої діяльності придбання та продаж цементу, але заспокоїв її щодо позики, пообіцявши, що поверне їй позику у повному обсязі. Після настання строку повернення позики, відповідач запевнив її, що коли його справи у бізнесі підуть краще, він поверне позику. Однак до теперішнього часу відповідачем зобовязання за договором позики виконані не були, позика не повернута і проценти за договором не сплачені.

Відповідач ОСОБА_3 надав письмові заперечення на позов, де заперечував проти позовних вимог, посилаючись на те, що в лютому 2008 року ОСОБА_2 запропонувала йому співробітництво щодо закупівлі та подальшої реалізації мяса, при цьому позивач виконувала функцію фінансового забезпечення зазначеної діяльності, між сторонами була усна домовленість про те, що сторони ніяких зобовязань один перед одним не несуть. На закупівлю першої партії мяса позивач надала грошові кошти у сумі від 5 до 10 тисяч грн. про що на прохання позивача відповідачем була складена розписка про отримання грошей, яка мала бути анульована після поставки продукції. Після поставки продукції зясувалося, що вона неналежної якості, після чого вона була повернута поставщику, гроші на її придбання також повернуті позивачці. Відповідач не згадав про складену ним розписку про отримання грошів і він не укладав договір процентної позики, на який посилається позивач, оскільки він для нього вкрай невигідний, а також ніколи раніше не бачив договір, копія якого додана до позовної заяви та не підписував його.

У судовому засіданні відповідач підтримав свої заперечення, викладені вище, а також пояснив, що на протязі часу з 2008-2010 років позивач не зверталася до нього з вимогами про повернення позики, договір позики вперше побачив у матеріалах справи. В оригіналу договору у судовому засіданні відповідач не заперечував, що у ньому стоїть його підпис, але стверджував, що він підписував інший документ, де йшла мова про позику суми від 5 до 10 тисяч гривень, точну суму він не памятає, до того ж він складався в одному екземплярі, який складався з двох аркушів, гроші були передані відповідачу в момент підписання цього договору, а також зазначив, що наданий позивачем договір сфальсифікований, оскільки він складений на трьох окремих аркушах, які між собою ніяк не скріплені, текст перших двох аркушів не відповідає тексту того договору, якій підписував відповідач, екземпляр якого він не брав. Після повернення мяса на комбінат, який його поставив, гроші у зазначеній вище сумі були повернуті ОСОБА_2, але він не вимагав анулювання договору про отримання ним грошей у сумі від 5 до 10 тисяч гривень. В розписку про отримання від ОСОБА_2 грошей у сумі 68443,00 гривень, підпис під текстом розписки від його імені виконаний не ним. Розписка написана чомусь на друкарській машинці, хоча він зміг написати її власноруч, а підпис на розписці виконаний не відповідачем. Таким чином, він вважає, що розписка та перші два аркуші договору позивачем сфальсифіковані.

Що стосується проведених судово - почеркознавчих експертиз, то він вважає, що вони проведені за неповними даними, так як позивачем не надані для проведення експертиз будь які зразки текстів надрукованих на тій же друкарській машинці та не надана сама машинка. Вказує на те, що надана розписка знаходиться на зворотній стороні використаної документації з фірми «Атлант», яку вони вдруге використовували для інших потребі, так як зворотна сторона була чистою. Також у ці листи - аркуші загорталися гроші з поміткою призначення платежу та дати і з цим він повязує свою підпис в розписці. Нижче його підпису у нібито розписці повинен бути текст, який на його думку відрізаний, або знищеній. Висновки експертизи викликають сумніві, так як має місце схожість його підпису та підпису позивача і тому треба було проаналізувати також підпис ОСОБА_2

Суд, вислухавши пояснення та доводи сторін, дослідивши надані докази у їх сукупності, вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з договору процентної позики, від 24 квітня 2008 року, ОСОБА_2 Позикодавець зобовязується надати ОСОБА_3 Позичальнику грошові кошти у розмірі, визначеному цим договором, а останній зобовязується прийняти позику та використати її за цільовим призначенням та повернути зазначену позику позикодавцю у визначений договором строк, а також сплатити проценти за використання грошових коштів за весь строк надання грошових коштів.

Згідно п. п. 2.2, 2.3 Договору сума позики складає 68443 гривень, щомісячний розмір процентів за даним договором складає суму у розмірі 3422 гривень.

Згідно п. 3.2 Договору строк повернення позики 24 квітня 2009 року.

Згідно ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку саму суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ч. 2 ст. 1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

На підтвердження укладання та виконання з боку позивача договору процентної позики позивачем суду була надана розписка про отримання суми позики, датована 15 травня 2008 року, з тексту якої вбачається, що ОСОБА_3 отримав 24.04.2008 року в якості позики грошову суму у розмірі 68443,00 гривень від ОСОБА_2 Також у розписці зазначено, що вказана сума була отримана відповідачем для підприємницької діяльності з купівлі-продажу мяса на умовах договору процентної позики від 24.04.2008 року. Під текстом розписки виконаний підпис від імені ОСОБА_3

Доводи відповідача в обґрунтування його заперечень проти позову не спростовують наданих позивачем доказів на підтвердження укладення договору позики та отримання відповідачем грошових коштів у звязку з наступним.

Договір позики від 24.04.2008 року був укладений між сторонами в письмовій формі, що відповідає вимогам ст.ст. 205, 208, 1047 ЦК України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 208 ЦК України, у письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Відповідно до ч. 1 ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Цивільним законодавством не передбачено додаткових вимог (оформлення на одному аркуші, скріплення аркушів договору, підпис на кожному аркуші) до оформлення правочину, який вчиняється між фізичними особами у письмовій формі.

Крім того, відповідачем не надано жодних доказів, у тому числі будь-якого іншого договору, на підтвердження його доводів про те, що третій аркуш договору, на якому мається його підпис, дійсність якого відповідачем не заперечується, відноситься до іншого договору, укладеного між сторонами, а не наданого позивачем договору позики.

Щодо дійсності наданої позивачем розписки про отримання відповідачем грошових коштів у розмірі 68443 гривень суд зазначає наступне. Цивільним законодавством, зокрема ч. 2 ст. 1047 ЦК України, не встановлена форма розписки про отримання грошових коштів на підтвердження укладення договору позики, у тому числі власноручне виготовлення тексту розписки позичальником.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що підпис під текстом зазначеної розписки виконаний не ним особисто.

У відповідності до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях

Згідно проведеної судово - почеркознавчої експертизи від 10.05.12р., проведеної ХНДІСЕ ім. Засл. Проф.. ОСОБА_4 в договоре процентної позики від 24.04.2008 р. складений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3П.І. та в розписці від 05.05.2008р. підписи виконані ОСОБА_3 Відповідно до проведеної судово - почеркознавчих експертизи від 02.10.2012р., у досліджуваній розписці підчистка, травлення не проводилися. Друкований текст розписки є первинним. У звязку з вказаними обставинами, у суду немає сумніву щодо висновків проведеної експертизи.

Таким чином, суд вважає доведеним наявність підстав виникнення у відповідача грошового зобовязання перед позивачем за договором позики від 24.04.2008 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦПК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що відповідачем не була повернута сума позики позивачу у встановлений договором строк до 24.04.2009 року, оскільки відповідач не визнає самого факту укладання договору та отримання грошей від позивача.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобовязання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Пунктом 5.3 договору позики, укладеного між сторонами 24.04.2008 року, встановлено, що при порушенні Позичальником строку повернення позики, визначеного п. 3.2 цього договору, він повинен сплатити пеню у розмірі 1% від розміру позики за кожен день прострочення повернення позики.

Позивач просить стягнути пеню за прострочення виконання грошового зобовязання за період часу з 25.04.2009 року по 24.04.2010 року, що складає 364 дні.

Суд погоджується з розрахунком позивача щодо суми пені, яка підлягає стягненню з відповідача, виходячи з того, що 1 % від суми позики складає 684,43 гривень, та задовольняє позовні вимоги в частині стягнення пені у межах заявлених позовних вимог у сумі 249132,52 гривень. Підстав для зменшення розміру пені відповідно до ст. 551 ЦК України суд не вбачає, оскільки відповідачем заперечується не розрахунок заборгованості за договором позики, а сам факт укладення цього договору та отримання за ним грошових коштів.

Позовні вимоги щодо стягнення процентів за договором процентної позики у сумі 82128 гривень задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Однак п. 5 розд. VІІІ «Прикінцевих положень»Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»передбачено, що до приведення законодавства у відповідність із цим законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому закону, якщо інше не передбачено цим законом.

Відповідно до п. 6 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»надання коштів (грошових) у позику є фінансовою послугою.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 1 зазначеного Закону, фінансова послуга надається з метою отримання прибутку, різновидом якого є проценти.

Фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також фізичними особами-субєктами підприємницької діяльності, якщо це прямо передбачено законом. В інших випадках надання грошових коштів на умовах позики зі сплатою процентів не допускається.

Судом не встановлено право позивача на надання фінансових послуг у порядку, передбаченому Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». При таких обставинах, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача процентів за договором позики та вважає позовні.

При предявленні позову позивачем були сплачені витрати по оплаті судового збору у сумі 1700 гривень та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 гривень (квитанції № 138КП012, 138КП011 від 26.04.2010 року).

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст.. 88 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 60, 79, 88, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 205, 208, 549, 611, 624, 625, 1046, 1047, 1048, 1049 ЦК України, ст.ст. 1, 4, Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», п. 5 розд. VІІІ «Прикінцевих положень»Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором процентної позики задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суму за договором позики у розмірі 68443 (шістдесят вісім тисяч чотириста сорок три) гривні.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 пеню за прострочення платежу за договором позики у сумі 249132 (двісті сорок девять сто тридцять дві) гривні 52 копійок.

У задоволенні позовних вимог в частині стягнення процентів за договором позики у сумі 82128 (вісімдесят дві тисячі сто двадцять вісім) гривень відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати 1820 (одна тисяча вісімсот двадцять) гривень.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги. Особами, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: /