Постанова № 5086427, 19.10.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2009 № 1/253

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Григоровича О.М.

суддів:

за участю секретаря судового засідання

представників сторін:

позивача: Колесніченко І.В. (дов. від 06.05.08 № 53-02/795);

відповідача: Мартиненко В.В. (дов. від 26.06.09 б/н),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат"

на рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2009

у справі № 1/253 (суддя

за позовом Відкритого акціонерного товариства

"Криворізький залізорудний комбінат"

до Товариство з обмеженою відповідальністю

фірма "Вета"

про стягнення суми,

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

фірма “Вета”

до Відкритого акціонерного товариства

“Криворізький залізорудний комбінат”

про стягнення суми,

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.05.09 первісний позов задоволено частково, а зустрічний позов задоволено повністю.

За первісним позовом стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма “Вета” на користь Відкритого акціонерного товариства “Криворізький залізорудний комбінат”; 8531 грн. 46 коп. – неустойки, 117 грн. 31 коп. – державного мита, 118 грн. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

За зустрічним позовом стягнуто з Відкритого акціонерного товариства “Криворізький залізорудний комбінат” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма “Вета” 79980 грн. – основного боргу, 10553 грн. 05 коп. – пені, 1311 грн. 14 коп. – 3% річних, 8715 грн. 93 коп. – інфляційних витрат, 1005 грн. 60 коп. – державного мита, 312 грн. 50 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивач за первісним позовом звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати в частині відмови у задоволенні позовним вимог, та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити зазначені вимоги в повному обсязі. В задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Скарга мотивована тим, що відповідачем не доведено факту настання обов’язку позивача сплатити за отриману продукцію, оскільки жодних доказів направлення на його адресу рахунків-фактур та податкових накладних не надано.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні апеляційної скарги повністю.

Розглянувши мотиви апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

22.04.08 між Відкритим акціонерним товариством “Криворізький залізорудний комбінат” (далі-позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма “Вета” (далі-відповідач, постачальник) було укладено договір поставки № 578.

В п.1.2 договору від 22.04.08 № 578 зазначено, що найменування, асортимент, кількість, ціна, строки поставки товару зазначаються в специфікації, яка є невід’ємною частиною договору.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що товар повинен бути поставлений у строк, передбачений сторонами у специфікації.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ч. 2 ст.193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 525 Цивільного кодексу одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Пунктами 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки постачальник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Матеріали справи свідчать, що згідно специфікації від 12.08.08 №2 відповідач зобов’язався поставити фарбу чорну RP/Hd/RISO у кількості 45 шт. та марзан для IDEAL 5221 у кількості 3 шт. на загальну суму 7074, 11 грн. зі строком поставки протягом 3 робочих днів після підписання специфікації №2, тобто до 17.08.08 включно. Але фактично поставка була здійснена тільки 24.10.08 з прострочкою поставки на 49 робочих днів. Отже, вимога позивача про стягнення неустойки за прострочення поставки підтверджена документально, а тому підлягає задоволенню.

Відповідно до специфікації №3 відповідач зобов’язався поставити різограф EZ 570 з розкатним циліндром та столом підставкою у кількості 1 шт. на загальну суму 79980,00 грн. з строком поставки протягом 3 робочих днів після підписання специфікації №3.

Щодо Специфікації №3 слід вказати наступне.

Сторонами було подано належним чином завірені копії специфікації №3.

На поданій позивачем копії специфікації №3 вказана дата – 15.09.08, а на копії відповідача дата підписання відсутня.

В судових засіданнях та у відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що за усною домовленістю сторін дата поставки не була вказана по тій причині, що вказаний товар є іноземного виробництва, а тому з урахуванням світової фінансової кризи виникли затримки поставки у контрагентів постачальника, у зв’язку з чим останній не зміг гарантувати точно конкретну дату поставки.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що за змістом п.4 Специфікації №3 останнім строком поставки товару слід вважати останній робочий день третього кварталу 2008 року. Тобто, зобов’язання з поставки товару у третьому кварталі 2008 року відповідач прострочив на 17 робочих днів

Пунктом 6.2. договору від 22.04.08 № 578 встановлено, що за порушення узгоджених строків поставки постачальник сплачує покупцю неустойку в розмірі 0,5% від вартості непоставленого товару, за кожен день прострочки.

На підставі викладеного вище, враховуючи, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача 8531, 46 грн. неустойки, тому вимоги за первісним позовом підлягають частковому задоволенню.

Відповідач звернувся з зустрічним позовом, в якому просить стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Криворізький залізорудний комбінат” 79980,00 грн. основного боргу, 10553,05 грн. пені, 1311,14 грн. 3% річних, 8715,93 грн. інфляційних втрат.

Вимоги відповідача мотивовані тим, що свої зобов’язання останній виконав у повному обсязі, проте позивач повністю за отриманий товар не розрахувався, перерахував лише 9849,95 грн., заборгованість станом на 15.05.09 складає 79980,00 грн.

Згідно з умовами договору та специфікаціями до нього відповідачу були поставлені товари відповідно до накладних: № РН-0000460-3 від 24.10.08 на суму 79980 грн.; № РН-0000461-3 від 24.10.08 на суму 7074,11 грн.; № РН- 0000468-3 від 27.10.08 на суму 2775,84 грн. Всього на загальну суму 89829,95 грн. Товар був отриманий позивачем повністю.

23.12.08 відповідач направив позивачу претензію № 256 з проханням протягом семи днів перевести на поточний рахунок суму боргу або повернути отриманий товар по ціні, яка буде узгоджена з останнім. Повідомлення про вручення поштового відправлення свідчить про отримання представником позивача претензії.

Зазначена вимога залишена позивачем без відповіді.

Частина 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачає, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з позивача 79980грн. основного боргу, 1311,14 грн. 3% річних, 8715,93 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до п.6.5 договору від 22.04.08 № 578 у разі порушення покупцем строків розрахунків покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено, законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало були виконано.

Позивачем в судовому засіданні, яке відбулося 19.10.09, було подано заяву - розрахунок пені за 6 місяців, з якою погодився і відповідач.

Колегія суддів приходить до висновку, що місцевим господарським судом було помилково стягнуто пеню за 197 днів в сумі 10553, 05 грн., тоді як пеня за 6 місяців за неоплачений товар по накладній від 24.10.08 № РН-0000460-3 становить 9571, 24 грн.

Отже, рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.09 у справі №1/253 підлягає зміні в частині стягнення пені.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Криворізький залізорудний комбінат” задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.09 у справі №1/253 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

“Первісний позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма “Вета” (01054, м.Київ, вул. О.Гончара 71, код ЄДРПОУ 13678838) на користь Відкритого акціонерного товариства “Криворізький залізорудний комбінат” (50029, м.Кривий Ріг, вул. Сімбірцева 1А, код ЄДРПОУ 00191307) 8531 (вісім тисяч п’ятсот тридцять одна) грн. 46 коп. – неустойки, 117 (сто сімнадцять) грн. 31 коп. – державного мита, 118 (сто вісімнадцять) грн. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Зустрічний позов задоволено частково.

Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства “Криворізький залізорудний комбінат” (50029, м.Кривий Ріг, вул. Сімбірцева 1А, код ЄДРПОУ 00191307) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма “Вета” (01054, м.Київ, вул. О.Гончара 71, код ЄДРПОУ 13678838) 79980 (сімдесят дев’ять тисяч дев’ятсот вісімдесят) грн. – основного боргу, 9571 (дев’ять тисяч п’ятсот сімдесят одна) грн. 24 коп. – пені, 1311 (одна тисяча триста одинадцять) грн. 14 коп. – 3% річних, 8715 (вісім тисяч сімсот п’ятнадцять) грн. 93 коп. – інфляційних втрат, 995 (дев’ятсот дев’яносто п’ять) грн. 78 коп. – державного мита, 309 (триста дев’ять) грн. 71 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині зустрічного позову відмовити. ”

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма “Вета” (01054, м.Київ, вул. О.Гончара 71, код ЄДРПОУ 13678838) на користь Відкритого акціонерного товариства “Криворізький залізорудний комбінат” (50029, м.Кривий Ріг, вул. Сімбірцева 1А, код ЄДРПОУ 00191307) 4 (чотири) грн. 91 коп. державного мита за подання апеляційної скарги.

4. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи № 1/253 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя

Судді

22.10.09 (відправлено)