Ухвала суду № 50863942, 09.09.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Є.У. № 336/3445/15-ц Головуючий у 1-й інстанції: Суркова В.П.

Провадження № 22-ц/778/4283/15 Суддя-доповідач: Трофимова Д.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Крилової О.В.

Суддів: Трофимової Д.А.

Дзярука М.П.

При секретарі: Семенчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції Харченко Ольги Григорівни на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 29 травня 2015 року по справі за скаргою Моторного (транспортного) страхового бюро України на дії головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції Харченко Ольги Григорівни,

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2015 року Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулося до суду із вищевказаною скаргою.

В обґрунтування скарги МТСБУ посилалося на те, що рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 29.11.2013 року було задоволено позов МТСБУ, стягнуто з ОСОБА_4 на користь МТСБУ 5 730 грн. 28 коп. страхового відшкодування та 229 грн. 40 коп. судового збору.

За цим рішенням були видані виконавчі листи, МТСБУ звернулося до Шевченківського ВДВС Запорізького МУЮ з заявою про відкриття виконавчого провадження, але постановами головного державного виконавця Шевченківського ВДВС Запорізького МУЮ Харченко О.Г. від 26.03.2015 року у відкритті виконавчого провадження було відмовлено на підставі п. 6 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» через невідповідність виконавчого документа вимогам ст. 18 цього Закону - відсутність індивідуального ідентифікаційного номера боржника.

З вказаним рішенням головного державного виконавця заявник не погоджується, вважає застосування державним виконавцем п. 6 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» неправомірним та безпідставним.

Посилаючись на зазначені обставини, МТСБУ просило суд: визнати дії головного державного виконавця Шевченківського ВДВС Запорізького МУЮ Харченко О.Г. щодо відмови у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчих листів № 336/3508/13-ц неправомірними; зобов'язати головного державного виконавця Шевченківського ВДВС Запорізького МУЮ Харченко О.Г. прийняти до провадження виконавчі листи № 336/3508/13-ц від 25.02.2014р. та № 336/3508/13-ц від 05.06.2014р., відкрити виконавче провадження і виконати рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 29.11.2013 року про стягнення з ОСОБА_4 на користь МТСБУ 5 730 грн. 28 коп. страхового відшкодування, 229 грн. 40 коп. судового збору та 458 грн. 80 коп. витрат на правову допомогу.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 29 травня 2015 року скаргу МТСБУ задоволено.

Визнано неправомірними дії головного державного виконавця Шевченківського ВДВС Запорізького МУЮ Харченко О.Г. щодо відмови у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 336/3508/13-ц, виданого 05.06.2014 року про стягнення з ОСОБА_4 на користь МТСБУ 458 грн. 80 коп. витрат на правову допомогу та виконавчого листа № 336/3580/13-ц, виданого 25.02.2014 року про стягнення з ОСОБА_4 на користь МТСБУ 5 959 грн. 68 коп.

Зобов'язано головного державного виконавця Шевченківського ВДВС Запорізького МУЮ Харченко О.Г. відкрити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 336/5323/13-ц, виданого 05.06.2014 року про стягнення з ОСОБА_4 на користь МТСБУ 458 грн. 80 коп. витрат на правову допомогу та виконавчого листа № 336/3580/13-ц, виданого 25.02.2014 року про стягнення з ОСОБА_4 на користь МТСБУ 5 959 грн. 68 коп.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, головний державний виконавець Шевченківського ВДВС Запорізького МУЮ Харченко О.Г. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволенні скарги.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Частиною 1 ст. 14 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно вимог ст. 17 ЗУ "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 23.03.2015р. до Шевченківського ВДВС Запорізького МУЮ повторно надійшли два виконавчі листа № 336/3508/13-ц, видані 25.02.2014 року та 05.06.2014 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_4 на користь МТСБУ 5 959 грн. 68 коп. та 458 грн. 80 коп.

Постановою головного державного виконавця Шевченківського ВДВС Запорізького МУЮ Харченко О.Г. ВП № 47058132 від 26.03.2015 року відмовлено в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 336/3508/13-ц, виданого 05.06.2014 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_4 на користь МТСБУ 458 грн. 80 коп. витрат на правову допомогу (а.с. 4 зв.).

Постановою головного державного виконавця Шевченківського ВДВС Запорізького МУЮ Харченко О.Г. ВП № 47058155 від 26.03.2015 року відмовлено в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 336/3580/13-ц, виданого 25.02.2014 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_4 на користь МТСБУ 5 959 грн. 68 коп. (а.с. 5 зв.).

Обидві постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження винесені на підставі п. 6 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з тим, що подані виконавчі документи не відповідають вимогам ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» та вимогам п. 3.3 «Інструкції з організації примусового виконання рішень», а саме, у виконавчому документі відсутній індивідуальний ідентифікаційний номер боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України.

Постановляючи ухвалу про задоволення скарги і визнаючи дії головного державного виконавця Шевченківського ВДВС Запорізького МУЮ Харченко О.Г. неправомірними, суд першої інстанції виходив із того, що державним виконавцем не використані в повному обсязі надані йому права та обов'язки, передбачені Законом України «Про виконавче провадження».

При цьому, суд першої інстанції правильно врахував правові позиції Верховного Суду України, висловлені в постанові від 21.05.2014р. у справі № 6-45цс14 та в постанові від 25.06.2014р у справі № 6-62цс14.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 32 Конституції України та ч. 1 ст. 302 ЦК України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом.

Офіційне тлумачення вказаного положення Конституції України міститься в Рішенні Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року № 2-рп/2012, відповідно до п. 1 якого збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя, таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Частина 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» містить вимоги до виконавчого документа, у якому зокрема має бути зазначено й індивідуальний ідентифікаційний номер боржника (фізичної особи).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим ст. 18 цього Закону державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження.

Разом із тим, п. 3 ч. 3 ст. 11 цього Закону надає право державному виконавцю при здійсненні виконавчого провадження з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну.

Тому відсутність у виконавчому листі ідентифікаційного номера боржника не є підставою для відмови державним виконавцем у відкритті виконавчого провадження.

За таких обставин висновки суду відповідають вимогам Закону.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки є повторенням обставин, якими головний державний виконавець обґрунтовувала відзив на скаргу, всебічна оцінка яким була дана судом першої інстанції, і зводяться лише до особистої незгоди з висновками суду щодо їх оцінки.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, ухвалу суду першої інстанції на підставі п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч. 2, 312-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції Харченко Ольги Григорівни відхилити.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 29 травня 2015 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: