Постанова № 5086392, 20.10.2009, Харківський апеляційний господарський суд

УКРАЇНА

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2006 року Справа № 08/96-09

Харківський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Фоміної В.О., судді Гончар Т.В., судді Кравець Т.В.

при секретарі –Бігун О.В.

позивача - – Хотіної Г.О. (довіреність № 219/10 від 31.12.08 р.)

відповідача –Карчевського Ю.М. (довіреність № 1-06 від 12.01.09 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Теплоелектроцентраль-3”, м. Харків (вх. № 2232Х/2-5) на рішення Господарського суду Харківської області від 06.07.2009 року по справі № 08/96-09

за позовом Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, м. Київ

до Закритого акціонерного товариства “Теплоелектроцентраль-3”, м. Харків

про стягнення 14504405,99 грн., -

встановила:

У квітні 2009 року позивач звернувся до суду з позовом та після зменшення позовних вимог просив стягнути з відповідача 1030861,20 грн. пені, 1261242,43 грн. інфляційних, 128108,21 грн. 3% річних, 25500 грн. витрат по сплаті держмита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Свої позовні вимоги обґрунтовував не виконанням відповідачем належним чином своїх договірних зобов’язань.

Рішенням господарського суду Харківської області від 06.07.2009 р. по справі № 08/96-09 (суддя Ковальчук Л.В.) позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ЗАТ "Теплоелектроцентраль-3" на користь ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" суму інфляційних у розмірі 1261242,43 грн., 3% річних в сумі 128108,21 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 25500,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн., в частині стягнення пені в сумі 1030861,20 грн. –в задоволенні прозову відмовлено. Рішення мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов*язань.

В апеляційній скарзі ЗАТ “Теплоелектроцентраль-3” порушує питання про скасування зазначеного рішення і прийняття нового, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на неповне з*ясування обставин, що мають значення для справи, порушенням судом норм процесуального права. Свої вимоги обґрунтовує тим, що у наданому позивачем розрахунку інфляційних витрат наявна невідповідність розрахунку фактично сплаченим сумам.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить оскаржуване рішення залишити без змін, апеляційну скаргу – без задоволення.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст.101 ГПК України, заслухавши представників сторін, колегія суддів приходить до висновку залишити без задоволення апеляційну скаргу з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції 29 вересня 2008 року між сторонами укладений договір №06/08-1847/392/390 поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання, відповідно до умов якого позивач (постачальник) зобов’язався передати у власність відповідачеві (покупцю) протягом періоду з 01 жовтня 2008 року по 31 грудня 2008 року природний газ за наявності його обсягів, а відповідач зобов’язався прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.

Сторони п. 6.1 договору передбачили, що оплата за постачання природного газу проводиться грошовими коштами у такому порядку: перша оплата в розмірі 34% відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця, подальші оплати проводяться плановим платежем по 33 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу до 20 та 30 (31) числа поточного місяця. Остаточний розрахунок за фактично спожиті та про транспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем поставки.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд виходив з того, що позивач свої зобов’язання за договором виконав в повному обсязі - передав відповідачу протягом жовтня-грудня 2008 року природний газ на загальну суму 30502564,49 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу, підписаного представниками сторін та скріпленого печатками, які долучені до матеріалів справи (а.с.25-27). Але відповідач не виконав своєчасно та належним чином взяті на себе зобов’язання за договором щодо сплати грошових коштів за отриманий природний газ, вартість отриманого природного газу оплачував невчасно, повністю розрахувався за спожитий природний газ лише в процесі розгляду справи, в зв*язку з чим позивач звернувся до суду з заявою про зменшення суми позовних вимог, яка на підставі ст. 22 ГПК України була прийнята судом до розгляду.

Оскільки боржник прострочив виконання грошового зобов*язання, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем за прострочення виконання грошового зобов*язання правомірно відповідачу були нараховані інфляційні в сумі 1261242,43 грн. та 3% річних в сумі 128108,21 грн. у відповідності до ст.625 ЦК України.

Заперечення відповідача щодо неправомірності нарахування позивачем інфляційних та 3% річних за прострочення виконання зобов’язання, не були прийняті судом до уваги, оскільки позивач надав обгрунтований розрахунок інфляційних та 3% річних на підставі первинних документів, який міститься в матеріалах справи, а свого контррозрахунку відповідачем до справи не було надано. Тому суд дійшов висновку задовольнити вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних та 3% річних.

З таким висновком погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, зазначаючи наступне.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно ст. 526 ЦК України зобов*язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов*язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В обґрунтовання апеляційної скарги відповідач посилається на те, що у наданому позивачем розрахунку інфляційних нарахувань наявна невідповідність розрахунку фактично сплаченим сумам.

Однак, розрахунок позивача відповідає Рекомендаціям відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ наведеним у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.97р., оскільки у разі внесення сплати після 16 числа розрахунок починається з наступного місяця. До того ж, наданий відповідачем суду апеляційної інстанції контррозрахунок інфляційних нарахувань не відповідає в частині необхідних до сплати сум вартості фактично отриманого газу в грудні 2008р. –січні 2009р.

Тому висновок суду першої інстанції про задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних та 3% річних є правильним.

Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Відмовляючи в частині стягнення пені у сумі 1030861,20 грн., суд першої інстанції виходив з того, що протягом дії мораторію, введеного з порушенням провадження у справі про банкрутство відповідача 29.08.2008р., не нараховується неустойка (штраф, пеня). Тому дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення пені в сумі 1030861,20 грн.

Але з такими висновками не може погодитися колегія суддів апеляційної інстанції з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та під час апеляційного провадження має місце порушення зобов’язання відповідачем щодо своєчасної сплати вартості отриманого газу, у зв*язку з чим настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата пені, згідно ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України.

Сторони п. 7.2 договору №06/08-1847/392/390 від 29.09.2008р. передбачили, що у разі невиконання покупцем (відповідачем) умов п. 6.1 цього договору покупець зобов*язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмір подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Виходячи з приписів п.6 ст.232 Господарського кодексу України, згідно якого нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконане, штрафні санкції (пеня) нараховані позивачем в межах строку до його припинення.

Між тим, ухвалою господарського суду Харківської області від 29.08.2008 року порушено провадження по справі № Б-50/138-08 про визнання ЗАТ "Теплоелектроцентраль-3" банкрутом, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, дана процедура триває до теперішнього часу.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі –Закон) термін мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов"язань і зобов"язань щодо сплати податків і зборів (обов"язкових платежів),термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов*язань та зобов*язань щодо сплати податків і зборів (обов*язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Відповідно до ст. 11 вищезазначеного Закону, мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі, про що зазначається в ухвалі господарського суду про порушення провадження у справі про банкрутство.

Згідно з ч. 4. ст. 12 вказаного Закону, протягом дії мораторію не нараховується неустойка (штраф, пеня).

Дійсно, положення ст. 12 Закону встановлює заборону нараховувати протягом дії мораторію неустойку (штраф, пеню), інші фінансові санкції (економічні санкції) за невиконання чи неналежне виконання грошових зоюбов*язань і зобов*язань щодо сплати податків і зборів (обов*язкових платежів) та стосується вимог, зобов*язань, які підпадають під поняття мораторію. Таким чином, ці положення слід застосовувати у контексті ст. 1 Закону, де наведено визначення мораторію.

Разом з тим, мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов*язань і зобов*язань щодо сплати податків і зборів (обов*язкових платежів), які виникли після дня введення мораторію, а отже, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення. Невиконання таких зобов*язань є правопорушенням. Отже, нарахування штрафних санкцій ґрунтується на законі.

Зобов*язання відповідача за договором від 29.09.2008р. щодо розрахунку за фактично спожиті обсяги газу згідно п. 6.1 Договору виникли починаючи з 11.11.2008р., тобто після порушення провадження у справі.

А зобов*язання, що виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, підлягають виконанню.

Тому висновки суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення пені в сумі 1030861,20 грн. є помилковими і не ґрунтується на нормах матеріального права.

Рішення в цій частині підлягає скасуванню, а позовні вимоги-задоволенню.

За змістом ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв*язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що є підстави для скасування рішення господарського суду Харківської області від 06.07.2009 року по справі № 08/96-09 в частині відмови в стягненні пені в сумі 1030861,20 грн., підстави для задоволення апеляційної скарги -відсутні.

На підставі вищезазначеного та керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 4 ст. 104, ст.105 ГПК України,

постановила:

Апеляційну скаргу апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Теплоелектроцентраль-3” залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 06.07.2009 року по справі № 08/96-09 в частині відмови в стягненні пені в сумі 1030861,20 грн. скасувати та прийняти нове рішення.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Теплоелектроцентраль-3" (61036, м.Харків, вул.Енергетична,3, р/р26006310558 Перша ХФ АКБ "Базис", МФО 351599, код ЄДРПОУ 30657701) на користь Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (04116, м.Київ, вул.Шолуденка,1, р/р260083013814 в ГОУ ПІБ України, МФО 300012, код ЄДРПОУ 31301827) пеню в сумі 1030861,20 грн. В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом місяця до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Фоміна В.О.

Суддя Гончар Т.В.

Суддя Кравець Т.В.

Постанова підписана 20 жовтня 2009 року