Рішення № 5086043, 09.10.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 52/415

09.10.09

Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»до Науково-виробничого колективного підприємства «Мітіс»про стягнення 8 487,12 грн. за участю представників позивача –Марковської В.В., довіреність № Д07/2009/09/28-1 від 28.09.2009р., відповідача –Малікова С.В., довіреність № 1 від 02.01.2009р.,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2009 року позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою до відповідача про стягнення 7 182,60 грн. боргу, 1 025,25 грн. інфляційної складової боргу, 279,28 грн. 3% річних, а загалом 8 487,12 грн. у зв’язку з неналежним виконанням останнім зобов’язання за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 4540080 від 12.11.2001 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 26.06.2009 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 31.07.2009 року.

У судових засіданнях 28.08.2009 року, 18.09.2009 року та 07.10.2009 року оголошувались перерви відповідно на 18.09.2009 року, 07.10.2009 року та 09.10.2009 року.

У відзиві на позовну заяву, поданому в судовому засіданні 28.08.2009р. відповідач заявив клопотання про застосування строків давності щодо нарахування 3% річних та інфляційної складової боргу, зазначив що в добровільному порядку перерахував на рахунок позивача суму основного боргу у розмірі 7 182,60 грн., та визнав позов в частині стягнення 3% річних та інфляційних збитків з урахування строків давності.

У судовому засіданні 28.08.2009р. представник позивача надав клопотання про припинення провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 7 182,60 грн. у зв’язку з його сплатою відповідачем.

У судовому засіданні 09.10.2009 року представник позивача надав уточнений розрахунок ціни позову з урахуванням строку позовної давності, де просив стягнути з відповідача 211,90 грн., інфляційної складової боргу та 51,13 грн. 3% річних.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 12.11.2001 року між АК «Київенерго»(постачальник) та Науково-виробничим колективним підприємством «Мітіс»(споживач) укладено договір на постачання теплової енергії №4540080, відповідно до умов якого постачальник зобов’язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов’язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в договорі.

Договір викладено в редакції від 18.04.2005 року.

Договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 01.06.2005 року (п.4.1 договору).

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний період, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення (п.4.3 договору).

Доказів припинення договору в установленому порядку суду не надано.

04.06.2004 року між сторонами було укладено угоду №356-04 про реструктуризацію заборгованості за договором №4540080 на постачання теплової енергії у гарячій воді .

Згідно з п.п.1-3 даної угоди відповідач визнав заборгованість за спожиту теплову енергію у сумі 92 497,29 грн. станом на 01.05.2004 року та зобов’язався її сплатити позивачу протягом червня 2004 року –травня 2009 року.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Ст. 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Предметом даного судового розгляду є вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 7 182,60 грн., 1 025,25 грн. інфляційної складової боргу та 279,28 грн. 3% річних за період з червня 2004 по травень 2009р.

Таким чином, в межах позовної давності позивач мав право звернутися з позовом про сплату боргу за період з червня 2006р.

Проте, в період з червня 2006 року, як вбачається з розрахунку ціни позову позивача та довідки позивача про надходження коштів за спожиту від АК «Київенерго»теплоенергію в період з травня 2004р. по квітень 2009р., й не заперечується сторонами, відповідач сплачував борг за угодою про реструктуризацію боргу №356-04 без порушення зобов’язань з оплати, крім сплати боргу в період з лютого по червень 2009р.

Тому в частині стягнення 3% річних та інфляційної складової боргу в період з червня 2004 року по червень 2006 року у розмірі 1 041,50 грн. слід відмовити у зв’язку з пропуском строку позовної давності відповідно до ст.ст. 256, 257 ЦК України.

Поясненнями позивача та відповідача, наданим позивачем розрахунком, проведеним відповідно до вимог чинного законодавства та умов угоди на підставі довідки про стан розрахунків та платежів за спожиту теплову енергію за період з лютого 2009 року по червень 2009 року, стверджується факт наявності заборгованості за угодою №356-04 у розмірі 7 182,60 грн. у зв’язку з неналежним виконанням зобов’язання за договором на постачання теплової енергії № 4540080 від 12.11.2001 року.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобов’язання за договором на постачання теплової енергії, а відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов’язання з оплати спожитої теплової енергії та має перед позивачем заборгованість за угодою про реструктуризацію заборгованості №356-04 у сумі 7 182,60 грн., що не заперечується сторонами у справі,

Доказів сплати відповідачем зазначеної заборгованості на момент звернення позивача з указаним позовом до суду надано не було.

Відповідачем після порушення провадження у справі сплачено 7 182,60 грн. боргу за спожиту енергію за даним договором у спірний період, що підтверджується наданими представником відповідача в судовому засіданні платіжними дорученням № 425 від 22.06.2009 року.

Відповідно до пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Приймаючи до уваги, що станом на день розгляду справи відповідач сплатив заборгованість за спожиту теплову енергію в сумі 7 182,60 грн., суд вважає, що провадження у справі в цій частині позову підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 статті 80 ГПК України в зв’язку з відсутністю предмету спору.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, поданому в судовому засіданні 28.08.2009 року визнав позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних збитків у сумі 592,17 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Визнання відповідачем позову не порушує прав третіх осіб і не суперечить законодавству.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач прострочив зобов’язання за угодою про реструктуризацію боргу, з нього на користь позивача відповідно до вимог ст. 625 ЦК України підлягає стягненню 211,90 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення та 51,13 грн. 3% річних з простроченої суми, які нараховані відповідно до умов договору та вимог закону.

Державне мито у сумі 89,48 грн. та витрати позивача на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 274,16 грн. підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 78, 80, 82–85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Науково-виробничого колективного підприємства «Мітіс»(03083, м. Київ, прос. Науки, 76, код 13668308) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 211 (двісті одинадцять) грн. 90 коп. інфляційної складової боргу, 51 (п’ятдесят одну) грн. 13 коп. 3% річних, 89 (вісімдесят дев’ять) грн. 48 коп. витрат по оплаті державного мита та 274 (двісті сімдесят чотири) грн. 16 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Припинити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 7 182,60 грн.

В іншій частині в позові відмовити.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С. Чебикіна