Рішення № 50856986, 16.09.2015, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 16.09.2015

справа № 320/13374/14-ц

2/320/671/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2015 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді Ковальової Ю.В.,

при секретарі: Черемісіній О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі цивільну справу за позовом

Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за кредитним договором № 0708/0108/45-001 від 11.01.2008 року, що було укладено між ВАТ «СВЕДБАНК» та ОСОБА_1 в розмірі 529562,95 грн. та судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог вказує, що між ВАТ «СВЕДБАНК» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір № 0708/0108/45-001 від 11.01.2008 року, відповідно до якого позивач надав відповідачу строковий кредит у сумі 29960 доларів США, в обмін на зобов'язання відповідача з повернення кредиту, сплати відсотків. Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав, надавши відповідачу кредит, однак відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав.

В забезпечення виконання зобов'язань за даним кредитним договором 11 січня 2008 року між банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки №0708/0108/45-001-Р-1, згідно з умовами якого відповідач ОСОБА_2 зобов'язалася перед банком відповідати за своєчасне і повне виконання відповідачем ОСОБА_1зобов'язань за кредитним договором.

Внаслідок невиконання умов даного договору у відповідачів перед позивачем станом на 01.12.2014 року виникла заборгованість в розмірі 529562,95 грн., яка за курсом НБУ на 01.12.2014 року, складається з:

- заборгованості за кредитом-512615,30 грн.;

- заборгованості по відсоткам за користування кредитом - 16201,90 грн.;

- пені за несвоєчасне виконання зобов'язання за кредитним договором - 745,75грн.

Також зазначає, що 25.05.2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами.

15 червня 2012 року між ПАТ «Дельта-Банк» та ПАТ «Альфа Банк» був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитним договором.

Згідно вищеозначених угод (договорів) відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 0708/0108/45-001 від 11.01.2008 року, укладеного між ВАТ «Сведбанк»(Правонаступник ПАТ «Сведбанк») та ОСОБА_1

Відповідачі в судове засідання не з'явилися, від їх представника надійшла заява з проханням слухати справу за їх відсутності, проти позову заперечує, оскільки матеріали справи не місять у собі доказів докази відступлення права вимоги за кредитним договором до ПАТ «Дельта Банк», а в подальшому- до ПАТ «Альфа-банк», тобто відсутні підстави для задоволення позову.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Про час і місце слухання справи був повідомлений належним чином, про що свідчить його підпис в рекомендованому поштовому повідомленні, яке повернулось на адресу суду. В матеріалах справи міститься його клопотання про розгляд справи у всіх судових засіданнях без присутності представника позивача на підставі наявних доказів та матеріалів(а.с.5). Після винесення судом ухвали від 20 липня 2015 року про визнання обов»язковою участі позивача від представника позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи з 06 серпня 2015 року у зв»язку із великою його завантаженістю(а.с.144). В судове засідання 16 вересня 2015 року від представника позивача знов надійшла заява від 15.09.2015 року про відкладення розгляду справи з аналогічних підстав і з зазначенням того, що всі необхідні докази з боку позивача були надані суду разом з позовом.

При вирішенні питання щодо можливості розгляду справи в судовому засіданні 16 вересня 2015 року суд керується наступним.

Частиною першою ст. 169 ЦПК України передбачено перелік підстав для відкладення розгляду справи, повторна неявка позивача в судове засідання не є такою підставою.

Більш того, відповідно до вимог ч. 3 ст. 169, п. 3 ч. 1 ст. 207 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Таким чином, діючим цивільно-процесуальним законодавством не передбачено необхідність відкладення розгляду справи у випадку повторної неявки позивача в судове засідання, причому незалежно від причин його неявки.

Але, як зазначалося, в матеріалах справи в наявності клопотання позивача про розгляд справи у всіх судових засіданнях без присутності представника позивача на підставі наявних доказів та матеріалів (а.с.5). Крім того, згідно правової позиції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, (ухвала від 26 лютого 2014 року в справі 6-49701св13), якщо після визнання обов'язковою участі представника позивача, представник до судового засідання не з'явився, але в матеріалах справи в наявності клопотання про розгляд справи без присутності представника позивача, то відсутні підстави для залишення позовної заяви без розгляду.

На підставі вищенаведеного, враховуючи зазначення представником позивача в заяві від 15.09.2015 року факт надання ним до суду всіх необхідних на його думку доказів, суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних доказів.

У зв'язку з неявкою сторін у судове засідання, згідно ч.2 ст.197 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд знаходить позовні вимоги необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 10, ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Статтею 57 ЦПК України передбачено що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

За приписами ст.ст.58, 59 ЦПК України належними визнаються докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Письмовими доказами відповідно до вимог ст. 64 ЦПК України є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд має право вимагати додання оригіналу ( ч.2 ст.64 ЦПК).

Оригінали письмових доказів, як зазначено у статті 138 ЦПК України, до набрання судовим рішенням законної сили повертаються судом за клопотанням осіб, які їх подали, якщо це можливо без шкоди для розгляду справи. У справі залишається засвідчена суддею копія письмового доказу.

Відповідно до ч. 1 ст. 179 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, ПАТ «Дельта Банк» зазначав, що між ВАТ «СВЕДБАНК» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір № 0708/0108/45-001 від 11.01.2008 року, відповідно до якого позивач надав відповідачу строковий кредит у сумі 29960 доларів США, в обмін на зобов'язання відповідача з повернення кредиту, сплати відсотків.

В забезпечення виконання зобов'язань за даним кредитним договором 11 січня 2008 року між банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки №0708/0108/45-001-Р-1, згідно з умовами якого відповідач ОСОБА_2 зобов'язалася перед банком відповідати за своєчасне і повне виконання відповідачем ОСОБА_1зобов'язань за кредитним договором.

Внаслідок невиконання умов даного договору у відповідачів перед позивачем станом на 01.12.2014 року виникла заборгованість в розмірі 529562,95 грн.

Вказує, що 25.05.2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами.

15 червня 2012 року між ПАТ «Дельта-Банк» та ПАТ «Альфа Банк» був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитним договором.

Згідно вищеозначених угод (договорів) відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 0708/0108/45-001 від 11.01.2008 року, укладеного між ВАТ «Сведбанк»(Правонаступник ПАТ «Сведбанк») та ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа Банк».

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 517 ЦК України передбачено, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для її здійснення, що є доказами прав нового кредитора у зобов'язанні.

Згідно ч. 2 ст. 517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

З матеріалів справи вбачається, що предметом спору у даній справі є вимога ПАТ «Альфа Банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором та договором поруки в сумі 529562,95 грн. з ОСОБА_1, ОСОБА_2 солідарно на підставі ст.ст. 11, 509, 525, 526, 536, 543, 553, 554, 1047-1050, 1054 ЦК України.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач в якості доказу відступлення права вимоги за спірними договорами додав виписку з договору купівлі продажу прав вимоги від 25.05.2012 року, укладеного між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк». (а.с.38). В п. 2.3. вказаного договору зазначено, що права вимоги переходять від Продавця до Покупця і вважаються виконаними з моменту підписання Акту приймання-передачі Прав вимог, який суду надано не було.

Далі, згідно копії договору купівлі продажу прав вимоги від 15 червня 2012 року, укладеного між ПАТ «Дельта-Банк» та ПАТ «Альфа-Банк»(а.с.31-37), витягу з додатку № 1 до договору купівлі-продажу прав вимоги від 15 червня 2012 року. (а.с.39), наданих позивачем, перейшли права вимоги від ПАТ «Дельта-Банк» за Кредитним договором 0708/0108/45-001 від 11.01.2008 року до ПАТ «Альфа-Банк».

Додержання принципу змагальності у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією (ст. 129 Конституції України ).

Згідно з ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд має сприяти всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, реалізації особами, які беруть участь у справі, їхніх прав.

20 липня 2015 року за клопотанням представника відповідачів судом було визнано обов»язковою участь представника позивача для з»ясування питання, чим підтверджується право вимоги позивача за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_1 та за договором поруки, укладеним з ОСОБА_2, а саме-факт передачі вимоги за договором з ОСОБА_1, відповідно-суми заборгованості відповідачів, яку було продано (відступлено) ПАТ «Сведбанк» на користь ПАТ «Дельта-банк» .

Вказану ухвалу суду було отримані 31.07.2015 року ПАТ «Альфа- Банк» , що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення ( а.с.142)

Втім, ПАТ «Альфа -Банк» докази суду не надав та не повідомив про причини ненадання таких доказів, надав клопотання про чергове відкладення розгляду справи, зазначивши, що ним при подачі позову були надані всі докази, що засвідчують право вимоги за кредитним договором з ОСОБА_1

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що 30 грудня 2014 року судом було винесено ухвалу про залишення позовної заяви без руху саме з підстав не зазначення позивачем доказів факту передачі вимоги саме за договором з ОСОБА_1, відповідно - суму заборгованості відповідачів, яку було продано (відступлено) на користь позивача від ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» (реквізитів акту прийому-передачі прав вимог, відповідно до вказаного договору купівлі-продажу прав вимог від 25 травня 2012 року).

На виконання ухвали суду позивачем надано копію акту приймання-передачі прав вимоги до Договору купівлі-продажу Прав вимоги від 15 червня 2012року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» , до того ж не завірений належним чином, та повторно-витяг з Додатку № 1 до Договору купівлі-продажу Прав вимоги від 15 червня 2012року (а.с.51-52).

Що стосується зазначення реквізитів акту прийому-передачі прав вимог, відповідно до договору купівлі-продажу прав вимог від 25 травня 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» (з приводу чого винесено ухвалу про залишення позову без руху) в уточнюючій позовній заяві нічого не вказано, сам акт не додано.

Отже, ПАТ «Альфа - Банк» своїми правами та обов'язками, передбаченими ст. ст.10, 11, 60 ЦПК України, щодо подання доказів та доказуванню перед судом обставин, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, не скористався.

Таким чином, оскільки позивач не надав документи, які б містили докази відступлення право вимоги заборгованості за кредитним договором від 11 січня 2008 року з ОСОБА_2 та договором поруки №0708/0108/45-001-Р-1 з ОСОБА_2, укладеними з ВАТ «Сведбанк» (правонаступник ПАТ«Сведбанк») до ПАТ «Дельта Банк» (акту прийому-передачі прав вимог, відповідно до договору купівлі-продажу прав вимог від 25 травня 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк») , а в подальшому- до ПАТ «Альфа-банк» на підставі чого заявлено позов, суд приходить до висновку про те, позивачем не доведено наявність у нього права вимоги до відповідачів за зобов'язаннями останніх перед первісним кредитором.

З огляду на наведене та враховуючи, що позивачем ПАТ «Альфа- Банк» у порушення вимог ст. 64 ЦПК України, не надано письмові докази, якими обґрунтовувались позовні вимоги, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову через його недоведеність.

Керуючись ст. 10, 11, 14, 57-60, 88, 209, 212-215, 224-228 ЦПК України, ст. 525, 526, 1054 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовити повністю.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Запорізької області через Мелітопольський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Ю.В. Ковальова