Постанова № 5085398, 01.06.2009, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

01 червня 2009 р. м. Чернівці Справа № 2а-343/09/2470

11 год.30 хв.

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Левицького В.К.,

при секретарі судового засідання: Гордеєвій О.Б.

за участю сторін:

від позивача - представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Термекс» Крушельницький І.А. (доручення від 05.01.2009 р.);

від відповідача –представник Державної податкової інспекції у м. Чернівці Василик І.С.(доручення № 13916/10-012 від 05.05.2009 р.),

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Термекс» до Державної податкової інспекції у м. Чернівці про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0006280234/0 від 23.03.2009 р.,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Термекс» (надалі - ТОВ «Термекс», позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернівці (надалі - ДПІ у м. Чернівці, відповідач) про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0006280234/0 від 23.03.2009 р.

Позовні вимоги обґрунтовані неправомірністю висновків зроблених під час перевірки, зазначав про порушення порядку проведення перевірки та невідповідність дійсним обставинам встановленого під час перевірки порушення, у зв'язку з чим позивач вважає наявними підстави для скасування оспорюваного рішення.

По суті виявлених порушень, позивач обґрунтував позовні вимоги посиланням на неправомірність висновків відповідача, оскільки наведені у акті перевірки факти не свідчать про порушення п. 1 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Відповідач проти позову заперечує, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. В обґрунтування заперечень вказує, що заявлені вимоги є безпідставними, оскільки висновки про порушення позивачем п. 1 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", зроблених під час перевірки є правомірними.

Пунктом 1 ст. 17 зазначеного Закону передбачено, що у разі не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі не роздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг).

З урахуванням наведеного відповідач стверджує, що ним правомірно було застосовано до позивача штрафні санкції за порушення законодавства про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі. Зазначав, що 18.03.2009 р. направив на адресу відповідача пояснення та заперечення до акту, в яких клопотав про проведення розгляду акту перевірки від 04.03.2009 р. за участю представника товариства. Однак, при винесенні оскаржуваного рішення, пояснення та заперечення не були взяті до уваги відповідачем. Вважає, що прийняте відповідачем рішення про застосування штрафних санкцій № 000628234/0 від 23.03.2009 р. є не законним та прийняте з порушенням законодавства України.

Представник ДПІ у м. Чернівці в судовому засіданні позов не визнав з підстав наведених у запереченнях. В поясненнях вказував про відсутність підстав для задоволення вимог позивача.

Вислухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.

04.03.2009 р. Державною податковою адміністрацією у Автономні Республіці Крим проведено перевірку з питань дотримання Кримською філією ТзОВ «Термекс» порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій за результатами якої складено акт № 0467/01/01/2332652485, який зареєстрований 05.03.2009.

Перевіркою було встановлено, що філія позивача проводила реалізацію товару згідно розхідних накладних № ТЕ - 0000953 від 10.11.2008 р. на суму 3770,00 грн., № ТЕ - 0001028 від 24.11.2008 р. на суму 792,00 грн., № ТЕ - 0001025 від 24.11.2008 р. на суму 4430,00 грн., № ТЕ - 0001027 від 26.11.2008 р. на суму 4663,00 грн., № ТЕ - 0001097 від 17.12.2008 р. на суму 2708,00 грн., № ТЕ - 0001105 від 22.12.2008 р. на суму 2966,00 грн. та № ТЕ - 0000187 від 04.03.2009 р. на суму 10420,00 грн., всього на суму 29749,00 грн., без проведення вказаних операцій через реєстратори розрахункових операцій, що є порушенням п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

При проведенні перевірки встановлено, що сума готівкових коштів на момент проведення перевірки на місці проведення розрахунків складає 00,00 грн., згідно денного звіту реєстратора розрахункових операцій - 00,00 грн., невідповідності сум готівкових коштів не встановлено (підпункт 2.2.13 пункту 2.2. акту перевірки).

Від підписання акту перевірки директор кримської філії ТОВ «Термекс» Шевченко Р.Є. відмовився, про що складено акт відмови № 0468/01/01/23/32652485.

На підставі отриманих з ДПА у Автономні Республіці Крим матеріалів і акту перевірки та згідно із п. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» рішенням ДПІ у м. Чернівці № 0006280234/0 до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 148745,00 грн.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на таке.

Реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти (ст. 1 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг").

Стаття 2 зазначеного Закону містить визначення термінів, а саме: розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця; розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Відповідно до п. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані:

- проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

- видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Згідно ст. 15 цього Закону контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

Відповідно до п. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подання), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами.

Пунктом 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачено, що у разі не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі не роздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг).

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 13 України «Про державну податкову службу в Україні» посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватись Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Оцінюючи правомірність дій та рішень відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судовим розглядом встановлено порушення відповідачем зазначених критеріїв, а тому суд вважає, що рішення ДПІ у м. Чернівці про застування штрафних (фінансових) санкцій № 0006280234/0 від 23.03.2009 р. є протиправним та підлягає скасуванню.

Зокрема, як встановлено, за результатними перевірки у позивача не виявлено фактів невідповідності сум готівкових коштів, а тому застосовувати фінансову санкцію передбачену п. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» за неіснуюче правопорушення відповідач не мав підстав.

В судовому засіданні відповідач не заперечував обставину відображення в акті перевірки висновку про відсутність невідповідності сум готівкових коштів.

Відповідно п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час судового розгляду справи відповідач, як суб’єкт владних повноважень, не довів правомірність своїх дій, зокрема не довів здійснення філією позивача та контрагентами Білялова Д.С., ТОВ «Лоджістік - Крим» розрахункових операцій на суму 29749,00 грн., а також порушення позивачем вимог п. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»

В той же час, п. 3 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» надано право органам державної податкової служби одержувати у платників податків (посадових осіб платників податків) пояснення з питань, що виникають під час перевірок та стосуються реалізації повноважень органів державної податкової служби, встановлених цим та іншими законами України. Однак, відповідач наданим правом не скористався, з відповідними запитами не звертався, доказів проведення розрахункових операцій філією позивача з контрагентами наведеними у спірних накладних не надав.

Розхідні накладні № ТЕ - 0000953 від 10.11.2008 р., № ТЕ - 0001028 від 24.11.2008 р., № ТЕ - 0001025 від 24.11.2008 р., № ТЕ - 0001027 від 26.11.2008 р., № ТЕ - 0001097 від 17.12.2008 р., № ТЕ - 0001105 від 22.12.2008 р., № ТЕ - 0000187 від 04.03.2009 р. на які посилається відповідач, як на допустимі докази, судом не беруться до уваги виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 70 КАС України докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

В судовому засіданні представник відповідача Чебан В.І. не довів та не надав доказів походження вказаних розхідних документів і спосіб їх отримання. Клопотань від відповідача до суду про витребування додаткових доказів з цього питання не надходило.

Тому суд вважає, що розхідні накладні є не допустимими доказами та не беруться до уваги при вирішенні спору.

З огляду на вищенаведене, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0006280234/0 Державної податкової інспекції у м. Чернівці від 23.03.2009 р. прийнято необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, і підлягає скасуванню, а позов задоволенню.

Частина 1 ст. 94 КАС України визначає, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Тому судові витрати понесені позивачем у розмірі 3,40 грн. підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 19 та 129 Конституції України, ст. ст. 2, 70, 71, 86, 94, 158 - 163 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0006280234/0 Державної податкової інспекції у м. Чернівці від 23.03.2009 р.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Термекс» (58032, м. Чернівці, вул. Головна, 246, код ЄДРПОУ 32652485, п/р26005051602113 в ЧФ КБ «ПриватБанк», МФО 356282) судовий збір в сумі 3,40 грн.

Постанова, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складання її в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом 20 днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлено 06 червня 2009 р.

Суддя В.К. Левицький