Ухвала суду № 5084478, 19.02.2008, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2008 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

Віхрова В.В., Гайдук В. І., Дерев 'янка О. Г.,

розглянувши відповідно до п.3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій України» (в редакції Закону України № 697-V від 22.02.2007) в касаційному провадженні в попередньому судовому засіданні у місті Дніпропетровськ цивільну справу за позовом Банку «Фінанси та Кредит», товариство з обмеженою відповідальністю, до ОСОБА_1про стягнення суми боргу за договором за касаційною скаргою ОСОБА_1на рішення Макарівсього районного суду Київської області від 17 червня 2005 року та рішення апеляційного суду Київської області від 29 вересня 2005 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Банк «Фінанси та Кредит», ТОВ (код ЄДРПОУ 25745867, м. Київ), в особі філії «Київське регіональне управління», звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1. про стягнення суми боргу з тих підстав, що за умовами укладеного між ними кредитного договору останньому наданий споживчий кредит на суму 596 гривень 60 коп.3 нарахуванням відсотків за користування коштами, але у встановлений договором строк кредит не повернутий, а відсотки не сплачені, у зв'язку з чим просив стягнути основний борг, відсотки за користування коштами і неустойку, а всього на суму 917 гривень 77 коп.

Рішенням Макарівсього районного суду Київської області від 17 червня 2005 року позов Банку «Фінанси та Кредит», ТОВ, до ОСОБА_1. залишений без задоволення.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 29 вересня 2005 року апеляційна скарга Банка «Фінанси та Кредит», ТОВ, задоволена, а рішення місцевого суду скасоване повністю з ухваленням нового рішення, яким на користь Банка «Фінанси та Кредит», ТОВ, з ОСОБА_1. стягнуто 917 гривень 77 коп.; судові витрати віднесені на рахунок відповідача з відшкодуванням з нього на користь позивача 51 гривні судового збору.

У касаційній скарзі ОСОБА_1. вказує на те, що отримав кредит для придбання у ТОВ «Кредит Центр» крісла, яке йому не передано, через що він відмовився від договору, у зв'язку з чим наявні підстави для залучення у цю справу ТОВ «Кредит Центр», яке і отримало кошти від позивача, а тому рішення судів першої й апеляційної інстанції незаконні, і порушує питання про передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заперечуючи проти доводів касаційної скарги Банк «Фінанси та Кредит», ТОВ, вказав, що перерахував кошти на користь ТОВ «Кредит Центр» за заявою ОСОБА_1. , а відмова від кредиту не передбачена договором серед підстав припинення зобов'язань.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, дійшла висновку, що судові рішення місцевого та апеляційного судів підлягають скасуванню, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що 29.06.2004 між позивачем та відповідачем укладений кредитний договір за № 1007/кц-5, за умовами якого відповідачу надавався споживчий кредит строком на шість місяців під 1, 5 % за місяць, відповідно до чого та поданої відповідачем заяви позивач перерахував 596 гривень 60 коп. на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит Центр» (код ЄДРПОУ 31954361, м. Київ) в рахунок оплати за договором роздрібної купівлі-продажу, але, оскільки останнє не передало відповідачу товар (крісло), відповідач через два місяці відмовився від договору, у зв'язку з чим кошти в рахунок погашення кредиту та відсотків не сплачував.

Справа № 33ц-235 кс/08; 6-3 720 св05

Головуючий у першій інстанції Дзюба Н. М.

Суддя-доповідач: Віхров В. В.

2

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не отримав ні грошей, ні товару, добросовісно заявив відмову від кредиту, а тому борг відсутній і він не зобов'язаний перед позивачем.

Скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи нове рішення у справі, апеляційний суд вважав, що позивач, перерахувавши кошти за заявою відповідача, надав кредит для придбання споживчого товару, але відповідач товар не купив і жодних дій з виконання договору не вчинив.

Як вбачається з матеріалів справи (ас. 11, 12), меморіальний ордер є внутрішнім документом бухгалтерського обліку позивача, що складається у зв'язку з вчиненням правочину, в той же час платіжне доручення № 25 не містить таких обов'язкових реквізитів, як підписи керівника і головного бухгалтера та печатку платника, та вказує на перерахування ТОВ «Кредит Центр» суми 7 202 гривні 85 коп.3 призначенням платежу «за видані кредити згідно реєстру за 06.07.2004». Відповідно, суд апеляційної інстанції, з'ясовуючи факт укладення договору згідно з ст. ст. 640, 1054 ЦК України, в порушення ст. ст. 59, 212 ЦПК України не оцінив надані позивачем суду докази на їх допустимість та достатність для підтвердження факту передання майна чи вчинення певної дії, рівно як не з'ясував того, чи погодили сторони надати кредит у майбутньому, не пов'язуючи з передачею грошей момент укладення договору, що тягне за ст. 213 ЦПК України обов'язок встановлення кола фактів, необхідних для застосування ст. ст. 527, 1056 ЦК України. Водночас, з протоколу судового зсідання місцевого суду (а.с. 42) вбачається, що відповідач, заперечуючи проти позову, вказував, що через неотримання товару від ТОВ «Кредит Центр» працівник останнього передав позивачу заяву про відмову від кредиту.

У зв'язку з цим вирішення питань про укладення договору роздрібної купівлі-продажу та відмови відповідача від нього, про відмову від одержання кредиту чи від договору кредиту впливає на права і обов'язки ТОВ «Кредит Центр» щодо набуття грошей і його підстав відносно однієї зі сторін у цій справі, проте відповідно до ст. 108 ЦПК України 1963 року місцевий суд не з'ясовував питання про залучення його до участі в справі.

Рішення місцевого та апеляційного судів містять висновки про передачу грошей ТОВ «Кредит Центр» та правову оцінку цього факту, про укладення відповідачем договору купівлі-продажу з цим товариством і передачу заяви про відмову від кредиту, про факт неповернення грошей позивачу. Тим самим суди вирішили питання про майнові обов'язки цього товариства перед сторонами у цій справі, коли ТОВ «Кредит Центр» до участі в справі не залучалося і не брало в ній участі. Звідси, суд касаційної інстанції доходить висновку, що судом першої інстанції допущено грубе порушення вимог ст. ст. 108, 143, 202і ЦПК України 1963 року, яке відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 311 ЦПК України 2004 року відноситься до обов'язкових підстав для скасування рішення з направленням справи на новий розгляд, на що, порушуючи ч.3 ст. 303 ЦПК України 2004 року, суд апеляційної інстанції увагу не звернув.

Суд касаційної інстанції у цій справі згідно з ч.3 ст. 335 ЦПК України не обмежується доводами касаційної скарги з огляду на виявлені під час розгляду справи порушення норм процесуального права, які за п. 4 ч. 1 ст. 338 ЦПК України є обов'язковою підставою для скасування ухвалених судових рішень, та неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, наявні обставини за ст. 332 ЦПК України, що перешкоджають суду касаційної інстанції вирішити справу за суттю вимог, і судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись, ст. ст. 323, 332, 336, 338, 343-345 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_1задовольнити повністю.

Рішення Макарівського районного суду Київської області від 17 червня 2005 року та рішення апеляційного суду Київської області від 29 вересня 2005 року скасувати повністю.

Справу передати на новий розгляд до Макарівського районного суду Київської області в іншому складі.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення, остаточна і оскарженню не підлягає.